Навчальна та наукова література
Полтава – 2007
З.М.Таран.
Навчальний посібник з дисципліни “Латинська мова” для студентів I курсу спеціальності “ Педагогіка і методика середньої освіти. Іноземна мова та література (англійська, німецька).”
– Полтава: ПДПУ, 2007. – с.
Навчальний посібник з дисципліни “Латинська мова укладені на кафедрі романо-германської філології Полтавського державноно університету
імені В.Г.Короленка
Рецензенти:
Кононенко Володимир Володимирович - кандидат філологічних наук, завідувач кафедри романо-германської філології ПДПУ імені В.Г. Короленка
Дяченко Наталія Вікторівна - ст.викладач, завідувач кафедри іноземних мов “Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” Полтавського інституту економіки і права”
Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри
романо - германської філології ПДПУ ім. В.Г. Короленка,
протокол № ____ від”____” ______________2007 року
Рекомендовано до друку вченою радою університету,
протокол № ____ від “_____” _______________ 2007 року.
Навчальний посібник укладено для студентів філологічного факультету зі спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Іноземна мова та література (англійська, німецька).”
Навчальний посібник складається зі вступу, де говориться про мету та завдання курсу, чотирнадцяти уроків з граматики та текстів для читання. Курс розрахований на 27 годин самостійної та 27 годин індивідуальної роботи.
Вступ
Курс “Латинська мова” є однією з тих обов’язкових дисциплін, які вивчаються на філологічних факультетах педагогічних університетів, як на стаціонарній, так і на заочній формі навчання. З розширенням міжнародних зв’язків України, швидко зростає необхідність у спеціалістах різного профілю, які б володіли іноземними мовами, базовим підгрунтям яких стала латинська мова. Такі вимоги є дійовим фактором соціально-економічного, науково-технічного та загальнокультурного прогресу суспільства.
Латинська мова є загальноосвітньою дисципліною для гуманітарних факультетів вищих учбових закладів, яка покликана розширювати лінгвістичний кругозір студентів, сприяти розвитку наукового підходу до сучасних європейських мов та одночасно надавати студентам деякі відомості з історії та культури античного світу. Завдання курсу полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними теоретичними питаннями з латинської мови та розвинути їхні практичні навички.
Згідно з типовою програмою з латинської мови для вищих навчальних закладів курс “Латинська мова” передбачає засвоєння студентами:
- фонетики, граматики та синтаксису;
- до 1000 лексичних одиниць та близько 100 латинських крилатих висловів та афоризмів;
- словникової форми всіх частин мови;
- часів систем інфекта та перфекта;
Студенти повиненні оволодіти практичними навичками:
- усного та писемного перекладу тексту фахового характеру;
- читати латинські адаптовані тексти;
- робити синтаксичний розбір речення та граматичний і морфологічний розбори слів у реченні.
Навчальний посібник з латинської мови призначена для студентів І-го курсу філологічного та соціально-гуманітарного факультетів, котрі вивчають іноземні мови. Уроки посібника включають основні граматичні явища, передбачені програмою з латинської мови для вищих навчальних закладів та вправи, що ілюструють вживання певного граматичного матеріалу з відповідними методичними вказівками. Більшість вправ складається з крилатих висловів, вибраних з праць відомих вчених, творів української, російської, англійської, німецької та французької художньої літератури.
Більшість вправ складається з крилатих висловів, вибраних з праць відомих вчених, творів української, російської, англійської, німецької та французької художньої літератури. До посібника також включено добірку оригінальних текстів-уривків з творів римської класики та вірші прогресивного вітчизняного письменника початку XYIII ст. Т. Прокоповича. Робота над текстами дозволяє повторити вивчений гаматичний матеріал та розвивати вміння читати оригінальні латиномовні твори.
При самостійному опрацюванні граматичного матеріалу рекомендується вивчити основні відомості, подані в розробці та проробити відповідий матеріал з підручника латинської мови, що рекомендується програмою. При засвоєнні латинської лексики і вивченні її будови передбачається постійне співставлення латинських та іншомовних одиниць. Кожна вправа супроводжується методичними вказівками, які конкретизують завдання та визначають шляхи його виконання.
Опацювання оригінальних текстів, яке є заключним етапом вивчення курсу, повинно сприяти повторенню пройденого граматичного матеріалу та навчити студентів практично застосовувати набуті знання при читанні художніх творів римських авторів. При роботі з текстами студентам рекомендується така послідовність: читання вголос, переклад, аналіз та пояснення певних граматичних явищ.
Латинська мова – це мова племені, яке жило на території Апеннінського півострова і заселяло область, звану Лаціум (Latinum), столицею якої було місто Рим (Roma).
Латини, чи римляни (така назва закріпилася за ними пізніше) Були дуже войовничими : поступово підкоряли сусідні племена, аж поки в їхніх руках не опинилася вся Італія.
На початку нашої ери, після численних завоювань поза межами пів острова, склалася величезна Римська імперія. Її кордони сягали: на заході — Атлантичного океану, на сході — Вірменії; північного побережжя Африки — на півдні і Британських островів — на півночі.
Мови підкорених племен і народів протягом майже п'яти століть (до падіння Римської імперії 476 року н. е.) зазнавали дуже сильного впливу латинської мови, — при чому, не тільки як мови завойовників, а й завдяки впливові вищої римської культури, освіти, адміністрації.
Саме в цей час на основі латинської народно-розмовної мови ( так званої вульгарної латини) виникають нові національні мови, які ми об'єднуємо сьогодні під назвою романські — італійська, іспанська, французька, румунська, португальська,тощо. Внаслідок тривалих контактів національні мови зазнали значного впливу латинської мови. Тому у лексиці всіх європейських мов є більша або менша кількість латинізмів. Найбільше їх, звичайно, у мовах романських: у французькій – 80-90%; італійській – 70-80% і т. д., з германських мов найбільше їх в англійській – до 75% .
Отже, історія більше ніж половини іншомовних слів фактично є історією слів латинських. Щоб свідомо засвоювати ці слова, треба знати їх значення в латині. Часто, знаючи одне латинське слово, можна здогадатися (принаймі з контексту) про значення кількох іншомовних.
Багато слів латинського походження є і в українській мові: студент, лаборант, доцент, професор, декан, аудиторія, лабораторія, абітурієнт та ін. Завдяки дуже чіткій і строго логічній побудові граматики, латинська мова не лише збагачуї наші знання, а й розвиває уміння та навички логічного мислення. Латинська мова сприяє, таким чином, загальній освіті.
Читаючи іншомовну чи українську або російську художню літературу, ми часто натрапляємо на латинські крилаті вислови без перекладу й поясеннь, нерідко навіть у газетах, розрахованих на найширшу аудиторію: «персона нон грата», «тера інкогніта», «воленс-ноленс», «альма-матер» і тому подібні. Для тих, хто не знає їхнього значення, вони ніби зайві. А тим часом крилаті вислови у стислій формі містять глибокий зміст, що розкривається лише після перекладу та з'ясування історичних умов виникненя кожного вислову зокрема.
Наведені у методичній розробці близько 300 латинських крилатих висловів, мудрість, простота і лаконізм яких дивують нас і сьогодні, не тільки сприятимуть вивченню латинської мови, а й допоможуть краще зрозуміти неповторний і вічно юний античний світ, який був колискою європейської цивілізаціі.
