ОЦІНКА СПРИЯТЛИВИХ ЗОВНІШНІХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЗАГРОЗ ДЛЯ БІЗНЕСУ

ПІДГОТОВЧА СТАДІЯ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

ЛОГІКА ПРОЦЕСУ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДГОТОВЧІЙ СТАДІЇ

ОЦІНКА СПРИЯТЛИВИХ ЗОВНІШНІХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЗАГРОЗ ДЛЯ БІЗНЕСУ

ВИЯВЛЕННЯ СИЛЬНИХ І СЛАБКИХ СТОРІН ФІРМИ

ВИЗНАЧЕННЯ МІСІЇ ФІРМИ

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬТЕРНАТИВ І ВИБІР СТРАТЕГІЇ

 

ЛОГІКА ПРОЦЕСУ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДГОТОВЧІЙ СТАДІЇ

Щоб “вижити”, кожному підприємцю необхідно повсякчасно спостерігати за змінами в бізнесовому середовищі; стежити за конкурентами та за необхідності намагатися заздалегідь присто­суватися до нових умов. Саме для цього й здійснюється розробка стратегії.

У широкому розумінні стратегія – це генеральна довгостро­кова програма (спосіб) дій та порядок розподілу пріоритетів і ре­сурсів фірми для досягнення нею своїх цілей.

Логіка розробки стратегії теоретично є дуже простою. Щоб опрацювати стратегію фірми, достатньо знайти відповіді на три ключові запитання:

1. Яким є місце фірми в даний момент?

2. Куди фірма прямує?

3. Як фірмі дійти до мети?

Реальний процес розробки стратегії, який називається страте­гічним плануванням, набагато складніший. Він охоплює кілька етапів.

1. Перед тим, як розпочинати будь-який бізнес, необхідно проаналізувати ситуацію. Такий аналіз, який звичайно називають оцінкою загального стану, має включати:

а) оцінку зовнішнього середовища, що в ньому здійснювати­меться бізнес, а також аналіз пов’язаних із цим середовищем сприятливих можливостей та загроз;

б) визначення переваг і недоліків майбутнього бізнесу.

2. Оцінивши загальний стан, можна братися до постановки ці­лей, тобто визначення того, чого конкретно і коли саме фірма хо­че досягти. Цілі мають відбивати той рівень бізнесу, якого прагне підприємець, та водночас бути досяжними. Процес постановки цілей відбувається в два етапи:

а) формулювання основних напрямків діяльності;

б) постановка конкретних цілей діяльності.

Формулювання основних напрямків діяльності має допомогти підприємцеві глибоко усвідомити природу майбутнього бізнесу та визначити місію фірми. Водночас точно сформульовані на­прямки діяльності допомагають установити конкретні, кількіс­но визначені цілі, з’ясувати, на що, власне, сподівається під­приємець.

3. Тієї самої мети можна досягти різними способами. Вибір способу досягнення мети передбачає визначення конкретних завдань. Стратегія, по суті, і складається з низки завдань, що в су­купності формують спосіб її досягнення. При цьому підприємце­ві необхідно розробити кілька варіантів стратегій, оцінити кож­ний з них та вибрати найліпший.

4. Загальні завдання згодом розділяють на дрібніші складові, що конкретизують та уточнюють напрямок діяльності. Таку де­талізацію називають складанням плану дій.

Взаємозв’язок між напрямками діяльності, цілями, завдання­ми та діями зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Взаємозв’язок між напрямками діяльності, цілями, завданнями та діями підприємця на стадії стратегічного планування

У цілому послідовність дій підприємця в процесі стратегічно­го планування демонструє рис. 2.2. Зворотні зв’язки на рисунку показують, які зміни необхідно вносити на кожному етапі, якщо, наприклад, з’ясується, що поставлені цілі недосяжні.

Рис. 2.2. Логіка процесу стратегічного планування на підготовчій стадії розробки бізнес-плану

ОЦІНКА СПРИЯТЛИВИХ ЗОВНІШНІХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЗАГРОЗ ДЛЯ БІЗНЕСУ

Зовнішній аналіз – це процес оцінки зовнішніх факторів, тобто таких, котрі об'єктивно утворюються в середовищі функ­ціонування фірми, на яке вона безпосередньо не може впливати. Зовнішній аналіз ставить дві головні цілі:

1) визначити сприятливі можливості та загрози для фірми;

2) ідентифікувати ключові фактори успіху у вибраній сфері біз­несу.

Сприятливі можливості – це фактори зовнішнього середовища, які допомагають досягненню цілей фірми. Загрози – це зов­нішні умови, які обмежують можливості фірми безперешкодно досягти потрібної мети. Ті самі фактори можуть створювати як додаткові можливості, так і додаткові перешкоди.

Для вивчення впливу факторівзовнішнього середовища всюїхню сукупність поділяють на:

а) загальні макроекономічні фактори;

б) галузеві фактори.

