ред.]Екранізації і адаптації

Кінокомпанія «Paramount Pictures» купила за 100 тисяч доларів у Драйзера права на екранізацію і замовила сценарій Сергію Ейзенштейну. Однак згодом студія відмовилась від сценарію Ейзенштейна. Причиною стала розгорнута в Голівуді антирадянська кампанія проти режисеру. Голова організації «Hollywood Technical Director's Institute» Френк Піс (Frank Pease) розцінив підписання контракту як можливість ведення комуністичної пропаганди в США [2] Новий сценарій написав американський авторСемюел Хофенштайн, фільм поставив режисер Йозеф фон Штернберг. Після виходу картини в 1931 році (див. Американська трагедія (фільм, 1931)) Драйзер, якому подобався початковий варіант Ейзенштейна, безуспішно подавав позов проти «Paramount Pictures». На його думку кіностудія викривила зміст роману.

В 1951 році режисером Джорджем Стівенсом було знято фільм «Місце під сонцем» (A Place in the Sun). Роль Клайда Гріфітса (у фільмі героя звати Джордж Істмен) зігравМонтгомері Кліфт, Сондри Фінчлі (у фільмі Анжела Вікерс) — Елізабет Тейлор. Фільм отримав 6 премій «Оскар», премію «Золотий глобус», декілька інших національних кінонагород.

В 1981 році Литовська кіностудія поставила 4-х серійний телефільм по роману. В ролях знялися Регімантас Адомайтіс, Гедімінас Сторпірштіс, Ганна Алексахіна.

У 2005 році вийшов фільм Вуді Аллена «Матч-поінт», сюжет якого нагадує сюжет «Американської трагедії», хоча сам режисер відкидав це[3].

 

О. Генрі (Вільям Сідні Портер) (англ. O. Henry; William Sydney Porter) (*11 вересня 1862 — †5 червня 1910) — американськийписьменник, майстер жанру оповідання.

Українські переклади

Українською мовою перекладено:

· Королі і капуста — В. Мисик, видано: Державне видавництво художньої літератури: Київ, 1962; перевидано видавництвом «Дніпро» 1980 року в серії «Зарубіжна сатира і гумор».

У 2005 році вийшла книжка «Вождь червоношкірих» — збірник оповідань (видавництво «Червона калина», Львів). До неї ввійшли твори:

· Дари волхвів — переклад — Ю. Іванов

· В антракті — Ю. Іванов

· Кімната на горищі — Ю. Іванов

· Жертви любові — Ю. Іванов

· Фараон і хорал — Ю. Іванов

· Приворотне зілля Айкі Шоенштайна — Ю. Іванов

· Зелені двері — Ю. Іванов

· Незакінчена оповідь — Ю. Іванов

· Роман біржового маклера — Ю. Іванов

· Мебльована кімната — О. Логвиненко

· Короткий тріумф Тільді — Ю. Іванов

· Пімієнтські млинці — М. Дмитренко

· Різдво з несподіванкою — В. Мусієнко

· Маятник — М. Дмитренко

· Закупник із Кактус-Сіті — В. Мусієнко

· Чия вина? — В. Мусієнко

· Останній листок — М. Дмитренко

· Провісник весни — М. Рябова

· Поки чекає автомобіль — М. Рябова

· Комедія цікавості — М. Рябова

· Винарня і троянда — М. Рябова

· Стрижений вовк — О. Логвиненко

· Свиняча етика — М. Тупайло

· Як ховався Чорний Білл — М. Тупайло

· Мить перемоги — М. Тупайло

· Вождь червоношкірих — Ю. Іванов

· Коловорот життя — М. Дмитренко

· Дороги, які ми вибираємо — М. Дмитренко

· Немовлята в джунглях — О. Логвиненко

· Місто без пригод — Т. Тихонова

· День, який ми святкуємо — В. Мусієнко

[ред.]Твори

· «Фараон і церковний спів»

· «Дари волхвів»

· «Вождь червоношкірих»

· «Скарб»

· «Останній листок»

[ред.]Екранізації

За останнім твором в Україні знято телефільм «Королі та капуста» (1978, 2 с.) М. Рашеєва, а також «Трест, що луснув» (1983, 3 с.) О.Павловського на основі новел і оповідань письменника.