ЧАСТИНА І. ГРАМАТИКА
| Урок 1 | Графіка і фонетика……………………………………….. | |
| Урок 2 | Іменник……………………………………………………. | |
| Урок 3 | Прикметник……………………………………………….. | |
| Урок 4 | Неправильні ступені порівняння прикметників. Прислівник………………………………………………... | |
| Урок 5 | Займенник………………………………………………… | |
| Урок 6 | Неправильне дієслово «esse»- (бути)…………………… | |
| Урок 7 | Дієслово. Загальні відомості. Наказовий спосіб………. | |
| Урок 8 | Дійсний спосіб (Активний стан)………………………… | |
| Урок 9 | Дійсний спосіб (Пасивний стан)………………………… | |
| Урок 10 | Числівник…………………………………………………. | |
| Урок 11 | Умовний спосіб. Зведена таблиця придієслівних суфіксів……………………………………………………. | |
| Урок 12 | Інші форми дієслів……………………………………….. | |
| Урок 13 | Синтаксичні звороти……………………………………... | |
| Урок 14 | Афіксальне словотворення………………………………. |
ЧАСТИНА ІІ. ТЕКСТИ ДЛЯ ЧИТАННЯ
Проза...................................................................................................................34
| Римський календар………………………………………………………… | |
| Про царя Філіпа……………………………………………………………. | |
| Про Тезея…………………………………………………………………… | |
| Про філософа………………………………………………………………. | |
| Про Леоніда………………………………………………………………… | |
| Про Олександра Великого………………………………………………… | |
| Про Філософа Діогена……………………………………………………... | |
| М. Т. Ціцерон. Перша промова проти Катіліни………………………….. | |
| Г. Ю. Цезар. Нотатки про війну з галлами……………………………….. | |
| Т. Прокопович. Лист до А.Г. Франке……………………………………... |
Поезія…………………………………………………………………………42
| Н. Овідій. Пам'ятник | |
| Ф. Горацій. До Мельпомени | |
| Ф. Горацій. До Левконової | |
| В. Катулл. До Ціцерона | |
| М. Вергілій. Енеїда (Вступ) | |
| Федр. Про зажерливість собаки | |
| Федр. Про лисицю й виноград | |
| Т. Прокопович. На захист Галілея |
Частина І. ГРАМАТИКА
Урок І
ГРАФІКА І ФОНЕТИКА
Латинський алфавіт знає кожний, хто вивчав англійську мову. Він складає 23 літер: Aa (a), Bb (б), Cc (k), Dd (д), Ee (e), Ff (ф), Gg («г» рос. ), Hh (г), Ii (i), Ll (л), Mm (м), Nn (н), Oo (o), Pp (п), Qq (ку), Rr (р), Ss (c), Tt (т), Uu (y), Vv (в), Xx (kc), Yy (i), Zz (з).
Голосні звуки поділяються на довгі та короткі. Довгий звук (позначають знаком — ) у двічі довший від короткого (позначають знаком ____ ). Сьогодні при читанні латинських текстів довготи чи короткості звуків не дотримуються.
Голосна «і» на початку слова перед іншою голосною; та всередині слова між двома голосними, вимовляється як (й). Напр.: ianua (йа'нуа)- «двері», maior (ма'йор) – «більший».
Приголосна «q» вживається лише в сполученні з «u» і разом вони вимовляються як (кв). Напр.: aqua (аква) – «вода».
Д и ф т о н г и – графічно відображені дві голосні, що вимовляються як один звук. Це «ае» та «ое», які вимовляються як (е). Напр.:saepe (сепе) – «часто», (комедіа) – «комедія». Якщо треба читати кожну голосну окрему, то над другою ставлять дві крапки. Напр.: aër (аер) – «повітря», poëta (поета) – «поет».
Буквосполучення «ngu» перед голосною переважно читається як (нгв). Напр.: lingua (лінгва) – «мова»; a «su» - як (св). Напр.: «consuetudio» (консветудо) – «звичка»; «ch» читають як (х) : schola (схольа) – «школа»;
«ph» _________ (ф): phіlosophia (фільософіа) – «філолсофія»;
«th»__________ (т): theca (тека) – «футляр, ящик»;
«rh»__________ (р) : rhitmus (рітмус) – «ритм, розмір».
Вживання літер «у», «z» та сполучень «ch», «ph», «th», «rh» у словах свідчить про грецьке походження цих слів.
Вправа І. Прочитайте слова, дотримуючись правил вимови. Пригадайте похідні від них у рідній та англійській мові:
1.corpus, 2. lex, 3. rex, 4. lingua, 5. niger, 6. laborare, 7.studere, 8. color, 9.familie, 10. filius, 11. filia, 12. fama, 13. schola, 14. tabula, 15. memoria, 16. stella, 17. astrur, 18. nauta, 19. liber, 20. albus, 21. mutare, 22. mandare, 23. manus, 24.ornare, 25. mater, 26. pater, 27. frater, 28. vita, 29. Ianuarius, 30. Februarius, 31. Martius, 32. Aprilis, 33. Mais, 34. Iunius, 35. Iulius, 36. Augustus, 37. September, 38. October, 39. November, 40. December, 41. Sol, 42. Terra, 43. Venus, 44. Juppiter, 45. Luna, 46. Italia, 47. Graecia, 48. Aegyptus, 49. Hispania, 50. Scythia, 51. Britannia, 52. Roma.
Контрольні запитання
1. Скільки літер в латинському алфавіті?
2. Як вимовляється голосна «і» на початку слова перед іншою голосною та всередині слова між двома голосними?
3. Як читається буквосполучення «qu» ?
4. Які дифтонги є в латинській мові?
5. Як визначити короткість та довготу складу?
6. Де ставиться наголос у латинських словах?
Урок 2
ІМЕННИК
Іменник у латинській мові має:
| два числа: | Singularis (Sing.) Pluralis (Pl.) | —однина —множина |
| три роди: | Masculinum (m) Femininum (f) Neutrum (n) | — чоловічий — жіночий — середній |
| п'ять відмінків: | Nominativus (Nom.) Genetivus (Gen.) Dativus (Dat.) Accusativus (Acc.) Ablativus (Abl.) | — називний — родовий — давальний — знахідний — орудний, місцевий |
Всі іменники розділяють на п'ять відмін, залежно від того, які закінчення вони мають в Gen. Sing. (родовому відмінкові однини)
І-а відміна має — ае
ІІ-а відміна має — і
ІІІ-а відміна має — is
ІV-а відміна має — us
V-а відміна має — еі
У словнику іменники записуються так: повністю називний відмінок однини, закінчення родового однини, скорочено рід іменника та його переклад. Напр.:aqua, ae (f) –«вода», dene, ntis (m)-«зуб».
Щоб провідміняти іменник, треба мати : 1) основу іменника, 2) відмінкові закінчення. Основу знаходять, відкинувши закінчення родового відмінка однини напр.: aquae – осн. aqu; dentis –осн. dent.
Відмінкові закінчення (зведена таблиця)
| І | ІІ | ІІІ | ІУ | У | ||
| Sing. | Nom. Gen. Dat. Acc. Abl. | a ae ae am a | us, um i o um o | is i em e (i) | us us ui um u | es ei ei em e |
| Plur. | Nom. Gen. Dat. Acc. Abl. | ae arum is as is | i, a orum is os, a is | es, a (ia) um (ium) îbus es, a (ia) îbus | us uum îbus us îbus | es erum ebus es ebus |
Вправа 2.Визначте відмінок і число іменників, а також їхню відміну; перекладіть речення на рідну мову:
1.Historia est magistra vitae. 2. Est modus in rebus. 3. Dura lex, sed lex. 4. Per aspera ad astra. 5. O tempora, o mores. 6. In vino veritas (In vino feritas). 7. Homo homini lupus est. (Homo homini deus est). 8. Ignorantia non est argumentum. 9.Margaritas ante porpos.10. Amicus Plato, sed magis amica veritas. 11. Nulla dies sine linea. 12. Periculum in mora. 13. Panem et circenses! 14. Repetitio est mater studiorum. 15. Verba et voces. 16. Veritas magis amicitiae. 17. Lacaena filio; “Aut cum scuto”, inquit, “aut in scuto”. 18. Imago animi vultus est. 19. Argumentum ad crumenam. 20. In cauda venenum. 21. Qualis rex, talis grex. 22. Mars non Musis amicus. 23. Modicus cibi medicus sibi. 24. Medicina soror philosophiae. 25. Contra vim mortis non est medicamen in hortis. 26. Otia post negotia.
