Заходи уряду в економічній сфері
Оновлення партійного керівництва.
За правління Брежнєва і його сучасників Радянський Союз став світовою наддержавою, але наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років економіка знаходилася в стані стагнації, тривалість життя скоротилася.
Коли хворий 73-річний Костянтин Черненко ввечері 10 березня 1985 року помер – третій радянський лідер, який помер за якихось два роки, – спостерігалися промовисті ознаки того, що готуються якісь зміни. Всі розуміли, що необхідні зміни і що ці зміни пов’язані з обранням нового молодого лідера.
Перш за все, Центральному Комітету знадобилося лише чотири години, аби обрати наступника, – найшвидша передача влади в радянській історії.
Порушуючи традицію, вже наступного ранку офіційні радянські газети на перших шпальтах опублікували інформацію про призначення нового лідера країни, розмістивши некролог, присвячений Черненку, на другій сторінці.
Горбачов розпочав реформи методично. Горбачов поставив однодумців на ключові посади. Він звільнив міністра закордонних справ Андрєя Громика, який займав цю посаду протягом 28 років – і якого прозвали на Заході «містер Нєт» – і призначив Едуарда Шеварднадзе. Він також залучив Алєксандра Яковлєва, колишнього посла Радянського Союзу в Канаді, – до роботи в Політбюро в ролі головного ідеолога.
У квітні 1985 року він проголосив політику «прискорення» – стрімкої технологічної модернізації і збільшення сільськогосподарського і промислового виробництва. Він також запровадив контроль якості споживчих товарів і ініціював кампанію проти алкоголізму.
Але незабаром радянському лідеру стало очевидно, що система потребує більш фундаментального реформування. Він скористався нагодою на 27-му з’їзді Комуністичної партії в лютому-березні 1986 року і оголосив про початок його відомої політики перебудови.
Перебудова. Гласність.
До середини 80-х років усі проблеми існувала в СРСР планової економіки загострилися. Існуючий дефіцит споживчих товарів, у тому числі продовольчих, різко посилився. Значне падіння виручки від експорту нафти (надходження в бюджет від експорту нафти скоротилися в 1985-1986 рр.. На 30%) призвело до браку іноземної валюти для імпорту, у тому числі споживчих товарів. На думку ряду авторів, посилювалося відставання СРСР в розвитку наукомістких галузей економіки.
На квітневому 1985 Пленіумі ЦК КПРС було вперше відкрито заявлено про наявні в СРСР економічні і соціальні проблеми. Згідно М. С. Горбачову, країна перебувала в передкризовому стані.
На Пленумі ЦК КПРС вже 23 квітня 1985 Горбачов повідомив про плани широких реформ, спрямованих на всебічне оновлення суспільства, наріжним каменем яких було названо «прискорення соціально-економічного розвитку країни». Незважаючи на шалений опір консервативної частини партійної номенклатури, М. Горбачов починає кампанію перебудови радянської системи й насамперед її застійної економіки. Це був курс на прискорення соціально-економічного розвитку, на реформування економіки, яке передбачало розширення прав підприємств, їх самоокупність і самофінансування; тісний зв’язок заробітної плати з результатами господарської діяльності; сприяння запровадженню досягнень науково-технічного прогресу у виробництво; створення акціонерних товариств, кооперативів, малих і спільних підприємств, запровадження оренди і сімейного підряду в сільському господарстві і т. п.
Особливо важка ситуація склалася в сільському господарстві, де втрати продукції становили близько 30%. При заготівлі та транспортуванні худоби щорічно втрачалося 100 тис. т продукції, риби - 1 млн. т., картоплі - 1 млн. т., буряків - 1,5 млн. т. На квітневому Пленумі був зроблений акцент на технічне переозброєння і модернізацію виробництва, прискорений розвиток насамперед машинобудування як основи переозброєння всього народного господарства
На початку 1987 року Горбачов запровадив обмежені ринкові механізми, які дозволяли відкривати дрібні приватні компанії або кооперативи і сприяли децентралізації системи прийняття рішень в економіці для державних підприємств. Він також запропонував проводити вибори депутатів місцевих рад на альтернативній основі.