Джек Лондон (англ. Jack London, вроджений Джон Ґрифіт Чейні, англ. John Griffith Chaney; * 12 січня 1876, Сан-Франциско — † 22 листопада 1916, Ґлен-Еллен, штат Каліфорнія) — американський письменник, найбільш відомий як автор пригодницькихоповідань і романів.

Екранізації творів

Багато творів Джека Лондона лягли в основу фільмів. На сьогодні відомо понад 50 фільмів за його творами. За його романом створено телефільм І.Апасяна «Морський вовк» (1991, 4 с).

[ред.]Українські переклади

Твори Лондона перекладала українська письменниця Ніна Трикулевська-Дубровська, зокрема оповідання «Любов до життя» (Київ, 1925; 2-ге вид., Вініпеґ, 1928; 3-тє доп. вид., спільно з Галиною Яр, Харків; Київ, 1930).

Роман «Місячна долина» у 1927 році переклала талановита українська поетеса та перекладач Вероніка Черняхівська. Завдяки блискучому перекладу роман був перевиданий у 1971 році в дванадцятитомнику Джека Лондона. Окрім роману, В. Черняхівська переклала ще його оповідання для дітей. «Вовк Рудько» і «Таємниця малого Кіша» вийшли окремим виданням.

· Серця трьох, Київ, Веселка, 1993, пер. з англ. Миколи Іванова, за редакцією Юрія Лісняка.

«Тайфун біля берегів Японії» (англ. «Typhoon off the Coast of Japan») — перший літературний твір Джека Лондона, що був опублікований 12 листопада 1893 року в газеті «San Francisco Call».

«Біле Ікло» (англ. White Fang) - пригодницьке оповідання Джека Лондона, головним героєм якого є вовк на призвисько Біле Ікло. Уперше твір опубліковано в кількох номерах журналу «The Outing Magazine» із травня по жовтень 1906 року. Оповідь ведеться про долю прирученого вовка під час золотої лихоманки на Алясці наприкінці 19 століття. Значну частину фабули показано очами тварини — зокрема, самого Білого ікла. Повість зображає різне ставлення людей до тварин, добро і зло. Біле Ікло багато чого зазнав - і побоїв, і ласки...

Мартін Іден, 1913 (англ. Martin Eden) — роман американського письменника Джека Лондона 1909 року про молодого моряка, який намагається стати письменником для того, щоб змінити свою класову приналежність і заслужити любов дівчини.

Ось так в насамкінець визначає тему книги Міжзоряний мандрівник — роман американського письменника Джека Лондона, що був випущений 1915 року. Українською мовою випущено видавництвом Дніпро 1972 року.її герой:
"Можу тільки ще раз сказати: смерті нема. Життя — це дух, а дух невмирущий. Лиш тіло вмирає і розпадається на нестійкі хімічні складники, що весь час ферментують, весь час кристалізуються, щоб знову розтопитись у рухові і знову кристалізуватися в якусь форму, що потім зміниться й знову розтопиться. Лише дух є вічний і розвивається угору, до світла. Чим я буду, коли знову почну жити? Хотів би я знати... Хотів би..."