Контрольні запитання
1. Скільки відмін іменників у латинській мові та як їх розпізнають?
2. Як записуються іменники у словнику?
3. Як знаходять основу іменника?
4. Назвати відмінкові закінчення іменників.
Урок 3
ПРИКМЕТНИК
Прикметники поділяються на дві групи. До першої групи належать прикметники на -us (-er),-a, -m (відповідно, на чоловічий, жіночий та середній рід). Напр.: bonus, a, um – «гарний, а, е»; albus, a um –«білий, a, e»: niger, gra, grum- «чорний, a, e».
Відмінюються прикметники чоловічого та середнього роду за ІІ-ю відміною іменників, жіночого — за І-ю відміною іменників.
До другої групи відносяться прикметники на «-er, -is, -e», напр.: acer, acris, acre — «гострий, а, е»; на «-is, -e» (-is»- для чоловічого та жіночого, «-е» для середнього роду). Напр.: brevie, e – «короткий, а, е»; на «x» або –«s» (однаково на всі три роди). Напр.: felix (род. відмінок – felicis) «щасливий, а, е».
Усі прикметники цієї групи в Gen. Sing. мають закінчення –is, а тому відмінюються за ІІІ-ю відміною іменників. У реченні прикметники узгоджуються з іменниками.
Ступені порівняння
Розрізняють три ступені порівняння прикметників:
Gradus Positivus звичайний ступінь
Gradus Comparativus нищий ступінь
Gradus Superlativus найвищий ступінь
У словнику прикметники записуються у звичайному ступені.
Gr. Comparativus характеризується суфіксом – ior, -ius (-ior на чоловічий та жіночий рід, -ius на середній, який додається до основи прикметника. Напр.: albior, ius — «більший, а, е»; nigerior, fus — «чорніший, а, е». Відміняються прикметники вищого ступеня за ІІІ-ю відміною іменників. Gr. Superlativus характеризується суфіксом –issim, або кінцевим елементом –errim, illim.: albissimus, a, um – «найбільший, а, е», nigerrimus, a, um – «найчорніший, а, е».
У найвищому ступені прикметники відмінюються так само, як прикметники звичайного ступеня – за І-ю та ІІ-ю відміною іменників.
Вправа 3.Визначте, до якої групи відноситься той чи інший прикметник у реченні, його ступінь, відмінок і число; перекладіть речення на рідну мову:
1. Ars longa, vita brevis. 2. Mens sana in corpore sano. 3. O marte pulchra, filia pulchrior! 4. O sancta simplicitas! 5. O fallacem hominum spem. 6. Tabula rasa. 7. Terra incognita. 8. Omnia praeclara rara. 9. Novissima verba. 10. Sanctum sanctorum. 11. Talis pater, talis filius. 12. Tot capita, tot sensus. 13. Aetas dulcissima adulescentia est. 14. Homini cibus utilissimus est simplex. 15. Honesta vita beata est. 16. Honesta mors turpi vita potior. 17. Vitae brevis est cursus, gloriae sempiternus. 18. Vita rustica et honestissima est. 19. Dum licet, in rebus iucundis vive beatus. 20. Gravissimum est imperium consuetudinis. 21. Consuetudinis magna vis est. 22. Sera numquam est ad bonos mores via. 23. Turpis avis, proprium quae foedat stercore nidum. 24. Vae victis! 25. Homo quadratus.
Контрольні запитання
1. Які прикметники належать до І-ї групи?
2. Назвіть прикметники, що належать до ІІ-ї групи.
3. Як відміняються прикметники?
4. Поясніть утворення вищого ступеня.
5. Як утворюється найвищий ступінь?
Урок 4
Неправильні ступені
порівняння
| Positivus | Comparativus | Superlativus |
| bonus, a, um (гарний) | -melior, melius | -optimus, a, um |
| malus, a, um (поганий) | -peior, peius | -pessimus, a , um |
| magnus, a, um (великий) | -maior, maius | -maximus, a, um |
| parvus, a, um (малий) multus, a, um ( численний) | -minor, minus -plus | -minimus, a, um -plurimus, a, um |
ПРИСЛІВНИК
Для прислівника характерне закінчення – «е» (-о), якщо його утворено від прикметника І-ї групи; та закінчення –iter (-ter), якщо прислівник утворено від прикметника ІІ-ї групи. Напр.: latus, a, um (широкий) – late (широко) ; rarus,a, um (рідкісний) – raro (рідко) ; fortis,e (хоробрий) –fortiter (хоробро).
Прислівником може бути і прикметник середнього роду в Acc. Sing. Напр.: multum- «багато» від прикметника multus, a, um- «численний».
Вищий ступінь утворюється за допомогою закінчення «-ius», а найвищий, — за допомогою суфікса – «issim».Напр.: late-latius-latissime; fortiter- fortius-fortissime.
Вправа 4.Визначте ступінь порівняння присликів та від якої групи прикметників вони утворені. Перекладіть речення на рідну мову :
1. Domus propris domus optima. 2. Caseus et panis sunt optima fercula sanis. 3. Honestra mors melior est, quam vita turpis. 4. Malus bonum ubi se simulat, tune est pessimus. 5. Melior est certus pax quam sperata victoria. 6. Ubi bene, ibi patria. 7. Facile omnes, cum valemus, recta consilia aegrotis damus. 8. Bis dat, qui cito dat. 9. Invite data non sunt grata. 10. Facilius est dicere, quam agere. 11. Venit more velociter, rapit nos atrociter. 12. Aeternum vale! 13. Qui bene amat, bene castugat. 14. Varium et mutabile semper. 15. Mos erat Spartanis breviter respondere, fortiter pugnare, patienter et costanter labores tolerare, honeste vivere. 16. Tem malum est tacere multum, quam malum est multum loqui. 17. Plenus venter von studet libenter. 18. Citius, altius, fortius. 19. Bona valetudo melior est quam maxime divitiae.
Контрольні запитання
1. Перелічіть латинські прикметники, ступені порівняння яких утворюються неправильно.
2. Назвіть ступені порівняння цих прикметників.
3. Як утворюються прислівники від І-ї та ІІ-ї групи прикметників?
4. Які закінчення додаються у вищому ступені?
5. Як утворюється найвищий ступінь прислівників?
Урок 5
ЗАЙМЕННИК
І. Особові :ego –«я» , tu –«ти» , nos –«ми» , vos –«ви» .(3-ю особу замінюють вказівні займенники).
І-а особа
| Singularis | Pluralis | |||
| Nom. | ego | -я | nos | -ми |
| Gen. | mei | -мене | nostri | -нас |
| Dat. | mihi | -мені | nobis | -нам |
| Acc. | me | -мене | nos | -нас |
| Abl. | me | -(зі) мною | nobis | -(з) нами |
2-а особа
| Singularis | Pluralis | |||
| Nom. | tu | -ти | vos | -ви |
| Gen. | tui | -тебе | vestri | -вас |
| Dat. | tibi | -тобі | vobis | -вам |
| Acc. | te | -тебе | vos | -вас |
| Abl. | te | -(з) тобою | vobis | -(з) вами |
1. Присвійні:
| meus, a, um | -мій | noster, tra, trum | -наш |
| tuus, a, um | -твій | vester, tra, trum | -ваш |
| suus, a, um | -свій | sui, ae, a | -свої |
Відмінюються як прикметники І-ї групи. ( див. «Прикметник»).
