Оцінка вартості власного капіталу
Аналіз та менеджмент власного капіталу
1. Суть та функції власного капіталу 1
2. Оцінка вартості власного капіталу 2
3. Оцінка достатності капіталу банку 4
4. Методи управління капіталом 8
Література:
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р., №2121-III.
2. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Правління НБУ від 31.08.2001р., № 375.
3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління НБУ від 28.08.2001р., № 368.
4. Аналіз банківської діяльності: Підручник / За ред. А.М. Герасимович - К.: КНЕУ, 2006.- 600 с.
5. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Геленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438с.
6. Роуз П. Банковский менеджмент: Пер. с англ. со 2-го изд. – М.: Дело, 1997. – 768 с.
Суть та функції власного капіталу
Власний капітал - це грошові кошти та частина майна, виражена в грошовій формі, які належать власникам банку.
Функції власного капіталу: захисна; оперативна; регулююча.
Сутність захисної функції власного капіталу полягає у тому, що він слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Ця функція включає гарантування вкладів, яке захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у випадку виникнення збитків від його поточної діяльності. Зазначені збитки, як правило, покриваються за рахунок поточних прибутків. Якщо їх для цього, а також для покриття непередбачених витрат недостатньо, то використовується частка власного капіталу. Тому, коли банк має достатній резервний капітал та інші подібні резерви, він тривалий час може вважатися надійним та платоспроможним навіть за наявності збитків від поточної діяльності. Використання залученого та позиченого капіталу для покриття поточних збитків з економічного погляду неприпустимо, оскільки вони самі є боргом банку перед кредиторами і вкладниками.
Наступна функція власного капіталу — забезпечення оперативноїдіяльності банку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності зазначена функція в банківській діяльності є другорядною (порівняно із захисною функцією) для власного капіталу банку. Однак недооцінювати чи ігнорувати її не слід, особливо на перших кроках створення та діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Відчутна роль цієї функції власного капіталу у процесі подальшого розширення та структурного розвитку банку, розроблення і впровадження нових банківських технологій та продуктів.
Сутність регулятивної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулятивні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) має на меті не допустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків та підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.
Оцінка вартості власного капіталу
Розрізняють такі види оцінки вартості власного капіталу: балансова; ринкова; регулятивна.
Балансова вартість. Усі активи і зобов’язання банку обліковуються на його балансі за вартістю їх придбання чи виникнення.
Власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов’язань:
Балансова вартість власного капіталу =
= балансова вартість активів банку – балансова вартість зобов’язань банку
Ринкова вартість. Активи і зобов’язання оцінюються за ринковою вартістю.
Ринкова вартість власного капіталу =
= ринкова вартість активів банку – ринкова вартість зобов’язань банку
(можливо тільки для великих банків)
або наближено:
ринкова вартість власного капіталу = кількість акцій в обігу Х ринкова ціна акції
Регулятивна вартість. Обчислюється за методикою НБУ, яка відповідає основним положенням Базельської угоди про міжнародні стандарти капіталу (1987р.):
РВК = ОК + ДК – В,
де РВК – регулятивний власний капітал;
ОК – основний капітал;
ДК – додатковий капітал;
В – відвернення.
Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:
а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;
б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку:
- дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;
- емісійні різниці;
- резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
- загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.
в) та зменшується на суму:
- недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;
- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
- капітальних вкладень у нематеріальні активи;
- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
- збитків поточного року.
Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:
1) резерви під стандартну заборгованість інших банків;
2) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;
3) результати переоцінки основних засобів;
4) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування
5) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал); Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.
6) нерозподілений прибуток минулих років;
7) прибуток звітного року, що очікує затвердження.
Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.
Відвернення. Загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:
1) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж;
2) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;
3) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);
4) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);
5) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);
6) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) на сприятливіших за звичайні умовах;
7) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу;
8) балансову вартість позалістингових цінних паперів у торговому портфелі банку (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою);
9) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України), у торговому портфелі банку;
10) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів.