ВПЛИВ ТУРИЗМУ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ
О. Вуйцик
Львівський національний університет імені Івана Франка
Україна, м.Львів, вул. Дорошенка, 41/4
e-mail: olha_vuytsyk@ukr.net
У статті розглянуто підходи щодо вимірювання впливу туризму на економіку України; на основі експертних оцінок, здійснених спеціалістами Всесвітньої Ради з подорожей та туризму, проаналізовано основні показники, що характеризують економічний вплив туризму – частку туризму у ВВП, кількість створених робочих місць, динаміку рівня урядових витрат на розвиток туристичної індустрії України тощо.
Ключові слова: туризм, Всесвітня Рада з подорожей та туризму, туристична індустрія, туристичне господарство, частка туризму у ВВП, рівень зайнятості в туризмі.
У наступному десятилітті Україна має усі шанси стати однією із провідних держав у сфері подорожей та туризму. Багаті природні туристичні ресурси країни, її повна перипетій історія та багатство культурного й етнічного різноманіття уже давно дивують світ - до певної міри, мабуть, внаслідок того, що довгий період Україна перебувала за «залізною завісою».
Однак болісний перехід від планової до ринкової економіки після краху Радянського Союзу наніс важкий удар інфраструктурі туристичного комплексу, транспорту, системах зв’язку тощо.
В науковому середовищі все частіше і частіше можна почути дискусії навколо ролі і місця туризму в економіці, впливу туризму на економіку як на загальнодержавному, так і на регіональному чи навіть місцевому рівнях.
Вагомість туризму для національної економіки є нечітко визначеною, оскільки в загальній кількості спожитих у певному періоді товарів та послуг (а також окремо за кожною з галузей економіки) неможливо виокремити ту їх частку, що припадає на споживання туристів (туристське споживання), тобто забезпечене лише завдяки туристичній діяльності і залежить від грошових витрат туриста. Ці питання вирішуються шляхом розрахунків на підставі наявних статистичних даних, статистичних досліджень та експертних оцінок, виходячи з нормативів споживчих витрат туристів.
Оцінка впливу туризму на економіку базується на загальноекономічних підходах. Ці підходи розвивались, модифіковувались та удосконалювались для найбільш придатного використання у туризмі. Методами, що використовуються для вимірювання впливу туризму на економіку, є:
1. Моделі, базовані на аналізі «затрати-випуск» (Input-output analysis). Це математичні моделі, які описують рух коштів між різними секторами економіки. Ці потоки можна передбачити, знаючи, що саме кожна з галузей економіки купує в інших галузей для того, щоб виготовити одиницю власної продукції. При використанні цієї моделі необхідно враховувати відтоки (імпортовані товари і послуги, які використовуються в туризмі, готельне обладнання і постачання матеріалів, виплати іноземним компаніям, що управляють готелями тощо) шляхом розмежування між товарами та послугами, що виготовляються місцевими підприємствами, та тими, що імпортовані, оскільки імпортовані компоненти не входять до ланцюга місцевого випуску. У випадку рекреаційно-туристичного комплексу, застосування моделей «затрати-випуск» є доволі-таки ускладненим, оскільки розрахунки повинні базуватися не лише на розвинутій системі туристичних рахунків, але й на розвинених національних рахунках. Окрім того, необхідною є детальна інформація по імпортованих ресурсах кожної з галузей, що входять до рекреаційно-туристичного комплексу. [ 6, с.97]
2. Обчислювані моделі загальної рівноваги (Computable General Equilibrium Models). Незважаючи на те, що ці моделі базуються на схожих припущеннях та даних, що й модель «затрати-випуск», проте в них упускаються певні обмеження, що присутні в попередніх моделях. Туризм спричиняє вплив на різні змінні, і модель вираховує новий стан рівноваги в умовах зміни в туристичному попиті та пропозиції. Ці взаємозв’язки моделюються. Ці моделі можуть враховувати вплив зміни попиту на, до прикладу, ціни на ресурси, працю, капітал тощо. На відміну від моделей «затрати-випуск», моделі загальної рівноваги значно відрізняються вхідними даними, гіпотезами та структурою. Більшість з них не знайшли широкого застосування на практиці, що робить їх малопридатними для використання для міжнародних співставлень.
