Порівняльна характеристика форм організації бізнесу в Україні

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІЗНЕС-ПЛАНУ

ЦІЛІ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ

ЗАГАЛЬНА МЕТОДОЛОГИ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІЗНЕС-ПЛАНУ

В економічній літературі бізнес-план розглядається в кількох аспектах;

— як самодостатній інструмент внутрішньофірмового плану­вання і аналог стратегічного плану;

— як інструмент ділового планування, насамперед плану­вання відносин з контактними аудиторіями організації, від яких ї залежить обсяг її фінансових ресурсів (кредиторами, інвесторами);

— як плановий документ, що розробляється на рівні структурного підрозділу підприємства.

На базі синтезу цих підходів найбільш повно висвітлює сут­ність бізнес-плану таке визначення:бізнес-план – це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шля­хи й засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі ре­алізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наво­дяться результати аналізу ринку та його особливостей, виклада­ються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для ре­алізації проекту.

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:

1)зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2)внутрішню (життєво важливу для діяльності самого під­приємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто ціліс­ну, комплексну систему управління реалізацією підприємницько­го проекту.

Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план – це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.

Зміст бізнес-планів різних видів визначається також особли­востями, притаманними тому чи іншому бізнесу. До основних факторів впливу належать:

– стан зовнішнього середовища підприємства (стабільне, тур­булентне);

– масштаб бізнесу (малий, середній, великий);

– кількість бізнес-ліній;

– характеристики продукції (споживчий або інвестиційний товар, традиційний або інноваційний продукт);

– джерела фінансування (власний, позичковий, пайовий (ак­ціонерний) капітал, змішане фінансування);

– специфічні галузеві чинники.

 

 

Таблиця 1.1

КЛАСИФІКАЦІЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ

Критерій	Вид бізнес-плану	Ключові моменти
1.	2.	3.
1. За аудиторією користувачів	1. Бізнес-план для внутрішнього користування (робочий бізнес-план)	Містить конфіденційну інформацію стосовно перспектив розвитку підприємства, відповідні розрахунки є макси­мально реалістичними

 

Продовження табл.1.1

1.	2.	3.
	2. Бізнес-план для зовнішнього ко­ристування (офіційний бізнес-план):	Розробляється з метою налагодження ділового співробіт­ництва та створення сприятливого іміджу підприємства в заінтересованих контактних аудиторіях
— для подання кредиторам	Особлива увага приділяється обґрунтуванню кредитоспро­можності позичальника та способів зниження кредитного ризику
— для подання потенційним інвес­торам	Особлива увага приділяється показникам ефективності ін­вестицій та гарантіям безпеки вкладеного капіталу
— для подання органам державної влади	Містить інвестиційні або інші зобов'язання організації-розроблювача. Особлива увага приділяється зобов'язанням покупця об'єкта приватизації, соціальним аспектам і охо­роні довкілля, у разі участі в тендері — рівню цін на това­ри, які передбачається реалізувати державі
— для подання потенційним контр­агентам	Особлива увага приділяється діловій репутації підприємст­ва, доказам його надійності та фінансової стійкості
2. За характером об'єкта	1. Бізнес-план нового підприємства	Плановий документ визначає цілі освоєння нової стра­тегічної зони господарювання та характеризує його ефективність. Детально обґрунтовується вибір сфери бізнесу, організаційно-правова форма підприємництва, проектується оптимальна організаційна структура управ­ління
2. Бізнес-план діючого підприємства	Визначає напрямки та цілі розвитку підприємства, зосе­реджує увагу на забезпеченні його конкурентоспромож­ності через реалізацію відповідних бізнес-проектів
3. За масштабом проблеми, що розв'язується	1. Локальний бізнес-план	Розробляється для підприємницьких проектів, реалізація яких не спричиняє принципових змін у діяльності підпри­ємства
2. Концептуальний бізнес-план	Розробляється для обґрунтування кардинальних стратегіч­них змін у діяльності підприємства

