Класифікація електронних засобів навчання.
Електронні засоби навчання можна класифікувати залежно від форми організації заняття: рекомендовані для застосування в ході проведення лекцій, лабораторних занять, практичних занять, науково-дослідної роботи, самопідготовки, курсового і дипломного проектування, заліків й іспитів.
Заявлено від дидактичної націленості електронні засоби навчання можуть бути орієнтовані на формування знань, повідомлення відомостей, формування умінь, закріплення знань, контроль рівня навченості, узагальнення, вдосконалення знань, умінь і навичок.
За формою викладу матеріалу електронні засоби навчання можуть бути розділені на конвекційні, програмовані, проблемні, комбіновані (універсальні).
Конвекційні - відповідають традиціям класичної педагогіки і мають енциклопедичний або монографічний характер та реалізують інформаційну функцію навчання.
Програмовані - засновані на навчанні по системі стимул-реакція. Такі засоби мають форму розгалуженої або лінійної програми й орієнтовані, перш за все, на самостійну роботу студентів.
Проблемні - базуються на теорії проблемного навчання й направлені на розвиток логічного мислення, стимулювання творчої складової сприйняття знань.
Комбіновані (універсальні) - містять окремі елементи перерахованих вище видів електронних засобів навчання.
З урахуванням характеру взаємодії користувача і електронного засобу навчання останні поділяють на детерміновані і недетерміновані.
Детерміновані - параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими визначені розробником і не можуть бути змінені користувачем.
Недетерміновані - параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими прямо або побічно встановлюються користувачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки й тощо.
Електронний підручник залежно від задуму викладача може займати будь-яку з вище перерахованих позицій у класифікації електронних засобів навчання.
Електронний підручник - це основний електронний засіб навчання, який створюється на високому науковому й методичному рівні, містить систематизований матеріал з відповідної науково-практичної галузі знань, забезпечує творче й активне оволодіння студентами знаннями, уміннями й навичками в цій області, безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання за допомогою використання сукупності графічної, текстової, цифрової, мовної, музичної, відео, фото і іншої інформації.
Основною метою застосування електронного підручника є забезпечення максимальної дидактичної ефективності процесу навчання, що досягається за рахунок вирішення цілого ряду навчально- виховних завдань:
1) підвищення ефективності та якості навчального процесу;
2) інтенсифікація та оптимізація навчання;
3) індивідуалізація навчального процесу за змістом, об’ємом і темпами засвоєння навчального матеріалу;
4) мотивація та активізація пізнавальної діяльності;
5) автоматизація процесів контролю та корекції результатів навчальної діяльності;
6) підвищення об’єктивності оцінки знань студенів;
7) формування інформаційної культури студентів.
Використання електронних підручників у навчальному процесі
ВНЗ дозволяє також: забезпечити учнів та викладачів необхідними навчальними посібниками; підвищити якість освіти за рахунок застосування додаткових систем подачі й засвоєння інформації, які надають додаткові можливості для якісного покращання освітнього процесу; підвищити рівень кваліфікації викладацького составу включенням сучасних інформаційних технологій до системи освіти; моделювати й імітувати різноманітні процеси та явища; розширити спектр наданих освітніх послуг, у тому числі з застосуванням дистанційного навчання на базі Internet; створити умови для здійснення самостійної навчальної діяльності студентів для самонавчання, саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти, самореалізації.
Для того, щоб електронний підручник щонайкраще відповідав вимогам вищої освіти, викладачу необхідно скласти його таким чином, щоб він сполучав у собі функції підручника й викладача, довідково-інформаційного посібника і консультанта, тренажера й контролера знань.
При створенні електронного підручника необхідно до гримуватися відповідних методичних вимог:
1) навчальний матеріал повинен бути розбитий на блоки;
2) кожен блок повинен містити детальні ілюстрації;
3) ілюстрації повинні підбиратися таким чином, щоб більш детально і просто пояснити матеріал, який важко сприймається слухачами;
4) основний матеріал блоку повинен об’єднуватися в одне ціле за допомогою гіперпосилань;
5) доцільно доповнити матеріал посібника спливаючими підказками;
6) за функціональною значимістю матеріал електронного підручника повинен складатися з презентаційної частини, із основного матеріалу з вправами, задачами,контрольними питаннями, проміжними тестами, що дозволяють оцінити одержані знання й відкрити доступ до наступного рівня навчання.
У рамках виділених напрямків розглянемо можливості застосування мережі Інтернет у навчанні педагогіки. Ресурси Інтернет, які можуть бути використані у викладанні теорії і технології навчання у вищій школі, включають в себе:
- WWW (Всесвітня павутина);
- E-mail (Електронна пошта);
- Телеконференції.
Сервери Всесвітньої павутини можуть бути використані:
- викладачем для пошуку додаткової та оновленої інформації до занять;
- студентами - для пошуку інформації в процесі підготовки творчих робіт (доповідей, рефератів, ділових ігор, навчальних конференцій тощо).
Електронна пошта може бути використана:
- викладачами для обміну навчально-методичною інформацією зі своїми колегами, методистами, провідними вченими з різних регіонів країни та світу;
- студентами для обміну навчальними та творчими роботами зі своїми однолітками з інших вишів;
- викладачами і студентами для взаємного обміну інформацією в процесі реалізації завдань дистанційного навчання й реалізації телекомунікаційних проектів.
Телеконференції можуть бути корисними:
- викладачам при обговоренні в режимі on-line найбільш актуальних питань змісту й методів навчання в вищій школі, інших важливих і цікавих проблем;
- студентам при участі в освітніх і пізнавальних телекомунікаційних проектах.
За допомогою комп’ютера можуть бути реалізовані всі види навчальної діяльності, і тому в якості прикладу пропонуємо наступну схему проведення
занять з будь-якої з дисциплін педагогічного блоку з використанням інформаційних і комунікаційних технологій:
1 . Читання викладачами курсу лекцій з використанням комп’ютерних технологій. З розвитком інформаційних і телекомунікаційних технологій можна говорити як про застосування цих технологій для читання лекційного матеріалу, так і про перехід до електронних лекцій.
У першому випадку викладач тільки доповнює лекційний матеріал комп’ютерною презентацією теоретичного матеріалу; відеорядом для ілюстрації цифрового, графічного або наочного матеріалу; моделями психолого-педагогічних подій, явищ і процесів. Для здійснення лекційних демонстрацій необхідний потужний комп’ютер, або «електронна дошка», на якій демонструється матеріал, або (коли група студентів невелика) демонстрація безпосередньо у комп’ютерному класі.
Електронні лекції передбачають поширення лекційного матеріалу комп’ютерними мережами. Лекційний текст може бути у вигляді не тільки традиційного тексту, а добору науково-методичних статей з педагогіки або витягів з них, а також навчальних матеріалів, які готують студентів до майбутніх дискусій за лекціями. Особливої актуальності такі лекції набувають в дистанційній освіті.
2. Проведення практичних і семінарських занять. Мультимедіа-технології можуть використовуватися як засіб для відпрацювання студентами навичок і вмінь самостійно вирішувати дидактичні завдання щодо досліджуваного курсу. На практичних заняттях можливе застосування програм підтримки навчального процесу, інформаційно-довідкових систем, навчальних програм.
3. Здійснення контрольних перевірок знань і умінь студентів не тільки на навчальних заняттях, але й під час екзаменів, захисту курсових і дипломних робіт тощо.
За допомогою комп’ютера можуть бути реалізовані всі основні форми контролю, починаючи від вступних іспитів і закінчуючи випускними:
- поточний (він мотивує навчання і може проводитися у вигляді усного опитування, письмових контрольних робіт, перевірки звітів з практики тощо);
- тематичний (за його допомогою оцінюються результати вивчення теми або розділу програми);
- рубіжний (близький до тематичного, але призначений для перевірки засвоєння великого розділу програми перед вивченням наступного);
- підсумковий (застосовується при перевірці знань зі всього курсу і свідчить про підсумки роботи викладача і студента);
- заключний (проводиться під час випуску і здійснюється комісією).
При проведенні контролю знань в умовах міждисциплінарної спрямованості навчання особлива роль відводиться міждисциплінарним тестам. Методика створення таких тестів повинна базуватися на вимогах відповідного освітнього стандарту, який розкриває міждисциплінарний характер навчання. Міждисциплінарні тести діагностують засвоєні знання і вміння, а в разі труднощів - допомагають скорегувати тактику вивчення дисципліни. Ефективність організації полягає в спеціальному засобі самодіагностики знань і умінь, поданій у формі міждисциплінарного тесту; дозволяє самостійно коригувати тактику вивчення дисциплін.
