Туберкульоз кісток і суглобів

Дифтерія ран

В порівняно окремих випадках перебіг рани ускладнюється дифтерією.

Ранова дифтерія виражається в утворенні на поверхні рани сірого або сіро-жовтого нальоту у вигляді фібринозних плівок, щільно спаяних з підлеглою тканиною. У окружності рани часто спостерігається яскраве почервоніння або інфільтрація. Процес протікає здебільшого мляво, без загальних явищ.
Дифтерійні палички можуть бути на свіжих, особливо на гранулюючих ранах, в свищах, виразках і т. д.
Лікування.

Лікування дифтерії взагалі і рановий дифтерії зокрема полягає в якомога більш ранньому введенні антитоксичної протидифтерійної сироватки підшкірно або внутрішньом'язово в кількості 20 000-40 000 АЕ з попереднім введенням підшкірно за 4 години 0,5 см3 тієї ж сироватки з метою попередження анафілаксії. Подальший процес припиняється, рана очищується і грануляції стають соковитими і рожевими. Місцево накладають пов'язки з риванолом. Хворий повинен бути ізольований в окрему палату.також показано суворе консервативне лікування, що полягає в асептичних пов'язках або у вологих компресах з яких-небудь легким антисептичним засобом. Рекомендуються також пов'язки, просочені специфічною сироваткою.

Туберкульоз кісток та суглобів - захворювання, що розвивається при занесенні туберкульозної інфекції гематогенним шляхом з первинного туберкульозного вогнища.

Хворіють переважно діти у перші 10 років життя. Уражаються туберкульозом переважно хребет та великі суглоби, але можуть бути уражені й інші кістки. У більшості віпадків туберкульозний осередок локалізується у епіфізі суглобового кінця кістки. Спочатку утворюється ізольоване вогнище, а потім відбувається поширення процесу на суглобові хрящі та синовіальну оболонку. У залежності від того, які частини суглобу уражені, розрізняють синовіальну та кісткову форму туберкульозу.

При туберкульозному синовіті, якщо рано встановлений діагноз та своєчасно розпочате протитуберкульозне лікування, процес швидко затухає. В іншому випадку процес прогресує далі, руйнуючи зв'язковий апарат та суглобові кінці кісток.

При кістковій формі туберкульозу процес починається у губковій речовині суглобового кінця кісток та протікає по-різному. Іноді він обмежується утворенням порожнини, яка поступово замінюється грануляціями. В інших випадках процес поступово охоплює усе нові й нові ділянки кістки. Одночасно у процес долучається суглоб. Розрізняють преартричну фазу (до ураження суглобу), артричну- вторинний артрит, коли туберкульозний процес з кістки переходить на суглоб, та постартричну, коли процес у суглобі затухає та настає тривала ремісія.

Місцеві та загальні симптоми:

Ранніми проявами кістково-суглобового туберкульозу є: періодичний біль у суглобах чи спині; періодичне обмеження рухів; легка припухлість;

місцеве підвищення температури; нічний біль; кульгавість; атрофія ураженої кінцівки; у подальшому — зміна форми хребта та обмеження рухів у хребті.

Діагностика:Важливе значення для раннього виявлення хвороби має ретельний огляд пацієнта, його клінічне обстеження,на обстеження в протитуберкульозний диспансер до фтизіоортопеда слід направляти осіб, які пред’являють скарги з боку кістково-суглобової системи:що мають контакт із хворими на туберкульоз;з гіперергічними реакціями Манту;

дорослих хворих з активною формою туберкульозу легень, з туберкульозом іншої локалізації; хворих, які перенесли дисемінований і міліарний туберкульоз легень; осіб з хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату (артоз, артрит, спондильоз, рецидивний радикуліт, біль у хребті, суглобах); хворих із норицями нез’ясованої етіології, які тривалий час не загоюються, через 2 міс. після інтенсивного неефективного лікування.

В умовах лікувально-профілактичних закладів треба провести мінімум клінічних обстежень: загальний аналіз крові, сечі; туберкулінову пробу Манту з 2 ТО; рентгенограму грудної клітки; рентгенографію ураженого органа; за необхідності томографію, комп’ютерне дослідження; за наявності кісткового вогнища інфільтрації, абсцесу показані пункційна біопсія, дослідження на мікрофлору патологічного матеріалу, отриманого з абсцесу, інфільтрату кісткового вогнища, нориці, суглобової рідини. На користь туберкульозної етіології захворювання свідчить фтизіатричний анамнез, зміни на флюорограмі грудної клітки, позитивні результати туберкулінових проб, зміни в аналізах крові і сечі, наявність характерних ознак на рентгенограмі кісток і суглобів. Найбільш значущими ознаками туберкульозу є виявлення мікобактерій туберкульозу в матеріалі нориць і біоптатів.

Лікування:Основним принципом сучасного лікування туберкульозу є комбінована двоетапна хіміотерапія.На першому етапі (2-3 міс.) Призначають одночасно 4-5 протитуберкульозних препаратів (ізоніазид, рифампіцин, Піразинамід, стрептоміцин або етамбутол).На другому етапі (4-5 міс.) призначають 2-3 препарату (ізоніазид, рифампіцин, етамбутол). У перші дні лікування протитуберкульозні засоби призначають у невеликих дозах, які швидко підвищують до терапевтичних, оптимальних. Протитуберкульозну терапію проводять безперервно до затихання процесу, а потім щорічно до зняття хворого з обліку призначають протирецидивний курси. Раннє раціональне консервативне лікування дозволяє відновити нормальну форму і функцію хребта і суглобів, у хворих з початковими стадіями захворювання особливо у дітей домогтися стійкого затихання або вилікування процесу.