Развитие диапазона высоты голоса

Изменение высоты голоса – одно из наиболее значительных средств его выразительности. Она создает мелодику тона, т. е. движение голоса вверх и вниз. Мелодика тона окрашивает звучащее слово разнообразными оттенками чувства и мысли. Предлагаются упражнения на изменение высотной модуляции, которые способствуют развитию интонации, гибкости и постепенно расширяют объем голоса.

Упражнение 1.

Стоя разводить опущенные руки в стороны и произносить низким голосом: «О». Руки у груди, средним, нормальным голосом: «О». Руки вверху, высоким голосом: «О». Так же повторить с другими гласными и в сочетаниях с согласными типа «та—то—ту».

Упражнение 2.

Стоя медленно поднимать руки вверх, а затем опускать, произнося «У…..ту…» и т.д. вначале низким голосом, который постепенно повышается, а затем снижается. Так же и с другими согласными.

Игра «Самолет».

Самолет идет на взлет. (Произносят низким голосом, руки опущены: «У»). Самолет летит, в нем мотор гудит. (Высоким голосом, руки в стороны: «У»); Самолет садится. (Низким голосом, руки опущены, приседают: «У»).

Упражнение 3.

Чтение стихотворного материала, связанного с изменением высоты голоса.

Летит поезд во весь дух:
—Ух! Ух! Ух!
(Произносят высоким голосом, делая круговые движения согнутыми в локтях руками).
Загудел тепловоз:
«У-у-у-у».
(Низким голосом, останавливаются и гудят).
Домой деток повез:
«Ду-ду-ду ».
(Приседают).

«Ой! — воскликнул окунек,
— Я попался на крючок».
Произносят высоким голосом.
Сом сердито проворчал:
«Из-за шалости попал».
Низким голосом.
Ф. Бобылев

Маленькие ножки.
Бежали по дорожке:
Топ! Топ! Топ!
(Высоким голосом с одновременным легким ритмичным постукиванием двумя пальцами).
Большие ноги -
Шли по дороге:
Топ! Топ! Топ!
(Низким голосом, темп речи замедлен, пальцы тяжело стучат по столу).

Развитие интонационно – выразительной стороны речи.

Развитие интонации придает речи эмоциональную окраску, организует смысловую сторону речи при помощи логических интонации, отражают смысл слов, обладают силой воздействия на слушателя. Поэтому, предлагаются инсценировки русских народных сказок, стихов с подражанием героев, диалогов с различными интонациями.

Упражнение 1.

Подражания различным эмоциональным состояниям, сопровождающиеся движениями тела, мимикой.

Боль: «А-а-а, у меня болит голова» — руки у головы, брови нахмурены, лицо изображает страдание.

Радость: «А-а-а! Ура! Не болит голова, мама пришла» — руки вверх, глаза широко открыты, рот в улыбке.

Вопрос: «А? Где? Кто там? Мама?» — руки в стороны, согнуты в локтях, брови подняты, рот приоткрыт.

Просьба: «А, аа-а, дай, помоги мне, иди ко мне, мама» — руки вперед, брови немного сдвинуты.

Усталость: «О, а, ох, ах, устал я» — руки опущены вниз, мышцы лица расслаблены.

Упражнение 2.

Игра-упражнение для развития выразительности мимики движений, голоса «Скажи и покажи». По картинкам предлагается назвать слова-антонимы, сопровождая речь выразительными жестами и мимикой: веселый — грустный, злой — добрый, удивленный — равнодушный.

Упражнение 3.

Обыгрывание повадок различных животных, характерных черт людей (изображение злой большой собаки, ласковой хитрой кошки, удивленной мамы и т.д.).

Упражнение 4.

Эмоциональная окраска картин типа: «Молодец!», «Ай-яй-яй, плохо!» и т.д.

Упражнение 5.

Выразительное чтение стихотворений, считалок, насыщенных интонационно-окрашенным материалом.

Те, кого охватит страх, произносят слово «Ах!»
Кто встречается с бедой, произносят слово «Ой!»
Кто отстанет от друзей, произносят слово «Эй!».
У кого захватит дух, произносят слово «Ух!».
А. Тетявкин

Упражнение 6.

Инсценировка доступных детям стихотворений, сказок («Колобок», «Теремок», «Три медведя» и т.д.).

Игры для развития голоса.

Игры являются логическим продолжением упражнений и направлены на развитие сплоченности детского коллектива, внимания детей, чуткости аудио (слухового) восприятия и адекватного коммуникационного реагирования. В процессе этих игр дети овладевают темпоритмическими (интонация, система пауз) и динамическими (регулирование громкости голоса) характеристиками звучащей речи, учатся владеть своим голосовым аппаратом.

Игра «Магнитофон»

Для игры нужно изготовить или нарисовать карточки – символы

Вариант 1. «Воспроизведение»

Перед началом игры детям нужно продемонстрировать работу аудиотехники, чтобы дети могли убедиться и услышать, как магнитофон в точности воспроизводит записанную на пленку речь.

Основная задача участников игры в том, чтобы как можно точнее воспроизвести сказанное водящим.

Вариант 2. «Регулирование»

Продемонстрируйте детям возможности магнитофона: регулирование громкости и скорости воспроизведения записи. Используя символические изображения, нужно правильно отреагировать на команды. Дети воспроизводят речевой образец по определенному символу.

Вариант 3. «Наоборот»

Участники делятся на две команды или пары. Одна команда получает картинку с условным обозначением и задание воспроизвести что-либо в соответствии с ним. Задача других – с противоположным звучанием. Шепотом – громко, быстро – по слогам…

Вариант 4. «Фонограмма»

Перед началом игры можно предложить детям прослушать несколько записей из цикла «Голоса родной природы» и придумать им соответствующие названия. Взлет самолета, вьюга, дождь, шелест листьев, поезд… Предложите детям самим озвучить какой-нибудь шум (в лесу, на болоте, на кухне, пылесос, чирикание птиц). Запишите на магнитофон. Это очень интересно.

В этих играх можно петь, играть на музыкальных инструментах, рассказывать стихи, сказки, истории, воспроизводить звуки, слова, фразы, предложения за ведущим, самостоятельно или совместно. Также можно поработать с чистоговорками, скороговорками, пословицами, поговорками, звукоподражаниями.

Огромное значение в развитии голоса имеет речь взрослого. Чаще всего детям не удается выполнить упражнения с первого раза, хотя после показа педагога, ребенок справляется с заданием. Из этого следует, что речь педагога должна быть красивой, правильной, четкой, яркой и доброжелательной. Дети стремятся быть похожими на взрослых, и у них появляется желание исправлять свои дефекты в речи. Важно, чтобы детей окружали умные педагоги, с правильной, достойной подражанию, речью.

При правильной организации работы по коррекции голоса будут заметны следующие результаты:

Голос у детей стал звонче и громче, приобрел модулированность, достаточную громкость, звонкость. Он стал легче, сильнее в процессе повседневного речевого общения. Дети свободно могут управлять своими голосовыми возможностями без напряжения.
Активизировалась деятельность артикуляционного аппарата, движения стали ловкими и точными. Легче ставятся и автоматизируются дефектные звуки.
Улучшения голоса положительно влияют на эмоциональную сферу, настроение. Дети становятся более активными, бодрыми, чувствуют себя полноправными членами детского коллектива. Улучшения голоса положительно влияет на характер ребенка, способствует нормальному общению с окружающими.
Нормализировалось речевое диафрагмальное дыхание.
Коррекция голоса положительно отражается на эмоционально – волевой сфере, появляется вера в свои силы и желание продолжать работу над улучшением качества голоса.
Применение приемов улучшения качества голоса требует меньших усилий со стороны логопеда и ребенка, сокращается длительность логопедической работы.

Список литературы.

