Т Е М А № 2: «Військове виховання».

 

Заняття № 3: “Історія та традиції військового виховання в Україні"  

 

Час: 2 години

 

Мета заняття:     1. Розкрити основні о собливості військового виховання за часів Київської Русі. 2. Проаналізувати розвиток військового виховання за часів козаччини. 3. Вивчити військове виховання у збройних формуваннях першої половини ХХ століття. 4. Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.    

 

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№ з/п СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ Час (хв.)
1. Вступна частина до 10
2. Основна частина
  Заслуховування доповіді
    Обговорення (відпрацювання) першого питання: «Військове виховання за часів Київської Русі»
    Обговорення (відпрацювання) другого питання: «Військове виховання за часів Козаччини»
  Обговорення (відпрацювання) третього питання: «Військове виховання у збройних формуваннях першої половини ХХ ст»
3. Заключна частина

 

 

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 
  1.Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – 207 с. 2.Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: навчально-методичний посібник. – К.: КВГІ, 1998. 3. Войсковой вестник. Сборник учебно-методических материалов. Приложение к военно-публицис-тическому и литературно-художественному журналу “На боевом посту”. – М., 2005. 4. «Военная психология и педагогика», под редакцией П.А. Корчемного, 1998 р. 5. www.soldiering.ru 6. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ 7. http://psychology.net.ru 8. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm 9. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html 10. http://armyrus.ru

 

 

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими темами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офі­церським складом загальними поняттями про психологію спілкування у військовому колективі, а також розкрити сутність, функції та структура спілкування, показати шляхи оптимізація спілкування у військовому середовищі із метою якісного використання цих знань в подальшій діяльності військового керівника.

Спільне життя й діяльність людей передбачає регулювання та спрямування їхніх взаємодій. Універсальним засобом такого регулювання виступає спілкування. Через це воно є одним із центральних проблем у психологічній науці. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно є засобом передавання суспільного досвіду, а його зміст спрямований на інтеграцію людей та координацію їхніх дій, вироблення спільних норм і правил поведінки та діяльності, передання наступному поколінню соціального досвіду, налагодження контактів з іншими людьми, обмін думками та почуттями тощо.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

 

Військове виховання українського війська має глибокі коріння, що сягають глибини століть. Перші паростки військового виховання можна знайти у давніх слов’ян, у яких навчання військовій справі було необхідним для виховання повноцінного чоловіка. В процесі свого розвитку система військового виховання пройшла кілька етапів, пов’язаних із історичними умовами та тогочасним рівнем військової думки того часу. Можна виділити три основні етапи розвитку військового виховання в Україні. Перший етап – доба Київської Русі – поділяється на такі періоди: додержавницький (до ІХ ст.), період існування єдиної держави (Х-ХІ ст.), період роздробленості та існування Галицько-Волинської держави (від ХІІ до першої половини ХІV ст.).

Другий етап – козацький – поділяється на період зародження та становлення (від кінця XV до першої половини ХVІІ ст.), період України-Гетьманщини (від середини ХVІІ до другої половини XVIII ст.). Перехідною добою між цими двома етапами є литовсько-польська, під час якої українські військові формування хоч і не мали державницького характеру, все ж існували у складі армій Великого Князівства Литовського і Польщі. У XIX ст. на східноукраїнських землях поширилась єдина для всієї Російській імперії система виховання, на заході України – австро-угорська система. Однак це не змогло знищити українські військові традиції, які були відроджені під час Визвольних змагань 1917-1921 років.

Третій етап, який розпочався напередодні Першої світової війни та охопив першу половину ХХ ст. також поділяється на кілька періодів: переддержавницький період – військовий рух у Східній Галичині, створення легіону Українських Січових Стрільців (1911-1917), період існування українських державних урядів УНР, ЗУНР, Гетьманату і Директорії (1917-1920) та період 40-х–50-х років, коли існували українські національні збройні формування, які боролись за українську державність. Отже, традиції військового виховання в Україні пройшли тривалий і складний шлях впродовж багатьох століть.