3. Однією із найавторитетніших теорій визначення впливу туризму на економіку є теорія мультиплікатора. Визначення мультиплікатора ґрунтується на кейнсіанському аналізі. Теорія мультиплікатора базується на визнанні того, що різноманітні сектори економіки є взаємозалежними. Іншими словами, так само як придбання первинних факторів виробництва (наприклад, праці), туристичний комплекс також купуватиме допоміжні товари, що виготовляються різними галузями (наприклад, готелі потребуватимуть продукти харчування, напої тощо). А це означає, що будь-яка зміна туристичного попиту не тільки впливатиме на галузі, що безпосередньо займаються обслуговуванням туристів, але також зачепить постачальників тих галузей, що пов’язані з туризмом, постачальників цих постачальників. Зважаючи на взаємозалежність секторів економіки, будь-яка зміна в кінцевому попиті призводить до змін в обсягах виробництва, доходів, зайнятості тощо, які (зміни) можуть бути більшими, рівними чи меншими за первинні зміни.
Термін «мультиплікатор» позначає відношення зміни однієї з вищезгаданих змінних (доходи, зайнятість тощо) до зміни кінцевого попиту.
Виділяють три типи мультиплікаторів:
- мультиплікатор виробництва – відношення змін у загальному обсязі виробництва в економіці до початкових змін у туристичних витратах;
- мультиплікатор доходів – вимірює зміни в доходах (заробітній платні, прибутках тощо), що відбуваються в економіці як результат змін або обсягу, або розподілу туристичних витрат;
- мультиплікатор зайнятості – демонструє зміни в чисельності зайнятих на умовах повної зайнятості, що спричинені зміною або обсягу туристичних витрат, або їх розподілу. [4, с.356]
Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) схематично проілюструвала ефект мультиплікатора (див. Рис. 1.)
Туристи витрачають Підприємства туризму Кінцеві вигодонабувачі:
кошти на: витрачають на:
| Автомобільні підприємства Адвокати АЗС Арт-галереї Архітектори Банківські працівники Бухгалтери Видавництва Електрики Інженери Кінотеатри Кондитерські Культурні установи Курорти Лікарі Магазини меблів Магазини одягу Магазини побутової техніки Магазини подарунків Народні ремісники Пекарні Підприємства з прокату автомобілів Портьє Пральні Прибиральниці Ресторани СТО Стоматологи Страхові компанії Транспортні підприємства Уряд: Освіта Охорона здоров’я Транспортна інфраструктура (дороги) Фермери Художники Інші |
| Заробітні плати працівникам Премії Податки на зарплату Музика і розваги Адміністративні та загальні витрати Професійні послуги Продукти харчування, напої Купівля матеріалів та комплектуючих Витрати на ремонт та обслуговування обладнання Реклама, промоція, зв’язки з громадськістю Комунальні послуги – газ, світло, вода Транспорт Патенти, ліцензії Страхові внески Оренда приміщень та обладнання Відсотки за кредити Податки Бюджетні платежі |
| Проживання Харчування Розваги Одяг Подарунки та сувеніри Фотографії Особиста гігієна, лікарства, косметика Внутрішній транспорт Екскурсії Інше |
| Витрати на імпорт |
| Витрати на імпорт |
| Витрати на імпорт |
Досліджуючи вплив туризму на економіку України, слід зазначити, що сьогодні такий аналіз в Україні фактично не проводиться, відсутні будь-які ґрунтовні дослідження на предмет економічного впливу туризму, а ті, що наявні, - базуються на основних статистичних показниках туристичної сфери – обсягах виїзних, в’їзних та внутрішніх туристичних потоків, кількості готелів та інших закладів тимчасового розміщення тощо, які, проте не дають відповіді на питання щодо масштабу впливу туризму на економіку нашої держави. Найважливішими характеристиками впливу туризму на економіку держави є рівень зайнятості, вклад туризму у ВВП, рівень капітальних інвестицій, рівень зайнятості та ін.