Намагаючись натиснути на консервативні елементи в Комуністичній партії, Горбачов також запровадив політику «гласності» або відкритості, послабивши цензуру в ЗМІ і обмеження свободи слова. Політичні в’язні були звільнені, жертви сталінських чисток реабілітовані, процвітала свобода слова, а колись заборонені книжки були офіційно опубліковані.
Гласність - політика максимальної відкритості у діяльності державних установ та свободи інформації, основний компонент політики перебудови, що проводилася М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х в СРСР і полягав в істотному ослабленні цензури і зняття існували в радянському суспільстві численних інформаційних бар'єрів.
Основні періоди перебудови та їх характеристика
| Період, дата | Характеристика |
| І період. Квітень 1985 — січень 1987 рр. (від квітневого 1985 р. пленуму ЦК КПРС до січневого 1987 р. пленуму ЦК КПРС) | • Спроба реалізації концепції прискорення соціально-економічного розвитку країни. • Боротьба з алкоголізмом і пияцтвом |
| 11 період. Січень 1987 — літо 1988 рр. (від січневого пленуму ЦК КПРС до XIX конференції КПРС) | • Оформлення концепції перебудови. • Початок економічного реформування. • Початок кадрових змін в уряді. • Поширення гласності |
| III період. Літо 1988 — травень 1989 рр. (від XIX партконференції до І З'їзду народних депутатів СРСР) | • Початок здійснення реформ політичної системи. • Формування нових органів державної влади — з’їзду народних депутатів СРСР. • Початок виникнення політичних партій |
| IV період. Літо 1989 — серпень 1991 рр. (від І з'їзду народних депутатів СРСР до спроби державного перевороту 19—21 серпня 1991 р.) | • Діяльність І з'їзду Рад СРСР. • Наростання економічної кризи. Перші страйки шахтарів. • Початок формування політичної опозиції. • Ліквідація монополії КПРС на владу. • Проголошення суверенітету союзних республік. • Посилення протистояння центру і союзних республік. • Різке загострення економічного становища. Провал економічних реформ. • Наростання соціальної напруги. • Розкол у КПРС. • Спроби придушення національно-визвольних рухів. Розробка нового союзного договору. • ГКЧП (ДКНС). Кінець перебудови |
Проте скоро стало зрозуміло, що без реформування політичної системи усі економічні реформи приречені на провал. Тому XIX партконференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на демократизацію суспільства, гласність в управлінні державою та плюралізм думок у межах соціалістичного вибору.
Чи не єдиною сферою, де «перебудова» принесла позитивні результати, була суспільно-політична: окремі кроки, пов’язані з демократизацією життя суспільства, розширенням поінформованості, гласності.
Засоби масової інформації почали друкувати «викривальні» матеріали про компартійних чиновників, недоліки існуючої системи.
Основні етапи економічних реформ у період перебудови
| Етапи | Характеристика |
| І етап. Квітень 1985 р. | • Прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку, яка передбачала: — створення до 2000 р. виробничого потенціалу, що дорівнював би створеному за попередні 70 років; — вирішення традиційних соціальних проблем: продовольчої, житлової, забезпечення населення речами широкого вжитку. • Це передбачалось досягти за рахунок технічного переозброєння машинобудування на основі останніх досягнень НТР. Результат. Програма була утопічною. Вона показала нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи, у якій опинилося радянське суспільство |
| II етап. Червень 1987 р. | • Запровадження реформи Рижкова—Абалкіна. Суть реформ виражена в трьох «С»: самостійність, самоокупність, самофінансування. • Були прийняті закони: «Про державне підприємство», «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» тощо. Закони передбачали: · переведення підприємств на госпрозрахунок; · залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності; · сприяння запровадженню досягнень НТР; · розвиток кооперативної форми власності й індивідуальної трудової діяльності Результат. Непослідовність, половинчастість реформ призвели до їх краху |
| III етап. Червень 1990 | • Прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки: — запровадження елементів ринкових механізмів; — збереження значного державного сектору Результат. В умовах повного розвалу господарського механізму і самого СРСР програма виявилась нежиттєздатною |
Улітку 1988 року Горбачов ініціював свою найбільш радикальну і послідовну реформу – повну реорганізацію державного апарату.
