Державне управління національною економікою в умовах глобалізації

УДК:351.82

Поважний С.Ф., д.е.н., професор,

Донецький державний університет управління

Єпішенкова Г.О., к.держ.упр., доцент,

Донецький державний університет управління

Нікітіна А.А., студентка,

Донецький державний університет управління

 

У статті досліджено особливості економічної глобалізації в контексті державного управління. Визначено етапи дослідження і прогнозування впливу фінансової глобалізації на національну економіку.

В статье исследованы особенности экономической глобализации в контексте государственного управления. Определены этапы исследования и прогнозирования влияния финансовой глобализации на национальную экономику.

Features of economic globalization in the context of public administration were explored in the article. The stages of study and predict the effects of financial globalization on national economies were determined.

Актуальність проблеми.Глобалізація та інтеграція світового економічного, інформаційного, технологічного, екологічного простору є об’єктивною умовою сьогодення. Темпи глобалізаційних процесів лише зростають. Але простір, що має взаємодіяти, зливатися в комплекс, має багато різнобічних характеристик, синтез яких породжує не лише синергетичний успіх в багатьох галузях, а й відокремлює особливості окремих країн, територій за ознаками, які раніш не зазнавали достатньої уваги і в межах однієї країни не визначали негативні наслідки для економіки. Глобалізація та інтеграція як парадигма розвитку сучасного суспільного співіснування передбачають уніфікацію, стандартизацію систем управління національними економіками. Вивчення особливостей сучасних глобалізаційних процесів надасть можливості визначити слабкі місця та перспективи подальшого розвитку національної економіки у єдиному світовому просторі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Комплекс наукових проблем, пов’язаних з економічною глобалізацією та її фінансовою складовою, є предметом досліджень багатьох як іноземних, так і вітчизняних учених. Зокрема, загальні питання розвитку світового господарства та економік окремих угруповань країн світу у контексті фінансової глобалізації перебувають у центрі уваги таких науковців, як лауреати Нобелівської премії з економіки Дж.Тобін та Л.Клайн, а також А.Тейт, Дж.Гелбрейт, В.Іноземцев, А.Некіпелов. Серед інших вчених слід назвати Ю.Акюза та М.Ширакаву – у сфері досліджень сучасних закономірностей розвитку фінансових ринків; П.Кругмана, М.Обстфельда, Е.Роуза, Дж.Ліпскі, Р.Гліка, К.Ван Рійкенгем та Г.Камінскі – у сфері теоретичних та практичних досліджень міжнародних фінансових криз.

Мета дослідженняполягає в дослідженні тенденцій фінансової глобалізації в контексті систем державного управління та економіки України.

Викладення основного матеріалу. Процес глобалізації є складним, багатовимірним і неоднозначним, тому з приводу його суті існують багаточисельні розбіжності. Вчені сходяться на думці, що глобалізація означає не лише новий кількісний вимір міри інтенсивності взаємозв'язків окремих країн та їх економік, а головним чином – нову якість таких зв'язків, коли формується фактично новий, глобальний (не тотожний простій сумі національних економік) рівень економічної глобалізації [1, с. 76-79]. У сучасному світі розвиток будь-якої держави значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Дослідження показують, що лише взаємопроникнення окремих національних економік через механізми іноземних інвестицій, створення спільних підприємств або транснаціональних корпорацій і становлять основу явища, яке ми називаємо глобалізацією світової економіки. Проте найактивніше відбувається фінансова глобалізація, що проявляється у вільному переливанні фінансового капіталу між національними та регіональними ринками капіталу, що призведе до того, що великі потоки іноземного капіталу опиняться на вітчизняному фінансовому ринку.

Основна проблема, яка породжена процесами фінансової глобалізації, пов’язана з тим, що архітектура глобального фінансового ринку надзвичайно ускладнилася, що посилює загальну нестабільність цієї складної системи, підвищує ризики та ймовірність розвитку загроз для економічної безпеки країн. Особливо важливого значення підвищення нестабільності фінансового ринку і збільшення ризиків та загроз має для економіки країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, оскільки фінансові систем цих країн мають підвищену залежність від глобального фінансового ринку.