Продовження табл. 1.1

1.	2.	3.
4. За цільовим призначенням	1. Бізнес-план інвестиційного проекту	Обґрунтовує доцільність утілення в життя певної під­приємницької ідеї, оформленої у вигляді комплексу від­повідних заходів — проекту, тобто системи сформульо­ваних цілей, використовуваних для їх досягнення фі­зичних об'єктів, технологічних процесів, документації, ресурсів, а також управлінських рішень і заходів з їх ви­конання
	2. Корпоративний бізнес-план	Призначений для регулювання поточної діяльності під­приємства, узагальнює цілі експлуатації існуючих страте­гічних зон господарювання та характеризує її ефектив­ність, визначає перспективні напрями діяльності
5. За докумен­тальним оформ­ленням	1. Інвестиційна пропозиція	Відповідні планові документи різняться за рівнем деталі­зації матеріалу
2. Сублімований бізнес-план
3. Розгорнутий бізнес-план
6. За ситуацій­ними особливо­стями обґрунту­вання	1. Бізнес-план реорганізації підпри­ємства	Визначає цілі та порядок проведення організаційних змін, зумовлених новими умовами господарювання
2. Бізнес-план фінансового оздоров­лення підприємства	Розробляється для обґрунтування антикризових заходів, що вживатимуться для відновлення фінансової стійкості підприємства
3. Бізнес-план інноваційного проекту	Особлива увага приділяється обґрунтуванню реалістично­сті та ринкової життєздатності запропонованих інновацій, правовому захисту об'єктів інтелектуальної власності
4. Бізнес-план диверсифікації діяль­ності	Розробляється для обґрунтування доцільності освоєння нових сфер бізнесу

 

Запровадження бізнес-плану в повсякденну діяльність підпри­ємства має на меті перетворення його на постійно діючий управ­лінський інструмент. При цьому розпочинати доцільно з бізнес-плану для внутрішнього користування, в якому дається об'єктивна оцінка слабких місць підприємства або проекту. Бізнес-планам для зовнішніх користувачів досить часто бракує реалістичності, тому основу їх складання повинен становити максимально до­стовірний та життєздатний “внутрішній” бізнес-план.

ЦІЛІ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Опрацювання бізнес-плану як комплексного багатофункціо­нального документа має кілька цілей.

По-перше, бізнес-план – це інструмент для залучення зовніш­нього капіталу, необхідного для реалізації підприємницького проекту. Бізнес-план містить відомості не лише про виробничі, ринкові, організаційні, а й про фінансові аспекти майбутнього біз­несу. Фінансові розрахунки, що наводяться в бізнес-плані, пояс­нюють, скільки необхідно стартового капіталу, на які цілі будуть витрачатися гроші, як будуть повертатися борги потенційним кредиторам, який рівень ризику бізнесу тощо. Усе це створює надійне, реальне підґрунтя для побудови ділових, конструктив­них взаємин з тим, у кого підприємець має намір позичити гроші для реалізації свого проекту.

По-друге, на початковій стадії реалізації підприємницького проекту бізнес-план служить основним інструментом комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками. За допомогою бізнес-плану підприємець має пере­конати своїх майбутніх ділових партнерів, а також найманих працівників, що підприємницька ідея справді є перспективною, а головне, що в підприємця є обґрунтована реальна програма успіш­ної реалізації такої ідеї. Бізнес-план стандартизує процедуру ознайомлення з бізнесом, заощаджує час, упорядковує контакти.

По-третє, бізнес-план – це спосіб моделювання системи управління майбутнім бізнесом. Практика свідчить, що успіх підприємницької діяльності визначають три фактори:

· правильне розуміння реальної ситуації в даний момент;

· чітка постановка цілей, що їх бажає досягти підприємець;

· якісне планування процесів переходу з одного стану в інший.

Бізнес-план має розв'язати всі ці проблеми. План з його конк­ретними комерційними цілями та програмою дій для їх досяг­нення спрямовує просування бізнесу до успіху.

По-четверте, бізнес-план – це спосіб попереднього визна­чення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху. Опрацювання бізнес-плану примушує підприємця мо­делювати ситуації, розробляти різні сценарії, з'ясовувати про­блеми, які можуть стати на заваді підприємницькому проекту. Це дає змогу завбачити багато проблем, уникнути ускладнень або належним чином до них підготуватися та заздалегідь визначити способи подолання перешкод. Звичайно, бізнес-план не може за­побігти всім можливим помилкам, але він дає шанс підприємцеві ще раз обдумати, чи відповідатимуть його дії ситуації, яка може виникнути.

По-п'яте, бізнес-план – це спосіб розвитку особистих управ­лінських якостей підприємця. Коли підприємець складає бізнес-план, він має охарактеризувати всі сторони майбутнього бізнесу. У процесі розробки бізнес-плану підприємець набуває досвіду оцінки умов конкуренції, засобів просування товарів на ринок, використання переваг власного бізнесу, фінансового планування тощо. Навіть коли ця інформація ґрунтується на самих тільки припущеннях, процес її усвідомлення дає корисний досвід управ­ління.

По-шосте, бізнес-план уможливлює перевірку реалістичності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації. Можливо, що в результаті підготовки бізнес-плану з’ясується, що за даних економічних умов здійснення підприємницького проекту є нере­альним або економічно недоцільним. Звичайно, це досить сумний висновок, але його ліпше зробити тоді, коли бізнес існує лише в проекті, а не тоді, коли на нього вже витрачено гроші та сили.

Реалізація будь-якого підприємницького проекту потребує ре­тельної підготовчої роботи. У рамках цієї роботи потрібно обґрун­тувати реальність та економічну доцільність ідеї, опрацювати зважену програму її реалізації, переконати потенційних інвесто­рів, кредиторів та інших економічних партнерів у доцільності вкладання коштів у реалізацію даного проекту. Усе це має знайти відображення в бізнес-плані. Сам бізнес-план як комплексний, багатофункціональний документ поступово стає обов'язковим елементом компетентного управління також і вітчизняними під­приємствами та організаціями.

 

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбут­нього бізнесу.

Інформаційне поле бізнес-плану – це сукупність докумен­тів чи даних правового, політичного, економічного, комерційно­го, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану.

Яка конкретно інформація необхідна підприємцеві для розроб­ки бізнес-плану?

Підприємницька ідея, втілена в будь-якій продукції, може бу­ти успішною лише тоді, коли ця продукція знайде споживача. За умов ринкової економіки споживачам неможливо продати товар, який вони не хочуть купувати. Очевидним є й протилежне – легко продати те, чого люди бажають і що можуть купити. Саме для цього збирають маркетингову інформацію, тобто інформа­цію про:

• потенційних споживачів продукції майбутнього бізнесу, їхні запити і незадоволені потреби;

• технічні, експлуатаційні та споживчі якості аналогічних ви­дів продукції й ціни на них;

• особливості просування даної групи продукції на споживчий ринок, інші відомості, що характеризують ринок майбутнього бізнесу.

Раніше ніж вийти з товаром на ринок, товар необхідно спочатку виготовити. Часто приваблива з маркетингових позицій , підприємницька ідея наражається на нездоланні перешкоди виробничого характеру, як от: брак необхідної сировини й мате­ріалів, машин та устаткування, робітників і спеціалістів відпо­відної кваліфікації тощо. Тому збирання виробничої інформації; (технологія виробництва даної продукції, машини й устат­кування, сировина й матеріали, спеціальності та кваліфікація робітників, потреба у виробничих площах), установлення кон­тактів і проведення попередніх переговорів з потенційними по­стачальниками та партнерами по виробничій кооперації є не­обхідним елементом формування інформаційного поля бізнес-плану.

Завдання підприємця полягає не лише в тому, щоб вигото­вити і довести свій продукт до споживача. Зробити це треба так, щоб окупити всі витрати на виробництво та реалізацію продукту та ще й отримати певний прибуток. Інакше підпри­ємницька ідея просто не має права на реалізацію. З цього погляду підприємця інтересує також і фінансова інформація (рівень рентабельності аналогічної продукції, необхідний стар­товий капітал, потреби в коротко- та довгострокових кре­дитах, особливості руху готівки, оподаткування, страхування тощо).

З погляду системного підходу будь-який підприємницький проект – це відкрита система, яка може існувати за умови актив­ної взаємодії з навколишнім діловим середовищем. Це означає, що успіх реалізації підприємницького проекту багато в чому за­лежатиме від того, як вдало він буде пристосований до реальної дійсності. Отже, для опрацювання бізнес-плану необхідна також інформація про загальноекономічні й галузеві фактори, що впли­вають на процес реалізації підприємницького проекту (загально­економічна ситуація, соціальні та політичні умови, законодавчі обмеження, сприятливі можливості й загрози, тенденції розвитку галузі).