До загальних макроекономічних факторів належать:

• макроекономічні показники (динаміка валового внутрішньо­го продукту, рівень інфляції, зміни рівня реальних доходів насе­лення, коливання процентних ставок за кредити, курси валют тощо);

• соціально-демографічна ситуація (структура зайнятості, кі­лькість працездатного населення, рівень соціального захисту на­селення тощо);

• державне регулювання бізнесу (можливі зміни в законодав­стві стосовно даного бізнесу, його товарів, послуг, каналів збуту, цін, рекламної політики, оподаткування, митного режиму тощо);

• природні умови й екологічні обмеження.

Звичайно, безпомилково оцінити перспективний вплив загаль­них макроекономічних факторів складно навіть великим компа­ніям. Проте вже сама спроба провести такий аналіз примушує підприємця замислитися над проблемами, що на них може завтра наразитися його бізнес, та продумати свою поведінку в разі ви­никнення таких.

Набагато легше прогнозувати й оцінювати галузеві фактори. Вони більш виразні й певні, щільніше пов’язані з майбутнім біз­несом. У процесі стратегічного планування галузь розглядають як сукупність підприємств, продукти котрих за споживчими яко­стями та напрямками використання можуть бути взаємозамінни­ми. Аналіз галузевих факторів має на меті:

• оцінити розміри галузі;

• визначити основні сили, що конкурують у галузі;

• оцінити інтенсивність конкуренції;

• визначити ключові фактори успіху в галузі.

Предметом галузевого аналізу є такі фактори:

1) споживачі (обсяги та характеристики ринку, темпи зрос­тання ринку, сезонність та циклічність попиту, диференціація продуктів, чутливість споживачів до цін, здатність споживачів диктувати свої ціни);

2) постачальники (кількість, інтенсивність конкуренції,наяв­ність матеріалів-замінників, рівень вертикальної інтеграції з по­стачальниками, здатність постачальників диктувати свої ціни);

3) конкуренти (основні сили, що конкурують у галузі, поділ ринку поміж ними, інтенсивність конкуренції, можливості появи принципово нових продуктів-замінників, основні конкурентні

переваги в галузі);

4) перешкоди для входження в галузь (обсяги початкових ін­вестицій, доступність джерел сировини та каналів збуту, конвертованість активів, захист з боку держави, прихильність спожива­чів тощо);


5) технології (швидкість зміни технологій виробництва продук­ції в галузі, вплив технологічних змін на якість продукції та ціну, можливості здобуття переваг від упровадження нових технологій, можливості появи принципово нових технологій у галузі тощо).

Аналіз зазначених факторів дає змогу уточнити низку прин­ципово важливих галузевих аспектів діяльності:

• яка тенденція (піднесення чи занепаду) притаманна цій галузі?

• який рівень конкуренції в галузі?

• до якої стадії життєвого циклу належить основна продукція

галузі?

• як змінюються смаки та орієнтація споживачів?

Не менш важливим аспектом галузевого аналізу є ідентифікація ключових факторів успіху у сфері майбутнього бізнесу. Будь-який бізнес характеризується багатьма контрольованими (такими, що піддаються управлінню) параметрами. Проте лише деякі з них ви­значають можливість і здатність фірми конкурувати на своєму рин­ку. Саме такі показники й називають ключовими факторами успіху.

Залежно від специфіки галузі ключовими факторами успіху можуть бути як кількісні показники (собівартість одиниці проду­кції, її ціна, експлуатаційні параметри тощо), так і ті, що їх важко або неможливо оцінити кількісно (рівень обслуговування клієн­тів, місцезнаходження фірми, наявність додаткових послуг, при­хильність споживачів тощо).

Конкуренція є чи не найбільшою небезпекою в бізнесі. Тому під­приємцеві дуже важливо хоча б орієнтовно оцінити конкурентну по­зицію своєї майбутньої фірми. Одним зі способів практичного роз­в’язання цієї проблеми є побудова матриці конкурентного профілю.

Розрахунок матриці конкурентного профілю ведеться в такій

послідовності:

1. Визначаються ключові фактори успіху у відповідній сфері бізнесу.

2. Кожному з ключових факторів успіху надається певний ва­говий коефіцієнт, який характеризує важливість (значущість, мі­сце) відповідного ключового фактора щодо інших ключових фа­кторів. Цей ваговий коефіцієнт установлює сам підприємець, покладаючись на свій досвід, знання, особисті оцінки. Сума ваго­вих коефіцієнтів має дорівнювати одиниці.

3. Складається список головних (4–5) конкурентів та визна­чається рейтинг (індивідуальний кількісний показник оцінки до­сягнень) кожного конкурента щодо кожного ключового фактора успіху. Рейтинг диференціюється від одиниці (незначні досяг­нення конкурента) до чотирьох (дуже великі досягнення).

4. Множенням вагового коефіцієнта на встановлений рейтинг визначають загальну оцінку кожного ключового фактора успіху. Сума одержаних загальних оцінок за всією сукупністю ключових факторів успіху уможливлює визначення конкурентної позиції власної фірми проти головних конкурентів.

Визначення можливої конкурентної позиції фірми е підставою для загальної оцінки переваг та недоліків майбутнього бізнесу. Точна оцінка його потенціалу – це завдання наступного етапу стратегічного планування.