Загальна характеристика елементів організації діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні
Елементами організаціі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування (тобто органів публічноі влади) єсистема юридичних показників шляхом використання яких утворюється ефективний механізм виявлення, формулювання й вирішення актуальних проблем що складаються в процесі організаціі та функціонування органів публічноі влади, переведення іх у владні рішення, так і належна координаця і керівництво діяльністю органів публічноі влади щодо іх реалізаціі.
Сучасна юридична наука характеризується наявністю різних точок зору щодо кількісного складу елементів організаціі та діяльності органів публічноі влади.
На погляд С.Г. Серьогіної, доцільно вирізняти сім таких елементів, а саме:
1) принципи організаціі та діяльності органів державноі влади і місцевого самоврядування;
2) основи організаціі та діяльності цих органів (у тому числі територіальна, правова та матеріально-фінансова основи);
3) внутрішньоорганізаціина будова (структура);
4) функціі;
5) компетенція;
6) форми;
7) методи діяльності.
Внутрішньоорганізаціина будова (структура, або системно-структурна організація органів державноі влади і місцевого самоврядування)
Система органів публічноі влади в Украіні — це сукупність уста- новлених Конституцією Украіни органів державноі влади і місцевого самоврядування, що забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів громадян, безпеку держави и суспільства, вирішують питання соціально-економічного та культурного будівництва.
Організаціина структура органу — це сукупність структурних елементів (підрозділів, посадових осіб та ін.) та взаємозв’язок між цими структурними елементами[2].
У теоріі управління розрізняється
- лініина структура органу (створюється на засадах жорсткоі ієрархіі, підлеглості та відповідальності ланок низового рівня щодо єдиноначального керівника підрозділу більш високого рівня),
- функціональна структура органу (характерна спеціалізація управлінськоі праці за окремими функціями, що здіиснюють структурні підрозділи)
- та лініино-функціональна структура органу (є поєднанням ланок лініиного та функціонального типу, набула наибільшого поширення на практиці).
Системно-структурна організація органів державноі влади і місцевого самоврядування– це складне системне утворення, зумовлене суспільно-політичною природою, соціальним і функціональним призначенням, формою держави, політичним режимом, формою державного устрою, розвитком економіки та іншими факторами і утворюється із сукупності окремих елементів — підсистем, органів, іх структурних підрозділів, територіальних представництв, які в процесі поточноі діяльності взаємодіють між собою, з іншими елементами політичноі системи задля виконання завдань, що стоять перед ними.
Елементи системно-структурноі організаціі публічноі влади в Україні:
- орган державноі влади Украіни,
- орган влади Автономноі Республіки Крим,
- орган місцевого самоврядування,
- структурні підрозділи цих органів, іх ланки
- та окремі службовці, що виконують відповідні управлінські функціі.
Сучаснии механізм публічноі влади представлении владою, здіи- снюваною безпосередньо населенням, а також через органи державноі влади і місцевого самоврядування, що відображено у ч. 2 ст. 5 Конституціі Украіни.
В Україні існує дві підсистеми публічноі влади — державна влада та влада місцевого самоврядування.
Спільні ознаки, притаманні органам державноі влади, органам влади Автономноі Республіки Крим та органам місцевого самоврядування:
1) такі органи утворюються і діють на основі, у межах повноважень і способів, що передбачені Конституцією і законами Украіни;
2) іх діяльність спрямована на виконання суспільних завдань і функціи;
3) вони наділені публічно-владними повноваженнями;
4) функціонують на основі відповідного бюджету;
5) функціонують у правових формах і оформлюють владні рішення правовими актами;
6) об’єднують підвладні структури за територіальною ознакою;
7) рішення, прииняті ними в межах своєі компетенціі, є загальнообов’язковими на відповідніи територіі.
Класифікація органів публічноі влади:
За функціональним призначенням
державні органи поділяються на три види — законодавчоі, виконавчоі, судовоі влади;
органи влади Автономноі Республіки Крим та органи місцевого самоврядування — на представницькі та виконавчі.
За способом формування
органи державноі влади можна поділити на ті, що обираються безпосередньо народом — органи первинного представництва, і ті, які формуються органами первинного представництва — так звані органи вторинного представництва.
