ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНУ

ЛЕКЦІЯ - 4-5

ПРАВОВІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Основні положення Закону України «Про охорону земель»

1) Загальна характеристика закону

2) Документація із землеустрою в галузі охорони земель

3) Стандартизація в галузі охорони земель

4) Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

5) Охорона земель при здійсненні господарської діяльності

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНУ

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962 визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

ЗЕМЛЯ - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею;

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ - сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві;

Згідно із пунктом 1 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закон «Про охорону земель) набрав чинності з дня його опублікування 29.07.2003 у газеті «Голос України» №139.

На сьогодні у 18 статей закону .(Зміни внесені у 18 статей 1, 5, 10, 14, 16, 17, 17-1, 18, 18-1, 1 9, 21, 27, 30, 31-1, 37, 39, 45, 54) - всього 25 випадків

Закон містить 9 розділів, які складаються із 59 статей.

Розділ I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ містить 4 статі (з 1 по 4), де визначені основні поняття і терміни, що застосовуються у законі, принципи державної політики у сфері охорони земель, правове регулювання у цій сфері.

Розділ II.ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ складається із 16 статей (з 5 по18 та 17-1, 18-1).

Регулювання в галузі охорони земель здійснюють:

1 - Верховна Рада України,

2 - Верховна Рада Автономної Республіки Крим,

3 - Кабінет Міністрів України,

4 - Рада міністрів Автономної Республіки Крим,

5 - органи місцевого самоврядування,

6 - місцеві державні адміністрації,

а також спеціально уповноважені центральні органами виконавчої влади в галузі охорони земель, це:

1 - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

2 - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

3 - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

4 - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

5 - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

6 - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із забезпечення нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 5. Органи, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель

Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони земель

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель

Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі охорони земель.

Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони земель

Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі охорони земель

Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі охорони земель

Стаття 14. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель

Стаття 15. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель

Стаття 17-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища

Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі охорони земель

Стаття 18-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у галузі охорони земель

Розділ IIIКОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ має 3 статті (19 - 21). Контроль може бути державним, самоврядним та громадським.

Державний контроль

за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі,

а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Самоврядний контроль здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради;

Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 19. Державний контроль за використанням та охороною земель

Стаття 20. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

Стаття 21. Громадський контроль за використанням та охороною земель

Розділ IVСИСТЕМА ЗАХОДІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ складається із 6 статей (з 22 по 27), де виписані питання:

1- системи заходів у галузі охорони земель;

2- Державна комплексна система спостережень;

3- . Загальнодержавна та регіональні програми використання та охорони земель;

4- Документація із землеустрою в галузі охорони земель;

5- Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель;

6- Економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів.

Стаття 22. Система заходів у галузі охорони земель

Стаття 23. Державна комплексна система спостережень

Стаття 24. Загальнодержавна та регіональні програми використання та охорони земель

Стаття 25. Документація із землеустрою в галузі охорони земель

Стаття 26. Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель

Стаття 27. Економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів

Розділ V ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ І НОРМАТИВИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ містить 8 статей (з 28 по 34 та 33-1).

Стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.

Стаття 28. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель

Стаття 29. Стандартизація в галузі охорони земель

Стаття 30. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості

Стаття 31. Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів

Стаття 33-1. Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах

Стаття 32. Нормативи якісного стану ґрунтів

Стаття 33. Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь

Стаття 34. Нормативи показників деградації земель та ґрунтів

Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ має 20 статей (з 35 по54). Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися та забезпечувати певні вимоги земельного та природоохоронного законодавства, сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, тощо.

Стаття 35. Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності

Стаття 36. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення

Стаття 37. Основні вимоги до охорони родючості ґрунтів

Стаття 38. Охорона земель при здійсненні меліорації

Стаття 39. Охорона родючості ґрунтів при використанні осадів стічних вод

Стаття 40. Охорона земель при застосуванні пестицидів і агрохімікатів

Стаття 41. Охорона земель при веденні лісового господарства

Стаття 42. Охорона земель при веденні водного господарства

Стаття 43. Особливості охорони земель водного фонду, наданих для рибогосподарських цілей

Стаття 44. Охорона земель при спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд

Стаття 45. Охорона земель і ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами

Стаття 46. Охорона земель і ґрунтів від забруднення відходами

Стаття 47. Охорона земель від ерозії та зсувів

Стаття 48. Охорона земель у процесі містобудівної діяльності

Стаття 49. Охорона земель при застосуванні нових технічних засобів і технологій

Стаття 50. Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

Стаття 51. Консервація земель

Стаття 52. Рекультивація земель

Стаття 53. Заборона вивезення ґрунтової маси за межі території України

Стаття 54. Моніторинг земель і ґрунтів

Розділ VII ФІНАНСУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ І ҐРУНТІВ містить одну – 55 статтю. Фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Стаття 55. Фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів

Розділ VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗЕМЕЛЬ має 1 статтю -56. Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стаття 56. Відповідальність за порушення законодавства України про охорону земель

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ складається із 3 пунктів, що визначають набрання чинності закону та завдання Кабінету Міністрів України щодо відповідності усіх нормативно-правових актів цьому Закону та подальшій законотворчості.

 

2 - ДОКУМЕНТАЦІЯ ІЗ ЗЕМЛЕУСТРОЮ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ (ст.25)

Документацією із землеустрою в галузі охорони земель є

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорониземель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни.

У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.

Проектом землеохоронних заходів визначаються

види,

обсяги,

порядок здійснення та

фінансування цих заходів.

Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель.

Документацією із землеустрою повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).

Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

3 - СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ (ст.29)

До нормативних документів із стандартизації в галузі охорони земель належать:

1- терміни, поняття класифікації;

2- методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель;

3- вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів;

4- вимоги щодо раціонального використання та охорони земель;

5- технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель;

6- метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;

інші нормативні документи із стандартизації.

Нормативні документи в галузі охорони земель розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про стандартизацію".

 

4 - НОРМАТИВИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ТА ВІДТВОРЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ (ст.30, ст. 33)

У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються, зокрема, такі нормативи:

1- якісного стану ґрунтів;

2- оптимального співвідношення земельних угідь;

3- оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах;

Ці нормативи встановлює Кабінет Міністрів України.

(ст. 33)Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь.

До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:

1- оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;

2- оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах.

(ст. 33-1) Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах.