Умови праці і фактори, що їх визначають
Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — це зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.
Фактори, які визначають умови праці і впливають на здоров’я і працездатність людини, поділяють на такі групи:
- соціально-економічні, які включають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;
- психофізіологічні фактори — обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне і нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці);
- санітарна-гігієнічні умови, визначають зовнішнє виробниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення тощо), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;
- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу тощо);
- соціально-психологічні фактори характеризують взаємовідносини в трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.
Міжнародна організація праці виділяє десять груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини:
- фізичне зусилля передбачає пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо. Виділяють такі його рівні: незначне, середнє, важке і дуже важке;
- нервова напруга визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особливими вимогами до точності, небезпекою для життя тощо. Нервова напруга може бути: незначна, середня і підвищена;
- темп роботи визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Він може бути помірним, середнім, високим;
- робоче положення визначається положенням тіла людини по підношенню до засобів виробництва. Розрізняють обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне положення;
- монотонність роботи полягає в багаторазовості повторення одноманітних короткочасних операцій, може бути незначною, середньою і підвищеною;
- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють незначну, підвищену (знижену),середню, високу, дуже високу стадії впливу;
- забрудненість повітря визначається вмістом домішок у повітрі і їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;
- виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму — в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;
- вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;
- освітленість у робочій зоні визначається в люксах, має рівні: недостатня , погана або осліплююча.
Перелічені фактори виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров'я. Метою наукової організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивності праці.
Створення на робочих місцях нормальних умов праці повинне йти за такими напрямами:
- впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини;
- застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей з шкідливих робочих зон;
- впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які забезпечують запобігання виробничого травматизму;
- проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничою середовища, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які б запобігали професіональним захворюванням;
- покращення естетичних умов виробництва на основі впровадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці тощо.
В Україні розроблені державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці — це є правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці здійснюються органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах власник або уповноважений ним орган зобов'язані вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечать безпеку працівників.
Для проведення заходів щодо поліпшення умов праці виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється. Порядок використання цих коштів і матеріалів визначається в колективних договорах.
Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.