Поняття, предмет та система міжнародного приватного права.

Сумський державний університет

Кафедра міжнародного, європейського та екологічного права

ЗАТВЕРДЖЕНО

Завідувач кафедри міжнародного,

європейського та екологічного права

____________В.М. Завгородня

 

Лекція №1

Дисципліна : Міжнародне приватне право

Тема: Поняття, предмет, система та джерела міжнародного приватного права.

 

 

Розробив: ст. викладач кафедри

міжнародного, європейського

та екологічного права

Денисенко С.І.

 

Суми 2016

Міжнародне приватне право

Лекція №1

Тема: Поняття, предмет, система та джерела міжнародного приватного права.

1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права.

2. Джерела МПрП. Види джерел МПрП (загальна характеристика)

3. Правові системи світу та їх класифікація

Поняття, предмет та система міжнародного приватного права.

Міжнародне приват­не право — це сукупність норм внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів та звичаїв, які регулюють цивільно-правові, трудові та інші приватно правові відносини, що ускладненні іноземним елементом.

Вживання у назві цієї галузі права терміна «приватне» пов’язано з існуванням міжнародного публічного права. Отже головним критерієм розмежування міжнародного публічного та міжнародного приватного права є характер правовідносин, що регулюються нормами відповідної галузі права. Міжнародне публічне право є системою правових норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права (міжнародними організа

ціями, народами, державоподібними утвореннями тощо). Принципова відмінність між ними полягає у тому, що міжнародне публічне право має наддержавний характер и складається із норм, що об’єднані системоутворюючим елементом – основними принципами міжнародного права. Міжнародне приватне право є внутрішньодержавною галуззю права, хоча норми міжнародних договорів та актів міжнародних організацій мають важливе значення для регулювання приватноправових відносин з «іноземним елементом». Крім того, визначальне значення має характер відносин, що регулюються нормами права. Приватноправовий характер мають відносини, що стосуються сфери «приватних справ»: сфери статусу особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, тощо.

Як відомо, поділ правових норм на норми публічного і норми приватного права є традиційним. Ще юрист Старо­давнього Риму Доміцій Ульпіан зазначав, що публічне пра­во належить до статусу держави, а приватне — до статусу окремих осіб. Цей поділ був сприйнятий правниками країн континентальної Європи і ця традиція зберігається досі. Міжнародне приватне право, як пишуть багато авторів, існує в межах національ­ного права і саме цим відрізняється від міжнародного пуб­лічного права — єдиного для держав, які є сторонами відпо­відних міжнародних нормативно-правових актів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, що ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні,

майновій самостійності, суб’єктами яких є фізичні та юридичні особи. Традиційно до приватноправових галузей відносять цивільне право, сімейне право, авторське право, житлове право, трудове право, цивільне процесуальне право.

Виходячи із вказаного, предметом міжнародного приватного праває цивільні, сімейні, трудові та процесуальні правовідносини з «іноземним елементом». Пункт 2 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що іноземний елемент – це ознака, яка характеризує приватноправові відносини та може виявлятися в одній чи в кількох таких формах:

1) хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою (іноземний суб’єкт);

2) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави (іноземний об’єкт);

3) юридичний факт впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави.

(іноземний юридичний факт).

Сферою регулювання МПрП є правові питання відносин між громадянами та організаціями, які виникають в сфері міжнародного життя, міждержавні відносини МПрП не регулює.

Існує три групи правовідносин, врегульюваних нормами МПрП:

1. Цивільні правовідносини (МПрП — цивільне право в м/н аспекті), але ті, що:

a) виникають в сфері міжнародних відносин;

b) виходять за межі однієї країни;

c) суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юридичні особи.

2. Шлюбно-сімейні відносини з м/н елементом;

3. Трудові відносини за участю іноземців. Трудове право має елементи публічного і приватного права.

В літературі звертається увага на наявність різних доктрин щодо предмета міжнародного приватного права:

1) французька доктринавиходить із того, що основою міжнародного приватного права є норми про громадянство та про правове становище іноземців. Крім того, значна увага приділяється питанням колізій законів та питанням міжнародного процесу та міжнародного арбітражу;

2) німецька доктринаобмежує предмет міжнародного приватного права колізійним правом. Правове становище іноземців у Німеччині відносять до цивільного права, а питання громадянства – до державного права;

3) англо-американська доктриназосереджує увагу на процесуальних питаннях. Тобто, насамперед ставиться завдання визначити, за яких умов місцевий суд компетентний розглядати справу з участю «іноземного елемента».

Визначаються такі характерні ознаки міжнародного приватного права:

1) регулювання приватноправових відносин, що виникають в умовах міжнародного життя;

2) наявність свого предмета та метода регулювання;

3) належність до галузі внутрішньодержавного приватного права;

4) тісний зв’язок з цивільним правом;

5) тісний зв’язок з міжнародним публічним правом

 

Під системою міжнародного приватного праварозуміють його цілісну структуру, що розглядається у поділі на правові інститути, що поєднуються у дві частини – загальну та спеціальну.

Загальну частину міжнародного приватного права складають норми, які мають загальнотеоретичне, методичне значення для усіх інститутів міжнародного приватного права. Загальна частина вивчає поняття та предмет міжнародного приватного права, його систему та джерела. Важлива увага в Загальній частині приділяється методам правового регулювання відносин з «іноземним елементом». Традиційно основним для міжнародного приватного права є колізійний метод, основним юридичним інструментом якого є колізійна норма. Важливе значення для міжнародного приватного права має також матеріально-правовий метод. Інші методи міжнародного приватного права мають похідний характер.

Спеціальна частина міжнародного приватного права включає окремі правові інститути, ускладнені «іноземним елементом». Традиційно основними інститутами спеціальної частини міжнародного приватного права є: цивільно-правове положення суб’єктів міжнародного приватного права; право власності; спадкове право; сімейне право; трудові відносини, зовнішньоекономічні договори; зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди; міжнародний цивільний та арбітражний процес. В межах інституту права власності розглядаються також питання права інтелектуальної власності. Правовий інститут «зовнішньоекономічний договір» вивчає загальні вимоги до зовнішньоекономічних договорів та окремі види договорів.