Обов’язки суден під час транзитного проходу
ЛЕКЦІЯ №5
З навчальної дисципліни
Міжнародне морське право
Тема : Міжнародні протоки, канали та річки, що використовуються для міжнародного судноплавства.
І. Вступ
Актуальність вивчення теми полягає в тому, що режим військового мореплавання у протоках, використовуваних для міжнародного судноплавства, який відповідно Конвенції ООН з морського права 1982 р. та інших спеціальних міжнародних угод має свої особливості. Цей режим передбачає дотримання певних міжнародних правил, а також законодавства прибережних держав, що межують з протоками. Порушення режиму плавання у протоках, використовуваних для міжнародного судноплавства може привести не тільки до морської пригоди, але і до міжнародних непорозумінь.
Особливе значення має чітке знання режиму плавання Чорноморськими протоками, як тими що частіше доводиться користуватися.
У якості негативного прикладу можна привести як в 2000-2002 Греція хотіла закупити в України суда на повітряній подушці типу «Зубр». Це десантні кораблі ближньої дії. Передбачалося відбуксирувати один з кораблів (МДКПП «Донецьк») у Грецію, щоб навчити екіпаж, і спробують використати. Однак Турецька сторона не пропустила його через Босфор. Довелося вертатися назад у базу.
ІІ. Основна частина
1 Правовий режим проток, використовуваних для міжнародного судноплавства
Конвенція ООН з морського права 1982 р. установила такі види проток, що використовуються для міжнародного судноплавства:
перший – протоки, використовувані для міжнародного судноплавства між однією частиною відкритого моря чи економічної зони й іншою частиною відкритого моря чи економічної зони, у яких військові кораблі, будь-які невійськові судна користуються правом безперешкодного транзитного проходу;
другий – протоки, утворені островом держави, що межують з цією протокою, і його континентальною частиною, до яких не застосовується транзитний прохід, а застосовується мирний прохід, якщо у бік моря від острова мається настільки ж зручний з погляду навігаційних і гідрографічних умов шлях у відкритому морі чи в економічній зоні;
третій – протоки між одним районом відкритого моря і територіальним морем іноземної держави, до яких також застосовується мирний прохід;
четвертий – протоки, режим яких регулюється в цілому чи частково давно існуючими і міжнародними конвенціями, що відносяться спеціально до таких проток (Чорноморські, Балтійські, Магелланів).
У протоках першого виду судна користуються правом транзитного проходу, якому не повинні заважати ніякі перешкоди. До таких проток відносяться всі найважливіші міжнародні протоки: Гібралтарська, Ла-Манш, Па-де-Кале, Малаккська, Сінгапурська, Баб-ель-Мандебська, Ормузська, Корейська, Сангарська, Кітіра, Антікітіра і подібні їм протоки.
У Конвенції ООН з морського права 1982 р. підкреслюється, що в протоках другого і третього видів не повинно бути ніякого призупинення мирного проходу для суден усіх прапорів.
Транзитний прохід – це здійснення свободи судноплавства і прольоту літальних апаратів єдино з метою безупинного і швидкого транзиту через протоку між однією частиною відкритого моря чи економічної зони й іншою частиною відкритого моря чи економічної зони. Однак вимога про безупинний і швидкий транзит не виключає проходу через протоку для цілей входу, виходу чи повернення з держави, що межує з протокою, при дотриманні умов, установлених цією державою для входу в його внутрішні морські води і порти.
Держави, що межують з протокою, наділені досить широкими правами з регулювання транзитного і мирного проходу через міжнародні протоки. З одного боку, ці права передбачають конкретні гарантії безпеки держав, що межують з протоками, а з іншого боку, вони спрямовані на забезпечення безперешкодного транзитного і мирного проходів будь-яких суден через протоки, а також на забезпечення безупинного проходу через відповідні протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства.
Держави, що межують з такими протоками, з метою сприяння безпечному проходу суден вправі за узгодженням і зі схвалення ІМО встановлювати морські коридори і встановлювати системи поділу руху для судноплавства в протоках. Такі морські коридори і системи поділу руху повинні відповідати загальноприйнятим міжнародним правилам.
Установлені або запропоновані коридори і системи повинні бути чітко позначені на морських картах і належним чином опубліковані. З дотриманням тих же умов держави можуть заміняти морські коридори і системи поділу руху суден.
Конвенція ООН з морського права 1982 р. наділила держави, що межують з протоками, правом приймати закони і правила, що відносяться до транзитного проходу через протоки, що стосуються всіх нижченаведених питань чи кожного з них:
а) безпеки судноплавства і регулювання руху суден з урахуванням установлених морських коридорів і систем поділу руху;
б) запобігання та здійснення контролю за забрудненням шляхом введення в дію застосовуваних міжнародних правил, що відносяться до скидання нафти, відходів, що містять у собі нафту й інших отруйних речовин у протоці;
в) недопущення рибальства, у тому числі збирання рибальських снастей (для рибальських суден);
г) навантаження чи вивантаження будь-яких товарів або валюти, чи посадки і висадки осіб у порушення митних, імміграційних чи санітарних законів і правил держав, що межують з протоками.