Алмазова Е.С. Логопедическая работа по восстановлению голоса у детей. М., 2005
Белошеева А.А., Голышева В.А., Неволина Г.Л., Окунева Г.Ю.Нервно – психические расстройства у детей. Речевые нарушения у детей. Пермь, 1999
Микляева Н.В. Фонетическая и логопедическая ритмика в ДОУ. М., 2004
Пожиленко Е.А. Методические рекомендации по постановке у детей звуков. С. – П., 2006
Журнал « Логопед» 2004, № 1, с. 17.
Журнал « Логопед» 2005, № 4, с. 94

До лекції 2.
Логопедична робота з корекції порушень голосу у дошкольников________________________________________
Будемо тверді у досягненні мети
і м'які у засобах її досягнення.
Аквавіва.
Як приємно чути розмірене, спокійне, негучну мова. Мимоволі заслуховує і дивуєшся здатності красиво і правильно користуватися свом мовним апаратом.
У дошкільному віці дуже часто зустрічаються порушення мови, які супроводжуються порушеннями мовної моторики. Це, найчастіше, дизартрія, ринолалия та інші функціональні розлади. Діти дошкільного віку часто розмовляють голосно або тихо, залежить від темпераменту і особливостей характеру, не вміють знижувати або підвищувати голос. Часто зустрічаються діти, які говорять монотонно, без інтонаційної забарвлення, мають назальний відтінок. Всі ці порушення можуть бути виправлені в дошкільному віці і, не мати ускладнень в подальшому розвитку. У мовних групах дитсадка особливо помітні порушення голосу, так як вони можуть супроводжувати важкі порушення мови. Своєчасна допомога дітям в корекції голосу дає можливість усувати й інші порушення мови.
Порушення голосу надають досить істотний вплив на загальний розвиток дітей, їх нервово - психічний стан, формування мови, так як голос має велике значення в процесі спілкування. Роль голоси велика в передачі інтонації, яка визначає смислове та емоційне боку висловлювань. Діапазон зустрічаються порушень - від повної відсутності голосу (афонія) до незначних його змін (дисфонія). Ступінь негативного впливу порушень голосу на особистість в цілому і окремі її прояви залежать від характеру і глибини розлади. У зв'язку з цим виникає необхідність своєчасного подолання зустрічаються у дітей розладів голосу. Це завдання може бути вирішена на основі правильної діагностики і використання правильних і своєчасних методів корекції.
Причини виникнення порушень голосу і їхнього прояву.
Голосова функція нерідко виявляється порушеною у дітей. Голосовий апарат - це дихальні органи, голосові зв'язки, гортань, порожнини носа і рота. Причини розлади голосу дуже різноманітні: захворювання гортані, носоглотки, ротоглотки, легенів, бронхів і Трохим, навіть серця і серцево - судинної системи. Голос характеризується тембром, висотою і силою. Від частоти коливання голосових зв'язок залежить висота голосу і характеризується підвищенням і пониженням тону, тобто зміною його від низького до високого і навпаки. Це основний тон голосу. Сила голосу залежить від амплітуди коливання голосових зв'язок і характеризується гучністю. Це вміння керувати голосовими зв'язками. Вона залежить від рівня подсвязочного і надсвязочного тиску і від ступеня змикання голосових зв'язок. Також у голоси є тембр, завдяки якому, ми дізнаємося один одного - це індивідуальна забарвлення. Всі компоненти голоси взаємопов'язані і реально існують в єдності. Якість голосу може погіршуватися в результаті захворювань верхніх дихальних шляхів, при зниженні слуху, при особливостях характеру.
