Вікові особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей раннього і дошкільного віку

Оздоровчі завдання.

1. Підвищення опору організму до впливу зовнішнього середовища шляхом

його загартовування. За допомогою розумно дозованих оздоровчих факторів (сонячні, водні, повітряні процедури) слабкі захисні сили дитячого організму суттєво зростають. При цьому підвищується опір до простудних захворювань (ГРЗ, нежить, кашель та ін.) і інфекційних хвороб (ангіна, кір, грип та ін.).

2. Зміцнення опорно-рухового апарату і формування правильної

постави (тобто утримання раціональної пози під час всіх видів діяльності). Важливо звертати увагу на зміцнення м'язів стопи і гомілки з метою попередження плоскостопості, оскільки воно може істотно обмежити рухову активність дитини. Для гармонійного розвитку всіх основних м'язових груп необхідно передбачати вправи на обидві сторони тіла вправляти ті групи м'язів, які в меншій мірі тренуються в повсякденному житті, вправляти слабкі групи м'язів.

Необхідно також з ранніх років створювати у дитини уявлення про правильну поставу. Дієвим засобом попередження зміни постави (сутулості, асиметрії плечей і лопаток), а також сколіозів (захворювань хребта, які викликаються слабістю м'язів спини і тривалим перебуванням тіла у фізіологічно незручних положеннях) – є фізичні вправи.

3. Сприяння підвищенню функціональних можливостей вегетативних

органів. Активна рухова діяльність дитини сприяє зміцненню серцево-судинної і дихальної систем, поліпшенню обмінних процесів в організмі, оптимізації травлення і теплорегуляції, попередженню застійних явищ і т.д. Фізична культура, додаючи природному процесу становлення форм і функцій організму, що росте, оптимальний характер, створюючи сприятливі умови, сприяє тим самим нормальному функціонуванню всіх систем дитячого організму.

4. Виховання фізичних здібностей (координаційних, швидкісних і

витривалості). У дошкільному віці процес виховання фізичних здібностей не повинен бути спеціально направленим по відношенню до кожного з них. Навпаки, на основі принципу гармонійного розвитку слід так добирати засоби, міняти діяльність за змістом і характером, регулювати спрямованість рухової активності, щоб забезпечувалося комплексне виховання всіх фізичних здібностей.

Освітні завдання.

1. Формування основних життєво важливих рухових умінь і навиків. В дошкільному віці внаслідок високої пластичності нервової системи досить легко і швидко засвоюють нові форми рухів. Формування рухових умінь здійснюється паралельно з фізичним розвитком: до трьох місяців необхідно сприяти формуванню умінь піднімати і утримувати голову; до шостого місяця формувати елементарні рухи рук, уміння повзати, перевертатися із спини на живіт, утримувати тулуб, лежачи на животі з опором руками; до одинадцятого місяця необхідно навчитися сідати, лягати, стояти і ходити, тримаючись за предмети; до першого року життя дитини необхідно навчити її ходити; до третього року життя дитина повинна освоїти ходьбу, біг, лазіння; до четвертого року формують навики метання різних предметів, зістрибування з висоти, ловлі предмету, катання на триколісному велосипеді; до п'ятого – шостого року дитина повинна вміти виконувати більшість рухових умінь і навиків, зустрічається в побуті і житті: бігати, плавати, ходити на лижах, стрибати, лазити по драбинці вгору, переповзати через перешкоди і тін.

2. Формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою.

Дитячий вік є найсприятливішим для формування стійкого інтересу до занять фізичними вправами. Але при цьому необхідно дотримуватись ряду умов.

Перш за все необхідно забезпечити посильність завдань, успішне виконання яких стимулюватиме дітей на більш високу активність. Постійна оцінка виконаних завдань, увага і заохочення сприятимуть виробленню позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами.

У процесі занять необхідно повідомляти дітям елементарні фізкультурні знання, розвиваючи їх інтелектуальні здібності. Це дозволить розширити їх пізнавальні можливості і розумовий кругозір.

Виховне завдання.

1. Виховання морально-вольових якостей (чесності, рішучості, сміливості, наполегливості та ін.).

2. Сприяння розумовому, етичному, естетичному і трудовому вихованню.

