Гуморальна регуляція вісцеральних функцій

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна “ФІЗІОЛОГІЯ”
Модуль № 1 “ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ”
Змістовий модуль №6 Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій.
Тема практичного заняття №12 Дослідження механізмів гуморальної регуляції вісцеральних функцій організму.
Курс 2-й
Факультет Медичний

 

Київ – 2006


1.Актуальність теми:

Регуляція вісцеральних функцій організму здійснюється не тільки за участю автономної нервової системи, а також гуморальними механізмами регуляції, зокрема, за участю гормонів. Знання гуморальних механізмів регуляції вісцеральних функцій має значення у професійній діяльності лікаря, бо порушення вісцеральних функцій є найпоширенішою причиною звернення пацієнтів до лікаря. Тільки володіючи сучасними механізмами взаємодії гормонів з клітинами-мішенями та визначивши контури регуляції в організмі регульованих параметрів за участю гормонів, лікар має можливість здійснювати свою професійну діяльність.

2.Навчальні цілі:

Ø Трактувати поняття гуморальної регуляції фізіологічних функцій.

Ø Характеризувати фактори гуморальної регуляції, давати їх порівняльну характеристику.

Ø Розрізняти основні механізми дії гормонів на клітини-мішені організму.

Ø Аналізувати будову контуру гуморальної регуляції та схематично його зображувати.

Базовий рівень підготовки

Студенти мають навики з попередніх навчальних дисциплін:

Назви попередніх дисциплін Отримані навики
Анатомія людини Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що його складають, органи і тканини
Гістологія, цитологія, ембріологія Інтерпретувати мікроскопічну та субмікроскопічну структуру клітин
Медична біологія Пояснювати закономірності проявів життєдіяльності людського організму на молекулярно-біологічному та клітинному рівнях.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до практичного заняття

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Термін Визначення
Клітини-мішені Клітини, з якими взаємодіють гормони, змінюючи їх функції.
Вторинні посередники гормонів, або месенджери Хімічні речовини, які утворюються в клітинах-мішенях при взаємодії гормонів з мембранними рецептори клітини, утворюючи комплекс гормон-рецептор, і здійснюють зміни в клітині, що призводять ждо зміни фізіологічних функцій клітини

4.2. Теоретичні питання

1) Поняття про гуморальну регуляцію та її основні відмінності від нервової.

2) Фактори гуморальної регуляції. Властивості гормонів.

3) Механізми дії гормонів на клітини-мішені організму.

4) Основні механізми регуляції ендокринних залоз.

5) Контур гуморальної регуляції.

6) Вікові особливості нейрогуморальної регуляції функцій організму

Практичні роботи

1) Дослідження механізму впливу адреналіну на серце


Зміст теми

Гуморальна регуляція вісцеральних функцій

Гуморальна регуляція здійснюється завдяки біологічно-активним речовинам, що надходять у внутрішнє середовище організму і взаємодіють з клітинами органів і тканин, змінюючи їх функції.

Серед біологічно-активних речовин основну роль у регуляції відіграють гормони, місцева регуляція може здійснюватись також завдяки метаболітам.

Гормони поділяють на: справжні і тканинні.

Справжні гормони утворюються ендокринними залозами та спеціалізованими клітинами, тканинні - неспеціалізованими клітинами.

Справжні гормони впливають на такі функції в організмі:

а) роблять можливим і забезпечують фізичний, психічний і статевий розвиток;

б) забезпечують регуляцію гомеостазу;

в) забезпечують регуляцію адаптивних реакцій організму.

За хімічною будовою гормони належать до:

- білків та пептидів;

- похідних амінокислот, зокрема тирозіну (тиреоїдіні гормони, адреналін, норадреналін);

- стероїдів - похідних холестерола.

З хімічною будовою гормонів пов’язаний їх механізм дії на клітині - цілі:

а) гормони, що належать до білків та пептидів, взаємодіють з рецепторами мембран, утворюючи комплекс гормон-рецептор (ГР);

б) стероїдні гормони проходять через мембрани клітин-цілей і взаємодіють з плазматичними рецепторами, утворюючи комплекс ГР, який далі проходить в ядро клітини;

в) похідні амінокислот, зокрема тироксин та трийодтиронін, проходять через мембрану клітини аж до ядра, де взаємодіють з рецепторами ядра, утворюючи комплекс ГР.

Механізми дії гормонів на рецептори мембрани та вторинні посередники (месенджери):

G-протеїни:

- гуанозин-трифосфат (ГТФ)-зв’язуючі білки, що передають інформацію від комплексу ГР до системи утворення вторинних посередників в клітині, зокрема використовуються у ситемах з активацією: аденілатциклази, Са2+-кальмодулін, інозитолтрифосфат (ІФз), інші вторинні месенджери;

n G-протеїни мають завжди ГТФ-активність.

2) .Аденілат-циклазний механізм(див.схему):

1. Гормон зв’язується з рецептором мембрани, утворюючи комплекс ГР (крок 1). Якщо рецептор спряжениий з стимулюючим G-протеїном (Gs) - відбувається активація аденілатциклази, якщо з інгібіруючим G-протеїном (Gi) - вона пригнічується.

2. Гуанозін-діфосфат (ГДФ) відєднується від сайту на G-протеїні (крок 2), дозволяючи ГТФ зв’язатись з. G-протеїн, цей комплекс, активує мембранний фермент аденілат-циклазу, яка перетворює АТФ на вторинний месенджер цАМФ (крок 3)

3. цАМФ (вторинний месенджер) активує протеїнкіназу А (крок 4), яка фосфорилює специфічні білки, що викликають специфічну фізіологічну дію клітини (крок 6)

4. цАМФ розпадається до 5'АМФ (неактивна форма) під впливом ферменту фофсфодіестерази.

Схема механізму дії гормону за участю аденілатциклазу й утворення вторинного внутрішньоклітинного посередника ц АМФ:

 

2) Інозитолтрифосфатидний механізм (ІФ3)

1.Гормон утворює комплекс з рецептором мебрани - ГР

(крок 1) і через G-протеїн (крок 2) активує фосфоліпазу С (крок 3).

2.Під впливом фосфоліпази С з ліпідів мембрани утворюються діацилгліцерол і ІФ3 ( крок 4) - вторинні месенджери..

3.ІФ3 мобілізує Са2+ з ендоплазматичного ретікулуму (крок 5). Разом Са2+ і діацилгліцеролом активують протеїнкіназу С (крок 6), яка фосфорилює білки і викликає специфічні фізіологічні функції в клітині (крок 7)