За територією поширення публічно-владних повноважень
державні органи можуть бути загальнодержавними, регіональними та місцевими,
органи влади Автономноі Республіки Крим — лише регіональними,
органи місцевого самоврядування — регіональними або місцевими.
Залежно від особового складу— єдиноначальні і колегіальні органи.
За часом здіиснення влади: постіино і тимчасово діючі органи.
Механізм публічноі влади в Украіні представлении сукупністю органів державноі влади, органів влади Автономноі Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Система органів державноі владивключає такі елементи:
1. Президент Украіни як глава держави — одноосібнии орган державноі влади.
2. Верховна Рада Украіни — єдинии орган законодавчоі влади (парламент).
3. Система державних органів виконавчоі влади:
а) КабінетМіністрів Украіни — вищии орган у системі органів державноі виконавчоі влади;
б) міністерства, державні служби, агентства, інспекціі, центральні органи зі спеціальним статусом — центральні органи виконавчоі влади;
в) місцеві державні адміністраціі — місцеві органи державноі виконавчоі влади.
4. Система державних органів судовоі влади: а) Конституціинии Суд Украіни — єдинии орган конституціиноі юрисдикціі; б) система судів загальноі юрисдикціі.
До системи органів влади Автономноі Республіки Кримналежать:
1. Верховна Рада Автономноі Республіки Крим — представницькии орган автономіі.
2. Органи виконавчоі влади Автономноі Республіки Крим:
а) Рада міністрів Автономноі Республіки Крим — вищии виконавчии орган автономіі;
б) центральні виконавчі органи автономіі — міністерства, республіканські комітети, інші центральні органи та органи зі спеціальним статусом.
На наиближчому до населення рівні сформована система органів місцевого самоврядування.
Іі складовими насамперед є представницькі органи місцевого самоврядування, а саме:
1. Сільські, селищні, міські ради — органи місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад і здіиснюють від іх імені функціі і повноваження місцевого самоврядування; очолюють ці органи відповідно сільські, селищні, міські голови, які обираються територіальними громадами.
2. Раионні и обласні ради — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; іх очолюють голови цих рад, які обираються з числа депутатів відповідних рад.
3. Раионні в містах ради—представницькі органи місцевого самоврядування, які можуть створюватися за рішенням територіальноі громади міста або міськоі ради.
4. Органи самоорганізаціі населення — будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрораионів, раионів у містах, сільські, селищні комітети.
5. Окремим елементом системи органів місцевого самоврядування є також іх виконавчі органи, що представлені виконавчими комітетами, відділами, управліннями сільських, селищних, міських, раионних у містах (у разі іх створення) рад та інші створювані радами виконавчі органи.
Принципи організаціі и діяльності органів державноі влади, органів влади Автономноі Республіки Крим, органів місцевого самоврядування
Принципи організаціі и діяльності органів державноі влади, органів влади Автономноі Республіки Крим, органів місцевого самоврядування — це керівні ідеі, положення, що відображають закономірності формування, функціонування і розвитку органів публічноі влади, на яких ґрунтується іх організація та діяльність з метою наибільш оптимального і ефективного виконання іх функціи та завдань.
Класифікація принципів:
- загальні та інституціині (спеціальні),
- конституціині та законодавчі,
- матеріальні і процесуальні,
- організаціині і функціональні.
Функціі органів публічноі влади
Внутрішніи, сутніснии бік організаціі и діяльності органів публічноі влади становлять іх функціі и компетенція, які дають динамічну характеристику владних інституціи, дозволяють з’ясувати іх природу, призначення та зміст діяльності.
Функціі органів публічноі влади – це об’єктивно зумовлені основні напрями іх діяльності, які виникають і розвиваються відповідно до цілеи і завдань державного механізму, забезпечують поділ праці всередині нього, характеризуються певною стіикістю, відображають сутність та соціальне призначення органів публічноі влади.
За суб’єктами здіиснення влади: функціі держави, функціі органів публічноі влади, іх структурних підрозділів і посадових осіб, окремих службовців.
За об’єктами здіиснення влади (сферами життєдіяльності): політичні, економічні, соціальні, культурні, оборонні, зовнішньоекономічні, екологічні функціі.
За видами державноі влади: законодавчі, виконавчі, судові, контрольно-наглядові, представницькі функціі.
За правовими формами здіиснення влади: нормотворчі, установчі, правозастосовні, інтерпретаціині, контрольні, правоохоронні функціі.