Оздоровчі, освітні і виховні завдання, хоча і є відносно самостійними, насправді найтісніше взаємопов'язані, а тому і вирішуватися повинні в обов'язковій єдності, в комплексі. Тільки так дитина здобуде необхідну базу для подальшого всебічного не тільки фізичного, але і духовного розвитку .

 

Вікові особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей раннього і дошкільного віку

Нині увага педагогів, психологів, фізіологів привернута до дошкільного віку, оскільки практичний досвід і численні наукові дослідження свідчать про існування в даному періоді онтогенезу людини великих, часто невикористаних психофізичних резервів розвитку дитини.

За біологічними ознаками дошкільний вік поділяється на такі періоди:

1. Новонароджений – перші 4 тижні життя;

2. Грудний (дитячий) – до 1 року;

3. Ранній дитячий – від 1 року до 3 років;

4. Дошкільний – від 3 до 6 (7) років.

Відображаючи ступені біологічного розвитку, вікова періодизація дітей

полегшує побудову системи фізичного виховання в цьому віці, допомагає правильній побудові фізкультурних занять (складанню програм, підбору і дозуванню вправ, вибору методики фізичної і рухової підготовки і т.ін.).

Від народження і до трирічного віку помітно зростають збудливість і лабільність нервово-м'язового апарату, але сила м'язів ще дуже невелика. Всі суглоби дитини внаслідок слабкого розвитку зв'язкового апарату і м'язів відрізняються великою рухливістю.

При організації фізичного виховання дітей раннього віку слід пам'ятати про фізіологічну слабкість їх кісткової системи і м'язово-зв'язкового апарату і чітко дозувати фізичні навантаження.

В цьому віці нервові процеси недостатньо сильні і жваві, проте умовно-рефлекторні зв'язки відрізняються великою міцністю і дуже важко піддаються переробці. Тому в процесі фізичного виховання необхідно вчити дітей правильному виконанню тієї або іншої вправи, оскільки виниклий навик міцно і надовго закріплюється. Завчені з помилками прості рухи зроблять неможливими в майбутньому правильне формування рухової обдарованості дитини.

В ранньому віці дитина не може розвиватися правильно без достатньої фізичної активності. Встановлено, що в дворічних дітей на активні рухи витрачається 70% часу, а у трирічних – не менше 60%. Поступово, по мірі розвитку, рухи в дітей набувають великої закінченості, певної доцільності і цілеспрямованості. Проте в корі головного мозку процеси іррадіації переважають над процесами концентрації, тому рухи дітей відрізняються неточністю, некоординованістю. Увага в цьому віці ще нестійка, діти не можуть довго зосередитися на чомусь одному і швидко стомлюються.

У період від 3 до 6 років (дошкільний вік) всі розміри тіла збільшуються рівномірно. Річний приріст довжини тіла складає 5-6 см, маси тіла – близько 2 кг. Але до кінця цього періоду починається прискорення росту: за рік дитина зростає на 8-10 см. Такий бурхливий ріст пов'язано з ендокринними зрушеннями, що відбуваються в організмі (другий період швидкого росту розпочинається у дітей в 13-14 років, при статевому дозріванні).

У дітей дошкільного віку помітно міняються пропорції тіла: руки і ноги стають значно довшими і ростуть швидше, ніж тулуб. Якщо до 6-7 років довжина тулуба збільшується в 2 рази, то довжина рук – більше ніж в 2,5 рази, а довжина ніг – більше ніж у 3 рази.

Ріст м'язової тканини відбувається в основному за рахунок потовщення м'язових волокон. У дитини спочатку розвиваються м'язи тазу і ніг, а потім (з 6-7 років) – м'язи рук. До 5 років збільшується м'язова сила. Проте через швидку стомлюваність м'язів і відносну слабкість кістково-м'язового апарату дошкільнята ще не здатні до тривалої м'язової напруги.

До 6-7 років закінчується дозрівання нервових клітин головного мозку. Однак нервова система дитини ще недостатньо стійка: процеси збудження переважають над процесами гальмування.

Нервова регуляція діяльності серця в дітей ще недосконала. Нерівномірність частоти і сили серцевих скорочень спостерігається навіть у спокої. При фізичному навантаженні серцевий м'яз швидко стомлюється, тому вправи під час занять треба урізноманітнювати. Ранній і дошкільний вік характеризується значними змінами не тільки у фізичному, але і в моторному розвитку .