3. Вказівні:
| hic, haec, hoc | -цей |
| iste, ista, istud | -той |
| ille, illa, illud | -той (аж той) |
| ipse, ipsa, ipsum | -сам |
| is, ea, id | -він (цей) |
| idem ,eadem, idem | -той самий |
4. Відносні:
qui, quae, quod -котрий (який)
5. Неозначені:
nemo - ніхто, nihil - ніщо
6. Зворотні:
sui- себе , sibi- собі , se - себе (з собою)
Примітка. Відмінювання займенників вказівних, відносних та неозначених. Див. Підручник : Ю.Ф. Мушак, «Латинська мова», Львів, 1964, стор. 77-80.
Вправа 5.Визначте группу кожного займенника та його відмінок і число. Перекладіть речення на рідну мову:
1. Habent sua fata libelli. 2. Homo sum: humani nihli a me alienum puto. 3. Non bis in idem. 4. De mortuis aut bene aut nihil. 5. Omnia mea mecum porto. 6. Nosce te ipsum. 7. Quo usque tandem abutere, Catilina, patientia nostra. 8. Vita sine libertate, nihil. 9. Amoris vulnus idem sanat, qui facit. 10. Quae tua sunt, tibi habe; quae mea, redde mihi. 11. Etiamsi omnes, ego non. 12. Hodie mihi cras tibi. 13. Partia nostra vita nobis carior. 14. Duo si faciunt idem, non est idem. 15. Medice, cura te ipsum! 16. Et tu Brutus contra me! 17. Nil sine magno vita labore dedit mortalibus. 18. Quod in corde sobril, id in ore ebrii. 19. Nemo patrlam, quia magna est amat, sed quia aus. 20. Aliena nobis, nostra plus aliis placent. 21. Nemo diu gaudet, qui bellum incepit iniquum. 22. De Demostbene ac Cicerone dictum est illi posse demini buie nihil poese addi.
Контрольні запитання
1. Назвіть особові займенники.
2. Провідміняйте ці займенники.
3. Назвіть присвійні займенники.
4. Перелічіть вказівні займенники.
5. Які займенники є ще в латинській мові?
Урок 6
НЕПРАВИЛЬНЕ ДІЄСЛОВО “esse” — (бути)
Indicativus (дійсний спосіб)
| Praesens | Perfectum | ||
| sum | sumus | fui | fumus |
| es | estis | fuisti | fuistis |
| est | sunt | fuit | fuerunt |
| Imperfectum | Plusquamperfectum | ||
| eram | eramus | fueram | fueramus |
| eras | eratis | fueras | Fueratis |
| erat | erant | fuerat | fuerant |
| Futurum I | Futurum II | ||
| ero | ermus | fuero | fuermus |
| eris | ertis | fueris | fuertis |
| erit | erunt | fuerit | fuerint |
Coniuctivus (умовний спосіб)
| Praesens | Perfectum | ||
| sim | simus | fuerim | fuermus |
| sis | sitis | fueris | fuertis |
| sit | sint | fuerit | fuerint |
| Imperfectum | Plusquamperfectum | ||
| essem | essemus | fuissem | fuissemus |
| esses | essetis | fuisses | fuissetis |
| essent | essent | fuisset | fuissent |
Imperativus (наказовий спосіб)
| Praesens | Futurum I | |
| Sing. | es! | esto! estote! |
| Plur. | este! |
Вправа 6. Визначте особу, число, час і спосіб неправильного дієслова. Перекладіть речення на рідну мову:
1. Non sum qualis eram. 2. Sint ut sunt aut non sint. 3. Lingua latina diu apud poplos Europae in magno usu fuit. 4. Sit tibi terra levis. 5. Stultorum numros est infinitivus. 6. Repetitio est mater studiorum. 7. Notum est quania fuerit eloquentia Demosthenis. 8. Lacedaemonii non interrogabent, quot essent hoetes, sed ubi essent. 9. Si sapis, sis apis. 10. Homnes sumus. 11. Omnium rerum homo mensurs est. 12. Nemo sine vitio est. 13. Vitia erunt, donec homnes. 14. Aegro dum anma est, spes est. 15. Vita sine littrie moro est. 16. Bonorum vita vacua est metu. 17. Sine amicitia vita est nulla. 18. Vita rusteu parsimoniae, diligentiae, iustitiae magistra est. 19. Consuetudo est altra natura. 20. Patria est, ubicumque est bene. 21. Fasces sunt fasces. 22. Antiquue amor cancer cat. 23. Parva sunt foris arma, nisi est sonsilium domi.
Контрольні запитання
1. Провідміняйте слово „esse“ в Praesens Indicativus та Coniuctivus.
2. Назвіть форми дієслова в дійсного й умовного способу.
3. Провідміняйте дієслово в Perfectum обох способів.
4. Яка різниця між Perfectum і Plusquamperfectum в Indicativus та Coniuctivus?
5. Чим відрізняється Futurum I від Futurum II?
Урок 7
ДІЄСЛОВО
В латинській мові дієслово, крім інфінітива, має:
1). Три способи Persona Prima - перша особа
Persona Secunda - друга особа
Persona Tertia - третя особа
2). Два числа Numrus Singularis - однина
Numrus Pluralis - множина
3). Три способи Imperativus - наказовий
Indicativus - дійсний
Coniuctivus - умовний
4). Два стани Activum - активний
Passivum - пасивний
5). Шість часів Praesens - теперішній
Imperfectum - минулий (недоконаний вид)
Perfectum - минулий (доконаний вид)
Plusquamperfectum - минулий (давноминулий)
Futurum I - майбутній (перший)
Futurum II - майбутній (другий)
Дієслова поділяють на чотири дієвідміни, в залежності від того, які закінчення вони мають у інфінітиві (Infinitivus).
Основи дієслова
Для утворення тих чи інших форм дієслова потрібні три основи: презенс, перфект, супін.
Основу презент знаходять, відкинувши від інфінітива закінчення –re (в ІІІ –й дієвідміні -re). Напр.: parare- „приготовляти”, основа презент буде para-.
Щоб знайти основу перфекта , треба до вже знайденої основи презенс додати літеру –„v“. Напр.:para+ v =parav-; a cупін- замінивши літеру „v“на„t“. para (v) + t = parat-. Якщо основи перфекта та супіну таким способом знайти не можна, тоді вони подаються в дужках. Напр.: scribre (scrips, script) — „писати”.
Примітка. У словниках переважно подаються чотири форми дієслова (часто лише закінчення) .Напр.: habeo, -bui, bitum, -ere. Тут основу презент знаходять , відкинувши від інфінітива (стоїть на 4-му місці) закінчення „–re“ (в третій дієвідміні „-re“); основу перфекта – відкинувши від 2- ї форми запису закінчення „-і” ; основу супін – відкинувши від 3-ї форми запису закінчення „-um“ . Так, у дієслові habeo, -bui, -bitum, -ere основа презенc- „habe“, основа перфекта – „habu“, основу супінум- „habit“.
Інколи у словнику подається лише одна форма дієслова, а поруч стоїть цифра, що означає закінчення інфінітива тієї чи іншої дієвідміни. Всі три основи тут знаходять за інфінітивом, згідно з правилом про знаходження основ.
СПОСОБИ ДІЄСЛІВ
1. Imperativus
Наказова форма в латинській мові , як і в рідній, вживається лише в другій особі однини та множини.
Однину утворюють, відкинувши від інфінітива закінчення „-re“, а множину додавши до однини закінчення „-te“. Напр.: audire, legre. Однина буде audi! –„слухай!”, lege! – „читай!” Множина: audite! – „слухайте!”, legte!- „читайте!”