Таким чином, зусилля підприємця в процесі формування ін­формаційного поля бізнес-плану мають бути зосереджені в осно­вному на пошуку маркетингової, виробничої, фінансової та зага­льноекономічної інформації (рис 1.1). При цьому підприєм­ці-початківці зазвичай не мають достатніх коштів для проведення маркетингових, науково-технічних та інших досліджень з метою отримання найоб’єктивнішої первинної інформації. Тому основ­ними джерелами інформації для опрацювання бізнес-плану, як правило, є:

• власний досвід практичної діяльності;

• безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постача­льниками, торговими агентами;

• відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі на­явні дані про них, контактуючи з їхніми працівниками;

• статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі (сфери майбутньої діяльності);

• поточні аналітичні огляди економічної та ринкової си­туації;

• рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали ви­ставок, ярмарків та науково-практичних конференцій;

• публікації з питань підприємництва тощо.

Корисним є також самостійне опитування потенційних спо­живачів.

Рис. 1.1. Інформаційне поле бізнес-плану

Цінність бізнес-плану залежить від корисності інформації, яку він містить. Корисна інформація відповідно до відомого в мене­джменті принципу Джойгоу не може бути отримана з поверхових чи неправдивих відомостей (“сміття там – сміття тут”). Тому в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану особливу увагу звертають на якість базової інформації. Основними показ­никами якості інформації вважають:

1) об’єктивність (інтегральний показник, що поєднує оцінки повноти, точності та несуперечливості інформації);

2) актуальність (відповідність конкретним інформаційним по­требам);

3) своєчасність (здатність задовольняти інформаційні потреби в прийнятний для використання термін);

4) комунікативність (зрозумілість для відповідного суб'єкта господарювання);

5) наочність (очевидність).

Водночас інформаційне поле бізнес-плану не може складатися тільки з фактичної інформації. Будь-яке передбачення майбут­нього, у тому числі й розробка бізнес-плану, завжди характеризу­ється тією чи іншою мірою невизначеності. Навіть найліпший біз­нес-план завжди ґрунтується на певних припущеннях стосовно можливих обсягів продажу та їх динаміки, можливих цін на про­дукцію бізнесу, частки та місткості ринку тощо. Кожне з таких припущень треба стисло, але чітко охарактеризувати в бізнес-плані. Тільки після ретельного аналізу таких передбачень і при­пущень потенційні інвестори та кредитори зможуть оцінити рі­вень їхньої ймовірності.

 

ЗАГАЛЬНА МЕТОДОЛОГИ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємниць­кого досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого біз­нес-плану три стадії: початкову; підготовчу; основну.

Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснуван­ня нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.

Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому за­лежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бува­ють: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавцями; торговельних закладів; вивчення технічної літератури та па­тентної інформації; результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різнома­нітні методи (“мозкового штурму”, конференції ідей, “колек­тивного блокнота”, контрольних запитань, фокальних об'єктів тощо),

Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) здійснюється з урахуванням:

1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;

2) особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, законо­давче заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензу­вання діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, рівень конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ре­сурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в межах пев­ної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-пра­вової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм організації бізнесу, які відповідають зако­нодавству України (рис. 1.2);

2) визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;

Рис. 1.2. Форми організації бізнесу в Україні

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика форм організації бізнесу в Україні