. Порушення голосу пов'язані з парезами м'язів мови, губ, м'якого піднебіння, голосових складок, м'язів гортані, порушеннями їх м'язового тонусу і обмеженням їх рухливості. У дітей з мовними діагнозами голос тихий, слабкий, немодульований, тембр глухий, з назальним відтінком, монотонний, темп уповільнений. Несформованість довільного скорочення м'язів голосового апарату може повністю виключити можливість вібрації голосових складок, що буде різко порушувати процес утворення дзвінких приголосних. Вібрація складок порушується при слабкості або парезах м'язів голосового апарату, сила голосу в цих умовах стає мінімальною. Це проявляється при недостатній роботі кори великих півкуль, порушенні іннервації провідних шляхів язикоглоткового і блукаючого нервів, порушення м'язового тонусу. Одним з порушень голосу, що зустрічаються у дітей дошкільного віку, є дисфонія і афонія. Афонія - це повна відсутність голосу. Дисфония - часткове порушення висоти, сили і тембру. При дисфонії голос буває слабкий, хрипкий. Якщо вчасно не звернути на це увагу, то порушення може прийняти затяжний характер і привести до виникнення органічних змін в голосовому апараті. До дисфонії можуть привести постійне перенапруження голосу в результаті занадто голосної розмови, співу, крику, недотримання основних правил гігієни голосу. Розвитку дисфонії можуть також сприяти аденоїдні розростання в носі, які ускладнюють носове дихання і привчають дитину дихати ротом. При ротової диханні вдихається повітря, яка не очищається, що не зігрівається і не зволожується, як це буває при носовому диханні, внаслідок чого виникають хронічні запальні процеси в слизовій оболонці гортані, голос стає хриплим. Недостатнє піднебінно-глотковий змикання - причина назального в мові.
Корекційна робота при порушеннях голосу.
Робота над голосом зачіпає всі його якості: силу, висоту, тривалість, тембр та їх зміни в мовному процесі. Корекційні впливу слід будувати на результати обстеження. Обстеження голоси проводиться разом з основним, на початку року. Дитині пропонується виконати ряд вправ.
1. Тривалість. Мовлення короткий і довгий звук У - УУУУУУ (враховується, як довго може дитина тягнути звук і як відрізняє тривалість).
2. Сила. Потрібно вимовити поєднання звуків, слово або фразу тихо, голосно і пошепки (враховується відмінності між гучністю).
3. Висота голосу. Наслідувати проголошенню. Мукає корова - МУ, теля - му (враховується відмінність).
4. Модуляція голосу. Літак наближається і відлітає УУУУУууууууУУУУУУ (враховується вміння підвищувати і знижувати голос).
Дані заносяться в таблицю.
Ф.І. дитину-ка Тривалість Сила Висота Модуляція
Короткий Довгий Тихо Голосно Пошепки Високий Низький Зниження Зниження