Вправа 7. Визначте форми дієслів та їх основи у реченнях. Зробіть переклад речень на рідну мову:
1. Divde et impra! 2. Vale, valete! 3. N.B! (=Nota bene!) 4. Vide audi et tace, si vis vivre in pace. 5. Hic Rhodus, hic salta! 6. Errare humanum ent; stultum est in errore perseverare. 7. Amicum laedre ne ioco quidem licet. 8. Albo lapllo diem notare. 9. Iurare in verba magistri. 10. Fide, sed cui, vide! 11. Macta, anmo! 12. Tenere lupum aurbus. 13. Vade mecum. 14. Legre et non intellegre neglegre est. 15. Non vivre, sed valere vita est. 16. Est medicina triplex: servare, cavere, mederi. 17. Vivre est cogitare. 18. Vivre militare est. 19. Pacem cum hominbus bellum cum vitiis habe! 20. Nolte mittre margaritas ante porcos. 21. Si vis pacem, para bellum. 22. Aequam memento servare mentem.
Контрольні запитання
1. Назвіть по-латині дійсний , умовний та наказовий способи.
2. Скільки часів у латинській мові та як вони називаються?
3. Як розпізнають дієвідміни?
4. Що треба мати для утворення дієслівних форм?
5. Як знаходять основи дієслів?
6. Поясніть утворення наказового способу.
Урок 8
2. Indicativus
Activum. Спільними для всіх часів (крім Perfectum ) в особові закінчення:
| Singularis | Pluralis | |
| I-а особа | -o (m) | -mus |
| II-а особа | -s | -tis |
| III-я особа | -t | -nt |
Для трьох часів в Praesens , Imperfectum, Futurum I спільною є також основа презенс. Різняться часи між собою тим, що у особові закінчення додаються до основи безпосередньо; у Imperfectum виступає ще суфікс „-ba“; y Futurum I – суфікси „-e“ або „-b“ ( з будь-якою голосною, крім „а „).
Для інших трьох часів : Perfectum, Plusquamperfectum та Futurum II спільною є основа перфект. У Perfectum особові закінчення ( у однині: -i, -isti, -it; у множині: -imus, -istis, -erunt) додаються до основи безпосередньо; у Plusquamperfectum виступає суфікс, “-era“ а в Futurum II - суфікс „-eri“.
Вправа 8. Визначте особу, число і час дієслів та перекладіть речення на рідну мову:
1. Gutta cavat lapidem. 2. Amici, diem perdidi. 3. Veni, vidi, vici. 4. Cogito, ergo, sum. 5. Verba volant, scripta manent. 6. Veritas odium parit. 7. Qui scribit bis legit. 8. Saepe viri fallunt, tenerae non saepe puellae. 9. Homo locum ornat, non hominem locus. 10. Honores mutant mores (sed rare in meliores). 11. Vim vi repellere licet. 12. Finis coronat opus. 13. Nemo nostrum amico in rebus adversis auxilium negabit. 14. Asinus asinum fricat. 15. Piscem natare doces. 16. Barba non facit philosophum. 17. Non tibi per ventos assa columba venit. 18. Non scholae sed vitae discimus. 19. Dum spiro, spero. 20. Qui non proficit, deficit. 21. Dimidium facti, qui bene coepit, habet. 22. Ignavia corpus hebetat, labor firmat; illa maturam senectutem hie longam adulescentiam reddit. 23. Qui gladio ferit, gladio perit. 24. Medicus curat, natura sanat. 25. Quae medicamenta non sanant, ferrum sanat; quae ferrum non sanat, ignis sanat; quae vero ignis non sanat, insanabilia putare oportet. 26. Urbes constituit aetas, hora dissolvit.
Контрольні запитання
1. Назвіть особові закінчення дієслів у активному стані (крім perfectum).
2. Які особові закінчення має Perfectum Activi?
3. Що є спільним для часів Praesens, Imperfectum та Futurum I ?
4. Яка між ними різниця?
5. Що є спільним для часів Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II?
Урок 9
Passivum. Спільними для Praesens, Imperfectum та Fututrum I є особові закінчення:
| Singularis | Pluralis | |
| I- a особа | - r (or) | - mur |
| II- a особа | - ris | - mini |
| III- я особа | - tur | -ntur |
Для цих трьох часів спільною є також основа презенс. Розрізняють часи, як і в активі по суфіксах. (Див. Activum)
Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II y пасиві складні. Для їх утворення потрібен дієприкметник минулого часу пасивного стану та допоміжне дієслово — esse „бути“.
Дієприкметник (Participium Perfecti Passivi) утворюють, додавши до основи супін закінчення у однині: „-us, -a, -um“ (на кожний рід окремо), а у множині: „ –i, - ae, -a“. Наприклад, якщо у дієслові legere (leg, lect ) — „читати“, основа супін –lect , то дієприкметник у однині буде lectus, a, um – „прочитаний, а, е“ ; у множині lecti,ae, a – „прочитані“. Дієприкметники по особах не змінюються. Про особу говорить допоміжне дієслово „esse“.
Утворення часів відбувається шляхом приєднання допоміжного дієслова до дієприкметника, а саме:
Perfectum = дієприкметник + esse в Praesens
Напр.: lectus est — прочитаний є (він, вона, воно)
Plusquamperfectum = дієприкметник + esse в Imperfectum
Напр.: lectus erat — прочитаний був (він, вона, воно)
Futurum II = дієприкметник + esse в Futurum I
Напр.: lectus erit — прочитаний буде (він, вона, воно)
Вправа 9. Знайдіть дієслова, що стоять у пасиві; визначте їхню особу, число і час. Перекладіть речення на рідну мову:
1. Poëtae nascuntur, oratores fiunt. 2. Par pari refertur. 3. Alea iacta est. 4. Plaudite, cives, plaudite, amici, finita est comoedia. 5. Maxima debetur puero reverentia. 6. Concordia parvae montes, nascetur ridiculus mus. 8. Solus cum sola non cogitabuntur orare “Pater noster”. ter noster"tur puero reverentia. 6. Concordia parvae montes, nascetur ridiculus mus. 8. Solus cum sola non cogitabuntur orare „Pater noster“. 9. Tempora mutantur, et nos mutamur in illis. 10. Sine legibus nulla est civitas, nam civitas legibus continetur. 11. E fructu arbor cognoscitur. 12. Describebatur in tribis populus Romanus, in centurias exercitus. 13. Verus amicus amore, more, ore, re cognoscitur. 14. De te fabula narratur. 15. Non omnis moriar. 16. Os habent, et non loquentur. 17. Carpite florem qui, nisi carptus erit, tupiter ipse cadet. 18. Offendimur, si quis sermonen nostrum imitatur. 19. Quod differtur, non aufertur. 20. Homini homine nihil pulchrius videtur. 21. Multo plus intellegitur, quod oculis videtur, quam quod aure percipitur. 22. Nitimur in vetitum semper cupimusque negata.
Контрольні запитання
1.Назвати особові закінчення у пасиві, спільні для Praesens , Imperfectum та Futurum I.
2. Що є спільним для цих трьох часів у пасиві?
3. Як розрізняють часи?
4. Як утворюються часи Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II у пасиві?