Основні фактори вибору форми організації бізнесу	Індивідуальна підприємницька діяльність	Індивідуальне сімейне та приватне підприємство	Господарські товариства
товариства з обмеженою відповідальністю	товариства з додатковою відповідальністю	повне товариство	командитне товариство	акціонерне товариство
1. Відпові­дальність власників	необмежена	обмежена	обмежена	обмежена внеска­ми та додатко­во часткою май­на власників у на­перед визначених розмірах	необмежена	необмежена — учасників, обме­жена — вклад­ників	обмежена
2. Оподатку­вання	податки як з фі­зичних осіб	подвійне оподатку­вання	подвійне оподатку­вання	подвійне оподат­кування	подвійне оподат­кування	подвійне оподат­кування	подвійне оподат­кування
3. Фінансові потреби	обмежені капіта­лами власників та позичками	обмежені капітала­ми власника (сім'ї) та позичками	обмежені капітала­ми всіх учасників та позичками	обмежені капіта­лами всіх учасни­ків та позичками	обмежені капіта­лами всіх учас­ників та позич­ками	обмежені капіта­лами учасників та вкладників, мож­ливе залучення нових вкладів	обмежені сумою від продажу акцій, має широкі мож­ливості й для за­лучення додатко­вих коштів
4. Контроль за фірмою	власники повніс­тю контролюють бізнес	власники повністю контролюють бізнес	учасники обирають дирекцію, яка веде справи товариства	учасники обира­ють дирекцію, яка веде справи това­риства	усі учасники зай­маються спіль­ною підприєм­ницькою діяль­ністю	вкладники не бе­руть участі в уп­равлінні товари­ством	власники акцій без­посередньо не ке­рують бізнесом
5. Можли­вість зміни власника	бізнес може бути проданий на під­ставі самостійно­го рішення влас­ника	фірма може бути продана на підставі самостійного рішен­ня власника	для зміни власника необхідна згода ін­ших учасників	для зміни власни­ка необхідна згода інших учасників	для зміни влас­ника необхідна згода інших учас­ників	для зміни влас­ника необхідна згода інших учас­ників	акції вільно про­даються та купу­ються (у ЗАТ по­трібна згода реш­ти акціонерів)

 

3) визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу (рі­вень відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінансових потреб для започаткування бізнесу, рівень контролю за фірмою, можливість залучення інших власників, наявність управлінських здібностей у підприємця, можливість зростання бізнесу в майбут­ньому чи простота його ліквідації);

4) безпосередній вибір форми організації бізнесу (табл. 1.2). До основних питань опрацювання концепції майбутнього біз­несу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Тра­диційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення нового підприємства “з нуля”;

2) придбання фірми, що вже існує;

3) придбання ліцензії, яка надає підприємце­ві (фірмі) право на продаж (виробництво, здійснення певної дія­льності) товарів чи послуг великої фірми, яка вже добре відома споживачам.

Крім того, існують кілька нетрадиційних способів започатку­вання бізнесу, до яких, зокрема, належать:

• прямий маркетинг (сукупність операцій, за допомогою яких продавець доводить товари та послуги до покупців, спрямовуючи свої зусилля на заздалегідь визначену аудиторію та використо­вуючи один або більше засобів інформації та комунікації з метою отримання замовлення по телефону, поштою або внаслідок пер­сонального візиту до клієнта);

• започаткування бізнесу виходом зі складу якоїсь великої компанії;

• пересувна торгівля;

• надомний бізнес.

Підготовча стадія. Наявність концепції власного діла ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них – це завдання підготовчої стадії роз­робки бізнес-плану.

Отже, на підготовчій стадії:

1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінан­сова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що бі­льше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;

2) з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;

3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми – це Її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони – це те, в чому фірма відстає від конкурентів;

4) визначається місія фірми, тобто головне призначення, спе­цифічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;

5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;

6) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стра­тегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій біз­несу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.

У разі розробки бізнес-плану діючого підприємства невід'єм­ним елементом інформаційної бази має бути історична фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результа­ти діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до П(С)БО № 1 фінансова звітність в Україні складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до відповідних звітів. У додатку А наведено орієнтовний перелік питань, за допомогою яких можна одержати інформацію, необ­хідну для розробки бізнес-плану.

Основна стадія – це безпосереднє опрацювання бізнес-пла­ну. Головна мета цієї стадії – довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очіку­ваний зиск. Інвестор має побачити прибутокне після, а до того,як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концеп­ція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу створюють “кар­кас” бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побу­дови і зміст відповідних розділів.

 

КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

Розробка бізнес-плану є трудомістким процесом, оскільки пе­редбачає оброблення великого масиву вихідної інформації та здійснення великого обсягу досить складних розрахунків. Для зменшення непродуктивних затрат часу доцільно в максимально можливій мірі залучати спеціальне програмне забезпечення.

