Тема 8. Ліцензування в організації господарській діяльності
План
1. Поняття, принципи, повноваження органів ліцензування певних видів господарювання.
2. Організація ліцензування господарської діяльності, ліцензійні умови. (ст. 8)
3. Поняття, порядок отримання та строк дії ліцензії.
4. Відповідальність за порушення законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про ліцензування певних видів господарської діяльності
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
анулювання ліцензії - позбавлення ліцензіата органом
ліцензування права на провадження певного виду господарської
діяльності;
виробництво (виготовлення)- діяльність, пов'язана з випуском
продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також
реалізацію продукції власного виробництва;
господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі
підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб -
підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції,
торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт;
ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на
провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає
ліцензуванню;
ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право
ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської
діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення
Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов;
{ Абзац шостий частини першої статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів
вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших
спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні
видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;
ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій,
видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та
ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами
ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень
ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування;
місце провадження фізичною особою - підприємцем господарської
діяльності, що підлягає ліцензуванню, - територія, приміщення, що
відповідають вимогам ліцензійних умов та належать фізичній особі -
підприємцю на праві власності та/або користування; { Статтю 1
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3994-VI ( 3994-17 )
від 03.11.2011 }
орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений
Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний
колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад
для ліцензування певних видів господарської діяльності; { Абзац
частини першої статті 1 в редакції Закону N 3610-VI ( 3610-17 )
від 07.07.2011 }
плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься суб'єктом
господарювання за одержання ліцензії;
повторне порушення - вчинення ліцензіатом протягом строку дії
ліцензії повторного порушення певних ліцензійних умов після
застосування санкцій за аналогічне порушення;
розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов-
рішення органу ліцензування про необхідність усунення ліцензіатом
у встановлені строки порушень ліцензійних умов; { Абзац
частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері
ліцензування - рішення спеціально уповноваженого органу з питань
ліцензування про необхідність усунення органом ліцензування в
установлені строки порушень законодавства у сфері ліцензування;
{ Абзац частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому
законодавством порядку юридична особа незалежно від її
організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить
господарську діяльність, крім органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець, а
також інвестор, у тому числі іноземний, що є стороною угоди про
розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про
розподіл продукції" ( 1039-14 ), його підрядник, субпідрядник,
постачальник та інший контрагент, що виконує роботи, передбачені
угодою про розподіл продукції, на основі договорів з інвестором;
{ Визначення терміна "суб'єкт господарювання" статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2562-VI ( 2562-17 ) від 23.09.2010 }
торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів
господарювання.
Види господарської діяльності, не передбачені у статті 9
цього Закону, не підлягають ліцензуванню.
1. Поняття, принципи, повноваження органів ліцензування певних видів господарювання.
Стаття 3. Основні принципи державної
політики у сфері ліцензування
Основними принципами державної політики у сфері ліцензування
є:
забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів
господарювання;
захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян,
захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки
держави;
встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської
діяльності на території України та визначення його особливостей
для окремих видів господарської діяльності, що зумовлені
специфікою їх провадження, у законах, що регулюють відносини у
відповідній сфері, крім випадків, передбачених частиною першою
статті 9 цього Закону; { Абзац четвертий частини першої статті 3 в
редакції Закону N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2608-VI ( 2608-17 ) від 19.10.2010 }
встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності,
що підлягають ліцензуванню;
запровадження ліцензування окремого виду господарської
діяльності у разі недостатності інших засобів державного
регулювання господарської діяльності, визначених відповідним
законом. { Частину першу статті 3 доповнено абзацом шостим згідно
із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Ліцензування не може використовуватися для обмеження
конкуренції у провадженні господарської діяльності.
Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає
право на зайняття певним видом господарської діяльності, що
відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Стаття 4. Повноваження органів державної
влади у сфері ліцензування
Верховна Рада України визначає основні напрями державної
політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює
Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань
ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом
Міністрів України ( 1698-2000-п ), уповноважені законом державні
колегіальні органи, спеціально уповноважені виконавчі органи рад,
уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської
діяльності.