Урок 10
ЧИСЛІВНИК
| Кількісні | Порядкові | ||
| 1. | I | unus, a, um | primus, a, um |
| 2. | II | duo, ae, o | secundus, a, um |
| 3. | III | tres, tria | tertius, a, um |
| 4. | IV | quattuor | quartus, a, um |
| 5. | V | quinque | quintus, a, um |
| 6. | VI | sex | sextus, a, um |
| 7. | VII | septem | septimus, a, um |
| 8. | VIII | octo | octavus, a, um |
| 9. | IX | novem | nonus, a, um |
| 10. | X | decem | decimus, a, um |
| 11. | XI | undecim | undecimus, a, um |
| 12. | XII | duodecim | duodecimus, a, um |
| 13. | XIII | tredecim | tertius decimus, a, um |
| 14. | XIV | quattuordecim | quartus decimus, a, um |
| 15. | XV | quindecim | quintus decimus, a, um |
| 16. | XVI | sedecim | sextus decimus, a, um |
| 17. | XVII | septendecim | septimus decimus, a, um |
| 18. | XVIII | duodeviginti | duodevicesimus, a, um |
| 19. | XIX | undeviginti | undevicesimus, a, um |
| 20. | XX | viginti | vicesimus, a, um |
| 21. | XXI | unus et viginti | unus et vicesimus, a, um |
| 28. | XXVIII | duodetriginta | duodetricesimus, a, um |
| 29. | XXIX | undertriginta | undetricesimus, a, um |
| 30. | XXX | triginta | tricesimus, a, um |
| 40. | XL | quadraginta | quadragesimus, a, um |
| 50. | L | quinquaginta | quinquagesimus, a, um |
| 60. | LX | sexaginta | sexagesimus, a, um |
| 70. | LXX | septuaginta | septuagesimus, a, um |
| 80. | LXXX | octoginta | octogesimus, a, um |
| 90. | XC | nonaginta | nonagesimus, a, um |
| 100. | C | centum | centesimus, a, um |
| 200. | CC | decenti, ae, a | ducentesimus, a, um |
| 300. | CCC | trecenti, ae, a | trecentesimus, a, um |
| 400. | CD | quadringenti, ae, a | quadringentesimus, a, um |
| 500. | D | quingenti, aе, a | quingentesimus, a, um |
| 600. | DC | sescenti, ae, a | sescentesimus, a, um |
| 700. | DCC | septingenti, ae, a | septingentesimus, a, um |
| 800. | DCCC | octingenti, ae, a | octingentesimus, a, um |
| 900. | CM | nongenti, ae, a | nongentesimus, a, um |
| 1000. | M | mille | millesimus, a, um |
| 2000. | MM | duo milia | bis millesimus |
(Відмінювання числівників 1, 2, 3 див. підручник : Ю. Ф. Мушак, Латинська мова, с. 83).
Порядкові числівники відмінюються як прикметник І-ої групи.
Вправа 10.Знайдіть числівники кількісні та порядкові; визначте їхній відмінок і число. Перекладіть текст на рідну мову:
Summarium historiae Romanae
Annos numerabant Romani ab anno Urbis conditae (ab Urbe condita = ab U.c.), qui annus fuit ante aeram nostram septingentesimus quinquagesimus tertius. Initio reges per annos circiter ducentos quinquaginta civitatem ad arbitrium suum rexerunt. Anno quingentesimo nono, sive ab Urbe condita ducentesimo quadragesimo quarto, postquam expulsus est ex regno Tarquinius Superbus, creati sunt duo annui consules, qui potestatem parem habebant atque alter alterum coërcebat. Hune statum quinque fere saecula observaverunt Romani. Iam anno ducentesimo sexagesimo sexto tota fere Italia in potestate Romanorum fuit.
Deinde Romani cum Carthaginiensibus tribus bellis Punicis dimicaverunt atque urbem Carthaginem deleverunt. Tum Hispanian, Macedoniam, Graeciam, alias regiones subegerunt. Anno tricesimo imperium occupavit Augustus, qui primus imperator populi Romani fuit. Imperatoribus paruit imperium Romanum usque ad quadringentesimum septuagesimum sextum aerae nostrae, sive millesimum ducentesimus tricesimum ab Urbe condita.
Контрольні запитання
1. Назвати кількісні числівники до 20.
2. Назвати порядкові числівники до 10.
3. Як утворюються десятки?
4. Як утворюються сотні?
5. Пригадати слова з рідної та англійської мови — похідні від латинських числівників.
6. Як відмінюються порядкові числівники?
Урок 11
3. Coniunctivus
Дієслово не має форм майбутнього часу в умовному способі.
Activum. у Praesens в І-й дієвідміні голосна „a“ основи змінюється на „е“; (в ІІ, ІІІ, ІV дієвідмінах між основою і закінченням виступає суфікс „а“). Для Imperfectum харктерний суфікс „re“; для Perfectum — “eri“; для Plusquamperfectum — „isse“.
Passivum. Часи Praesens та Imperfectum відрізняються від активу лише своїми пасивними особовими закінченнями.
Perfectum = дієприкметник +esse в Praesens Coniuctivus.
Plusquamperfectum = дієприкметник +esse в Imperf. Coniuctivus.
Дієслівні суфікси (зведена таблиця)
| Indicativus | Coniunctivus | |||
| основа презенс | Praesens | — | „a“ (крім І-ї дієвідміни) | Activum i Passivum |
| Imperfectum | -ba- | -re- | ||
| Futurum I | „e“ або „b“ (з будь-якою глосною крім „а“) | нема часу | ||
| основа перфект | Perfectum | — | -eri- | Activum(y Passivum ці часи складні) |
| Plusquamp. | -era- | -isse- | ||
| Futurum II | -eri- | нема часу |
Вправа 2. Визначте особу, число, час, стан і спосіб дієслів. Перекладіть на рідну мову:
1. Do ut des. 2. Gaudeamus igitur iuvenes dum sumus. 3. Amoren canat aetas prima. 4. Fiat lux. 5. Pereat mundus et fiat iustitia. 6. Qui non laborat, non manducet. 7. Pereant, qui ante nos nostra dixerunt! 8. Unum habemus os, duas autem aures, ut plus audiamus, minus dicamus. 9. Feci, quod potui, faciant meliora potentes. 10. Neminem cito laudaveris, neminem cito accusaveris. 11. Naturam expellas furca, tamen usque recurret. 12. Quid-quid agis, prudenter agas et respice finem. 13. Edimus, ut vivamus , non vivimus, ut edamus. 14. Cura et valeas! 15. Omnia vincit amor, et nos cedamus amori. 16. Si tibi deficiant madici, midici tibi fiant haec tria: mens laeta, requies, moderata diaeta. 17. Cum recte vivis, ne cures verba malorum! 18. Amemus patriam! 19. Oderint me, dummodo metuant! 20. Emas non quid opus est, sed quod necesse est. 21. Memoria minuitur, nisi cam exerceas. 22. Leges breves esse debent, quo facilius ab imperitis teneantur! 23. Arbor honoretur cuius nos umbra tuetur! 24. Audiatur et altera pars!
Контрольні запитання
1. Яких часів дієслово не має в умовному способі?
2. За допомогою яких суфіксів утворюється умовний спосіб часів Praesens, Imperfectum у пасивному стані?
3. Чим відрізняються часи Praesens , Imperfectum пасивного стану?
4. Як утворюються Perfectum, Plusquamperfectum пасивного стану ?
5. Вивчити дієслівні суфікси, наведені у зведеній таблиці.
Урок 12
Інші форми дієслів
1.Інфінітив теперішнього часу пасивного стану (Infinitivus Praesentis Passivi). Напр.: amali — „бути коханим“, legi — „бути читаним, прочитаним“.
2. Інфінітив минулого часу, активного стану (Infinitivus Perfecti Activi). Напр.: amavisse — „що мав покохати“.
3.Дієприкметник теперішнього часу, активного стану (Participium Praesentis Activi). Напр.: amans, ntis — „кохаючий, кохаючи“.
4. Дієприкметник майбутнього часу, активного стану (Participium Futuri Activi) . Напр.: amaturus, a, um — „маючий намір покохати“.