І ще, трохи раніше:
"А все ж, коли я спокійно зважую те, що оповів, то приходжу до висновку, що найбільше в житті, у всіх життях, найважливіше для мене і для всіх чоловіків була, є і буде жінка, доки ходять по небі зорі і доки змінюється само небо. Більше за нашу працю й зусилля, за нашу уяву і винахідливість, за наші бої, за споглядання гір і за наші таємниці, більше за все – важить жінка.
Хоч співала вона мені облудної пісні, прив’язувала мої ноги до землі й приковувала до себе мій погляд, відриваючи його від зір, але вона носила в собі життя, вона була земна мати, вона дарувала мені величні дні й ночі та повняву життя. Навіть Таємницю я уявляв собі в її образі і, креслячи зоряну карту, помістив її постать на небі.
Уся моя робота, усі мої винаходи вели до неї. У найсміливіших і в найнедосяжніших моїх мріях була вона. Задля неї я вигадав і Вогненне Свердло, і Вогненне Долото. Задля неї, хоч і несвідомо, я копав яму на Гострого Зуба, приборкував дикого жеребця, убивав мамута, гонив табуни оленів на південь, тікаючи від криги, що посувалася за мною, збирав рис, сіяв ячмінь, пшеницю й жито. "

Морський вовк (The Sea-Wolf 1904)

Действие романа происходит в 1893 г. в Тихом океане. Хэмфри Ван-Вейден, житель Сан-Франциско, известный литературный критик, отправляется на пароме через залив Золотые Ворота проведать своего друга и по пути попадает в кораблекрушение. Из воды его подбирает капитан промысловой шхуны «Призрак» (англ. Ghost), которого все на борту зовут Волк Ларсен[1]

Уже в первый раз спросив о капитане у приведшего его в сознание матроса, Ван-Вейден узнает, что тот «бешеный». Когда только что пришедший в себя Ван-Вейден идёт на палубу, чтобы поговорить с капитаном, на его глазах умирает помощник капитана. Тогда Волк Ларсен делает своим помощником одного из матросов, а на место матроса ставит юнгу Джорджа Лича, тот не согласен с таким перемещением и Волк Ларсен бьёт его. А 35-летнего интеллектуала Ван-Вейдена Волк Ларсен делает юнгой, дав ему в непосредственные начальники кока Магриджа — бродягу из лондонских трущоб, лизоблюда, доносчика и неряху. Магридж, только что угодничавший перед попавшим на борт судна «джентльменом», когда тот оказывается у него в подчинении, начинает его третировать.

Ларсен на небольшой шхуне с командой в 22 человека отправляется заготавливать шкуры морских котиков на север Тихого океана и забирает с собой Ван-Вейдена, несмотря на его отчаянные протесты.

На следующий день Ван-Вейден обнаруживает, что кок обокрал его. Когда Ван-Вейден заявляет коку об этом, кок угрожает ему. Выполняя обязанности юнги, Ван-Вейден убирается в каюте капитана и с удивлением обнаруживает там книги по астрономии и физике, труды Дарвина, сочинения Шекспира, Теннисона и Браунинга. Обнадёженный этим, Ван-Вейден жалуется капитану на кока, Волк Ларсен насмешливо говорит Ван-Вейдену, что тот сам виноват, согрешив и соблазнив кока деньгами, а затем уже всерьёз излагает собственную философию, согласно которой жизнь бессмысленна и подобна закваске, а «сильные пожирают слабых».

От команды Ван-Вейден узнает, что Волк Ларсен славится в профессиональной среде безрассудной храбростью, но ещё больше страшной жестокостью, из-за которой у него даже возникают проблемы с набором команды; есть на его совести и убийства. Порядок на судне держится целиком на необычайной физической силе и авторитете Волка Ларсена. Провинившегося за любой проступок капитан немедленно жестоко наказывает. Несмотря на необыкновенную физическую силу у Волка Ларсена случаются приступы сильной головной боли.

Напоив кока, Волк Ларсен выигрывает у него деньги, выяснив при этом, что кроме этих украденных денег у бродяги-кока нет ни гроша. Ван-Вейден напоминает, что деньги принадлежат ему, но Волк Ларсен забирает их себе: он считает, что «слабость всегда виновата, сила всегда права», а мораль и любые идеалы иллюзиями.

Раздосадованный пропажей денег кок срывает зло на Ван-Вейдене и начинает угрожать тому ножом. Узнав об этом, Волк Ларсен издевательски заявляет Ван-Вейдену, сказавшему до этого Волку Ларсену, что верит в бессмертие души, что кок не может причинить ему вреда, раз тот бессмертен, а если ему неохота отправляться на небеса, пусть пошлёт туда кока, пырнув его ножом.