Корекційна робота будується за принципами:
• Зв'язок з медиками - фахівцями.
• Послідовність, систематичність.
• Робота починається з збережених функції голосу.
• Кожна вправа проводитися доти, поки дитина повністю не засвоїть.
• Всі вправи підбираються від простого до складного.
• Терпіння і доброзичливе ставлення до дітей.
• Заняття з корекції голосу повинні включати в себе артикуляционную і дихальну гімнастику і лікувальну фізкультуру.
Вся робота будується після консультації з ЛОР - лікарем. Слід пам'ятати, що сила голосу індивідуальна і розвивається поступово. Формуючи вміння вимовляти голосні звуки, склади, слова і фрази голосом підвищеної гучності, потрібно стежити, щоб не було зайвого форсування звуку, неприємних відчуттів. Посилюючи голос, діти не повинні його підвищувати, оскільки це може привести до зриву голосу. Висота голосу індивідуальна: у одних дітей основний тон нижче, у інших - вище. У ході роботи над тембром, силою, висотою голосу створюється основа для розвитку інтонаційно - виразною стороною мови. Для корекційних занять можна сформувати підгрупи дітей по подібним порушенням.
Вправи для активізації м'язів піднебінної фіранки.
При корекції голосу велике значення мають активізація м'язів піднебінної фіранки, м'якого піднебіння, розслаблення тонусу голосових зв'язок, м'язів нижньої щелепи. При будь-яких порушеннях голосу необхідно провести наступну роботу:
1. Активізація піднебінної фіранки:
• вертикальні погладжують, що розминають, толчкообразние руху великим пальцем у напрямку від верхніх різців до маленького язичка.
• поперечні руху на кордоні твердого та м'якого піднебіння, при виконанні цих рухів активізується ще й м'яз задньої стінки глотки.
• при вимові звука [А] - растирающие руху по м'якому небу від верхніх різців до маленького язичка (рот широко відкритий, роздратування йде від вимови).
• швидке, короткий вимова звука [А] з одночасними штовхоподібними рухами по м'якому небу великим пальцем.
2. Гімнастика м'якого піднебіння:
• покашлювання;
• позіхання;
• ковтання води невеликими порціями;
• імітація полоскання рота.
3. Вправи для розслаблення голосових складок:
• одночасно з поворотом голови вліво - вправо вимовляти звукову доріжку з голосних і-е-о-у-а-и.
4. Гімнастика нижньої щелепи:
• відкривання і закривання рота, імітація жування;
• відкривання рота з одночасним рухом мови вперед, потім цю вправу з вимовою звука [А], спочатку тихо, потім голосно і з силою (чим ширше рот, тим вже глотка, ніж вже глотка, тим активніше м'язи задньої стінки глотки).
Недостатнє піднебінно-глотковий змикання - причина назального в мові, тому вправи з активізації м'язів нижньої щелепи, м'якого піднебіння і задньої стінки глотки взаємопов'язані.
Далі корекційна робота ведеться послідовно, всі вправи проводяться по порядку, відпрацьовуються. Після засвоєння можна переходити до наступного. Найчастіше порушені всі компоненти голоси, тому пропонуємо вправи спочатку на розвиток тембру голосу, потім - тривалості, сили, висоти і інтонаційної виразності мовлення також їх можна чергувати.
Розвиток тембру голосу.
Вправи на розвиток тембру і тривалості виробляють дзвінкість, знижують напруження м'язів шиї і гортані, скутість щелепи. Вони надають мови рівність, гнучкість і витривалість голосу, тобто здатність витримувати тривалу голосову навантаження, не втрачаючи якості звучання.
Вправа 1
І.П. стоячи, ноги на ширині плечей, руки в замку над головою. Вдихнути через ніс, злегка прогнувшись назад. Нахиляючись вперед, повільно видихнути. При цьому вимовляти щоразу новий голосний: «а», «о», «у», «и», «е».
• «А» - руки вгору.
• «О» - руки кільцем перед собою.
• «У» - руки рупором.
• «И» - руки овалом попереду.
• «Е» - руки овалом ззаду.
Вправа 2