4. Проведення у традиційному та мережевому варіанті наукових та методичних семінарів зі студентами і викладачами в системі освіти, а також різного роду конференцій і виставок, спрямованих на підвищення їх наукової та професійної кваліфікації (з використанням on-line і off- line технологій, Audio Conferencing, Video Conferencing).
5. Самостійне вивчення навчальних курсів студентами, а також використання методів дистанційного навчання, які в останні роки набувають все більш широкого поширення. При комп’ютеризації навчання саме самостійна робота як вид навчальної діяльності демонструє найбільшу ефективність і результативність. Це особливо важливо, коли сучасна освіта спрямована на скорочення аудиторних занять і збільшення годин на самопідготовку. Самостійна робота студентів - це і вивчення електронного варіанту лекцій, і самоконтроль, і навчання, і тренування, і пошук інформації за допомогою Internet. При самостійній роботі студентів можливе як часткове, так і повне використання комп'ютерної техніки.
4. Організація самостійної роботи із використанням веб-квесту.
Провідним видом сучасної організації процесу навчання є самостійна робота учнів та студентів з використанням можливостей телекомунікаційних мереж і з метою створення тематичних веб-квестів і веб-сторінок, використання html (hypertext markup language) - редакторів, ftp, веб-браузерів, графічних редакторів.
Веб-квестом називається спеціальним чином організований вид самостійної дослідницької діяльності, для виконання якої студенти здійснюють пошук інформації в мережі Інтернет за вказаними адресами. Уперше створено веб-квест у 1995 році у державному университеті Сан-Дієго Берні Доджем і Томом Марчем.
Веб-квести використовують з метою раціонального використання часу для самостійної роботи студентів, швидкого знаходження необхідної різноманітної інформації, використання отриманих даних інформації в практичних цілях, для розвитку навичок критичного мислення, аналізу, синтезу, оцінки інформації.
Основні складові веб-квесту.
1. Вступ (формулюється вихідна ситуація веб-квесту, ставиться мета і визначаються терміни виконання).
2. Завдання, які відповідають ступеню автономності та самостійності студентів.
3. Набір посилань на ресурси мережі Інтернет, необхідні для виконання завдання.
4. Опис процесу виконання роботи.
5. Пояснення з опрацювання отриманої інформації.
6. Висновок (аналіз виконаної роботи) Терміни виконання веб-квестів:
- короткострокові (від 1 до 3 сеансів роботи в системі Інтернет);
- довгострокові (від одного тижня до місяця (максимум двох)
Форми веб-квестів:
- створення бази даних з проблеми;
- створення мікросвіту, пересування в якому здійснюється за допомогою гіперпосилань;
- написання інтерактивної історії;
- створення документа, що дає аналіз певної складної проблеми і запрошує студентів погодитися або не погодитися з думкою авторів;
- інтерв’ю on-line з віртуальним персонажем (відповіді і запитання розробляються студентами, які детально вивчили цю тему).
Завдання зі створення веб-сторінок:
- розміщення виконаних рефератів і рецензій на сайті;
- публікація бібліографії з теми;
- створення тематичних веб-сторінок індивідуально та в міні-групах;
- публікація курсових та кваліфікаційних робіт;
- публікація методичних розробок;
- створення банку даних про методичні знахідки, банку ігор та вправ тощо.
Сучасна педагогічна наука визначила перелік основних знань і вмінь, якими має володіти педагогу з метою використання ІТКТ.
1. Знати структуру та принципи роботи засобів комп’ютерної техніки, інформаційних і телекомунікаційних технологій.
2. Знати можливості та галузі використання інформаційних технологій, автоматичних навчальних систем, автоматичних систем управління та їх вплив на різноманітні сфери професійної діяльності, перспективи подальшого розвитку.
- Знати принципи побудови та функціонування ІТКТ різних класів, знатися на автоматичних навчальних системах та методиці створення автоматизованих навчальних курсів.
- Володіти методологією розробки та розв’язання задач за допомогою комп’ютерних технологій.
- Уміти кваліфіковано застосовувати прикладні програми широкого та спеціального призначення.
- Володіти навичками роботи з програмами автоматизованої підготовки документів, системи машинної графіки, редактором текстів, базами даних, електронними таблицями.
Запитання для самоконтролю
1. Розкрийте сутність інформаційно-комунікаційної технології навчання.
2. Дайте визначення терміну «мультимедіа». Опишіть методику використання мультимедіа у навчанні.
3. Розкрийте методику підготовки електронного підручника.
4. Опишіть методику організації самостійної роботи із використанням веб-квесту.