В отчаянии Ван-Вейден добывает старый тесак и демонстративно точит его, но струсивший кок не предпринимает никаких действий и даже вновь начинает пресмыкаться перед ним.

На судне царит атмосфера первобытного страха, так как капитан поступает в соответствии со своим убеждением, что человеческая жизнь — самая дешёвая из всех дешёвых вещей, однако Ван-Вейдену капитан благоволит. Более того, начав путь на судне с помощника кока, «Хэмп»[2] (намёк на сутулость людей умственного труда) как его прозвал Ларсен, делает карьеру до должности старшего помощника капитана, хотя и поначалу ничего не смыслит в морском деле. Причина в том, что Ван-Вейден и Ларсен, вышедший из низов и в своё время ведший жизнь, где «пинки и побои с утра и на сон грядущий заменяют слова, а страх, ненависть и боль — единственное, что питало душу» находят общий язык в области литературы и философии, которые не чужды капитану. Он даже имеет на борту небольшую библиотеку, где Ван-Вейден обнаружил Браунинга и Суинбёрна. В свободное время капитан увлекается математикой и оптимизирует навигационные приборы.

Кок, ранее пользовавшийся расположением капитана, пытается вернуть его, донеся на одного из матросов — Джонсона, который посмел высказать недовольство выданной ему робой. Джонсон и ранее был у капитана на плохом счету, несмотря на то, что исправно работал, так как обладал чувством собственного достоинства. В каюте Ларсен и новый помощник зверски избивают Джонсона на глазах у Ван-Вейдена, а затем выволакивают находящегося в бессознательном от побоев состоянии Джонсона на палубу. Здесь неожиданно, Волка Ларсена при всех обличает бывший юнга Лич. Затем Лич избивает Магриджа. Но к удивлению Ван-Вейдена и остальных Волк Ларсен не трогает Лича.

Однажды ночью Ван-Вейден видит, как через борт судна пробирается Волк Ларсен, весь мокрый и с окровавленной головой. Вместе с плохо понимающим происходящее Ван-Вейденом Волк Ларсен спускается в кубрик, здесь матросы набрасываются на Волка Ларсена и пытаются его убить, но они невооружены, кроме того им мешают темнота, многочисленность (так как они мешают друг другу)и Волк Ларсен, используя свою необычайную физическую силу, пробирается по трапу наверх.

После этого Волк Ларсен вызывает оставшегося в кубрике Ван-Вейдена и назначает его своим помощником (предыдущего вместе с Ларсеном и ударили по голове и бросили за борт, но он в отличие от Волка Ларсена не смог выплыть и погиб) хотя тот ничего не смыслит в навигации.

После неудавшегося бунта обращение капитана с командой становится ещё более жестоким, в особенности достаётся Личу и Джонсону. Все, в том числе сами Джонсон и Лич уверены, что Волк Ларсен убьёт их. То же говорит и сам Волк Ларсен. У самого капитана усиливаются приступы головной боли, длящиеся теперь по нескольку суток.

Джонсону и Личу удаётся сбежать на одной из шлюпок. По пути преследования беглецов экипаж «Призрака» подбирает ещё одну компанию потерпевших бедствие и в их числе женщину — поэтессу Мод Брустер. С первого же взгляда Хемфри испытывает влечение к Мод. Начинается шторм. Вне себя из-за судьбы Лича и Джонсона, Ван-Вейден объявляет Волку Ларсену, что убьёт его если он будет продолжать издеваться над Личем и Джонсоном. Волк Ларсен поздравляет Ван-Вейдена, что тот наконец-то стал самостоятельной личностью и даёт слово, что пальцем не тронет Лича и Джонсона. В глазах Волка Ларсена при этом видна издёвка. Вскоре Волк Ларсен настигает Лича и Джонсона. Волк Ларсен подходит близко к шлюпке и так не берет их на борт, тем самым утопив Лича и Джонсона. Ван-Вейден ошеломлён.