Базові вимоги, яким мають відповідати програмні продукти, призначені для автоматизації процесу розробки бізнес-планів, такі:

— можливість складання розгорнутого бізнес-плану, що міс­тить усі необхідні підрозділи як аналітичної, так і фінансової ча­стин;

— логічна послідовність етапів планового процесу;

— гнучкість, можливість адаптації для потреб конкретного біз­нес-проекту та швидке проведення розрахунків;

— сумісність зі стандартним програмним забезпеченням (MS Office);

— можливість здійснення варіантних розрахунків для сукуп­ності взаємодоповнювальних сценаріїв (моделювання типу “а, що, коли”);

— усвідомлення користувачем своїх дій та взаємозв'язку роз­роблюваних документів;

— дружній інтерфейс.

До найвідоміших програм, що застосовуються в процесі бізнес-планування, належать Comfar (UNIDO), Project Ехреrt (роз­робка компанії “Про-Інвест Консалтинг”), пакети компаній “ІНЕК” та “Альт-Інвест”, російські версії Project Manager, Success, Dynamic Pathways та деякі інші. Зазначимо, що можливості засто­сування пакета Comfar у країнах з перехідною економікою об­межені, оскільки програмне забезпечення не враховує їхнього правового поля. Тому найчастіше на практиці застосовуються адаптовані російські програми, які за українських умов також по­требують часткового доопрацювання.

Програмне забезпечення виконує такі основні функції:

— опис запланованих у рамках бізнес-проекту робіт, їх роз­поділ у часі та “прив’язка” до обсягу ресурсів;

— ресурсне планування та планування витрат;

— формування звітів на запит користувача.

В основу оцінки ефективності інвестицій в усіх перелічених вище пакетах прикладних програм покладено загальновизнану у світі методику UNIDO. Фінансова частина бізнес-плану розроб­ляється у вигляді стандартних таблиць, а аналітична коригується відповідно до специфіки конкретного проекту.

Найпопулярнішим інструментом автоматизації процесу біз­нес-планування є Project Ехреrt. Методологічною базою даної си­стеми є корпоративна імітаційна модель, яка відображає динаміч­ний процес руху грошових потоків. Надходження грошових кош­тів (виторг від реалізації продукції і послуг, реалізація активів підприємства, внески в статутний фонд, банківські позики, дохо­ди від банківських вкладів тощо) і виплати (витрати на придбан­ня і створення активів, інші витрати підготовчого періоду, ви­робничі та маркетингові витрати, податки, витрати на погашення й обслуговування боргових зобов'язань, виплата дивідендів та інше), які здійснюватимуться під час реалізації інвестиційного проекту, описуються в імітаційній моделі як події, що настають у певні моменти часу.

Інструментальні засоби Project Ехреrt дають змогу корис­тувачеві формувати модель діючого на ринку підприємства, що адекватно відображає його операційну діяльність у на­вколишньому економічному середовищі. Усі прогнозні надхо­дження та виплати можуть бути описані користувачем так, що фактично стануть відображати платіжні операції реально дію­чого підприємства. Розрахунковий період імітаційної моделі дорівнює одному місяцю за максимальної тривалості проекту 30 років.

Таким чином, програмний продукт Project Ехреrt дає змо­гу сформувати докладний плановий документ, а професійна версія пакета забезпечує можливість актуалізації проекту че­рез порівнювання планових та фактичних показників. Існує та­кож можливість за допомогою спеціального модуля порівняти альтернативні сценарії реалізації проекту за будь-яким крите­рієм.

Для поглибленого опрацювання плану маркетингу компанія “Про-Інвест Консалтинг” пропонує додатковий компонент Marketing Ехреrt, а для розробки достовірних прогнозів – багато­функціональну систему прогнозування Ехреrt.

Вибір програмного забезпечення для розробки бізнес-планів визначається головним чином фінансовими можливостями під­приємства та рівнем кваліфікації працівників, що є його потен­ційними користувачами. У разі, коли немає можливості придбан­ня спеціального програмного забезпечення, відповідна комп'ю­терна модель бізнес-плану може бути реалізована в середовищі MS Excel, а для цілей презентації вже розробленого планового продукту доцільно використати засоби пакета MS Power Paint.

