Поняття про мислення. Соціальна природа мислення

Лекція № 10. ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК ВАЖЛИВІ КОМПОНЕНТИ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. МИСЛЕННЯ.

План

1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення

2. Розумові дії та операції мислення

3. Форми мислення

4. Процес розуміння

5. Процес розв'язання завдань

6. Різновиди мислення

7. Індивідуальні особливості мислення

Література

1. Вітенко І.С. та ін. Основи загальної та медичної психології: Навчальний посібник / І.С. Вітенко, Л.М. Дутка, Л.Я. Зименковська. – К.: Вища шк., 1991. – 271 с.

2. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів. / С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соловієнко. За загальною редакцією акад. С.Д. Максименка – К.: Форум, 2000. – 543 с.

3. Колесніченко Л.А., Борисенко Л.Л. Основи психології та педагогіки: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 157 с.

4. Лозниця В.С. Основи психології та педагогіки: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 288 с.

5. Максименко С.Д. Загальна психологія. Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

6. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 688 с.

7. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1995. – 632 с.

8. Русинка І.І. Психологія: Навч. посіб. ­– К.: Знання. 2007. – 367 с.

9. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища шк., 1982 . – 215 с.

Ключові поняття теми

Мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація, судження, умовивід, поняття, проблемна ситуація, завдання, гіпотеза, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мислення.

 

Поняття про мислення. Соціальна природа мислення

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, до­тикових та інших уявлень. Проте такої інформації про об'єктив­ний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних по­треб практичної діяльності, яка потребує глибокого і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знан­ня про об'єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність, людина одержує за допомо­гою мислення— вищої абстрактної форми пізнання об'єктивної реальності. Уявне відображення дійсності характеризується низкою особливостей. Одна з цих особливостей виражається в опо­середкованому характері уявного відображення дійсності.

Так, не можна безпосередньо побачити будову атомного ядра, хімічну реакцію, фізіологічні процеси, які відбуваються в живій клітині, ультрафіолетове проміння тощо. Щоб усі ці безпосеред­ньо не видимі, але важливі для розуміння об'єктів властивості розкрити, людина вдається до міркувань, обчислень, експери­ментів, зіставлення фактів та інших опосередкованих дій. Опосе­редкування можуть різнитись за складністю залежно від особли­востей пізнавального завдання та об'єкта пізнання.

До опосередкованого пізнаннялюдина вдається тоді, коли безпосереднє пізнання виявляється неможливим через недоско­налість людських аналізаторів або недоцільність, що зумов­люється складністю процесу пізнання. Опосередкованість мис­лення виявляється і в тому, що всі його акти відбуваються за до­помогою слова та попереднього досвіду, який зберігається в пам'яті людини.

Ще одна ознака мислення полягає в тому, що завдяки йому в об'єктах відображуються не будь-які, а істотні ознаки та власти­вості, що ґрунтуються на об'єктивних відносинах і закономірних зв'язках, репрезентованих у самих предметах та явищах. Істотні ознаки та відносини виражають сутність предметів і явищ, їх причинно-наслідкові залежності, їх розкриття дає можливість зрозуміти закони, яким підпорядковані процеси, що відбувають­ся у природі та суспільстві, впливати на них у власних інтересах.

Ще однією особливістю мислення є узагальнений характер відображення дійсності. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у то­му чи іншому відношенні об'єктів, і уявляє їх узагальнено, оперу­ючи поняттями. Так вона пізнає загальні властивості металів, ге­ометричних фігур, принципи функціонування технічних систем, розвитку психічних явищ тощо.

Перелічені ознаки мислення характеризують його як спе­цифічну форму абстрактного пізнання дійсності, як складну пізнавальну діяльність.