Сфера як форма укладання договору.
3.4.Типовий зміст договору.
3.5 Формулювання можливих конкретних умов договору.
3.1 Договір як форма закріплення партнерських звуків.
Організація підприємницької діяльності в усіх сферах господарювання базується виключно на договірних взаємовідносинах.
Договір (контракт, угода) – форма закріплення партнерських зв’язків, а саме предмета договору, взаємних прав і обов’язків, наслідків порушення домовленостей.
Договір має забезпечити оптимальне співвідношення волі людини, її інтересів з потребами партнерів.
Партнерські заявки підприємця розвиваються за двома основними напрямками:
перший – це зв’язки з постачальниками відносно всього того, що необхідно для організації процесу виробництва;
другий – це зв’язки зі споживачами відносно того, що продукується підприємцем для ринку.
Увесь спектр партнерських зв’язків здійснюється на основі дотримання власних прав і намагання виконувати ті зобов’язання, котрі підприємець гарантує своїм партнерам при встановленні з ними співробітництва.
Такі права і обов’язки закріплюються у договорі, що має бути підписаний підприємцем та його партнерами. Договір вважається укладеним і юридично чинним з моменту його підписання. У ринковій економіці договори є єдиною правовою основою партнерських взаємовідносин.
3.2. Види договорів у ринковій економіці
У ринковій системі господарювання існує для види договорів: установчий і підприємницький.
Установчий договір – це документ, що свідчить про волевиявлення фізичних, або юридичних осіб щодо засування нової організаційної структури задля реалізації будь-якої конкретної підприємницької ідеї.
Підприємницький договір – відображає волевиявлення сторін стосовно безпосереднього здійснення підприємницької діяльності. Він не передбачає об’єднання сторін в певну організаційну форму.
Можна виділити такі групи підприємницьких договорів за сферами діяльності:
1. Купівля, продаж, оренда, лізинг:
1.1. договір купівлі продажу продукції, виробленої підприємством;
1.2. договір на поставку продукції через посередника;
1.3. договір про аукціонний продаж товарів;
1.4. лізингова угода;
1.5. лізингова угода про виготовлення продукції з сировини матеріалів замовника;
1.6. договір оренди майна;
1.7. державний контракт.
2. Підрядні послуги:
2.1. договір про консалтинг та інформаційне обслуговування підприємства;
2.2. договір про надання юридичних послуг;
2.3. договір про надання аудиторських послуг про рекламні послуги;
2.4. договір про виконання науково-дослідних робіт.
3. Трудові відносини:
3.1. колективний договір;
3.2. тарифна угода;
3.3. договір (контракт) про наймання керівника;
3.4. договір (контракт) про наймання працівника.
4. Страхування:
4.1. договір особистого страхування від нещасних випадків;
4.2. договір обов’язкового чи доцільного медичного страхування;
4.3. договір страхування майна підприємства.
5. Розрахунки і кредитування:
5.1. договір поручительства;
5.2. кредитний договір;
5.3. договір на розрахункове і касове обслуговування.
6. Зовнішньоекономічна діяльність:
6.1. договір на транспортно-експортне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів;
6.2. договір поставки товарного експорту:
6.3. договір на закупівлю товарів та імпорту.
7. Інші договори:
7.1. договір-доручення;
7.2. договір про спільну діяльність.
Найбільшу частку договорів у підприємстві становлять договори сфери внутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності предметом яких виступають конкретні матеріальні цінності - продукція, майно, товари.
Розглянемо сутність і особливості окремих договорів, змістовна спрямованість яких недостатньо чітко сформульована в їхній офіційній назві.
1. Договір на поставку товарів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певних товарів покупцям з обумовленою формою оплати. Він за структурою містить розділи:
1) предмет договору;
2) зобов’язання сторін;
3) організація поставок продукції;
4) надання послуг покупцеві;
5) ціни і порядок розрахунків;
6) майнова відповідальність;
7) загальні положення (адреси, усі реквізити).
2. Договір про аукціонний продаж товарів – стосується прилюдного продажу товару (поштучно або оптом) виробника за найвищу ціну з виплатою до початку аукціону певної винагороди його організаторові.
3. Державний контракт – є засобом забезпечення потреб споживачів що фінансуються за рахунок державного бюджету і засобом поновлення державного резерву. За своїм змістом державний контракт визначає права і обов’язки сторін при виконанні поставок продукції.
4. Лізингова угода – договір зі споживачами щодо довгострокової оренди майна, устаткування, приладів транспортних засобів та інших технічних засобів виробництва. В договорі визначають кількість, якість, строки і порядок надання і повернення технічних засобів, розрахунки зо користування майна відповідальність, юридичні адреси і розрахункові рахунки.
5. Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки й адміністрацією підприємства. Колективний договір укладається або уточнюється щорічно і регулює економічні відносини між колективом і адміністрацією. В ньому передбачаються заходи стосовно сприятливих і безпечних умов праці, забезпечення зростання продуктивності й оплати праці, соціального захисту працівників.
6. Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Тарифні угоди укладаються на 3-х рівнях: міжгалузевому (генеральна тарифна угода між Урядом і Федерацією профспілок України), галузевому і фірмовому (як складова частина колдоговору).
7. Кредитний договір – укладається між відповідним банком (інвестиційний фондом) і підприємством про надання певної суми кредиту на умовах, визначених даним договором, зі сплатою певного відсотка за користування позиковими контрактами.
8. Договір поручительства укладається між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником) і розглядається як доповнення до кредитного договору. Поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором у тій самій мірі, що і боржник; він повинен протягом обумовленого терміну відшкодувати кредитору несплачену боржником суму.
9. Ліцензійний договір загального типу укладається між власником новацій (ліцензіар) і ліцензіатом (особа, що хоче набути права на її використання) щодо надання ліцензій на використання винаходів за певну винагороду у вигляді роялті чи пашуального платежу. Пашуальний – твердо зафіксована у договорі сума винагороди ліцензіара. Роялті – регулярні відрахування, які виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу.
10. Договір про спільну діяльність, згідно з яким організовується спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи. Учасники договору об’єднують майно і зусилля задля досягнення загальної мети. Сума майнових або грошових внесків, порядок розподілу доходів, покриття витрат і збитків, що виникають у процесі спільної діяльності визначаються договором.
Таким чином, наведені приклади договорів дають можливість зробити висновок, що договір будь-якого типу характеризує певний компроміс сторін, направлений на тримання взаємної вигоди.