З віком кількість рухів у дітей збільшується. Діти повинні рухатися не менше 50-60% всього періоду пильнування. Інтенсивність рухової активності – середня кількість рухів за хвилину – складає приблизно 38-41 у дітей 2 років, 43-50 – 2,5 років, 44-51 – 3 років. Це означає, що разова тривалість рухів дуже мала – в середньому від декількох секунд до 1,5 хв. Дітям властива часта зміна рухів і поз – до 550-1000 разів за день, завдяки чому відбувається почергова напруга і відпочинок різних груп м'язів, тому діти і не втомлюються (В.А. Шишкіна, 1992). Враховуючи цю особливість, слід забезпечити різноманітну рухову діяльність дітей, створюючи умови для різних рухів.

 

3. Особливості методики занять фізичними вправами

1. Охорона і зміцнення здоров'я, всебічний і гармонійний фізичний розвиток дітей. Ураховуючи незрілість, велику податливість скелета, слабкість м'язів, низький рівень опору організму, важливо уникати таких впливів, які виходять за межі можливостей дітей і тому викликають різні перенапруження, гальмують і порушують нормальний процес розвитку. Майбутні дороги життя, якими людині належить пройти в різноманітних галузях навчальної, трудової, військової, наукової, спортивної діяльності, вимагають, перш за все, наявності хорошого здоров'я, високої працездатності, запасів в опорі несприятливим впливам зовнішнього середовища. Тому всі можливості використання фізичної культури повинні бути спрямовані на гартування, підвищення життєздатності і опорі дитячого організму несприятливим фактором зовнішнього середовища, на зміцнення кісткової і м'язової системи, а також суглобо-зв'язкового апарату, на вдосконалення функцій серцево-судинної, дихальної, нервової та інших систем. В дошкільному віці повинні бути створені сприятливі передумови для формування правильної постави. У зв'язку з цим центральне місце займає всебічне і гармонійне зміцнення всіх груп м'язів, особливо спини, живота, стопи. Досвід дитячих садків і окремих сімей переконує в том,у що при систематичному і правильному використанні всіх засобів фізичного виховання вдається досягти значних успіхів у зміцненні здоров'я дітей, формуванні статури і розвитку функцій.

2. Своєчасний розвиток рухів, формування життєво необхідних рухових умінь і пов'язаних з ними елементарних знань. За перші сім років життя дитина проходить великий і дуже важливий шлях у розвитку рухів: від хаотичних елементарних рухів руками і ногами в перші місяці життя до складних рухових дій, якими є ходьба, біг, стрибки, метання та ін. Цьому дитина вперше вчиться саме в дошкільному віці. Розвиток рухів йде паралельно з фізичним розвитком. Обидва процеси взаємодіють, доповнюють і стимулюють один одного. Поступове накопичення рухового досвіду сприяє розширенню можливостей для сприятливої дії на форми і функції дитячого організму. З другого боку, затримка і відхилення від норми у фізичному розвитку гальмує формування життєво важливих умінь. Добре організоване і своєчасне використання передбачених програмою засобів фізичної культури у поєднанні з режимом харчування, сну і т.ін. полегшує і стимулює розвиток моторики дітей дошкільного віку. Від якості і кількості засвоєних різноманітних рухів і дій істотно залежить діапазон контактів з реальною дійсністю, а значить і психічний розвиток дітей.

3. Спрямований розвиток спритності, швидкості, сили, загальної витривалості. У дошкільному віці не здійснюється спеціально акцентований розвиток тієї або іншої якості. У міру накопичення рухового досвіду, вдосконалення морфофункціональних властивостей дитячого організму створюються сприятливі передумови для розвитку всіх якостей.

Добре організовані групові заняття фізичними вправами під керівництвом кваліфікованого вихователя сприяють розвитку орієнтування в просторі і в часі, узгодженості і координованості рухів (власних і колективних), точності і ритмічності. Все це, а також сам процес оволодіння новими рухами, розвиток рухового аналізатора, обумовлюють можливість вдосконалення такої складної і важливої якості, як спритність.

