Фактори, які впливають на зміну вартості грошей

Цінність грошей є змінною величиною. Головними причинами зміни вартості грошей у часі є:

1. Інфляція.

2. Ризик.

3. Схильність до ліквідності.

Інфляція - це процес, який характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці певної країни та зниженням купівельної спроможності грошей. Інфляція проявляється у переповненні сфери обігу товарів грошима внаслідок їх надмірного випуску або у скороченні товарної маси в обігу при незмінній кількості випущених грошей. Головними чинниками інфляційних процесів також є помилки в політиці ціноутворення. Ризик - це нестабільність, непевність у майбутньому. Через непевність у майбутньому ризик з часом зростає, люди хочуть уникнути ризику, тож вище цінують ті гроші, що є сьогодні, ніж ті, що будуть у майбутньому. Схильність до ліквідності - це перевага, віддана наявним грошам перед іншими цінностями та ризикованими вкладеннями. Коли люди вкладають свої гроші, сподіваючись на майбутні надходження, вони очікують високої винагороди як компенсації за втрату ліквідності, що й впливає на цінність грошей у часі.

Дисконтування означає перерахунок вигід і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконта (Е). При дисконтуванні за допомогою приведеної процентної ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюється розрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержуваних або сплачуваних у різні періоди часу. Приведення до базисного періоду витрат і вигідного розрахункового періоду проекту зручно здійснювати через їх множення на коефіцієнт дисконтування at, що визначається для постійної норми дисконта Е як:

де t — номер кроку розрахунку (тривалість проекту).

Розрізняють наступні норми дисконта:

1. Комерційна - використовується при оцінці комерційної ефективності проекту та обирається з урахуванням альтернативної ефективності використання капіталу. 2. Норма дисконту учасника проекту - відображає ефективність участі у проекті підприємств та інших учасників та обирається самими учасниками; за відсутності вподобань у її якості можна використовувати комерційну норму дисконта. 3. Соціальна норма дисконта - використовується при розрахунках соціально-економічної ефективності і характеризує мінімальні вимоги суспільства до ефективності проекту та вважається національним параметром і повинна встановлюватися централізовано органами управління народним господарством відповідно до прогнозів економічного та соціального розвитку країни. 4. Бюджетна - використовується при розрахунках показників бюджетної ефективності та відображає альтернативну вартість бюджетних коштів, та встановлюється органами державного і регіонального значення, за завданням яких оцінюється бюджетна ефективність проекту. Дисконтування ґрунтується на використанні техніки складних процентів. Так, інвестований під 10% річних один долар США через рік є еквівалентним $ 1,1 ($ 1 + 10% від $ 1), через 2 роки - $ 1,21 ($ 1 + 10% від $ 1,1), через три роки - $ 1,33 ($ 1 + 10% від $ 1,21) і т.д. З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать у майбутньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очікування доходів. Так, при тій самій процентній ставці 10% зобов'язання виплатити $ 1 через рік коштує сьогодні $0,91 (1 поділити на 1,1 в ступені 1), через два роки - $0,83(1 поділити на 1,1 в ступені 2), через три роки - $0,75(1 поділити на 1,1 в ступені 3), а через десять років лише $0,39. Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигід у часі може істотно залежати від норми дисконту. Питання визначення величини норми дисконту досить важливе. У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається з депозитного процента по вкладах з урахуванням інфляції та ризиків проекту. 1. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного процента, інвестори волітимуть класти гроші в банк. 2. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський процент (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський процент. Норма дисконту стосовно позикового капіталу являє собою відповідну процентну ставку, яка визначається умовами процентних виплат і погашення позик. У випадку змішаного капіталу норму дисконту приблизно може бути знайдено як середньозважену вартість капіталу, розраховану з огляду на структуру капіталу, податкову систему, умови виплат тощо. В умовах перехідної економіки, коли депозитний процент по вкладах не визначає реальної ціни грошей, можливе використання двох підходів: перший використовується для оцінки ефективності з позицій економічного аналізу, другий, з позицій фінансового аналізу. Оскільки існують дві складові концепції вартості грошей в часі, відповідно, існують і два способи визначення і нарахування відсотків. Декурсивний спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. Їх величина визначається, виходячи з величини капіталу, що надається. Відповідно декурсивна відсоткова ставка (позиковий відсоток) представляє собою виражене у відсотках відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початок даного інтервалу. У фінансових розрахунках перший показник ще називається “відсотковою ставкою”, “відсотком”, “ставкою відсотку”, “нормою прибутку”, “доходністю”. Антисипативний (попередній) спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається, виходячи з нарощеної суми. Відсотковою ставкою буде відношення суми доходу, що виплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, одержаної по закінченні цього інтервалу (у відсотках). Декурсивний спосіб нарахування відсотків є поширеним в світовій практиці; антисипативний метод нарахування відсотків застосовувався в країнах розвинутої ринкової економіки, як правило, в періоди високої інфляції. Але незалежно від способу нарахування відсотків відсоткові ставки можуть бути простими і складними.