II. Римський період (середина І ст. до н. е. — IV ст. н. е.).

Антична цивілізація у Північному Причорномор’ї.

VIII — кінець VI ст. до н. е. — це період Великої грецької колонізації, одним з напрямів якої було освоєння Північного Причорномор'я.

Велика грецька колонізація суттєво вплинула на світовий розвиток. Якщо в XI—IX ст. до н. е. міграції греків відбувалися в межах Егейського моря, то в наступні три сторіччя елліни розселилися на гігантській території, освоївши все Середземноморське

узбережжя від Піренейського півострова, аж до Єгипту та Сирії, та побудувавши свої міста на берегах Чорного моря..

Родоначальниками грецьких міст-держав у Північному Причорномор'ї були насамперед вихідці з Мілета та Гераклеї Понтійської.

У другій половині VII ст. до н. е. на острові Березань греки заснували місто Борисфеніду — перше еллінське поселення в цьому регіоні. Потім Ольвія, Тіра, Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Фанагорія та інші міста. Основними осередками античної цивілізації в Причорномор'ї стали райони Дніпро-Бузького та Дністровського лиманів, Південно-Західний Крим, Керченський і Таманський півострови.

Грецькі поліси за своїм політичним устроєм були, як правило, рабовласницькими республіками, які мали свою законодавчу, виконавчу і судову владу.

Повноправні громадяни полісів, за винятком рабів, іноземців та жінок, користувалися широкими правами. Залежно від домінуючої політичної сили рабовласницькі республіки були до І ст. дон.е. аристократичними, як Ольвія, чи демократичними, як Херсонес. Проте колонізаційна хвиля принесла в Північне Причорномор'я не тільки республіканську форму правління. У 480 р. до н. е. на Керченському та Таманському півостровах під впливом монархічних традицій Персії виникає Боспорське царство. Правляча династія Археанактидів об'єднала в одну велику античну рабовласницьку державу міста Пантікапей, Фанагорію, Гермонассу та ін.

Майже тисячолітню історію осередків античної циві-лізації в Північному Причорномор'ї поділяють на два періоди.

I. Грецький період (друга половина VII — середина І ст. до н. е.

Характерними рисами цієї доби були виникненняй становлення міст-держав та Боспорськогоцарства; тісні зв'язки з материковою Грецією; переважанняв житті колоністів елліністичних традицій та звичаїв;стабільність розвитку колоній; активна урбанізація; започаткування карбування монет; перетворенняколоній у центри посередницької торгівлі, щопов'язували Елладу з варварським світом; відносно мирнеспівіснування (особливо на початковій стадії цього

періоду) з населенням приморської зони.

II. Римський період (середина І ст. до н. е. — IV ст. н. е.).

Війни понтійського царя Мітрідата VIЄвпатора проти Риму (89—63 pp. до н. е.) стали поворотниммоментом у житті міст-держав Північного Причорномор'я. Розпочинається прогресуюча втрата полісами політичноїнезалежності. Характернимиознаками цієї доби були нестабільність воєнно-політичної ситуації; поступова переорієнтація держав ПівнічногоПричорномор'я на Римську імперію, входженняТіри, Ольвії та Херсонесу до складу римської провінціїНижньої Мезії; натуралізаціягосподарства; безперервні агресивні вторгненнякочових племен; занепад міст-держав. Варварська експансія,що двома хвилями пройшлася чорноморським узбережжям(готів у IIIст. і гунів у IVст.), завдала смертельногоудару грецьким полісам. Більшість міст-державзійшли з історичної арени, вціліли лише Пантікапей таХерсонес, які з часом потрапили під владу Візантійської

імперії.

Тисячолітня історія античної цивілізації в Північному Причорномор'ї мала надзвичайно серйозні наслідки. У ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України; грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин; виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я; різнобічні контактимісцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілі- заційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури,колишньої еллінської колонії — Візантії.