В Конвенції ООН з морського права 1982 р., щоб уникнути помилок, приведений вичерпний перелік питань, за якими відповідна прибережна держава може видавати закони і правила, але вони не повинні допускати дискримінації щодо суден різних держав. Застосування законів і правил не повинно на практиці зводитися до позбавлення, порушення чи обмеження права транзитного проходу. Усі видані закони і правила повинні бути доведені до всіх держав належним чином.
Держави, що межують з протоками, які використовуються для міжнародного судноплавства, не мають права перешкоджати транзитному чи мирному проходу суден у протоках, вони зобов’язані негайно оповіщати про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства в протоці чи прольоті над нею.
Державам, що межують з протоками, і державам – користувачам протоками за згодою одною з одною варто співробітничати в справі встановлення і підтримання в протоках необхідних навігаційних систем і засобів забезпечення навігаційної безпеки з метою сприяння міжнародному судноплавству, а також у справі запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення із суден.
Обов’язки суден під час транзитного проходу
Судна при здійсненні права транзитного проходу зобов’язані:
а) без зволікання проходити через протоку;
б) утримуватися від будь-якої погрози силою чи її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності і політичної незалежності держав, що межують з протоками, чи від будь-яких інших дій у порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті Організації Об’єднаних Націй;
в) утримуватися від будь-якої діяльності, крім тієї, котра властива їхньому звичайному порядку безупинного і швидкого транзиту, за винятком випадків, коли така діяльність викликана обставинами нездоланної сили чи лихом.
Судна при транзитному проході:
а) дотримуються загальноприйнятих міжнародних правил, процедури і практики, що стосуються безпеки на морі, включаючи Міжнародні правила запобігання зіткнення суден у морі;
б) дотримуються загальноприйнятих міжнародних правил, процедури і практики запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення із суден.
Літальні апарати при транзитному прольоті:
а) дотримуються правил прольотів, установлених Міжнародною організацією цивільної авіації; державні літальні апарати також дотримуються цих же мір безпеки польотів;
б) постійно контролюють радіочастоти, виділені компетентним органом для контролю за повітряним рухом, призначеним у міжнародному порядку, чи відповідні міжнародні частоти, виділені для передачі сигналів небезпеки.
3. Правовий режим Чорноморських проток
Чорноморські протоки, будучи єдиним природним водним шляхом, що з’єднують Чорне море з Атлантичним океаном (через Середземне море), забезпечують підтримку ділових зв’язків чорноморських країн з іншими державами світу. Через них щорічно проходить кілька десятків тисяч суден. Шлях з Чорного моря в Егейське через зону чорноморських проток не перевищує 370 км. Ширина протоки Босфор 0,7–3,8 км, протоки Дарданелли 1,3–27 км, мінімальні глибини судноплавної частини проток 20 і 29 м відповідно. Через протоку Босфор споруджені два мости, висота яких над рівнем води 64 м.
При плаванні через протоку Босфор необхідно враховувати Регламент порту Стамбул, що вступив у силу 21 квітня 1982 р. в якому вказані портові правила.
Судна, що йдуть з Мармурового моря в Чорне і з Чорного в Мармурове, повинні проходити праворуч від лінії, що розділяє фарватер Босфору (лінія поділу морського руху), і ні при яких умовах не повинні перетинати дану лінію.
Знаходячись у Босфорі, кораблі не повинні обганяти судна, що йдуть попереду, чи виходити зі смуги свого руху, крім випадків, коли обставини змушують зробити це.
Для кораблів, що проходять Босфор, у будь-який час доби діють лоцманські служби. Їхнє місцезнаходження відзначене на карті Босфору.
Правовий режим Чорноморських проток визначається Конвенцією про режим проток від 20 липня 1936 р. м. Монтере (Швейцарія). Ця Конвенція явилася кроком уперед по шляхувизнання прав чорноморських держав у вирішенні питання про правовий режим Чорноморських проток, оскільки вона мала на меті упорядкування судноплавство в протоках і затвердження принципів свободи проходу і мореплавання, що відповідають інтересам безпеки Туреччини та інших чорноморських держав. Варто мати на увазі особливе географічне положення Чорного моря, що представляє собою своєрідну затоку Середземного моря. Це свідчить про те, що наша країна й інші чорноморські держави є одночасно і середземноморськими.
Конвенція 1936 р. підтвердила принцип свободи проходу і плавання торгових суден усіх країн у протоках і в Чорному морі, але обмежила доступ у Чорне море військовим кораблям нечорноморських країн – їм дозволено проводити через зону проток і вводити в Чорне море тільки легкі надводні кораблі і не більш 9 одиниць. Нечорноморські держави не мають права проводити кораблі, прирівняні до лінійних кораблів, а також будь-які кораблі водотоннажністю понад 10000 т або ті, що мають артилерію калібру понад 203 мм.
