Умови праці і фактори, що їх визначають

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — це зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.

Фактори, які виз­начають умови праці і впливають на здоров’я і працез­датність людини, поділяють на такі групи:

- соціально-економічні, які включають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

- психофізіологічні фактори — обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне і нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці);

- санітарна-гігієнічні умови, визначають зовнішнє ви­робниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення тощо), а також санітарно-побутове обслугову­вання на виробництві;

- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, ху­дожнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу тощо);

- соціально-психологічні фактори характеризують взаємовідносини в трудовому колективі і створюють мо­рально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці виділяє десять груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини:

- фізичне зусилля передбачає пересування або підтри­мування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо. Виділяють такі його рівні: незначне, середнє, важке і дуже важке;

- нервова напруга визначається складністю розрахун­ків, високою відповідальністю, інтелектуальним наванта­женням, особливими вимогами до точності, небезпекою для життя тощо. Нервова напруга може бути: незначна, середня і підвищена;

- темп роботи визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Він може бути помірним, середнім, висо­ким;

- робоче положення визначається положенням тіла людини по підношенню до засобів виробництва. Розріз­няють обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне положення;

- монотонність роботи полягає в багаторазовості повторення одноманітних короткочасних операцій, може бути незначною, середньою і підвищеною;

- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють незначну, підвищену (знижену),середню, високу, дуже високу стадії впливу;

- забрудненість повітря визначається вмістом домі­шок у повітрі і їх впливом на організм людини. Забруд­неність повітря має п'ять ступенів: незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

- виробничий шум. Частота шуму визначається в гер­цах, сила шуму — в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

- вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці мо­жуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

- освітленість у робочій зоні визначається в люксах, має рівні: недостатня , погана або осліплююча.

Перелічені фактори виробничого середовища вплива­ють на працездатність працівника і на стан його здоров'я. Метою наукової організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітни­ка і стабільно високого рівня продуктивності праці.

Створення на робочих місцях нормальних умов праці по­винне йти за такими напрямами:

- впровадження у виробництво нової техніки, яка за­безпечує збереження здоров'я людини;

- застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей з шкідливих робочих зон;

- впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які забезпечують запобігання виробничого травматизму;

- проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничою середовища, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які б запобігали професіональним захворюванням;

- покращення естетичних умов виробництва на ос­нові впровадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці тощо.

В Україні розроблені державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці — це є правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці здійснюються органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах власник або уповноважений ним орган зобов'язані вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці за­ходів, що забезпечать безпеку працівників.

Для проведення заходів щодо поліпшення умов праці виділяють­ся у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється. Порядок викорис­тання цих коштів і матеріалів визначається в колективних догово­рах.

Трудові колективи контролюють використання коштів, призна­чених на охорону праці.