Морфологічна будова ґрунту

МОРФОЛОГІЯ ҐРУНТУ

План

1. Фазовий склад ґрунту.

2. Морфологічна будова ґрунту.

3. Основні морфологічні ознаки генетичних горизонтів.

4. Ґрунтовий профіль, ґрунтові горизонти та їх індексація.

 

Фазовий склад ґрунту

Як ми вже зазначали, ґрунт - багатофазне полідисперсне при­родне тіло. Але що ж таке фаза? Дисперсна природа ґрунтів зумов­лює наявність між "каркасними" частинками пустот або пор, що за­повненні водою чи повітрям, чи одночасно тим і іншим. У ґрунтоз­навстві ці компоненти прийнято називати фазами.

Тверда фаза ґрунту - це його основа (матриця), яка формуєть­ся в процесі ґрунтоутворення з материнської гірської породи, у значній мірі зберігає її склад та властивості. Це полідисперсна й полі-компонентна система, що утворює твердий каркас ґрунту. Вона скла­дається з первинних і вторинних мінералів, органічних залишків, ча­стково розкладених і перетворених у гумус. Показниками, які ха­рактеризують тверду фазу, а як наслідок, і ґрунт, є гранулометрич­ний (механічний), хімічний і мінералогічний склад, складення, струк­тура й пористість.

Рідка фаза ґрунту (ґрунтовий розчин) - це вода в ґрунті з розчи­неними мінеральними й органічними сполуками. Це динамічна фаза, яка має дуже важливе значення для ґрунтоутворення. Під її впливом відбу­ваються майже всі елементарні ґрунтові процеси. Г.М.Висоцький на­звав ґрунтовий розчин "кров'ю землі". Вона заповнює весь поровий простір. Уміст і властивості ґрунтового розчину залежать від водно-фізичних властивостей ґрунту та його стану в даний момент згідно з умовами ґрунтового та атмосферного зволоження при даній погоді. Рідка фаза є основним фактором диференціації ґрунтового профілю, оскіль­ки саме з вертикальними та горизонтальними водними потоками відбу­вається пересування по ґрунтовій товщі продуктів локального педоге­незу (у вигляді суспензій та істинних чи колоїдних розчинів).

Газова фаза ґрунту - це ґрунтове повітря, яке заповнює вільні від води пори. У зв'язку з біологічними процесами склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного. Рідка й газова фази ґрунту є антагоністами, тому перебувають у динамічній рівновазі. Чим во­логіший ґрунт, тим він менш аерований, і навпаки.

Жива фаза ґрунту - це сукупність організмів, які населяють ґрунт і беруть безпосередню участь у ґрунтоутворенні. До складу ґрунтової біоти входять бактерії, актиноміцети, гриби, водорості, тварини геобіонти (найпростіші, комахи, черви та інші представни­ки фауни, що постійно живуть у ґрунті), а також кореневі системи живих рослин. Проте об'єднання всіх цих організмів у "живу" фазу умовне, оскільки всі ці організми теж складаються з твердої, рідкої та газової фази.

Завдяки тісному взаємозв'язку між фазами ґрунт функціонує як єдина система. Співвідношення між об'ємами та масами твердої, рідкої та газоподібної фаз визначає умови прояву ґрунтової родю­чості, залежить від ґрунтових і кліматичних умов, а також від ха­рактеру рослинного покриву. Досить впливовий і антропогенний фактор. Ідеальні екологічні умови створюються, коли об'єм твердої фази ґрунту складає 50%, а рідкої й газової - по 25% відповідно.

 

Морфологічна будова ґрунту

Морфологічними елементами ґрунту є генетичні горизонти, структурні агрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішніми властивостями - морфологічними ознаками.

Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, харак­тер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розта­шування й співвідношення в просторі твердих часток і зв'язаних із ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, деякі фізичні влас­тивості (липкість, пластичність) тощо. Головною рисою, що їх об'єд­нує, є легкість у візуальному визначенні.

Розділ ґрунтознавства, який вивчає морфологічні ознаки ґрунту, називається морфологією ґрунтів. Морфологія ґрунтів - це скон­центроване відображення генезису, історії розвитку ґрунту. Оскільки ґрунт постійно знаходиться в процесі розвитку, в ньому постійно про­ходять зміни, в тому числі й у морфологічних ознаках. Зауважимо, що морфологічні ознаки консервативні і повільно змінюються в часі.

Розглядаючи ґрунт як природне тіло, необхідно розмежовува­ти такі поняття:

Будова ґрунту - специфічне для кожного ґрунтового типу спо­лучення генетичних горизонтів, яке складає ґрунтовий профіль.

Складення ґрунту - фізичний стан ґрунтового матеріалу, який обумовлює взаємне розміщення та співвідношення в просторі твердих частинок.

Структурність ґрунту - здатність його розпадатись в природно­му стані при механічній дії на агрегати визначеного розміру й форми.

Структура ґрунту - взаємне розміщення в ґрунтовому тілі струк­турних відокремлень (агрегатів) визначеної форми та розмірів.

Склад ґрунту - співвідношення (масове або об'ємне) компо­нентів ґрунтового матеріалу, яке виражається у відсотках від його загальної маси чи об'єму. Розрізняють фазовий, агрегат­ний, мікроагрегатний, гранулометричний, мінералогічний та хімічний склад ґрунту.