Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів
В Україні щороку накопичується близько 11 млн т твердих побутових відходів. Понад 50 % цих відходів — тара і пакувальні матеріали, з яких 80 % — пакувальні матеріали від харчових продуктів. Згідно з Європейською директивою з упаковки, прийнятою Європарламентом у 1991 р., виробники і споживачі тари й пакувальних матеріалів у кожній розвиненій країні несуть відповідальність за забруднення довкілля відходами тари і упаковки, відшкодовують витрати на збирання, сортування, переробку та утилізацію цихвідходів. Директивою передбачена необхідність перероблення близько 50 % пакувальних матеріалів, а 25 % відходів — використовувати як сировину під час вторинної переробки.
У кожній розвиненій країні Західної Європи діє система з переробки та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів. Найбільшими переробниками цих відходів є Німеччина, де переробляють понад 70 % відходів, Нідерланди — 65 і Австрія — 60 %. На жаль, в Україні немає ефективної системи збирання й сортування та подальшої переробки й утилізації відходів. Спалювання сміття, яке здійснюють на деяких сміттєспалювальних заводах, призводить до забруднення повітряного басейну, в тому числі й такими надзвичайно отруйними речовинами, як діоксин.
У Німеччині розроблена загальнонаціональна програма «Зелена карта» та створено товариство «Дуальна система Німеччини». Основним завданням товариства є організація збирання, сортування, утилізації та переробки відходів пакувальних матеріалів. Щороку в розрахунку на одного мешканця збирають 65,6 кг відходів використаної тари та упаковки, з яких скло становить 31,5 кг, папір і картон — 15,4 і полімерні відходи — 18,7 кг.
Останнім часом на державному рівні прийнято низку важливих актів щодо відходів: Закон України «Про відходи», постанову Верховної Ради України «Про створення державної компанії «Укртарапереробка», постанову Кабінету Міністрів України № 408, яка регламентує механізм збирання, сортування, транспортування, перероблення й утилізації тари та упаковки. Проте вирішення цієї проблеми загальмувалося відсутністю коштів і вона залишається актуальною й досі.
Зменшити негативну екологічну дію використаної упаковки на довкілля можна переробленням використаної полімерної упаковки, розробленням і використанням біодеградабельних полімерів.
Переробка пластмас не набула такого значного поширення, як переробка скла і паперу. В США переробляють лише близько 2 % всіх пластмасових коробок і флаконів через нестачу для цих цілей установок. Усі пластики в США класифікують за типом смол-пластифікаторів. Серед пластифікаторів розрізняють такі типи:
поліетилен — використовується для виготовлення об’ємної тари (пляшок для безалкогольних напоїв) та упаковки з плівкових матеріалів (мішки, пакети, плівки різного призначення); придатний для переробки. Допускається багаторазове перероблення відходів поліетилену без значного погіршення його властивостей (для виробництва транспортної тари — ящики, бочки тощо);
високощільний поліетилен — використовується для молочних для пляшок, детергентів (мийних засобів) і шампунів, придатний для переробки;
поліетилентерефталат (ПЕТФ) — використовують для виготовлення тари одноразового використання. У США провадяться дослідження, спрямовані на використання відходів ПЕТФ. Фірма «Martin Color— Fi» (США) є світовим лідером за обсягом вторинного перероблення ПЕТФ. На її підприємствах з вторинної сировини виробляють волокна і таблетований напівфабрикат. В Україні тара із
ПЕТФ поки що в промислових масштабах не переробляється. Під час її спалювання виділяються шкідливі речовини, а захоронення в землю визнано недоцільним;
полівінілхлорид (ПВХ) — придатний для переробки; низькощільний поліетилен, поліпропілен, полістирол та інші пластмаси, що важко піддаються переробці. Із поліпропілену виготовляють об’ємну видувну тару різних форм та місткостей, плівкові упаковки для різних харчових продуктів і товарів широкого вжитку. Пропілен не токсичний, хімічно нейтральний. У разі повторного перероблення або знищення спалюванням (комбіновані матеріали) шкідливі речовини не виділяються. Він може бути перероблений до 30 разів без значного погіршення властивостей.
Тара та упаковка із ПВХ є тарою одноразового використання. Відходи із ПВХ переробляють на різні народногосподарські товари (шланги, плитка для підлоги тощо). Використана тара й упаковка з біоорієнтованого ПВХ в Україні повторно не переробляються.
Упаковку із поліетилентерефталату (ПЕТФ) в Нідерландах подрібнюють у гранули і поставляють в Ірландію для переробки на волокна, нитки. Крім того, із використаного ПЕТФ виготовляють ящики для пляшок, лотки, упаковки для нехарчових продуктів, пляшки для кетчупу і полівінілового спирту.