Однією із найбільш авторитетних організацій, яка займається вивченням впливу туризму на економіку держави та складанням прогнозів щодо ролі і місця туризму в структурі економіки країн світу є Всесвітня рада з туризму та подорожей (WTTC). Так, зокрема, при визначенні економічного впливу туризму на економіку різних країн, у звіті вищезгаданої організації використовуються два різні поняття – туристична індустрія (tourism industry) та туристичне господарство (tourism economy). Термін «туристична індустрія» вживається на означення тих сегментів різних галузей, що належать до туризму у «вузькому сенсі» - заклади розміщення, ресторани, кафе, туристичні агенства та туристичні оператори, тобто підприємства, які повністю або в більшій мірі орієнтовані на обслуговування туристів. Термін «туристичне господарство» використовується на означення туристичного сектору в більш широкому понятті – наприклад, транспорт та інші галузі, які залежать від розвитку туризму.
Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). [3, с. 123]
Облік робочих місць, створених за рахунок туризму, ведеться за такими видами зайнятості:
– пряма зайнятість – особи, що працюють на туристичних підприємствах (готелі, ресторани, магазини для туристів тощо), а також туристичні агентства і бюро подорожей;
– непряма зайнятість – робочі місця, створені в таких постачальних секторах, як сільське господарство, рибальство і промисловість;
– генерована зайнятість – додаткові робочі місця, які підтримуються завдяки витраті доходів, одержаних працівниками сфер прямої і непрямої зайнятості;
– зайнятість у будівництві – робочі місця, які створюються при будівництві туристичної інфраструктури (це, звичайно, тимчасове явище, але може бути і довгостроковим у місцях, де туризм лише розвивається) [1, с.26].
За підрахунками Всесвітньої ради з подорожей та туризму кількість робочих місць, створених завдяки туризму в Україні, залежно від визначення туристичного сектору, коливається у 2008 році від 268,4 тис. (туристична індустрія) до 1571,5 тис. (туристичне господарство), що складає 1,3% та 7,6% відповідно від загального рівня зайнятості. Див. Табл. 1. Слід зазначити, що ці показники є дещо нижчими від аналогічних показників в інших країнах. Під зайнятістю в туристичній індустрії (пряма зайнятість) фахівці WTTC розуміють робочі місця, що безпосередньо, т.зв. «лице-в-лице», контактують з туристами (готелі, ресторани, підприємства з прокату автомобілів, заклади розваг тощо). До зайнятості в готельному господарстві, окрім кількості робочих місць, створених безпосередньо туристичною індустрією, додаються робочі місця, створені постачальниками туристичної індустрії – наприклад, постачальники закладів харчування та розміщення, постачальники авіакомпаній та ін. Як видно з вищенаведених визначень, фактично зайнятість в туристичній індустрії – це пряма зайнятість, а зайнятість в туристичному господарстві – це пряма та непряма зайнятість.
Як очікують фахівці WTTC, у 2009 році українська туристична індустрія генерує 232 тис. робочих місць (пряма зайнятість), що складе 1,2 % від загального рівня зайнятості у 2009 році; за прогнозами, аналогічний показник у 2019 році складатиме 282 тис. робочих місць, тобто 1,4% від загальної кількості робочих місць в країні. У свою чергу, показник зайнятості населення у туристичному господарстві загалом (пряма+непряма зайнятість) у 2009 році складе 1275 тис. місць (6,4 % від загальної кількості робочих місць), або ж кожне з 15,7 робочих місць, а у 2019 році – 1477 тис. (7,3% відповідно), або ж кожне з 13,8 робочих місць. [7]
Таблиця 1.
Основні показники впливу туризму на економіку України*
| 2009П** | 2019П** | ||||||
| Туристична індустрія | |||||||
| Зайнятість (тис.осіб) | 259,7 | 267,6 | 245,4 | 252,2 | 268,4 | 232,2 | 282,2 |
| ВВП (блн. грн.) | 5,6 | 7,2 | 8,1 | 10,8 | 14,9 | 15,7 | 56,5 |
| Туристичне господарство | |||||||
| Зайнятість (тис.осіб) | 1415,9 | 1471,1 | 1468,0 | 1555,1 | 1571,5 | 1275,3 | 1477,5 |
| ВВП (блн. грн.) | 29,6 | 38,6 | 47,3 | 65,3 | 85,1 | 84,5 | 290,0 |
Для порівняння ситуації із створенням робочих місць туристичним комплексом наведемо прогнозні дані WTTC по інших країнах Центрально-Східної Європи у 2009 році. Див. Рис. 2.
1 – Естонія, 2 – Чехія, 3 – Болгарія, 4 – Фінляндія, 5 – Польща, 6 – Україна, 7 – Угорщина, 8 – Росія, 9 – Литва, 10 – Білорусія.
Рис. 2. Прогнозована зайнятість у туристичному господарстві країн Центрально-Східної Європи (% від загального рівня зайнятості, 2009 рік)*
Як бачимо з Рис. 2, показник зайнятості в туризмі в країнах Центрально-Східної Європи у 2009, за прогнозами експертів, коливатиметься в межах від 4,8 % до 13,7 % від загального рівня зайнятості. В Україні він складатиме 6,4 %, що є дещо нижчим, ніж наприклад, в Польщі, проте вищим, ніж в Угорщині, Росії тощо, однак, зважаючи на наявний туристично-ресурсний потенціал, можна припустити, що потенціал РТК України у створенні робочих місць є набагато вищим.
Важливим показником, що характеризує економічний вплив туризму, є також частка у валовому національному чи внутрішньому продукті. Залежно від визначення туристичного сектору, його внесок у ВВП України, за даними Всесвітньої ради з подорожей і туризму у 2008 році коливається між 1,6 % (туристична індустрія) та 9,3 % (туристичне господарство). [7] Як бачимо з таблиці 2, частка туризму у ВВП України є меншою за 2%. Для порівняння: у розвинених країнах цей показник коливається у межах від 5% до 8%, а у деяких державах сягає 50%.
Таблиця 2.
Частка туристичних рахунків в національних рахунках України
| Туристичні рахунки як % від національних рахунків | 2009П* | 2019П* | |||||
| Туристична індустрія | |||||||
| Зайнятість | 1,3 | 1,3 | 1,2 | 1,2 | 1,3 | 1,2 | 1,4 |
| ВВП | 1,6 | 1,6 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 1,5 | 1,7 |
| Туристичне господарство | |||||||
| Зайнятість | 7,0 | 7,1 | 7,1 | 7,5 | 7,6 | 6,4 | 7,3 |
| ВВП | 8,7 | 8,7 | 9,2 | 9,3 | 7,8 | 8,9 |
У 2009 році, за прогнозами експертів WTTC, частка туристичної індустрії у ВВП України складатиме 1,5 %, а частка туристичного господарства відповідно – 7,8%. [7]
1 – Естонія, 2 – Чехія, 3 – Болгарія, 4 – Україна, 5 – Фінляндія, 6 – Польща, 7 – Угорщина, 8 – Росія, 9 – Білорусія, 10 - Литва
Рис. 3. Прогнозований внесок туристичного господарства у ВВП країн Центрально-Східної Європи у 2009 році.
Рис. 3. демонструє, що за показником прогнозованої частки туризму у ВВП Україна у 2009 році має досить непогану позицію серед інших держав Центрально-Східної Європи, займаючи 4-те місце в регіоні, випередивши Польщу, Фінляндію та Угорщину – країни, де туристична індустрія розвинена на досить високому рівні.
Важливим показником, який характеризує не лише вплив туризму на економіку держави, але й ставлення влади до перспектив і можливостей для розвитку туризму в тому чи іншому регіоні (державі), є рівень витрат уряду на РТК. Так, за методикою WTTC, слід розрізняти індивідуальні урядові витрати та колективні урядові витрати на розвиток туризму. До індивідуальних урядових витрат належать витрати, здійснені з державного або місцевого бюджетів на функціонування організацій та установ, які задіяні в обслуговуванні туристів – наприклад, заклади культури (музеї), рекреаційні установи та організації (національні парки), митні служби тощо, що надають послуги кожному туристу індивідуально. До колективних урядових витрат належать кошти, які вкладаються, наприклад, у промоційні туристичні кампанії, фінансування заходів безпеки, санітарні та комунальні послуги тощо. Реальний щорічний приріст обсягів урядових туристичних витрат в Україні можна прослідкувати з Рис. 4. Як бачимо, у 2008 році обсяги урядових витрат на потреби розвитку РТК України різко знизились порівняно з минулими роками, а у 2009 році, згідно з прогнозами, реальний річний приріст взагалі становитиме -9,5%.