5. Геру'ндіум (Gerundium) — віддієслівний іменник. Вживається лише у непрямому відмінку однини. Напр.: Gen. legendi —„читання“, Dat. legendo — „читанню“, Acc. ad legendum — „до читання“, Abl. legendo — „читанням, для читання“.
6. Герунді'вум (Gerundivum) — віддієслівний прикметник. Напр.: legendus, a, um — (який) треба прочитати, повинен бути прочитаний.
7. Супінум (Supinum) — віддієслівний іменник (лише у двох відмінках) Acc. Sing. legitum — „аби читати“.Dat. (Abl.) Sing. legitu —„до читання, щоб читати“.
8. Наказовий спосіб майбутнього часу активного стану(Imperativus Futuri Activi). Напр.: amato — „повинний покохати“ (ти, він); amatote (amanto) — „покохати повинні (ви, вони )“.
9. Сполучення дієприкметника майбутнього часу активного або пассивного стану з дієсловом esse (Coniugatio periphrastica activa et passiva). Напр.: amaturus sum –(я) маю намір кохати; amandus sum – (мене) повинні кохати.
Вправа 12.Визначте форми дієслів. Перекладіть речення на рідну мову:
1. De gustibus et coloribus non est disputandum. 2. Docendo discimus. 3. Horribile dictu. 4. Modus vivendi. 5. Ave Caesar, morituri te salutant! 6. Castigare ridendo mores. 7. Quod erat demonstrandum. 8. Volens nolens. 9. Volentem ducunt fata , nolentem trahunt. 10. Si vis amari ama! 11. Quidquid id est, timeo Danaos et dona ferentes. 12. Nuno est bibendum! 13. Vox clamantis in deserto. 14. Consulenti caput numquam dolet. 15. Ceterum censeo Carthaginem esse delendum. 16. Non progredi, est regredi. 17. Aiunt multum legendum esse non multa. 18. Verum consilium, apud initio auditu grave est, postea fit iucundum. 19. Et ridendo mores corriguntur. 20.P.S. = Post scriptum. 21. Praeceptor docendo discit, discipulus errando. 22. Si fueris Romae, Romano vivito more, si fueris alibi, vivito sicut ibi. 23. Odi et amo. Quare id faciam, fortasse requiris. Nescio, sed fieri sentio et excrucior.
Контрольні запитання
1. Чим відрізняється інфінітив теперішнього часу пассивного стану від активного ?
2. Як утворюється дієприкметник теперішнього часу активного стану?
3. Яка різниця між герундієм і герундівом?
4. Що таке супінум?
5. Як утворюється наказовий спосіб майбутнього часу активного стану?
Урок 13
СИНТАКСИЧНІ ЗВОРОТИ
1. Accusativus cum Infinitivo (знахідний відмінок з інфінітивом). Відповідає підрядному реченню, яке вводиться сполучником „що“, „щоб“. Він виступає після дієслів зі значенням: „говорити“, „думати“, „бачити“, „здаватись“ та інших. Напр.: Puto fratrem dormire – „Я думаю, що брат спить“. В англ. мові: I see the man go in the street - „Я бачу, що людина йде по вулиці“.
2. Nominativus cum Infinitive (називний відмінок з інфінітивом). Відрізняється від Acc. сum Inf. тим, що дієслово, яке вимагає цього звороту, стоїть у пасиві, а перекладається безособово. Напр.: Homerus caecus esse dicitur — «Говорять, що Гомер (є) сліпий».
3. Ablativus Absolutus (орудний незалежний). Замінює підрядні речення часу, причини, умови та інші, що починаються сполучниками „коли”, „тому що“, „після того, як“. Напр.: Malo accepto stultus sapit — “Дурень розумнішає після того, як перетерпить лихо“.
Вправа 13.Визначте, який з синтаксичних зворотів ужитий в реченні. Перекладіть речення на рідну мову.
1. Notum est amorem caecus esse. 2. Caesare necato triumviri rempublicam obtinuerunt. 3. Cyrus Asia subacta cum scythis bellavit. 4. Cato dixit litterarum radices amares esse fructus iucundiores. 5. Thales docebat aquam esse initium rerum. 6. Orpheus cantu suo etiam bestias et saxa et arbores flexisse dicitur. 7. Socrates: „Scio, inquit, me multa nescire; itaque multo sapientior sum quam homines, qui putant se omnia scire“. 8. Duobus litigantibus tertius gaudet. 9. Qui tacet, consentire videtur. 10. Hominem te esse memento. 11. Aegro dum anima est,spes esse dicitur. 12. Dic, hospes, Spartae nos te hic vidisse iacentes, dum sanctis patriac legibus obsequimur! 13. Pro patria sit dulce mori licet, atque decorum vivere pro patria dulcius esse puto. 14. Oscitante uno deinde oscitat et alter. 15. Etiam sanato vulnere cicatrix manet. 16. Consuetudo et mos vim legis habere videntur. 17. Roma deliberante Saguntum perit. 18. Recuperata pace artes florescunt.
Контрольні запитання
1. Поясніть , що собою являє синтаксичний зворот Accusativus cum Infinitivo ?
2. Яка різниця між Nominativus cum Infinitivo і Acc. Cum Inf. ?
3. Порівняти зворот Accusativus cum Infinitivo з аналогічним явищем в англійській мові.
4. З чого складається зворот Ablativus Absolutus ?
5. Як він перекладається на рідну мову?
Урок 14
АФІКСАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ
Префікси:
a-, ab-, abs-: озгначає „віддалення“. Напр.: abstranere (abstrax, abstract) — відтягувати, відводити ; пор. укр.абстрактний; англ. abstract, abstraction.
ad- : означає „наближення до чогось“, напр., adaеquare (adaequat, adequaat) — порівнювати, прирівнювати ; пор. укр. адекватний; англ. adequate, adequation.
amb-: означає „навколо, кругом“, напр., ambitio, onis — ходіння навколо, шанолюбство; пор. укр. амбіція; англ. ambition, ambient.
bi- : означає „подвоєння“, напр., biceps — двоголовий ; пор. укр. біцепс; англ.: biceps.
circum- : означає „рух навколо“, напр. circumscribere — описувати коло; пор. укр. циркулювати, циркуль; англ. - circumscribe.
con-, com-, col-, cor-: означає з'єднання, напр., compositus — складений, collectio — колекція, correctio — виправлення; пор. укр. композиція, колекція, корекція; англ. — composite, collection, correction.
post-: означає „після, пізніше“, напр., postscriptum (скорочено P. S.) —після написаного; пор. укр. постскриптум; англ. postscript.
contra- —означає „проти“, напр., contraditio — протиріччя; пор. укр. контратака, контра; англ. contradict.
de-, des-: означає „позбавлення якості“, напр., degener — той, що виродився, зіпсований; пор. укр. дегенерат, англ. degenerate.
dis- : oзначає „розділення“ , напр. discordi — роздрат , сварка; пор. укр. дислокація, дисгармонія; англ. discore.
in-, im- : означає „рух ззовні всередину“, напр. importare — ввозити ; пор. укр. імпорт; англ. import.
in-, im-, il-, ir- : означає „відсутність якості“, напр., invalidus — нездоровий, imperfectum — недосконалий, illicitus — недозволений, irritus — недійсний; пор. укр. інвалід; англ. invalid, imperfect, illicit, irritate.
ex-, e- : означає „рух з середини назовні“, напр. exportare — виносити; пор. укр. експорт ; англ. export.
inter- : означає „положення між чимось“, напр. intervallum — проміжок, відстань; пор. укр. інтервал; англ. interval.
pro- : означає „рух вперед“, напр. propellere — гнати попереду , рухати; пор. укр. пропелер; англ. propeller.
re- : означає „рух назад ,знову“, напр. regressus — зворотний рух, відступ; пор. укр. регресс; англ. regress.
sub-: означає „положення внизу, під чимось“, напр. subiectus — підкорений, підданий; пор. укр. суб'єкт; англ. subject.
super- : означає „підсилену дію, або якість“, напр. superlatus — перебільшений; пор. укр. суперобкладинка; англ. superlative.
trans- : означає переміщення. Напр. transportare — перевозити; пор.укр. транспортувати; англ. transport.
