Організація виховної роботи у вищому навчальному закладі

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ

Семінарське заняття №3

Тема: Виховання особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою

Головна функція - сприяти реалізації мети, змісту виховного процесу та оволодінню студентами певними знаннями для використання в роботі зі школярами. Вивчення практики виховної роботи у ВНЗ та діяльності класних керівників дозволяє назвати мінімум форм, якими повинні оволодіти студенти:

зустріч з учителями, вченими, акторами;
тематичні тижні, олімпіади з предметів, дні факультетів, кафедр;
вечори (поезії, романсу);
диспути з питань етики, естетики, політики тощо;
усні журнали та заочні подорожі;
читацькі конференції;
відвідування спектаклів, кінофільмів, концертів, музеїв, виставок;
прес-конференції та зустрічі "За круглим столом";
конкурси політичних коментарів, на кращого фізика, хіміка, біолога тощо; на кращий сценарій позакласного заходу, доповідь інсценованої казки; КВК (лінгвістичні, математичні, біологічні);
проведення екскурсій (музей Г. С. Сковороди, А. С. Макаренка, музеї образотворчого мистецтва);
бесіди про історію вузу, факультету, педагогічну професію, з питань етики, естетичного та фізичного виховання, про державну символіку тощо;
робота гуртків, засідання гуртків.

Проводяться вказані заходи у ВНЗ, на факультетах, на організаційно-виховних годинах за допомогою кафедр, кураторів, студентського активу.

Під час педагогічних практик студенти проводять апробацію виховних форм роботи, якими оволоділи в університеті.

Спираючись на основні принципи, зміст, напрями та форми Концепції виховної роботи, ВНЗ ставить такі завдання виховання студентської молоді:

підготовка на основі нових наукових досліджень з теорії нового типу, який гармонійно поєднує компетентність, духовність, якості, державного, громадського та культурного діяча;

формування вміння оволодіти надбаннями сучасної національної та світової культури, мистецтва, науки виробляти власні оригінальні підходи, форми, методи, прийоми організації навчально-виховного процесу, відданості педагогічній справі та стійких якостей педагогічного подвижництва, любові до знань та наукової істини, вміння аргументовано спростовувати теорії, ідеї, позиції;

розвиток самостійності, ініціативності, здатності компетентно вирішувати проблеми психологічного, пізнавального і практичного характеру в своїй майбутній професійній діяльності.

Випускник вищої школи, безумовно повинен бути вихованою людиною: вміти поводитись, гідно триматись у суспільстві, володіти гарними манерами. Здавалось на перший погляд старовинне слово "манера", означає образ чи спосіб дії, спосіб тримати себе в суспільстві, зовнішні форми поведінки. Без схвалення суспільством форм спілкування та поведінки, без поваги до оточуючих не можлива справжня інтелігентність, погіршується спільна діяльність, виключається співробітництво. Внутрішня вихованість виявляється у спиранні зовнішніх дій на міцний фундамент моральних переконань. Вихована людина повинна бути насамперед моральною людиною.

Життя постійно створює приклади моральної поведінки і нові можливості становлення моральних ідеалів. Між іншим навіть у вузі, піклуючись про становлення у студентів моральних принципів, важливо якось по-новому усвідомити і давно відомі, але дещо призабуті у сфері освіти, істини.

Ще Піфагор повчав: "Живи так, щоб твої друзі не стали ворогами, а твої вороги стали друзями". До однієї з таких істин і належить ядро моральності. У наш час відбувається переоцінка минулого. Деякі несвідомо обирають як цінність те, що ближче лежить і привабливо обіцяє швидке благо. У цей час дуже корисно звернутись до тих цінностей, які здавна визнавали на українській землі вічними.