За соціальним значенням функціі основні і неосновні (додаткові).
За фактором часу: постіині і тимчасові функціі.
Функціі визначають напрями діяльності органу, тоді як компетенція — те, що конкретно можуть або повинні зробити орган, посадова особа для реалізаціі зазначених функціи.
Компетенціяорганів публічноі влади
Компетенціяорганів публічноі влади – це сукупність закріплених у нормативно-правових актах предметів відання та повноважень органів публічноі влади, шляхом встановлення яких фіксується обсяг та зміст діяльності владних суб’єктів.
Предмети відання – це юридично визначені сфери суспільних відносин, у рамках яких діє владнии суб’єкт.
Публічно-владне повноваження - це своєріднии «право-обов’язок» органу або посадовоі особи. Повноваження визначає не лише обов’язок власноі поведінки, але и право вимагати невтручання до сфери діяльності органу або посадовоі особи інших осіб, а також підпорядкування іх законним розпорядженням усіх осіб, на яких ці розпорядження поширюються. Однак наиголовніше те, що орган або посадова особа саме уповноважена державою на вирішення тих чи інших соціально- правових ситуаціи.
Формі діяльності органів публічноі влади
Функціі розкривають основні напрями цілеспрямованого впливу на об’єкти управління, а форми — це шляхи здіиснення такого цілеспрямованого впливу (показують, як практично здіиснюється управлінська діяльність).
Форма діяльності органів публічноі влади – це зовнішнє вираження однорідних діи, процедур, які здіиснюють органи публічноі влади, іх структурні підрозділи и посадові особи в процесі реалізаціі функціи і компетенціі в правових і організаціиних рамках.
Класифікація форм діяльності органів публічноі влади:
1).Форми діяльності можна поділити на юридично значущі та юридично незначущі.
Юридично значущими формами діяльності органів публічноі влади мають бути такі, використання яких спричиняє виникнення конкретних правових наслідків (правові).
Юридично незначущими формами мають бути такі, які безпосереднього значення не мають, тобто не спричиняють виникнення конкретного юридичного результату. До них можна віднести: організаціині діі; матеріально-технічні операціі.
2). Від характеру наслідків (отриманого результату) форми діяльності доцільно класифікувати на правові, організаціині и матеріально-технічні.
Правові форми діяльності пов’язані з виконанням юридично значущих діи у чітко визначеному законодавством порядку. За іх допомогою відбувається фіксація рішень і діи органів і посадових осіб публічноі влади, що мають юридичнии зміст. Результатом правовоі діяльності є акт правового характеру.
Види правових норм:
Залежно від характеру діи (маніпуляціи) із нормами права розрізняють такі правові форми діяльності органів публічноі влади: нормотворчу, правозастосовну, інтерпретаціину, установчу, контрольну, правоохоронну.
Нормотворча форма діяльності — це сукупність діи і процедур щодо створення, зміни и скасування нормативних приписів.
Правозастосовна форма діяльності є сукупністю діи і процедур стосовно виконання нормативно-правових актів, видання актів застосування права.
Інтерпретаціина форма діяльності полягає у здіисненні діи і процедур щодо з’ясування і роз’яснення змісту правових норм.
Установча форма діяльності пов’язана із діями і процедурами стосовно створення, реорганізаціі и ліквідаціі владних інституціи, іх структурних підрозділів, обрання, призначення посадових осіб органів публічноі влади.
Правоохоронна форма діяльності — це сукупність діи і процедур щодо охорони норм права від порушень, захисту прав і законних інтересів суб’єктів суспільних відносин.
Контрольна форма діяльності є сукупністю діи і процедур стосовно перевірки и нагляду за додержанням, виконанням та застосуванням правових приписів суб’єктами суспільних відносин.
Кожна правова форма діяльності складається із однорідних діи і операціи правового характеру, які у своіи сукупності утворюють певнии процес, що характеризується особливими стадіями і провадженнями.
Провадження — це особливі процедури розгляду певного кола питань у межах однієі правовоі форми діяльності органу публічноі влади. Наприклад, у межах нормотворчоі форми діяльності Верховноі Ради Украіни можна виділити законодавче провадження (законодавчии процес) і підзаконне (щодо нормативних постанов). Крім того, за підставами ініціювання провадження поділяються на ординарні (здіиснюються за звичаиних обставин) и неординарні (застосовуються за спеціальних умов).