 

Резюме

1. Бізнес-план є письмовим документом, в якому викладено сутність, шляхи і способи реалізації підприємницької ідеї; охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні і фінан­сові аспекти майбутнього бізнесу та особливості керування ним. Він є основою для здійснення підприємницької діяльності, необ­хідною передумовою залучення інвесторів до процесу фінансу­вання розробки та реалізації підприємницької ідеї, до інновацій­но-інвестиційних проектів.

2. У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (опрацювання системи управління реалізацією під­приємницького проекту).

3. Необхідно розрізняти метод бізнес-планування та конкрет­ний результат застосування цього методу на практиці – плано­вий документ. Бізнес-плани класифікуються за такими основними ознаками, як аудиторія користувачів, характер об'єкта, масштаб проблеми, цільове призначення, документальне оформлення та ситуаційні особливості обґрунтування. Зміст конкретного плано­вого документа визначають також такі фактори: стан зовнішнього середовища, масштаб бізнесу, кількість бізнес-ліній, характе­ристики продукції, специфічні галузеві чинники.

4. Конкретними цілями розробки бізнес-плануяк багатофунк­ціонального документа треба вважати такі:

• налагодження комунікацій між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

• проектування системи управління започатковуваним бізне­сом у конкретній сфері виробничої діяльності;

• своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху власного діла;

• формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

• можливість перевірки слушності власної підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.

5. Обов'язковою передумовою розробки високоякісного біз­нес-плану є формування конкретного інформаційного поля, тобто цілеспрямовано створюваної сукупності відомостей різного ха­рактеру для забезпечення інформаційних потреб підприємця (гос­подарника) в процесі бізнес-планування. Для розробки бізнес-плану необхідна така інформація: маркетингова (конкуренти, споживачі, ціни, особливості просування на ринок); виробнича (технологія, устаткування, виробничі площі, сировина й матеріа­ли, персонал); фінансова (дохідність і рентабельність, кредити, податки, страхування); загальноекономічна й галузева (економіч­на ситуація, законодавство, політичні та соціальні умови, тенден­ції розвитку галузі). При цьому важливо забезпечити об'єктив­ність, актуальність, своєчасність, комунікативність і наочність інформації.

6. Можливі такі джерела отримання інформації для розробки бізнес-плану: власний досвід практичної діяльності у відповідній сфері бізнесу; безпосередні контакти з потенційними клієнтами, постачальниками, торговими агентами; статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі та конкретної бізнесової сфери, діяльність конкурентів; поточні аналітичні огляди еконо­мічної та ринкової ситуації; реклама, інформаційно-комерційні матеріали виставок (ярмарків), міжурядових угод, спеціалізова­них науково-практичних конференцій (семінарів); вітчизняні та зарубіжні публікації з питань бізнесової (підприємницької) діяль­ності.

7. Загальна методологія розробки бізнес-плану, як правило, охоплює три стадії: початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою, коли засновується цілком нове діло. На цій стадії розробляється концепція майбутнього бізнесу, у рамках якої здійснюється пошук підприємницької ідеї, вибір сфери дія­льності та форми організації бізнесу, а також ухвалюється рі­шення щодо способу започаткування бізнесу. На підготовчій ста­дії формується інформаційне поле стосовно майбутнього бізнесу;

виявляються сприятливі фактори та загрози з боку зовнішнього середовища; оцінюються сильні й слабкі сторони фірми; фор­мулюються її місія та конкретні цілі; вибирається її стратегія; ви­являються можливі стратегічні альтернативи. На основній ста­дії відбувається безпосереднє опрацювання конкретного бізнес-плану.

8. Базові вимоги, яким мають відповідати програмні продукти, призначені для автоматизації процесу розробки бізнес-планів, такі: можливість складання розгорнутого бізнес-плану; логічна послідовність етапів планового процесу; гнучкість, можливість адаптації для потреб конкретного бізнес-проекту та швидке про­ведення розрахунків; сумісність зі стандартним програмним за­безпеченням (MS Office); можливість здійснення варіантних роз­рахунків для сукупності взаємодоповнювальних сценаріїв (мо­делювання типу “а що, коли”); усвідомлення користувачем своїх дій та взаємозв'язку розроблюваних документів; дружній інтер­фейс.