Перехідні та неперехідні дієслова
Д І Є С Л О В О
Дієслово — це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання щ о р о б и т и? щ о з р о б и т и? щ о р о б и т ь с я з предметом? у якому стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).
У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (Він розповів все, що знав. Ніч здавалася днем.).
Дієслова можуть означати:
· процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);
· процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);
· конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);
· переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);
· сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);
· бажання (воліти, хотіти, бажати);
· стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);
· ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);
· зміни (розквітати, старіти, молодіти).
Морфологічні ознаки дієслова
Постійні ознаки дієслова:
o належність до певного виду (доконаний / недоконаний);
o належність до дієвідміни (перша / друга);
o перехідність чи неперехідність.
Непостійні ознаки дієслова:
o зміна за способами (умовний / наказовий / дійсний);
o зміна за часами (минулий / теперішній / майбутній);
o зміна за числами (однина / множина);
o зміна за родами (тільки у минулому часі однини дієслово має чоловічий, жіночий або середній рід).
Дієслово має такі морфологічні ознаки:
| Вид | |||
| доконаний недоконаний | заробив, перевів, заспівають, забажає заробляв, переводить, співали, бажала | ||
| Рід | |||
| у минулому часі | в умовному способі | ||
| чоловічий жіночий середній | працював працювала працювало | засліпив би засліпила б засліпило б | |
| Число | |||
| однина множина | малював, малювала, малювало малювали | ||
| Спосіб | |||
| дійсний умовний наказовий | працюю, сказали, летить, ходила б, вживав би, поспішали б напишіть, ходімо, хай зайде | ||
| Час | |||
| минулий теперішній майбутній | знаходив, знаходила, знаходили знаходжу, знаходимо, знаходите знайду, буду знаходити, знаходитиму | ||
| Особа | |||
| у теперішньому часі | |||
| однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа | я знаходжу ти знаходиш він (вона, воно) знаходить ми знаходимо ви знаходите вони знаходять | ||
| у майбутньому часі | |||
| однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа | я знайду ти знайдеш він (вона, воно) знайде ми знайдемо ви знайдете вони знайдуть | ||
| в умовному способі | |||
| однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1, 2, 3-а особи | я знайшов би ти знайшов би (знайшла б, знайшло б) він знайшов би, вона знайшла б, воно знайшло б ми (ви, вони) знайшли б | ||
Дієслово утворює форми
| дієвідмінювані | способів - дійсного: веде (вів, буде вести) - умовного: вів би (вела б, вели б) - наказового: веди (ведіть), хай веде |
| відмінювані | - дієприкметник теперішнього часу: ведучий; минулого часу: ведений |
| незмінювані | - неозначена форма дієслова (інфінітив): вести - дієприслівник: ведучи |
Неозначена форма дієслова (ІНФІНІТИВ)
Інфінітив (неозначена форма) — це початкова форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду, відповідає на питання щ о р о б и т и? щ о з р о б и т и?: хотіти, йти, плакати.
Інфінітив має суфікс -ти або -ть (в розмовному та художньому стилях): Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).
Між коренем і суфіксом інфінітива -ти можуть бути суфікси -а, -и, -і, -ну, -ува(-юва) та ін.: співати, ходити, старіти, крикнути, засвічувати, розмалювати.
Синтаксична роль
У двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:
· підмета: Вчитися – ось наше завдання;
· частини складеного дієслівного присудка: Ми прагнемо сумлінно вчитися;
· означення: Моє бажання вчитися порадувало батьків;
· додатка: Батьки веліли добре вчитися;
· обставини: Ми приїхали сюди вчитися.
У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення: Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути.
Морфологічні ознаки інфінітива:
o вид: недоконаний чи доконаний: йти – дійти, стукати – стукнути;
o перехідність або неперехідність: зустріти друга, зустрічатися з другом.
Перехідні та неперехідні дієслова
За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідніінеперехідні:
| Дієслова | Приклади |
| перехідні | відвідати друга, купити картоплю |
| неперехідні | сидіти, стояти, готуватися, їхати |
Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником: налити води, виконувати вправи, не читати книгу.
Дієслово вважається перехідним, якщо:
- залежний іменник чи займенник стоїть при дієслові у З.в. без прийменника: читати книжку, виховувати їх;
- залежний іменник стоїть у Р.в. і означає частину від цілого: випити чаю, принести води;
- дієслово має заперечну частку НЕ: не виконати завдання, не полити квіти.
Неперехідні дієслова означають дію, яка прямо не переходить на предмет: підготуватися до іспиту, їхати у метро. Такі дієслова не вимагають додатка: бігти, заплакати. До них належать:
· усі зворотні дієслова (із суфіксом -ся): сміятися, вмиватися, вітатися;
· безособові дієслова, що означають стан природи або людини: сидіти, спати, позіхати, мерзнути, холоднішати, іти, бігти.
Зворотні дієслова
Дієслова з суфіксами -ся (-сь), які виражають зворотну дію, називаються зворотними: купатися, сміятися, взуватися. Більшість зворотних дієслів співвідносяться з дієсловами без суфікса -ся (-сь): крити – критися, мазати – мазатися. Але деякі дієслова без -ся не вживаються: сміятися, лінуватися, пишатися, сподіватися. Цей суфікс зберігається й при творенні дієприслівникових форм: сміятися – сміючись, зупинитися – зупинившись.
Види дієслів
Вид– одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються на:
o доконані(помити підлогу, приготував уроки, поїду);
o недоконані(мити підлогу, готую уроки, буду їхати).
Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?
Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?
Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою:
· префіксів (писати – написати, грати – зіграти);
· суфіксів (зітхати – зітхнути, кричати – крикнути);
· наголосу (розкидaти – розкuдати);
· чергування звуків: сидіти – сісти (и-і), скакати – скочити (к-ч);
· різних основ (ловити – піймати, брати – взяти).
Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюють видові пари:
| Дієслово недоконаного виду | Дієслово доконаного виду |
| писати робити казати іти програмувати | написати, дописати зробити сказати прийти запрограмувати |
Одновидові дієслова – це дієслова, які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду. Так, наприклад, дієслова надивитися, розгніватися, розговоритися, натерпітися, напрацюватися мають лише доконаний вид; дієслова прагнути, гордувати, імпонувати – мають лише недоконаний вид.
Двовидові дієслова– це окремі дієслова, переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду: телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити.
Способи дієслів
Дієслова можуть вживатися удійсному, умовномучинаказовому способі.Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:
| Дійсний спосіб | іду, йшов, буду іти |
| Умовний спосіб | йшов би, пішов би |
| Наказовий спосіб | іди, нехай іде |
1. Дійсний спосіб дієслова означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися або ж заперечує наявність цієї дії: ходив – не ходив, люблю – не люблю, одягатимеш – не одягатимеш. Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав – граю – гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не: не ходитиму, не гріє, не називатиму. Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).
2. Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов: полетіти б, казала б. Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як безпосередньо після дієслова, так і після інших частин мови: Якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою.
Дієслова умовного способу змінюються за числами (малював би – малювали б), а в однині – і за родами (малював би – малювала б – малювало б).
3. Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії: приходь, навчайся, привітай. Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині – 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо).
| Однина | Множина | |
| 1-а особа 2-а особа | — сиди, ночуй | сидімо, ночуймо сидіть, ночуйте |
2-а особа однини має закінчення -и (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй);
1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо);
2-а особа множини – -іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте).
Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Для того, щоб передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу: хай працюють, нехай завжди буде сонце.
Часи дієслів
Дієслова можуть вживатися уминулому, теперішньомучимайбутньому часі.Час дієслова вказує на те, коли відбувалася, відбувається чи буде відбуватися дія:
| Минулий час | дерево росло, дерево виросло |
| Теперішній час | росте дерево, дерево підростає |
| Майбутній час | дерево виросте |
1. Минулий час означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася. Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав).
У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині – суфікс -л- і закінчення -а- (була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли).
2. Теперішній час означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно.Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують).
3. Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому. Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть). Дієслова майбутнього часу мають три форми:
o просту доконаного виду (зберу, посаджу),
o просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму)
o складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити).
Дієвідміни дієслів
Зміна дієслів за особами, часами і числами називаєтьсядієвідмінюванням.
За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-оїі 2-ої дієвідмін.
Практично 1-а і 2-а дієвідміни дієслів розрізняються за закінченням3-ої особи множини теперішнього часу:
1) до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють: думають, хочуть, переживають;
2) до 2-ої дієвідміни – закінчення -ать, -ять: сушать, варять.
Крім традиційного способу визначення дієвідмін, можна встановити дієвідміну за основою інфінітива (відкинувши суфікс -ти).
До 1-ої дієвідміни належать дієслова:
· з основою на -оро-, -оло-:полоти, бороти, колоти;
· з односкладовою основою: би-ти, ли-ти, пи-ти;
· з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають: крикнути, грати, перезимувати;
· з основою на приголосний: берег-ти, мог-ти, нес-ти;
· дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти.
Дієслова 1-ої дієвідміни відмінюються так:
| Однина | Множина | |
| 1-а особа 2-а особа 3-я особа | везу, принесу везеш, принесеш везе, принесе | веземо, принесемо везете, принесете везуть, принесуть |
До 2-ої дієвідміни належать дієслова:
· з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах: стояти, лежачи;
· з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають: клеїти - клею, сидіти – сиджу, бачити – бачу, варити – варю, гоїти – гою;
· дієслова бігти, спати, боятись.
Дієслова 2-ої дієвідміни відмінюються так:
| Однина | Множина | |
| 1-а особа 2-а особа 3-я особа | стою, прошу стоїш, просиш стоїть, просить | стоїмо, просимо стоїте, просите стоять, просять |
Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і -вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):
| Однина | Множина | |
| 1-а особа 2-а особа 3-я особа | відповім, їм відповіси, їси відповість, їсть | відповімо, їмо відповісте, їсте відповідять, їдять |
При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних:
1) Г//Ж:берегти – бережу – бережеш;
2) К//Ч:пекти – печу – печеш;
3) Х//Ш:рухати – рушу – рушиш;
4) С//Ш:просити – прошу – просиш;
5) Т//Ч:летіти – лечу – летиш;
6) СТ//Щ:простити – прощу – простиш;
7) ЗД//ЖДЖ:їздити – їжджу – їздиш;
8) Б/БЛ, П//ПЛ, В//ВЛ, М//МЛ, Ф//ФЛ:любити – люблю, ліпити – ліплю, ловити – ловлю, ломити – ломлю, графити – графлю.
Безособові дієслова
Безособові дієслова– особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи: темніє, щастить, дніє. Початковою є неозначена форма дієслова.
Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи.
У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета: Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше. Такі речення називаються безособовими.
Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду: морозить, віє; загуло, повіяло.