Системна асиметрія на глобальному фінансовому ринку та ринку інвестицій має два аспекти: територіальний (на економічно розвинені країни припадає 75% обсягу операцій) та функціональний. Незалежно від того, як оцінювати наслідки фінансової глобалізації, статистичні дані свідчать про фактичну концентрацію капіталів в економічно розвинених країнах. Зокрема, на 20% населення світу, яке живе в економічно розвинених країнах, припадає 86% світового ВВП, а на найбідніші 20% – тільки 1% ВВП.

На початку ХХ ст. більшість фінансових потоків була спрямована від багатих країн до країн, що розвивалися, сьогодні процеси переливання капіталу зумовлені переважно метою диверсифікації портфеля. Тому вплив фінансової глобалізації на ефективність фінансових ринків країн, що розвиваються, невисокий.

Фінансова глобалізація розвивається неконтрольованим чином, що становить реальну загрозу для економічної стабільності всіх країн світу (хоча це не означає, що фінансову глобалізацію потрібно розглядати як процес дестабілізації, навмисно керований певними країнами чи групами). Глобалізаційні процеси посилили диспропорції національних фінансових ринків, а це також стає чинником виникнення міжнародних фінансових криз. Загалом, наслідком фінансової глобалізації є не тільки вірогідність виникнення фінансових криз, а й збільшення впливу цих криз на інші країни.

Економічна глобалізація призводить до зменшення можливості національних держав впливати на стан власних фінансових ринків. Таким чином розмиваються основні економічні функції національної держави, що призводить до загострення протистояння національних економічних інститутів і глобального економічного середовища з його основними суб’єктами – ТНК та міжнародними економічними організаціями.

З одного боку, процес фінансової глобалізації створює численні економічні переваги (стимулювання вільного руху капіталів, загальне зростання рівня свободи для підприємництва, прискорення економічного зростання, збільшення обсягу інвестицій тощо), з іншого – створює нові загрози для економічної безпеки (з причини посилення нерівності між країнами, загального зростання складності та нестабільності фінансових ринків, а також можливості швидкого поширення кризових явищ між країнами), підвищуючи нестабільність національних економічних і фінансових систем та їх залежність від загальносвітового фінансового ринку. З огляду на це в системі державного управління повинен бути налагоджений механізм державного моніторингу та регулювання процесів взаємодії національної економіки зі світовою шляхом глобалізаційних явищ.

Сучасна економічна ситуація у світовому господарстві потребує відповідного управління державою. Можна виділити основні акценти управління національними економіками деяких країн світу (табл. 1) [2, с. 371].

Відповідно до наведених груп країн можна відокремити власне вплив чи проблеми протистояння глобалізації окремої національної економіки.

Економіка США найбільш відкрита до глобалізаційних процесів, бо маючи сильний економічний базис може поширити свій вплив на країни інших континентів. Основними важелями глобалізаційних процесів вважають перш за все розвиток світової інституціональної інфраструктури як гаранта створення умов для вільного підприємництва. Дещо інша спрямованість у країн «азіатських тигрів», які вбачають не лише розширення ринків збуту та обміну інформацією, але й полегшення доступу до основних видів ресурсів, нестачу яких ці країни компенсували з моменту початку процесів світового розподілу праці, але ці країни, так як і країни ісламського світу, мають особливості менталітету, що не дозволяють уніфікувати всі види відносин між країнами.

Таблиця 1

Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу

Держава Спрямованість держави Рушійна сила управління Акценти державного регулювання
США, Голландія Свобода підприємництва Закон, суспільство Інфраструктура
Німеччина Соціальна орієнтація Уряд Податки
Данія, Іспанія Професійність та лібералізація влади Особистість Галузева політика
Японія, Північна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур Жорстка дисципліна та перерозподіл ресурсів Традиції Ресурси
Україна Податковий вплив Олігархічні інтереси Все

 

Європейські, особливо скандинавські країни довгий час проводили політику соціально-орієнтованої економіки, що передбачає соціальні гарантії саме громадянам окремо визначеної країни, що в свою чергу породжує суперечності створення єдиного економічного та географічного простору.

Державне управління економікою України все ще знаходиться у пошуковій стадії щодо ефективної моделі управління не лише розвитком країни окремо, але й її як суб’єкта світової економіки та активного учасника глобалізаційних процесів. Головною особливістю державного управління економікою України є нетотожність політичного та стратегічного вектору розвитку в інтегрованій спільноті. Це утворює з України велику «чорну скриньку», що стає на заваді розвитку інвестиційної привабливості України, а це найбільш важливий важіль участі та регулювання глобалізаційних процесів на державному рівні.