Розробку та реалізацію державної політики ліцензування
телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань
телебачення і радіомовлення. { Статтю 4 доповнено частиною третьою
згідно із Законом N 3317-IV ( 3317-15 ) від 12.01.2006 }
Стаття 5. Спеціально уповноважений орган
з питань ліцензування
Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:
розробляє основні напрями розвитку ліцензування;
розробляє проекти нормативно-правових актів з питань
ліцензування;
погоджує проекти нормативно-правових актів з питань
ліцензування, що розробляються та приймаються органами виконавчої
влади;
узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з
питань ліцензування;
здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування
законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його
застосування; { Абзац шостий частини першої статті 5 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення
діяльності органів ліцензування;
визначає форми документів у сфері ліцензування та правила їх
оформлення;
погоджує за поданням органу ліцензування ліцензійні умови
провадження певного виду господарської діяльності та порядок
контролю за їх додержанням, крім випадків, передбачених цим
Законом; { Абзац дев'ятий частини першої статті 5 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 2340-IV ( 2340-15 ) від 13.01.2005,
N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
формує експертно-апеляційну раду;
організовує підготовку, перепідготовку та підвищення
кваліфікації фахівців з ліцензування;
веде Єдиний ліцензійний реєстр;
організовує замовлення, постачання, облік і звітність
витрачання бланків ліцензій;
видає розпорядження про усунення порушень законодавства у
сфері ліцензування.
Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації фахівців з ліцензування спеціально уповноважений
орган з питань ліцензування здійснює розроблення навчальних
програм, методичних рекомендацій та посібників, установлює порядок
підготовки та атестації фахівців з ліцензування.
Для здійснення своїх повноважень спеціально уповноважений
орган з питань ліцензування має свої територіальні органи, які
діють на підставі положень, що затверджуються спеціально
уповноваженим органом з питань ліцензування.
Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань
ліцензування, прийняті у межах його компетенції, є обов'язковими
до виконання органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також
фізичними особами - підприємцями.
Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань
ліцензування можуть бути оскаржені до суду.
Стаття 6. Орган ліцензування
Орган ліцензування:
забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;
затверджує ліцензійні умови провадження певного виду
господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за
погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань
ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом;
видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на
певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання
ліцензій недійсними;
здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням
ліцензіатами ліцензійних умов;
видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;
формує і веде ліцензійний реєстр.
Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої
влади чи державний колегіальний орган, що здійснює передбачені
цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним
територіальним підрозділам.
Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані
іншим особам, у тому числі створеним органом ліцензування, крім
випадку, передбаченого цим Законом. У разі якщо Кабінет Міністрів
України визначає органом ліцензування Раду міністрів Автономної
Республіки Крим, відповідні повноваження за рішенням Ради
міністрів Автономної Республіки Крим можуть передаватися
відповідним міністерствам та республіканським комітетам Автономної
Республіки Крим.
Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати
спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови
згідно з поданими документами.
Фінансування органу ліцензування здійснюється за рахунок
коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету.
Стаття 7. Експертно-апеляційна рада
Експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним
при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. У
своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), законами України, актами Президента
України та Кабінету Міністрів України.
Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних
висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим
органом з питань ліцензування.
До компетенції експертно-апеляційної ради належать:
експертиза проектів нормативно-правових актів органів
виконавчої влади з питань ліцензування;
розроблення рекомендацій з основних проблем державної
політики у сфері ліцензування;
надання попередніх висновків щодо пропозицій органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань
громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензування
певних видів господарської діяльності чи його скасування;
розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на
рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами
законодавства у сфері ліцензування;
аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення
ліцензування.
Склад експертно-апеляційної ради формується з державних
службовців, науковців, інших фахівців та представників громадських
організацій. Положення про експертно-апеляційну раду та її склад
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Експертно-апеляційну раду очолює голова спеціально
уповноваженого органу з питань ліцензування.
До складу експертно-апеляційної ради залучаються незалежні
експерти та представники громадських організацій у кількості не
менше ніж двадцять відсотків загальної кількості членів цієї ради.
Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне
забезпечення діяльності експертно-апеляційної ради здійснює
спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.
Експертно-апеляційна рада має право залучати для консультацій
та експертизи державних службовців, науковців та інших фахівців на
громадських засадах.
Проекти нормативно-правових актів, пропозиції та звернення
(апеляції) розглядаються експертно-апеляційною радою протягом
двадцяти робочих днів з дня їх реєстрації в спеціально
уповноваженому органі з питань ліцензування.
Рішення експертно-апеляційної ради приймається більшістю
голосів від загальної кількості членів експертно-апеляційної ради.
За результатами розгляду поданих проектів нормативно-правових
актів, пропозицій та звернень (апеляцій) приймається рішення
експертно-апеляційної ради, яке оформляється протоколом, що
підписується головою та секретарем експертно-апеляційної ради.
Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень
(апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим
органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування, допущених органом
ліцензування.