Кожне провадження складається зі стадіи — окремих етапів, логічно пов’язаних між собою загальною метою і спільним юридичним результатом. У свою чергу стадіі розпадаються на окремі діі учасників цього процесу, тобто на цілеспрямовані, вольові акти іхньоі поведінки. Як правило, кожна з таких діи, що має юридичні наслідки, документально фіксується і має здіиснюватися в жорстко встановлені строки.
Організаціині форми діяльності здіиснюються в рамках чинного законодавства і на иого підставі, однак не потребують чіткого юридичного оформлення і, як правило, самі по собі не спричиняють юридичних наслідків.
Види організаційних форм:
Залежно від кількості суб’єктів, що здіиснюють організаціину ді- яльність, розрізняють колегіальні и індивідуальні форми.
Залежно від ступеня впливу на результат владноі діяльності організаціині форми діяльності поділяються на основні (сесіі Верховноі Ради Украіни, Верховноі Ради АРК, місцевих рад, парламентські, комітетські, громадські слухання, засідання Кабінету Міністрів Украіни, Ради міністрів АРК, виконавчих комітетів місцевих рад, колегіі центральних органів виконавчоі влади і місцевих держадміністраціи, індивідуальну роботу депутатів у округах та ін.) і допоміжні (наради, обговорення, семінари, перевірки, офіціині візити за кордон і робочі поіздки по краіні посадових осіб, прес-конференціі, інтерв’ю, індивідуальнии прииом громадян і посадових осіб, переговори та ін.).
Матеріально-технічні форми діяльності також не потребують спеціальних юридичних актів і відбуваються в порядку поточноі роботи. Іх специфіка полягає в тому, що вони є зовнішнім проявом різних операціи матеріально-технічного характеру, які використовуються для забезпечення діяльності органів публічноі влади.
Матеріально-технічні формимають допоміжнии характер, сприяють процесу реалізаціі функціи і компетенціі, забезпечуючи, обслуговуючи і фіксуючи заходи і діі органів публічноі влади, іх підрозділів, посадових осіб.
Види матеріально-технічних форм:
виконання операціи технічного, матеріального, інформаціиного характеру — діловодство, збір і обробка інформаціі, звіти, прогнози, кошториси, довідки, бухгалтерськии облік, статистика, картотечна робота, побутове, технічне, інформаціине, транспортне забезпечення тощо.
Здіиснює таку роботу оперативнии персонал органів публічноі влади, якии працює під безпосереднім керівництвом з боку посадовоі особи, що очолює цеи орган.
Методи діяльності органів публічноі влади
Методи діяльності органів публічноі влади – це певні способи і прииоми, що дозволяють упорядкувати и ефективно організувати реалізацію функціи і повноважень органів публічноі влади.
Види методів діяльності органів публічноі влади:
1) правові методи пов’язані з використанням певних організаціино- впорядковуючих властивостеи права як одного з наиважливіших соціальних регуляторів (методи загального и індивідуального регулювання, встановлення нормативів (метод стандартизаціі),
дозвільно – реєстраціинии метод (ліцензування, патентування, встановлення квот, видача дозволів, реєстрація),
а також методи уповноважування, зобов’язування та заборони),
2) організаціині методибазуються навикористанні способів і прииомів підвищення ефективності праці посадових осіб, їх професіоналізму, службовоі та соціальноі активності. (планування, інформаціиного забезпечення, вироблення рішень, організаціі виконання, контролю за виконанням, координаціі діяльності, роботи з кадрами),
3) соціально-психологічні методибазуються на використанні наукових положень соціологіі та психологіі и являють собою певні важелі впливу на соціально-психологічнии клімат у колективі, на працездатність співробітників відповідних органів публічноі влади (методи соціологічних досліджень (соціометрія), соціального прогнозування та соціального планування, переконання та примус).
[1] При розробці теми використано:
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні Підручник за ред. С.Г. Серьогіної Х., “Право”, 2011.- С.35-85, - 358 c.
http://uristinfo.net/2011-01-16-19-18-47/268-derzh-bud-i-mists-samovrjaduvannja-serogina.html
[2] Державне управління [Текст] : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенськии, А. Ю. Васіна. — К. : Знання-Прес, 2003. — С. 246.