Основні напрями державного управління та формування національних стратегій продиктовані умовами глобалізації, тобто політика держав повинна бути спрямована на боротьбу з негативними та використання позитивних наслідків глобалізації.

За думкою С.Л. Тігіпко, глобалізація веде до зростаючої конкуренції на фінансових ринках, що вимагає розширення фінансового інструментарію, видів банківських послуг, забезпечення безперервності процесу впровадження фінансових інновацій. Розв'язати ці проблеми можна на основі цілої низки взаємопов'язаних законів – «Про іпотечні цінні папери», «Про лізинг», «Про строкові фінансові інструменти», «Про електронний документообіг», «Про організацію формування та обігу кредитних історій» та ін. [3, с. 3-9].

Що стосується України, то, на жаль, на сьогодні Україна недостатньо залучена до процесів глобалізації, оскільки вона:

– значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації та розвитку інформаційних технологій;

– перебуває лише на початку формування власних ТНК, конкурентоспроможних на глобальному рівні й здатних до здійснення глобальної стратегії розвитку;

– досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію;

– не приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими й постсоціалістичними країнами, що розвиваються, – це робить політику мало гнучкою та в цілому послаблює зовнішні позиції.

З метою визначення особливостей і закономірностей прояву процесів глобалізації на території України можливо використати наступну послідовність етапів (рис. 1).

Рис.1. Послідовність дослідження впливу глобалізаційних процесів на національну економіку

 

Дослідження кожного рівня за етапами повинно супроводжуватися розрахунками коефіцієнтів інтенсивності інтеграційних процесів, зовнішньоекономічної активності галузі, визначення провідних позиції формування рейтингу регіонів за інтенсивністю прояву процесів глобалізації.

Для України залишається невирішеним питання гармонізації національних інтересів зі стандартами й цінностями глобалізаційного світу – їх українська політична еліта, здається, усвідомлює, але проте ще не розв'язної залишається проблема одночасного створення національних державних установ і права, які б гармоніювали з існуючими в Європейському Союзі.

Глобалізація як всеохоплююче явище впливає на всі процеси, що протікають на планеті, багато в чому їх формуючи й визначаючи. При цьому, чим інтегрованіша у світове співтовариство країна, тим більший вплив на неї мають глобальні процеси. Україна на початку свого незалежного існування виявилася досить слабко утягненої в сферу глобальних процесів, втім, як більшість країн-учасниць колишнього СРСР у результаті економічної деструктуризації на момент розпаду. Отже, маємо на старті глибоку економічну кризу з наступними спробами ринкових трансформацій, з однієї сторони, й інтенсивний процес глобалізації, у який утягнені більшість країн світу, – з іншого. Узагальнення основних причин економічних загроз фінансової глобалізації для України можливо представити наступним чином (рис. 2).

Спираючись на важливість визначення Україною належного місця в міжнародній економіці, можна відзначити актуальність питань інтеграції України за такими стратегічними напрямками, як: перебудова на ринковій основі виробничих зв'язків з країнами СНД; входження до європейського економічного простору через посилення співробітництва з країнами Центральної й Східної Європи, країнами ЄС; розвиток економічних зв’язків з країнами, що розвиваються. Особливої уваги заслуговує доля України в міжнародних організаціях для забезпечення рівноправного співробітництва у світовій економіці.

 

Рис.2.Національні умови загроз фінансової глобалізації для України

 

