Існують такі типи соціальних технологій.

Лекція 3. Координація оцінювання ефективності соціальних послуг, програм, проектів

Нині суспільство потребує управління соціальними процесами не стихійного, а переважно як усвідомлений, систематичний, спеціально організований вплив на суспільство з метою впорядкування та удосконалення його соціально діяльнісної структури. Тому для практичного соціального робітника важливим є знання визначення поняття “технологія”.

Соціальні технології за звичай розуміються в двох аспектах.

По-перше, їх можна трактувати як засоби застосування теоретичних висновків тої чи іншої наук у вирішенні практичних задач. Суспільні науки мають справу насамперед з практичними задачами, повязаними з функціонуванням і удосконалення соціальних обєктів, під якими в даному випадку треба розуміти не тільки групи, верстви людей, окремих індивідів, але й соціальні явища і процеси.

По-друге, під соціальними технологіями мають на увазі сукупність прийомів, методів і дій, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для вирішення тих чи інших соціальних проблем [13].

Існує декілька визначень терміну “соціальні технології”, зокрема такі:

– сукупність методів, прийомів і впливів, що використовуються для досягнення мети соціального розвитку

– узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду умінь і практики роботи субєктів соціальної діяльності

– сукупність способів професійного впливу на соціальний обєкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні певної системи впливу [26–29].

Існують такі типи соціальних технологій.

· соціальні програми, що містять певні засоби та способи діяльності

· саму діяльність, побудовану відповідно до таких програм, тобто можна сказати – соціальні послуги.

Технології соціальної роботи розглядаються як технології забезпечення соціального функціонування суспільства.

Науковці надають такі визначенні терміну “технології соціальної роботи”:

– сукупність форм, методів, прийомів, що застосовуються соціальнми службами, окремими закладамти соціальног обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завжань соціального захисту населення.

– єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується на “субєкт-обєктних “ відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, сумісних і усвідомлених дій індивіда, сімї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка неможливо покращити ті обставити, які послужили причиною застосування соціальних технологій.

– алгоритм реалізації соціальних процесів.

– сукупність знань про методи та засоби здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності, для досягнення певних змін у соціальному становищі та самопочутті клієнта [23, 26].

Основним завданням технологій соціальної роботи є розробка методів і методик результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу, застосування технологій як способу оптимізації соціально-педагогічного результату [28]

. Головні складові змісту технологізації соціальної роботи:

– Розмежування процесу на внутрішні етапи, фази

– Координація зусиль всіх підрозділів

– Визначення поетпапності дій

– Визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій

– Корекція дій залежно від змін у цьому процесі. [23]

Етапи реалізації соціальних технологій:

Теоретичний, предбачає обгрунтування мети і обєкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів), зясування соціальних звязків між ними;

Методичний, повязаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації рензультатів аналізу в висновки та рекомендації

Процедурний, повязаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності викоричстання інструментарію.

Визначення етапів соціальних технологій дає можливфість розробки алгоритму їх реалізації. Логіку розвитку етапів соціальних технологій можна представити у вигляді схеми 1[23]

Схема 1

	Первинне цілепокладання

Пошук джерел інформації		Збирання, аналіз та обробка даних

	Конкретизація мети

	Проектування

	Вибір можливих варіантів дій

	Вибір інструментарію

	Організаційно-процедурна робота

	Очікуваний результат

Окремо виділяють технологію узагальнення передового досвіду соціальної роботи:

1. Вивчення і розповсюдження досвіду має вестись на підставі сучасних концепцій розвитку соціальної сфери і передбачати розвиток самостійного науково-пошукового мислення носія досвіду.

2. Розповсюдження і пропанганда потребує саме технологія роботи. Набір методів та прийомів кожного конкретного досвіду має використовуватись творчо, залежно від конкретних соціальних умов.

3. Передовий досвід має вивчатись та застосовуватись комплексно, з урахуванням запитів адресата, регіональних проблем, кадрових ресурсів, рівня їх підготовленості, умов регіону і мікрорайону.

4. Введення нового продуктивно в тому випадку, коли ця новаторська діяльність стимулює творчу ініціативу та професійну взаємодію, коли виношується та створюється свій, авторський варіант нововедення [23].