І.П. стоячи, покласти руки на груди. Нахиляючись вперед, на видиху вимовляти кілька голосних звуків, доводячи тривалість видиху до 7-10 секунд.
Вправа 3.
Вимовляти на видиху співуче слова, прислів'я, приказки, які насичені голосними звуками, які вимагають широкого розкриття рота.
Ми в ліс підемо
(Діти піднімають руки в сторони і вгору)
Дітей позовом: «Ay! Ay! ».
(Роблять руки рупором)
Взяв я цибулю і крикнув:
«Ех! Здивую зараз я всіх! ».
Натягнув тугіше цибулю,
Та стріла застрягла раптом!
І навколо сказали все:
«Е__ е__ е__ е».
Тарлапан Е
Вправа 4.
Стоячи або сидячи, зробити короткий вдих через ніс. Видихаючи, із закритим ротом, без напруги вимовляти з питальній інтонацією «м» або «н», домагаючись при цьому відчуття легкої вібрації в області носа і верхньої губи.
Вправа 5.
Глибоко вдихнути. На одному видиху вимовляти спочатку коротко, а потім протяжно один з відкритих складів:
«Мо-МГО, му-МУУ».
Рано-рано вранці
Пастушок: «Туру-ру-ру!».
А корови вслід йому
Заревли: «Му-мууу».
І.Токмакова
Розвиток тривалості і стійкості звучання основного тону голосу.
Вправа 1.
Плавно з'єднати руки округло перед собою (або над головою) і вимовити протяжно: «О». Різко опустити з'єднані руки вниз і вимовити коротко: «О». Те саме з складами, словами.
Вправа 2.
Плавно розвести руки в сторони і вимовити протяжно: «А». Потім прямі руки з'єднати перед грудьми і вимовити: «У». Різко розвести руки і коротко вимовити: «А», з'єднати - «У».
Вправа 3.
Стоячи, розвести руки в сторони, похитуючи ними («літак летить»), вимовити протяжно: «В». Різко опустити руки вниз, присісти і вимовити коротко: «В» («літак сів»).
Розвиток сили голосу.
Уміння змінювати силу голосу - одне з важливих його виразних засобів. Потрібно навчити дитину говорити голосно, але не «крикливо», чітко, поступово змінюючи силу голосу - від гучного проголошення до середнього і тихому, і навпаки.
Вправа 1.
Стоячи розводити опущені руки в сторони і тихо вимовляти: «А». Розводити руки в сторони від грудей, трохи голосніше: «А». Руки над головою, голосно: «А». Так само з іншими голосними.
Вправа 2.
Крокувати на місці (ходити по колу) під звучання бубна або барабана: гучні удари - крокувати, піднімаючи високо ноги і голосно вимовляючи: «топ-топ-топ», удари тихіше - крокувати зазвичай, вимовляючи: «топ-топ-топ» голосом розмовної гучності, тихі удари - злегка піднімати ноги і вимовляти звукосполучення тихо.
Ми ляскаємо руками: «Хлоп-хлоп-хлоп».
Ми топаємо ногами: «Топ-топ-топ».
Вправа 3.
Сидячи або стоячи рахувати до 5 (10), з поступовим зниженням сили голосу (від гучного до тихого), уявляючи, що спускаєшся з верхнього поверху в підвал (і навпаки).
Вправа 4.
Читання вірша із зміною сили голосу з кожним куплетом. Смисловий зміст кожного куплету відповідає рекомендованому зміни сили голосу, що полегшує його правильну подачу.
Була тиша, тиша, тиша ... (Майже без голосу, однією артикуляцією).
Раптом гуркотом грому змінилася вона. (Пошепки) І ось вже дощик тихенько - ти чуєш? (Голосом розмовної гучності).
Закрапал, закрапал, закрапал по даху.
Напевно, зараз барабанити він стане.
Вже барабанить. Вже барабанить! (Дуже голосно)
А. Шибаєв
Розвиток діапазону висоти голосу
Зміна висоти голосу - одне з найбільш значних коштів його виразності. Вона створює мелодику тону, тобто рух голосу вгору і вниз. Мелодика тони забарвлює звучить слово різноманітними відтінками почуття і думки. Пропонуються вправи на зміну висотної модуляції, які сприяють розвитку інтонації, гнучкості та поступово розширюють обсяг голосу.
Вправа 1.
Стоячи розводити опущені руки в сторони і вимовляти низьким голосом: «О». Руки у грудях, середнім, нормальним голосом: «О». Руки вгорі, високим голосом: «О». Так само повторити з іншими голосними і в поєднаннях з приголосними типу «та-то-ту».