Волк Ларсен ещё раньше пригрозил неопрятному коку, что если тот не поменяет рубашку, тот выкупает его. Однажды удостоверившись, что кок не поменял рубашку, Волк Ларсен приказывает макать его в море на верёвке. В результате кок лишается стопы, откушенной акулой. Свидетельницей сцены становится Мод. Волк тоже испытывает влечение к Мод, что заканчивается тем, что он попытался изнасиловать её, но оставил свою попытку из-за начавшегося сильного приступа головной боли. Присутствующий при этом Ван-Вейден, даже поначалу кинувшийся на Ларсена в порыве негодования, впервые увидел Волка Ларсена по-настоящему испуганным.

Ван-Вейден и Мод решают бежать с Призрака, пока Волк Ларсен лежит у себя в каюте с приступом головной боли. Захватив шлюпку с небольшим запасом продовольствия они бегут, и через несколько недель скитаний по океану находят сушу и высаживаются на небольшом островке который Мод и Хэмфри назвали Остров Усилий (англ. Endeavour Island). Покинуть остров они не могут и готовятся к долгой зимовке.

Через некоторое время к острову прибило разбитую шхуну. Это «Призрак», на борту которой оказывается Волк Ларсен. Команда «Призрака» взбунтовалась против произвола капитана (?)и сбежала на другое судно к смертельному врагу Волка Ларсена его брату по имени Смерть Ларсен. Покалеченный «Призрак» со сломанными мачтами дрейфовал в океане, пока его не прибило к Острову Усилий. Волею судеб именно на этом острове ослепший капитан Ларсен обнаруживает лежбище котиков, которое он искал всю жизнь.

Мод и Хэмфри ценой невероятных усилий приводят «Призрак» в порядок и выводят его в открытое море. Ларсен, у которого последовательно отказывают вслед за зрением все чувства, парализован и умирает. В тот момент, когда Мод и Хэмфри наконец обнаруживают в океане спасительное судно, они признаются друг другу в любви.

[править]Философия Волка Ларсена

Волк Ларсен исповедует своеобразную философию жизненной закваски (англ. yeast) — природного начала, которое объединяет человека и животное, выживающее в недружелюбном мире. Чем больше в человеке закваски, тем активнее он борется за место под солнцем и добивается большего.

[править]Интересные факты

Книга демонстрирует совершенное знание автором морского дела, навигации и парусного такелажа. Эти познания Джек Лондон почерпнул в те времена, когда он в молодости работал матросом на промысловом судне. Так пишет он о шхуне «Призрак» :

Экранизации

· «Морской волк» фильм США (1941)

· «Морской волк» многосерийный фильм СССР (1990).

· «Морской волк» фильм США (1993).

· «Морской волк», Германия (2009).

· «Морской волк» фильм, Канада, Германия (2009).

 

Сер Артур Ігнатіус Конан Дойл (англ. Sir Arthur Ignatius Conan Doyle; 22 травня 1859 Единбург Шотландія — 7 липня 1930) — шотландський[1]письменник, відомий перш за все своїми творами про Шерлока Холмса.

Найбільш відомі його детективні твори про Шерлока Холмса, науково-фантастичні про професора Челленджера, а також історичні романи. Крім того, він писав п'єси та вірші.

Справжнє прізвище письменника — Дойл, Конан — його середнє ім'я, проте в зрілому віці він став використовувати це ім'я як частину прізвища — Конан Дойл. Також зустрічаються варіанти написання Конан Дойль, а також Конан-Дойль і Конан-Дойл.

У 1891 р. Конан Дойл залишив діяльність лікаря. Література стала для нього професією.

У 1885 р. Конан Дойл одружується на Луїзі Хокінс, яка страждала туберкульозом і померла 1906 року. У 1907 році Дойль одружується на Джині Лекі, яку знав з 1897 року. Дойл мав п'ятеро дітей: двоє від першої дружини — Мері і Кінгслі, і троє — від другої — Джин, Деніс і Адріан.

Конан Дойл помер від серцевого нападу 7 липня 1930 р. в своєму будинку в Кроуборо (англ. Crowborough (Сассекс).

Син письменника Адріан написав біографію свого батька під назвою «Справжній Конан Дойл». Він писав: «Вже сама атмосфера будинку дихала лицарським духом. Конан Дойл навчився розбиратися в гербах набагато раніше, ніж познайомився з латинським відмінюванням.»

Належачи до покоління Оскара Уайльда, Дж. Б. Шоу, Джозефа Конрада, Джерома К. Джерома, Р. Кіплінга, Р. Дж. Уеллса і Дж. Голсуорсі, Конан Дойл проте не потрапив в розряд «серйозних літераторів», а вважався «розважальним».

[ред.]Деякі твори

[ред.]Історичні романи

· Білий загін (The White Company) (1891)

· Подвиги і пригоди бригадира Жерара (The Adventures of Gerard) (1903)

· Сер Найджел (Sir Nigel) (1906)

· Мік Кларк (Micah Clarke)

· Дядько Бернак (Uncle Bernac)

· Вигнанці (The Refugees)

· Коли Земля скрикнула (The Great Shadow)

[ред.]Інші твори

· Через магічні двері (Through the Magic Door) (1907)

· Таємниця Клумбера (The Mystery of Cloomber) (1889)

· Капітан «Полярної Зірки» (The Captain of the Polestar, and other tales)(1890)

· Відкриття Рафлза Хоу (The Doings Of Raffles Haw)(1891)

· Поза містом (Beyond the City) (1892)

· Кругла Червона лампа (Round The Red Lamp) (1894)

· Паразит (The Parasite) (1894)

· Загадка Старка Монро (The Stark Munro Letters)(1895)

· Родні Стоун (Rodney Stone) (1896)

· Дієві пісні (Songs of Action) (1898)

· Трагедія Короско (The Tragedy of The Korosko) (1898)

· Дует (A Duet) (1899)

· Велика бурська війна (The Great Boer War) (1900)

· Нове Розкриття (The New Revelation) (1918)

· Повідомлення Вітала (The Vital Message) (1919)

· Розповіді Террора і таємниці (Tales of Terror & Mystery) (1923)

· Історія спіритизму (The History of Spiritualism)

[ред.]Твори в стилі Артура Конан Дойла

Син Артура Конан Дойля Адріан написав ряд розповідей з Шерлоком Холмсом.

· список розповідей Адріана Конан Дойла

[ред.]Екранізація творів

· «Загублений світ» (німий фільм Гарі Хойта 1925)

У серії «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» з Василем Лівановим і Віталієм Соломіним вийшли такі фільми:

· Шерлок Холмс і доктор Ватсон

· Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона

· Собака Баскервілів

· Скарби Агри

· Двадцяте століття починається

 

Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона. Скарби Аґри (рос. Приключения Шерлока Холмса и доктора Ватсона: Сокровища Агры) — четверта частина радянського телевізійного серіалу за мотивами творів Артура Конан Дойла про Шерлока Холмса.

Знято на основі повістей «Знак чотирьох» та «Скандал у Богемії».

.Сюжет

Фільм складається з двох сюжетних ліній.

[ред.]Перша серія

До Холмса звертається за допомогою дівчина Мері Морстен. Вона просить Холмса дізнатися, чому та від кого вона п'ять років поспіль отримує коштовні перлини. Шерлок Холмс та доктор Ватсон погодилися взятися за цю справу.

Дуже скоро вони дізнаються, що Мері є спадкоємицею легендарних скарбів Аґри, які, як виявилося, не приносять жодному своєму власнику щастя. Проте ці скарби викрав інвалід-каторжанин Джонатан Смол. В ході грабунку слуга Смола, дикун Тонґа, убиває людину.

Детектив розуміє, що заарештувати інваліда та його спільника-вбивцю можливо буде лише тоді, коли ті будуть перепливати Темзу.