Фінансування розвитку туризму в Україні – одне із найбільш гострих та болючих питань сьогодення. За висновками Колегії Рахункової палати України, яка проводила аудит ефективності використання коштів державного бюджету на виконання державних функцій у сфері туризму у Міністерстві культури та туризму та Державній службі туризму і курортів, повна інформація щодо фінансування і виконання затверджених державних цільових програм і заходів з питань розвитку туристичної галузі відсутня, а тому управління та використання коштів державного бюджету є несистематизованим, неефективним і відбувається з порушеннями чинного законодавства.
Рис. 4. Реальний річний приріст обсягів урядових витрат на туристичну індустрію в Україні, 2004-2009 рр.*
Роботу з реалізації Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, як зазначає прес-служба Рахункової палати, було звужено до проведення культурно-інформаційних, святкових заходів, нарад, семінарів тощо без оцінки їх впливу на тенденції розвитку туризму в тому чи іншому регіоні або набуття популярності певних туристичних об´єктів. Більшість конкретних завдань державних цільових програм з врегулювання діяльності у сфері туризму не було виконано. І це переважно завдання, що не потребували спеціальних фінансових ресурсів, а мали виконуватися в рамках повноважень центрального органу виконавчої влади.
Аудитори Рахункової палати зазначили, що Міністерством фінансів України потребу у коштах на вирішення завдань бюджетних програм у сфері туризму в 2007 та 2008 роках визначено на рівні 93 та 52 відсотків, відповідно. [8] Таким чином, туристична індустрія позбавлена належної державної підтримки.
Загалом у 2007-2008 роках Міністерством культури і туризму України та Державною службою туризму і курортів витрачено незаконно, неефективно та з порушенням чинного законодавства понад 41 мільйон гривень. [8]
Підсумовуючи вплив туризму на економіку України, можна стверджувати, що в Україні відсутні ґрунтовні дослідження з даної проблематики. Оцінку впливу туризму на економіку України можна робити, опираючись на матеріали міжнародних туристичних організацій - зокрема, Всесвітньої Ради з подорожей та туризму. Так, узагальнюючи загальний масштаб економічного впливу туризму в Україні, слід зазначити, що ні за рівнем зайнятості в туризмі, ні за вкладом туризму у ВВП туризм аж ніяк не є пріоритетним видом економічної діяльності, як декларується в численних нормативно-правових актах, відсутня злагоджена державна політика у сфері туризму, туризм позбавлений підтримки з боку держави, а така ситуація потребує докорінних змін. Зважаючи на наявний рекреаційно-туристичний потенціал України, вклад туризму в економіку нашої держави міг би бути значно більшим та відчутнішим.
___________________________________________________
1. Алейникова Г.М. Организация и управление турбизнесом: Учеб. пособие. – Донецк, 2002. – 184 с.
2. Боголюбов В.С., Орловская В.П. Экономика туризма. 3-е изд. - М.: Академия, 2005, 192 с.
3. Кифяк В.Ф.Організація туристичної діяльності в Україні - Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.
4. Graham Parlett, John Fletcher, Chris Cooper (1995) The impact of tourism on the Old Town of Edinburg. Tourism Management, Vol. 16, No. 5. pp. 355-360.
5. Lundberg, Mink H. Stavenca, M. Krishmamoorthy (1995) Tourism Economics. – Wiley, 208 pp.
6. The European tourism industry — A multi-sector with dynamic markets: Structures, developments and importance for Europe’s economy. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2004 — f, VIII, 80 pp.
7. World Travel and Tourism Council. 2009. The economic impact of Travel and Tourism: Ukraine 2009. London: WTTC.
8. www.ac-rada.gov.ua – Офіційний сайт Рахункової палати України.
THE IMPACT OF TOURISM ON THE ECONOMY OF UKRAINE
O. Vuytsyk
Ivan Franko National University of L’viv
Doroshenko Str., 41/4, L’viv, Ukraine
e-mail: olha_vuytsyk@ukr.net
The different approaches to the measurement of tourism impact on the economy of Ukraine are described in this article. The main indices which characterize economic impact of tourism – contribution of tourism to GDP, employment rates, government Travel and Tourism expenditures in Ukraine etc – are analyzed according to World Travel and Tourism Council reports.
Key words: tourism, World Travel and Tourism Council, tourism industry, tourism economy, tourism contribution to GDP, employment rate.