Суфікси
-tor: означає „діючу особу“, напр. orator, lector; пор. укр. оратор, лектор; англ. orator, lector.
-arium: означає „сховище, або дії“; напр. aquarium — пор. укр. акваріум; англ. aquarium.
-torium : oзначає „місце, де відбувається дія“ ; напр.auditorium — аудиторія; пор. укр. аудиторія; англ. auditorium.
-ulus, -culus, -ellus, -illus : означає „зменшення, здрібнення“; напр. particula — частка; пор. укр. матрикул ; англ. рarticle.
Вправа 14.Перекласти латинські слова та відшукати їхні етимологічні відповідники чи новотвори з відповідними афіксами в укр. та англ. мові:
1. Absentia; 2. ablativus; 3. abdicatio; 4. abbreviare; 5. aditus; 6. admissio; 7. adoptare, 8. adventus; 9. ambiguus; 10. ambidexter; 11. bipes; 12. biennium; 13. circumferre; 14. circumscribere; 15. circum; 16. circumcisum; 17. concordia; 18. contractio; 19. communitas; 20. compositio; 21. complicare; 22. componere; 23. complexus; 24. postponere; 25. posteritas; 26. contrarie; 27. demissio; 28. defectus; 29. distantia; 30. distributio; 31. discriminare; 32. discludere; 33. influere; 34. includere; 35. impulsus; 36. immigrare; 37. indirectus; 38. indispositus; 39. indocilis; 40. impossibilis; 41. excusare; 42. exclamare; 43. expositus; 44. expellere; 45. interventus; 46. intervenire; 47. progressus; 48. prospectus; 49. proiectus; 50. providentia; 51. proclamare; 52. reflectere (reflex, reflex); 53. recursus; 54. reportare; 55. reclamare; 56. subscribere; 57. suburbium; 58. superbus; 59. superfluus; 60. translatio; 61. transgressio; 62. transcribere; 63. transitus; 64. spectator; 65. auctor; 66. herbarium; 67. territorium; 68. homunculus.
Контрольні запитання
1. Назвіть паралелі слів з рідної мови, де виступають латинські префікси.
2. Пригадайте, які англійські слова ви знаєте з латинськими префіксами.
3. Наведіть приклади зі словникового фонду української мови, які мають латинські суфікси.
4. Які слова англійської мови мають згадані латинські суфікси?
Частина ІІ. ТЕКСТИ ДЛЯ ЧИТАННЯ
При роботі над текстами студентами пропонується така послідовність : читання вголос, переклад речень на рідну мову, граматичний аналіз.
Читаючи вголос, слід звертати особливу увагу на короткість чи довготу голосної передостаннього складу, як основного чинника, що впливає на місце наголосу в слові.
При перекладі рекомендується користуватися загальним латинсько-російським словником. Зроблений за його допомогою переклад слід порівняти з художнім перекладом, який подано в кінці розробки.
До лексико-граматичного аналізу входить: а) морфологічний аналіз (будова слова, основні форми тощо); б) синтаксичний аналіз (структура речень, звороти); в) етимологія слів та співставлення їх з англійськими, українськими та російськими відповідниками.
Перед опрацюванням поетичних творів необхідно ознайомитися з найважливішими правилами латинського віршування (див. стор. 42). При аналізі цих текстів треба звернути увагу на особливості латинського віршування, визначивши при цьому, яким розміром вони написані.
Calendarium Romanorum
Apud Romanos initio Martius primus anni mensis erat, Aprilis alter, Maius tertius, Iunius quartus. Quintili, quinto mensi, postea, quod C.Iulius Caesar hoc mense natus erat, nomen erat Iulius. Sextilis, sextus mensis, ex imperatore Augusto Augustus nominabatur. Menses proximi olim, ut nomina ipsa docent, erant menses septimus, octavus, nonus, decimus. –Primo mensis diei nomen erat Kalendae, septimo diei mensium Martii Mai, Iulii, Octobris nomen Nonae, quinto decimo diei eorundem mensium nomen Idus. Ceterorum mensium Nonae erant quinto mensis die, Idus tertio decimo. C.Iulius Caesar anno ante aeram nostram quadragesimo sexto decrevit, ut annus trecentos sexaginta quinque dies haberet, quarto sutem cuique anno dies trecentesimus sexagesimus sextus adiceretur. Hoc ordine annorum Romani itemque gentes Christianae usae sunt usque ad aetatem papae Gregorii tertii decimi. Qui anno millesimo quingentesimo octogesimo altero ordinem annorum confusum correxit.
Nonnulla rege Philippo
1. Demosthenis temporibus multi a Philippo , rege Macedonum, pecunia corrupti sunt. Itaque, rex interrogatus, quos odisset maxime et quos amaret: “Eos, - inquit, - qui prodere volunt, amo maxime; eos vero, qui iam prodiderunt, odi”.
2. Cum Alexander quondam Macedonum benevolentiam largitionibus sibi conciliare conatus esset, Philippus eum his verbis increpuit: “Sperasne cos tibi fideles esse futuros, quos pecunia tibi conciliaveris? Scito, amoren non auro emi, sed virtutibus”.
De Theseo
Aegeus, rex Atheniensium, filium Minois, qui in insula Cretaa regnabat, necavit. Cum hic morten filii comperisset, cum multus navibus ad oram Atticae venit et Athenas expugnavit. Ut filii mortem vindicaret, Atheniensibus imperavit, ut certis temporis spatiis certum numerum adulescentium et virginum in Cretam navibus portarent. Illi Minotauro, bestiae saevissimae, in cibi loco praebebantur. Minotaurus autem in labyrinto, opere illo Daedali artificis, custodiebatur, ex quo nemo exitum reperire poterat.
Theseus, Aegei filius, qui in Peloponneso educatus erat, cum in patriam venisset et de calamitate gravi audivisset, partem oravit, ut socius esset miserorum, qui eo tempore in Cretam navigare debebant. “Ego, pater, -inquit,- beluam illam necabo et hanc poenam turpem finiam”. Pater filio oranti obsecutus est.
Theseus, cum in Cretam venisset cum comitibus in labyrintum pervenit et post pugnam acerrimam Minotaurum occidit. Tum auxilio Ariadnae, filiae Minois quae misericordia adulescentis mota erat, reditum e labyrinthi erroribus repperit et cum comitibus in patriam revertit. Sed parti adventu suo mortem paravit. Ille enim filio imperaverat, ut, si conservatus esset, color velorum in reditu albus esset. Theseus autem verba partis memoria non retinuerat et vela nigra, quae erant calamitatis signum, non mutaverat. Aegeus, qui ad litus maris in saxo sedens filii adventum exspectabat, cum vela nigra vidisset, in mare se praecipitavit, quod ex eo tempore Aegaeum est apellatum.
Nonnulla de Socrate philosopho
1. Atheniensia quidam adulescentulum cum paedagogo ad Socratem misit, ut indolem eius inquireret. Paedagogus: “Pater, -inquit, -ad te, Socrates, misit filium, ut eum videres”. Socrates: “Loquere, -inquit,- adulescens, ut te videam”.
2. Xantippe, Socratis philosophi uxor, morosa admodum fuisse frtur et iurgiosa, irisque et molestris muliebribus per diem perque noctem scatebat. Has eius intemperies in maritum Alcibiades demiratus, interrogat