Доля України буде залежати від її спроможності знайти і втілити в життя новий, критичний шлях розвитку – модель глобального конкурентоспроможного інтегрування на основі внутрішньодержавного і міждержавного солідаризму та випереджувально-інноваційних стратегій розвитку. Проведені дослідження показали, що вплив глобалізації на національну економіку досить складний та суперечливий. Існують як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони очевидні: по-перше, це можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин, а не бути осторонь, як це спостерігається тепер. По-друге, відбудеться скорочення витрат на здійснення зовнішньоекономічних операцій, що є дуже важливим, оскільки загальне підвищення цінової конкурентоспроможності українських виробників – найактуальніше питання сьогодення. Цим самим наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з ЄС та отримає можливість захисту інтересів України та її підприємств відповідно до міжнародних форм та процедур, що мінімально залежать від коливання політичних відносин з тією чи іншою країною. Забезпечення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів за рахунок приєднання країни до загальноприйнятих у світі регулятивних норм також є однією з позитивних сторін, оскільки сучасному становищу держави не позаздриш. Іноземні інвестори не довіряють політичній та економічній нестабільності в країні і тому забирають свої капіталовкладення, а це негативно впливає на розвиток виробничої промисловості. Позиція, яку зараз підтримує Україна, приведе до збільшення можливостей входження країни до великих міжнародних коопераційних проектів, що в перспективі можуть забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності та розширити можливості більш вільного доступу до зарубіжних ринків за рахунок зменшення тарифних і нетарифних перешкод. Але для України стратегічно важливою метою має стати стимулювання структурних реформ усередині країни, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності у відкритому ринковому середовищі, що є стратегічно важливою метою. Покращити становище України на світовому ринку можливо завдяки застосуванню ефективної інноваційної та зовнішньоекономічної політики. Оптимальний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків ґрунтується, передусім, на принципових змінах у структурі національної економіки України. Тому важливим стає питання реформування зовнішньоекономічного сектору України, інтеграції її господарської системи у міжнародну економіку, створення розгалуженої інфраструктури, яка б забезпечувала швидку реалізацію ринкових перетворень, перш за все у зовнішньому секторі економіки. Від трансформації зовнішнього сектору економіки України залежать подальший економічний розвиток країни, ефективність і результативність підприємницької діяльності, місце України в системі світового господарства. Якщо Україна хоче стати повноцінним суб’єктом глобальної економічної діяльності, брати участь не лише на ринках виробів чорної металургії або простих хімічних виробів, вона має створювати власні транснаціональні структури.

Висновки.Загалом, аналіз переваг і ризиків фінансової глобалізації для ринку України надає можливість дійти таких висновків:

– фінансова глобалізація створює для економіки України важливі переваги, які полягають в розширенні зв’язків з основними учасниками глобального фінансового ринку – ТНК і міжнародними фінансовими організаціями; збільшення інвестицій (які регулюються насамперед глобальними ТНК); збільшення фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій (зокрема, МВФ); збільшення доступу до нових технологій, зокрема технологій операцій на фінансовому ринку;

– фінансова глобалізація створює для економіки України серйозні ризики і загрози, зокрема: вигоди фінансової глобалізації розподіляються нерівномірно, і економічно розвинені країни мають більше можливостей скористатися ними, ніж країни з транзитивною економікою, зокрема, Україна; випереджальний розвиток глобального фінансового ринку підвищує залежність країн з транзитивною економікою від змін на глобальному ринку, а можливості української держави впливати на цю залежність зменшуються; залежність національного фінансового ринку від глобального посилює процеси вивезення капіталу, збільшує зовнішній борг і, внаслідок цього, може призводити до втрати економічного суверенітету держави; зростання складності системи глобального фінансового ринку підвищує загальну нестабільність цієї системи, а мобільність фінансового капіталу стає передумовою фінансових криз, які через взаємозв’язки національного і глобального фінансових ринків можуть поширюватися в Україні.

Отже, одне з основних завдань держави за умов фінансової глобалізації – ефективне використання переваг від інтеграції до глобального фінансового ринку та одночасне обмеження наслідків такої інтеграції. Для цього потрібний не тільки ґрунтовний аналіз процесів на глобальному фінансовому ринку, а й ефективне прогнозування тенденцій подальшого функціонування цього ринку та його впливу на національні фінансові ринки.

Регулювання процесів глобалізаціїмає спиратися на регулятивну функцію національних держав та міжнародні економічні інститути, які мають координувати регулятивну діяльність національних держав.

Література

1. Шнипко О. Постіндустріальна глобалізація: сутність, чинники, тенденції та суперечності розвитку / О. Шнипко // Економіст. – 2005. – № 4. – С.76-79.

2. Національна економіка: підручник / за ред. проф., к.е.н. П.В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с.

3. Тігіпко С.Л. Стратегія розвику України в умовах економічної інтеграції та глобалізації фінансових ринків / С.Л. Тігіпко // Актуальні проблеми економіки. 2004. № 7. – С.3-9.