Критерії оцінки досвіду соціальної роботи

· Актуальність і перспективність (відповідність випогам життя, тенденціям суспільного розвитку, науково-технічного прогресу, робота досвіду “на перспективу”, бачення нових можливостей удоскрналення соціальної діяльності);

· Новизна в цілепокладанні, відборі змісту, форм та засобів організації соціальної роботи;

· Відповідність основних категорій базовим положенням сучасної соціальної науки (урахування таких провідних підходів як співробітництво і співтворчість, сполучення індивідуального підходу і колективної діяльності, розвиток активної життєтворчої позиції учасників соціально-виховного процесу, оновлення змісту і засобів реалізації завдань);

· Наявність відчутних, стабільних отриманих результатів (передовий досвід має приносити вагомі результати: позитивні зрушення в характері соціалізації, рівні вихованості, в загальному та соціальному розвитку клієнтів, підвищення престижу установи і т. п. Кожен з названих критеріїв, в свою чергу потребує подальшої деталізації);

· Можливість твочого застосування досвіду в близьких умовах, його трансформації в роботі з іншими обєктами (мають бути створені технології використання досвіду, що дозволяють “відділяти” досвід від особистості носія і відтворювати цей досвід в нових умовах);

· Оптимальний розподіл сил, засобів, часу і ресурсів для досягнення найкращого можливого результату;

· Достатня апробація досвіду (мається на увазі і лонгетюдність досвіду, що досліджується і достатня кількість учасників соціальної взаємодії);

· Вимірюваність (застосування математичних, соціологічних, психологічних методів оцінки результатів, що дозволяють підтвердити наявність якісних чи кількісних позитивних зрушень) [23].

Основним завданням розвитку технологій соціальної роботи є розробка шляхів результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу, застосування технологізації як способу оптимізації соціального результату.

Новим напрямом розвитку соціальних технологій є проведення оцінювання соціальної роботи як окремої технології соціальної роботи (наприклад соціальних проектів і програм), так і як структурної компоненти будь якої технології соціальної роботи (соціальні послуги, соціальна допомога).

Тобто ефективність впровадження такого виду соціальної роботи як надання соціальних послуг можна розглядати як ланцюжок:

Схема 2

	Соціальна робота

	Соціальне обслуговування

	Технології соціальної роботи

	Оцінка ефективності надання соціальних послуг
Окрема технологія соціальної роботи		Структурний компонент соціальної технології

Оцінювання соціальних послуг має бути заплановано ще на етапі її обґрунтування та розробки. Це дасть можливість здійснити оцінювання як комплексний процес, забезпечить більш високу достовірність та об’єктивність результатів. Технологічно схема оцінювання може бути представлена як послідовність кроків.

Перший крок – взаємозв’язок планування та оцінювання послуг (див. схему 1). Оцінювання є складовою частиною реалізації соціальних послуг і здійснюється протягом усіх його стадій. Тому оцінювання (формуюче, поточне, за результатами) обов’язково потрібно включати до плану надання послуг, а також передбачити критерії та терміни оцінювання.

На схемі 1 наведено структура оцінювання, яка поєднує координацію розробки, оцінювання та коригування надання послуг.

Схема 3

Координація планування, оцінювання та надання послуг різним категоріям клієнтів

етапи розробки та реалізації послуг	Етапи проведення оцінки
Вивчення потреб (аналіз ситуації)
	Формуюче оцінювання (оцінка потреб)
Розробка плану надання послуг
	Процес оцінювання цілісності плану
Реалізація плану надання послуг
	Процесуальне (поточне) оцінювання
Коригування надання послуг, надання коригованих послуг
	Процесуальне (поточне) оцінювання
Заключний етап надання послуг
	Підсумкове оцінювання

Другий крок – формулювання програми оцінювання. Програма оцінювання є комплексним соціологічним дослідженням. Тому, як будь-яка програма, повинна містити: мету, завдання, план, методи оцінювання, терміни реалізації, кількісні та якісні критерії, інструментарій, по збору інформації. У процесі оцінювання програми можуть бути виявлені результати, не передбачені на вихідному етапі, але які можуть стати метою подальшого впровадження даного проекту. Завдання будь-якого оцінювання має бути визначене і спрямоване на розробку конкретних рекомендацій щодо удосконалення проекту, уточнення чи розширення його. Необхідно спланувати, на кого мають бути розраховані рекомендації на кожному з етапів оцінювання - на організаторів проекту з удосконалення механізму реалізації проекту; соціальних працівників або волонтерів, які безпосередньо надають послуги; підлітків, що допомогло їм зорієнтуватися в проекті; донорів або тих, хто приймав рішення, щодо доцільності фінансування проекту, необхідності його розширення чи видозміни.

Третій крок – розробка інструментарію оцінювання. Інструментарій - це плани інтерв’ю, завдання для спостереження, анкети, сценарії фокус-груп, інструкції щодо збору інформації, інструкції з підбору користувачів проекту (чи представників цільової групи) для опитування, методичні рекомендації щодо процедури збору інформації тощо.

Інструментарій має бути конкретним і зрозумілим; виходити з необхідності знайти відповіді на головні питання, що стосуються досягнення мети проекту; відповідати критеріям, що має полегшити порівняння результатів; відбивати всі напрями реалізації проекту.

Четвертий крок – аналіз поточної та підсумкової звітності.Для оцінювання доцільно розробити схему аналізу звітності.

П¢ятий крок – узагальнення всієї отриманої інформації, підготовка висновків та рекомендацій, планування наступних кроків оцінювання, коригування плану. На схемі 4 наведена логіка внутрішньої оцінка програми.

Схема 4