В дусі Конвенції 1936 р. неприбережні держави не вправі вводити в Чорне море кораблі з ядерною зброєю на борту, тому що вона незрівнянна по потужності зі снарядами калібру 203 мм.
Не допускається заходження у зону проток (крім візитів у порти проток) і в Чорне море підводних човнів і авіо-носіїв нечорноморських країн. Військові кораблі нечорноморських країн можуть знаходитися в Чорному морі не більше 21 дня.
Прибережні до Чорного моря держави вправі проводити через протоки з метою повернення в бази свої підводні човни, споруджені або куплені, про що завчасно повідомляється Туреччина, чи для ремонту на верфях, розташованих поза межами Чорного моря. В обох випадках підводні човни повинні проходити протоки поодинці вдень у надводному положенні.
У випадку участі Туреччини у війні вона вправі дозволяти або забороняти прохід через протоки будь-яких військових кораблів. Під час війни, у якій Туреччина не бере участь, протоки повинні бути закриті для військових кораблів будь-якої воюючої країни.
3 другого боку, незважаючи на ремілітаризацію Проток, Турецький уряд надасть необхідні полегшення щодо проходження на принципах повної безпеки цивільних повітряних суден, що одержали дозвіл в силу повітряної регламентації, що діє в Туреччині, на переліт турецької території між Європою і Азією. В тих випадках, коли дозвіл на переліт був даний, періодично вказуватиметься маршрут, якого треба буде додержуватися в зоні Проток.
Для проходу в Протоках військових кораблів Турецькому уряду дипломатичним шляхом повинно бути зроблене попереднє повідомлення. Нормальний термін його буде вісім діб; проте бажано, аби для держав, не прибережних до Чорного моря, він був доведений до п’ятнадцяти діб. В попередньому повідомленні вказуватимуться місце призначення, назва, тип і кількість кораблів, а також дата проходу в першо-початковому напрямку і, коли таке має місце, то і при поверненні. Будь-яка зміна дати повинна стати предметом попереднього повідомлення за три доби.
Військові кораблі, що проходять Протоки транзитом, не можуть в жодному випадку використовувати повітряні судна, котрі могли б на них перебувати.
Військові кораблі, що проходять Протоки транзитом, не повинні будуть, за винятком аварії чи нещасного випадку на морі, перебувати там понад час, встановлений для звершення їх проходження.
Проте військові кораблі будь-якої воюючої держави не матимуть права проходити через Протоки, за винятком випадку допомоги, що надається державі, яка стала жертвою нападу, в силу договору про взаємну допомогу, який зобов’язує Туреччину.
У виняткових випадках, передбачених в попередньому абзаці, не застосовуватимуться обмеження, вказані в статтях 10 –18.
Незважаючи на заборону проходу військові кораблі воюючих держав, прибережних чи неприбережних до Чорного моря, відокремлені від портів своєї основної стоянки, можуть повернутися в ці порти.
Військовим кораблям воюючих держав забороняється проводити в Протоках всякого роду захоплення, здійснювати право огляду і чинити будь-які ворожі дії.
Військові кораблі, що мають на борту випадки чуми, холери, жовтої пропасниці, висипного тифу або віспи чи мали таке на борту принаймні останні сім днів, а також кораблі, які покинули заражений порт менше, ніж п’ять діб тому, повинні будуть проходити в Протоках карантин і застосовувати судновими засобами необхідні профілактичні заходи для уникнення будь-якої можливості зараження Протоки.
4. Правовий режим каналів, використовуваних для міжнародного
судноплавства
Міжнародні канали – штучні спорудження, що з’єднують моря й океани і розташовані на шляхах інтенсивного світового судноплавства та використовувані всіма державами без дискримінації відповідно до діючих міжнародних угод, загальновизнаних принципіві норм міжнародного права і національнимзаконодавствомдержав – власників каналів.
У залежності від географічного розташування, економічного, транспортного і стратегічного значення міжнародні канали умовно поділяються на дві групи:
· канали загальносвітового значення – з’єднують моря й океани в єдину транспортну систему і використовуються більшістю держав світу (Суецький і Панамський);
· канали регіонального значення – з’єднують між собою відкриті моря і використовуються обмеженою кількістю держав (Кольський і Корінфський).
Загальною особливістю міжнародних каналів є те, що вони, представляючи собою штучні водні шляхи, складають невід’ємну частину території держав-власників каналів. До основних принципів і норм, що лежать в основі правового регулювання судноплавства по таких каналах, відносяться:
· повага суверенних прав держави-власника каналу і невтручання в його внутрішні справи;
· утримання від погрози силою або її застосування при вирішенні .суперечок щодо використання каналу, свобода судноплавства для військових кораблів і невійськових суден всіх прапорів без дискримінації;
· забезпечення свободи судноплавства і захисту каналу силами і засобами держави-власника;
· обов’язки держав-користувачів дотримуватися міжнародних правил і національних законів, що стосуються забезпечення судноплавства і безпеки плавання, і сплачувати встановлені без дискримінації збори; неприпустимість використання каналу на шкоду інтересам миру і міжнародної безпеки.