На ринках деяких країн Західної Європи, США, Японії з’явилися плівки, пляшки, литі вироби, які здатні розчинятись у воді за 15—45 хв. Ці полімери виготовляють на основі полівінілового спирту. Вони мають торгову назву Vinex. У США розроблено нову технологію виробництва саморуйнівних (біодеградабельних) полімерів. Матеріали родини Vinexлегко зазнають утилізації за допомогою вологи і значно поширених мікроорганізмів. їх використовують для загортання товарів, які не містять вологи, а також для ламінування паперу. В Італії виготовляють полімер, здатний до саморозкладання, до складу якого входить поліамід, змішаний з полімерними сполуками. Розкладання забезпечує введення до складу полімерної плівкової композиції полігідроксибінітрату і полігідроксибутиратвалерату. Розробка полімерів, здатних до біорозкладання, ґрунтується також на використанні крохмалю як наповнювача.
У Німеччині, Австрії, США і Швейцарії виготовляють полімерний матеріал біопак (Віорас) з використанням промислового крохмалю без застосування нафтохімічних компонентів. Упаковка з цих матеріалів є еластичною і стабільною, її можна перфорувати, нарізати, маркувати. Цей матеріал широко використовують для упаковування хлібобулочних виробів, сухих продовольчих товарів, яєць.
У Німеччині розроблено й організовано промислове виробництво плівки з біополімерного матеріалу — поліетилену високої щільності, до складу якого входять вуглеводи і жирні кислоти. Після використання упаковок із такої плівки матеріал розкладається під дією мікроорганізмів і вологи, які добре проникають крізь пористу структуру плівки. В умовах аеробного компостування біоплівка дуже швидко розкладається і не засмічує ґрунтові води. Під час згоряння біоплівки не виділяються неприємні запахи та не утворюються токсичні гази.
В Охтинському НВО «Пластополімер» розробляється технологія виготовлення фоторозкладальної полімерної плівки з регульованим терміном експлуатації. Ця плівка після певного проміжку часу розкладається під дією світла на дрібні фрагменти, які в подальшому трансформуються мікроорганізмами ґрунту в речовини, що включаються в біологічні колообіги речовин. Термін служби таких плівок 3—3,5 міс. Застосування фоторозкладальних плівок дає змогу виключити трудомісткий процес збирання й перероблення використаної плівки.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ:
І. Опрацювати теоретичні відомості, вказані літературні джерела, знайти та законспектувати відповіді на наступні питання:
o Опишіть вимоги до захисту харчових продуктів.
o Наведіть асортимент пакувальних матеріалів.
o У чому полягає небезпека використання металізованої тари?
o Які небезпечні фактори є при використанні тари з паперу і картону?
o Які полімерні матеріали найчастіше використовуються?
o Які небезпечні компоненти входять до складу пластикових упаковок?
o Наведіть норми загальної міграції компонентів тари в харчові продукти, прийняті у країнах ЄС.
o Які речовини можуть утворюватись при контакті пакувальних матеріалів з продуктами, що містять білок?
o Опишіть шляхи утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів.
ХІД РОБОТИ:
1. Обговорити виконані завдання для самопідготовки.
2. Вивчити асортимент пакувальних матеріалів.
3. Заповнити таблицю 1, поставити «+», якщо пакувальний матеріал може бути використаний для пакування вказаного продукту, або поставити «–», якщо матеріал не може використовуватися для пакування вказаного продукту.
4. Позначити у відповідному стовпчику позначкою «*» найбільш сприятливу для пакування вказаного продукту упаковку, пояснити свою думку.
5. Вказати негативний вплив, який може чинити певний вид тари на продукти, які в ній зберігаються.
6. Запропонувати способи утилізації використаної тари.
7. Захистити виконану роботу.
ЗАВДАННЯ:
1. Проведіть аналіз пакувальних матеріалів, заповніть таблицю 1.
Таблиця 1
Асортимент харчових продуктів в різних пакувальних матеріалах
| Продукти | Скло | Метал | Тканина | Дерево | Папір | Ламінати | Полімери | ||
| Молоко | |||||||||
| Кисломолочні продукти | |||||||||
| Масло вершкове | |||||||||
| Сир твердий | |||||||||
| Сир домашній | |||||||||
| Сипкі продукти (борошно, цукор і крупи) | |||||||||
| Безалкогольні напої | |||||||||
| Алкогольні напої | |||||||||
| Хліб і хлібобулочні вироби | |||||||||
| Рибні продукти, готові до вживання | |||||||||
| Рибні продукти, що потребують теплової обробки | |||||||||
| М’ясні продукти, готові до вживання | |||||||||
| М’ясні продукти, що потребують теплової обробки | |||||||||
| Свіжозаморожені продукти | |||||||||
| Овочі і фрукти свіжі | |||||||||
| Овочі і фрукти заморожені | |||||||||
| Негативний вплив тари | |||||||||
| Спосіб утилізації тари | |||||||||
ЗВІТ:
1. Письмі висновки, оформлені у вигляді таблиці 1.