Вправа 2.
Стоячи повільно піднімати руки вгору, а потім опускати, вимовляючи «У ..... ту ...» і т.д. спочатку низьким голосом, який поступово підвищується, а потім знижується. Так само і з іншими приголосними.
Гра «Літак».
Літак йде на зліт. (Вимовляють низьким голосом, руки опущені: «У»). Літак летить, в ньому мотор гуде. (Високим голосом, руки в сторони: «У»); Літак сідає. (Низьким голосом, руки опущені, присідають: «У»).
Вправа 3.
Читання віршованого матеріалу, пов'язаного із зміною висоти голосу.
Летить поїзд щодуху:
-Ух! Ух! Ух!
(Вимовляють високим голосом, роблячи кругові рухи зігнутими в ліктях руками).
Загудів тепловоз:
«У-у-у-у».
(Низьким голосом, зупиняються і гудуть).
Додому діток повіз:
«Ду-ду-ду».
(Присідають).
«Ой! - Вигукнув окунек,
- Я попався на гачок ».
Вимовляють високим голосом.
Сом сердито буркнув:
«Через пустощі потрапив».
Низьким голосом.
Ф. Бобильов
Маленькі ніжки.
Бігли по доріжці:
Топ! Топ! Топ!
(Високим голосом з одночасним легким ритмічним постукуванням двома пальцями).
Великі ноги -
Йшли по дорозі:
Топ! Топ! Топ!
(Низьким голосом, темп мови уповільнений, пальці важко стукають по столу).
Розвиток інтонаційно - виразною сторони мови.
Розвиток інтонації надає промови емоційне забарвлення, організовує смислову сторону мови за допомогою логічних інтонації, відображають зміст слів, мають силу впливу на слухача. Тому, пропонуються інсценування російських народних казок, віршів з наслідуванням героїв, діалогів з різними інтонаціями.
Вправа 1.
Наслідування різним емоційним станам, що супроводжуються рухами тіла, мімікою.
Біль: «А-а-а, у мене болить голова» - руки біля голови, брови насуплені, обличчя зображує страждання.
Радість: «А-а-а! Ура! Не болить голова, мама прийшла »- руки вгору, очі широко відкриті, рот в усмішці.
Питання: «А? Де? Хто там? Мама? "- Руки в сторони, зігнуті в ліктях, брови підняті, рот відкритий.
Прохання: «А, аа-а, дай, допоможи мені, йди до мене, мама» - руки вперед, брови трохи зсунуто.
Втома: «О, а, ох, ах, втомився я» - руки опущені вниз, м'язи обличчя розслаблені.
Вправа 2.
Гра-вправа для розвитку виразності міміки рухів, голоси «Скажи і покажи». По картинках пропонується назвати слова-антоніми, супроводжуючи мову виразними жестами та мімікою: веселий - сумний, злий - добрий, здивований - байдужий.
Вправа 3.
Обігрування повадок різних тварин, характерних рис людей (зображення злий великий собаки, ласкавою хитрою кішки, здивованої мами і т.д.).
Вправа 4.
Емоційне забарвлення картин типу: «Молодець!», «Ай-яй-яй, погано!» І т.д.
Вправа 5.
Виразне читання віршів, лічилок, насичених інтонаційно-забарвленим матеріалом.
Ті, кого охопить страх, вимовляють слово «Ах!»
Хто зустрічається з бідою, вимовляють слово «Ой!»
Хто відстане від друзів, вимовляють слово «Гей!».
У кого захопить дух, вимовляють слово «Ух!».
А. Тетявкіна
Вправа 6.
Інсценування доступних дітям віршів, казок («Колобок», «Теремок», «Три ведмеді» і т.д.).
Ігри для розвитку голосу.
Ігри є логічним продовженням вправ і спрямовані на розвиток згуртованості дитячого колективу, уваги дітей, чуйності аудіо (слухового) сприйняття і адекватного комунікаційного реагування. У процесі цих ігор діти опановують темпорітміческімі (інтонація, система пауз) і динамічними (регулювання гучності голосу) характеристиками звуковій мові, вчаться володіти своїм голосовим апаратом.
Гра «Магнітофон»
Для гри потрібно виготовити або намалювати картки - символи

Варіант 1. «Відтворення»
Перед початком гри дітям потрібно продемонструвати роботу аудіотехніки, щоб діти могли переконатися і почути, як магнітофон в точності відтворює записану на плівку мова.
Основне завдання учасників гри в тому, щоб якомога точніше відтворити сказане ведучим.
Варіант 2. «Регулювання»