Ігрові завдання, пов'язані з необхідністю своєчасно і навіть швидко реагувати на різні сигнали, сприяють розвитку своєчасності і швидкості рухової реакції. Поступово, оволодівши різноманітними способами ходьби і бігу, підвищуються вимоги до швидкості пересування, розвивається здібність до прискорень. Оскільки дітей дошкільного віку привчають до правильної постави, тобто до утримування раціональної пози під час всіх видів діяльності, постає питання про необхідність розвитку м'язової сили. Час утримування пози поступово збільшується, що сприяє зміцненню м'язів живота, спини. Важливо використовувати і спеціальні вправи для розвитку сили відповідних м'язів, у тому числі і м'язів стопи, від яких залежить формування повноцінного зведення і успішність оволодіння життєво важливими рухами. Для розвитку сили доречні короткочасні швидкісно-силові вправи (стрибки, метання), а також деякі вправи в подоланні ваги власного тіла (лазіння і т.ін.).

Поступовий розвиток силових здібностей у дітей дошкільного віку забезпечується використанням відносно невисоких навантажень, які утворюються, головним чином, за рахунок подолання таких опорів, як вага власного тіла та дрібного інвентаря (палички, м'ячі, обручі і т.п.).

У дошкільному віці розвивають тільки загальну витривалість. Поступове збільшення тривалості рухових дій, які виконуються при збереженні достатньої інтенсивності, що чергуються з паузами відпочинку, сприяє вдосконаленню вегетативних функцій, від яких залежить підвищення працездатності. Фактично всі рухові дії, які виконуються, вносять певний внесок у розвиток статичної витривалості.

У процесі занять фізичними вправами створюються сприятливі можливості для комплексного впливу з метою всебічного формування особистості дошкільнят. Однак можливості можуть бути реалізовані за умови своєчасного вирішення завдань розумового, морального, естетичного, трудового виховання. Групова рухова діяльність, особливо ігрова, стимулює вияв тих або інших відносин до оточення. У зв'язку з цим важливо формувати культуру поведінки в руховій діяльності, звичку і потребу до систематичних занять фізичними вправами, уміння стримувати свої бажання, емоції, підкорятися вимогам вихователя, колективу, виховувати скромність, чесність, ввічливість, доброзичливість і запобігливість до товаришів, прагнення допомагати один одному і багато іншого.

Ігрова діяльність дітей третього року життя стає складнішою і різноманітнішою. Велике місце в їх руховій підготовці посідають сюжетні і рольові ігри. На другому році життя помічаються значні відмінності в темпі і характері розвитку окремих дітей, облік індивідуальних особливостей кожної дитини набуває великого значення.

Індивідуальна робота з дітьми дошкільного віку спрямована на додаткове навчання відстаючих, активізацію малорухливих і поліпшення фізичної підготовленості ослаблених дітей, своєчасне виявлення і виправлення відхилень у статурі. Індивідуальна робота здійснюється протягом всього дня в години ігор і прогулянок, з однією дитиною або невеликою групою дітей.

Значну роль у навчанні дітей рухам мають так звані ігрові прийоми (імітація рухів, сюжетність завдань та ін.). Особливо це стосується дітей молодшого дошкільного віку, робота з якими насичена рухливими іграми і "ігровими вправами". Чим молодший вік, тим менші межі між "пограти" і "повчитися".

Однак помилково розуміти навчання дітей рухам як навчання тільки в ігровій формі, тільки через ігри. Особливо це стосується до старшого дошкільного віку, до якого можна пред'явити більші вимоги.

Рухливі ігри з правилами мають свої особливості в педагогічному процесі. Велика емоційність, підвищена збудливість взаємостосунків дітей під час гри відволікають їх від вказівок і пояснень вихователя, спрямованих на поліпшення якості рухів. Особливо це помітно в іграх з елементами змагання і з подоланням перешкод. Процес гри утруднює виправлення помилок дітей. Поводження вихователя з метою корекції дій граючих дітей може порушити хід і навіть ідею гри (швидко вийти від небезпеки, своєчасно подолати перешкоду, виявити спритність, сміливість і багато чого іншого).

Починаючи з четвертого року життя і до сьомого включно, зміст фізичного виховання істотно розширюється і ускладнюється. Послідовно включаються складніші форми ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги і т.ін. Все більше місце посідають загальнорозвиваючі вправи. Хоча показ і наслідування продовжує відігравати значну роль, поступово розширяється сфера впровадження словесних завдань, вказівок, коротких пояснень, порівнянь і оцінок.