Він створив новий законодавчий орган – З’їзд народних депутатів, частина членів якого обиралася на основі конкурентних, альтернативних виборів. Він також запровадив посаду президента, що мав обиратися новим законодавчим органом.
Заходи уряду в економічній сфері
| Дата | Зміст | |
| Квітень 1985 | Пленум ЦК КПРС висунув стратегічну мету — курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни | |
| Травень 1985 | Постанова ЦК КПРС про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму. | |
| Лютий 1986 | XXVII з’їзд КПРС. Підтвердив курс на прискорення. Ставилося завдання: затри п’ятирічки створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже існуючому; подвоїти національний дохід за рахунок підвищення продуктивності праці, запровадження досягнень НТР; вирішити низку соціальних проблем: забезпечення житлом, продовольством і речами широкого вжитку тощо. | |
| Лютий 1986 | Постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни». Передбачала створення вертикальної структури Держагропрому СРСР, яка мала б контролювати виробництво, переробку і збереження сільгосппродукції. | |
| Травень 1986 | Постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетрудовими доходами | |
| Листопад 1986 | Прийняття закону «Про індивідуальну трудову діяльність» | |
| Червень 1987 | Пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління економікою» | |
| 30 червня 1987 | · Прийняття закону «Про державне підприємство». Надання підприємствам самостійності, самоуправління, самоокупності, самофінансування. · Незабаром були прийняті постанови: про перебудову планування, матеріально-технічного постачання, ціноутворення. · Деякі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Було порушено державну монополію на зовнішньоекономічну діяльність | |
| Березень 1988 | Прийняття нового положення про колгоспи, що допускало можливість існування орендних відносин. | |
| Початок поширення орендних і кооперативних форм господарювання. Початок створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами. | ||
| · Створення спеціальної державної комісії з питань реформ. · Перша комісія пропонувала поступовий перехід до ринкової економіки під сильним державним контролем. · Друга запропонувала програму «500 днів» — перехід до ринкової економіки шляхом «шокової терапії». · Обидві програми були відкинуті. Зрештою було затверджено Основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.). Прийнятий документ виявився недієздатним. Командні методи економіки, в умовах стрімкого погіршення ситуації не діяли. | ||
| Початок стрімкого підвищення цін і зарплат. 100%-ве підвищення зарплат представникам партійної і державної номенклатури | ||
| Спроби приборкати інфляцію та ажіотажний попит. ІІавловська фінансова реформа (обмін купюр у 50 і 100 крб). Початок розробки урядом М. Рижкова нового п'ятирічного плану | ||
Етапи визрівання економічної кризи в СРСР (1980-ті рр.)
| Роки | Прояви кризи |
| 1985—1988 | Вартість незавершеного будівництва зросла на 38 млрд руб. |
| 1985—1986 | Антиалкогольна кампанія призвела до втрат бюджету в розмірі 10 млрд. руб. |
| 1985—1987 | Скорочення доходів від зовнішньої торгівлі в результаті падіння ціни на нафту в розмірі 21 млрд руб |
| 1988—1989 | Темпи приросту заробітної плати збільшилися у 3 рази і перевищили зростання національного доходу |
| Початок падіння обсягів виробництва |
Прийнята в 1986 р. програма «Інтенсифікація-90» передбачала випереджаючий розвиток сектора товарів народного споживання в 1,7 рази в порівнянні з іншими галузями машинобудування і певною мірою була продовженням колишніх реформ. При цьому диспропорції інвестиційної політики приводили до підриву непріоритетних галузей промисловості.
На додаток до цього в період перебудови було прийнято ряд недостатньо продуманих рішень.