Японські хіміки відкрили новий вид бактерій (Ideonella sakaiensis 201-F6), що здатні розкладати найбільш поширений вид пластику – поліетилентерефталат

Амано Хіросі— японський науковець, лауреат Нобелівської премії з фізики (2014) за створення світлодіодів, які стали ефективними джерелами світла.1989 році вперше створив світлодіод на основі нітриду галію, що випромінює блакитне світло.

Фізики-ядерники з японського інституту фізико-хімічних досліджень у місті Вако, відкрили нову частинку, яка складається з чотирьох нейтронів, яку назвали тетранейтрон

4 2 Японська математика — оригінальний вид математики, що сформувався в Японії. Виникла шляхом накопичення китайської математичної традиції та самостійних японських розробок, незалежно від європейської математики. Японці, що були ізольовані від Заходу, самотужки винайшли рівняння, число пі, способи підрахунку площі геометричних фігур і тіл. Серед видатник представників — Секі Такакадзу, Айда Ясуакі та інші.

Секі Такакадзу—Один із засновників японської математичної традиції. Сучасник Лейбніца та Ньютона. Відкрив ряд теорем і впровадив поняття, які невдовзі стали відомими на Заході: числа Бернуллі , результант і детермінант . Автор багатьох математичних праць і складних задач. Прозиваний послідовниками «наймудрішим математиком»

Айда Ясуакі—Написав понад 3,3 тисяч рукописів, присвячених вивченню математики, зокрема теорії чисел, геометрії, методам спрощення ланцюгових дробів. Першим у Східній Азії ввів символ для позначення рівності. Найвідоміша праця — «Настанови щодо математики і алгебри

5 Сямісен є одним з найбільш відомих музичних інструментів Японії, це один з аналогів лютні. Сямісен являє собою щипковий триструнний інструмент. Виник він з сансіна, який у свою чергу походить від китайського сансяня (і походження цікаве, і етимологія назв цікава).

Сямісен вшановується і в нинішній час на Японських островах: наприклад, гра на цьому інструменті часто використовується в традиційному японському театрі - Бунраку і Кабукі. Навчання грі на сямісені включено в майко - програму навчання мистецтву бути гейшею.

Фуе- Це сімейство японських флейт з високим звучанням (найчастіше), які зазвичай роблять з бамбука. Виникла ця флейта з китайської сопілки «пайсяо». Найвідоміша з фуе - сякухати, інструмент дзен-буддійських ченців. Вважається, що сякухати винайшов один селянин, коли віз бамбук і почув, як вітер видуває мелодію в порожнистих стеблах.

Часто фуе, як і сямісен, використовуються для музичного акомпанементу до дій театру Банраку або Кабукі, а також у різних ансамблях. Крім того, деякі з фуе, налаштовані на західний лад (як хроматичні інструменти), можуть бути солирующими. Спочатку ж гра на фуе була тільки прерогативою бродячих японських ченців.

Суйкінкуцу - Інструмент у вигляді перевернутого глека, над яким тече вода, потрапляючи всередину через отвори, вона змушує його звучати. Звук суйкінкуцу чимось схожий на дзвіночок.

Цей цікавий інструмент часто використовують як атрибут японського саду, грають на ньому перед проведенням чайної церемонії (яка може проходити в японському саду). Вся справа в тому, що звук даного інструменту дуже медитативний і створює споглядальний настрій, яке ідеально підходить для занурення в дзен, адже перебування в саду і чайна церемонія є частиною дзен-традици.

Тайко - В перекладі з японської на російську це слово означає «барабан». Точно так само, як і аналоги барабана в інших країнах, тайко був незамінний у військовій справі. Принаймні, так свідчать хроніки Гундзи Есю: якщо було дев'ять по дев'ять ударів, то це означало заклик союзника в бій, а дев'ять по три знаменувало те, що ворога треба активно переслідувати.

Важливо: під час виступів барабанщиків звертається увага на естетику самого подання. Зовнішній вигляд музичного виступу в Японії не менш важливий, ніж складова мелодії або ритму.