Показники прибутковості інноваційного проекту
Інноваційні проекти повинні відбиратися з урахуванням інфляційного чинника.
Інфляція, або підвищення рівня цін, в економіці вимірюється або індексом зміни цін, або рівнем інфляції.Індекс зміни цін характеризується співвідношенням цін, арівень інфляції - відсотком підвищення цін. При розгляді ролі ставки відсотка й ухваленні рішення по інноваційному проекті умовно передбачалася відсутність інфляції. Проте у випадку інфляції номінальна і реальна процентні ставки відрізняться.
Номінальна ставка - це поточна ринкова ставка відсотка без врахування темпів інфляції, або просто процентна ставка, виражена в гривнях (доларах США) за поточним курсом.
Реальна ставка - це номінальна ставка за відрахуванням очікуваних (прогнозних) темпів інфляції.
Наприклад, номінальна річна ставка дорівнює 9%, річний очікуваний темп інфляції - 5 %; звідси реальна ставка складає 4% (9-5).
Ці розбіжності важливо враховувати при порівнянні очікуваного рівня прибутку на капітал (норми прибутку) і ставки відсотків, тобто порівнювати доцільніше з реальною, а не номінальною ставкою.
Загальнеправило при схваленні рішення по інноваційному проекті: інновації потрібно здійснювати, якщо очікуваний рівень прибутку на капітал не нижче (або дорівнює) ринкової ставки відсотка по позичках. Порівняння рівня прибутку на капітал із процентною ставкою - один із засобів обґрунтування ефективності інновації.
Крім чистого приведеного прибутку для добору інноваційних проектів використовують ще інші показники:
- термін окупності (Ток);
- період окупності (Пок);
- внутрішню норму прибутковості (Вп);
- рентабельність (Rн).
Термін окупності показує, за який час можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект з урахуванням початкових капітальних вкладень.
Період окупності - це відрізок часу, протягом якого сума чистих прибутків, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде дорівнювати сумі інвестицій. Показник застосовується в міжнародній практиці замість терміна окупності.
Внутрішня норма прибутковості - це розрахункова ставка відсотків, при якій капіталізація одержуваного регулярно прибутку дає суму, рівну інвестиціям, тобто коли інвестиції окупляються. Рекомендується відбирати проекти, внутрішня норма прибутковості яких не нижче 15-20%.
Рентабельність визначається як співвідношення ефекту від реалізації результатів проекту і витрат на нього.
У західній практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношення приведених прибутків до інвестиційних витрат, і цей показник називають індексом прибутковості.
При наявності декількох варіантів проекту найбільш ефективний вибирається за мінімумом так званих приведених витрат:
де Сі - витрати виробництва (собівартість варіанта);
Ен - норматив ефективності капіталовкладень;
Кі - інвестиції по аналізованому варіанті.
Інвестиції, як правило, характеризуються одноразовістю або обмеженим періодом вкладень, великими розмірами капіталу і тривалим терміном окупності. Витрати виробництва - це собівартість продукції, яка визначається, як правило, за рік. Для приведення їх до єдиного річного розміру за допомогою коефіцієнта Ен ефективності або рівня процентної ставки враховують тільки частину інвестицій (капітальних вкладень). Звідси появився термін «приведені витрати». У плановій економіці розмір Ен встановлюється централізовано. У ринковій економіці кожна окрема фірма або підприємство встановлює подібний норматив або на рівні процентної ставки і, або як норматив рентабельності інвестицій Rн. При цьому приведені витрати розраховуються за формулою
або
Після визначення приведених витрат розраховується термін окупності додаткових інвестицій в інноваційний проект, тобто термін або період часу, протягом якого додаткові інвестиційні витрати на більш дорогий варіант інновацій окупляються завдяки приросту економічних результатів, обумовленому реалізацією інновацій.
Розрахунковий термін окупності визначається за формулою
де К1, К2 - інвестиції в інновацію за варіантами;
С1, С2 - річні витрати за варіантами.
Для вибору варіанта розрахунковий термін окупності Тр порівнюється з його нормативним значенням 
.
Додаткові інвестиції в інновації виправдані тоді, коли розрахунковий термін їхньої окупності не перевищує нормативне значення. Більш ефективний варіант вибирається за умови
Іншими словами, більш дорожчим по інвестиціях варіант вважається ефективним тоді, коли додаткові інвестиції в нього окупляться економією на витратах у термін, що не перевищує нормативний.
Коефіцієнт додаткових інвестиційних вкладень у інновації абокоефіцієнт порівнюваної ефективності - це величина, зворотна до окупності, що розраховується по формулі:
Розрахункове значення коефіцієнта ефективності порівнюється з нормативним Ен ( нормою прибутку на капітал). За умови, що 
, додаткові інвестиції в інновації а, отже, більш ємний за інвестиціями варіант можна вважати ефективними.
Таким чином, для добору ефективного варіанта інноваційних заходів використовують показники порівняльної економічної ефективності, що враховують лише вартісні частини, які змінюються по порівнюваних варіантах:
• приведені витрати;
• термін окупності додаткових інвестицій в інновації;
• коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в інновації.