Модульно-рейтингова система.

Сучасний стан розвитку науки та техніки; політичні, економічні, культурні зміни в суспільстві суттєво впливають на інтелектуальний, професійний, культурний розвиток особистості та на потреби суспільства в цілому. Як відомо, професійне навчання має на меті задовольнити потреби суспільства у кваліфікованих фахівцях, професійні знання й уміння яких відповідають сучасному стану економіки. Тому доцільним є пошук нових форм і методів навчання, запровадження інноваційних технологій, удосконалення процесу контролю й оцінювання знань, умінь та навичок з метою підвищення якості професійної освіти. Досвід вітчизняної педагогічної практики виявив, що оптимальним є поєднання модульної організації навчання з рейтинговою системою оцінювання знань, умінь та навичок студентів.

Рейтинг – дослівно з англійської – оцінка, деяка числова характеристика якогось якісного показника. Під рейтингом розуміють „накопичена оцінка”. У вузівській практиці – це деяка числова величина, виражена за багатобальної системою (12-бальна, 20-бальна, 100-бальна), інтегрально характеризує успішність і знання (учня) студента з одного або декількох предметів протягом якогось періоду навчання.

Більш повним є трактування рейтингу як сумарної оцінки якості роботи студента за весь період вивчення певної дисципліни. При цьому враховується не лише рівень здобутих студентом знань, умінь та навичок, але й регулярність відвідування занять, активність на семінарських та практичних заняттях, характер навчальної роботи (систематичність, нерегулярність, штурмівщина), навчально-творча діяльність, особистісні додаткові характеристики (культура мовлення, спілкування тощо).

Рейтингова система є ефективною:

-по-перше, вона враховує поточну успішність студента і тим самим активізує його самостійну роботу;

-по-друге, більш об’єктивно й точно оцінює знання студента за рахунок дробіння 100-бальної шкали оцінок;

-по-третє, створює основу для диференціації студентів, що є важливим при переході на багаторівневу систему навчання;

-по-четверте, дозволяє отримувати детальну інформацію про виконання кожним студентом графіка самостійної роботи.

Використання рейтингової системи оцінювання в умовах модульної організації навчання надає викладачеві можливість систематично контролювати навчальні досягнення студентів засобами поточного й модульного контролю та об’єктивно оцінювати якість засвоєних знань, умінь та навичок безпосередньо на кожному занятті.

Відомо, що іноземна мова є специфічною дисципліною, яка відрізняється від інших дисциплін за певними параметрами.

По-перше, іноземна мова відноситься до навчальних предметів з провідним компонентом „засоби діяльності”. Тобто результатом вивчення іноземної мови повинно стати не накопичення теоретичних знань, а формування й автоматизування практичних мовленнєвих умінь та навичок.

По-друге, викладач іноземної мови одночасно виконує функції організатора та співучасника спілкування, і контролера та коректора. Тому ефективність методу навчання іноземній мові прямо залежить від наявності технології контролю, яка забезпечує ефективний, систематичний зворотний зв’язок з боку викладача.

Студенти вивчають курс іноземної мови протягом двох років і складають наприкінці кожного семестру залік. Вивчення курсу з іноземної мови завершується екзаменом. Для отримання заліку студент повинен набрати протягом семестру певну кількість балів. Для отримання екзаменаційної оцінки студент повинен набрати протягом усього процесу вивчення іноземної мови певну кількість балів (сумарний рейтинг), що відповідає певній оцінці чотирибальної шкали. За умов, що студент не набирає суму балів, яка відповідає оцінці „задовільно”, або бажає покращити свою підсумкову оцінку, він складає усний екзамен на загальних умовах.

На основі сумарного рейтингу студента за весь період вивчення іноземної мови визначається підсумкова оцінка. Для цього сума індивідуального рейтингу кожного студента за допомогою шкали переводиться в оцінки чотирибальної шкали. Шкала переведення відображає відсоток набраних студентом балів від максимально можливої кількості балів, який відповідає кожній оцінці чотирибальної шкали. Отримані після переведення оцінки відповідають екзаменаційним.

Кількість балів, що є достатнім для отримання заліку або екзаменаційної оцінки, визначається об’ємом навчального матеріалу та кількістю навчальних годин.

Рейтинг (англ. rating - оцінка, порядок, класифікація) - термін, який означає суб'єктивну оцінку явища за заданою шка­лою. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволо­діння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісно­го курсу, сформованості умінь і навичок. Для запровадження модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватися таких правил:

•1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.

•2. Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження МРС.

•3. Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпече­ну самостійну навчальну роботу студентів.

•4. Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної дисципліни чітко визначити навчальні модулі; об­ґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях.

•5. Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання знань, умінь, та навичок (ЗУН) кожного студен­та за результатами опанування певних модулів; підготувати ком­п'ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах ви­кладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінюван­ня навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.

6. Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.

7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з ура­хуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

Досвід запровадження модульно-рейтингової системи оціню­вання навчальної діяльності студентів дає підстави стверджува­ти, що вона має переваги, наукове обґрунтування яких переконливо сформулював професор A.M. Алексюк у монографії "Педа­гогіка вищої освіти України"[2].

Для студентів ці переваги полягають у тому, що:

- навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів (СРС), робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;

- формується позитивна мотивація навчальної діяльності;

- стимулюється самостійність, ініціативність, відповідаль­ність, творчість, змагальність, дбайливість;

- студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості;

- підвищується об'єктивність оцінювання ЗУН, збільшуєть­ся ймовірність уникнення випадковостей;

- зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;

- здобуті знання більш глибокі і міцні;

- отримується особисте задоволення від процесу учіння.

Для викладачів є:

- реальна можливість індивідуалізації навчання та диферен­ційованого підходу;

- можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру;

- можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті підсумкової перевірки знань на екзамені.

 

Нинішній етап розвитку національної вищої освіти характе­ризується модернізацією і реформуванням, спрямованими на приєднання до Болонського процесу з метою входження в євро­пейський освітній і науковий простір. Болонський процес - це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю і оцінюван­ня навчальних досягнень студента з метою підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування на європейському ринку праці. Цей про­цес добровільний, полісуб'єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не нівелює національні особливості освітньої системи України. Його метою є прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступе­невої структури вищої освіти (бакалавр - магістр), використан­ня єдиної системи кредитних одиниць (ECTS - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розробка, підтримка і розвиток європейських стан­дартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

Впровадження кредитно-модульної системи навчання перед­бачає реорганізацію традиційної схеми "навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс", раціональний поділ навчаль­ного матеріалу дисципліни на модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, вико­ристання більш широкої шкали оцінювання знань, вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку.

Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50-60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного науково-методичного забезпечен­ня навчального процесу, відповідної матеріальної бази, поліпшен­ня фінансово-побутового стану студента.

Всі ці зміни вимагають від викладача ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і компетентності в організації своєї діяльності на новій ме­тодичній і технологічній базі - кредитно-модульній і акумулюючій системі навчання.

Як бачимо і модульно-рейтингова, і кредитно-модульна си­стема організації навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів - це важливий крок у напрямку інтенсифі­кації й оптимізащї навчально-виховного процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників на­лежної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організа­ційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.