Новоутворення - це нагромадження речовин різної форми й хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизонтах ґрунту в процесі ґрунтоутворення.
Хімічні новоутворення за формою поділяються на такі групи:
- вицвіти та нальоти - хімічні речовини виступають на поверхні ґрунту або на стінці розрізу в вигляді тонесенької плівки;
- кірки, примазки, патьоки - виступають на поверхні ґрунту або по стінках тріщин і утворюють шар невеликої товщини;
- прожилки та трубочки — речовини займають ходи черв'яків або коренів, пори та тріщини ґрунту;
- конкреції та стягнення - скупчення різних речовин більш-менш округлої форми;
- прошарки - речовини накопичуються у великих кількостях, насичуючи окремі шари ґрунту.
За складом хімічні новоутворення бувають: 1) легкорозчинні солі (NаСІ, СаС12, Nа2SО4 та інші). Вони трапляються в засолених ґрунтах в умовах степу, пустелі. Найбільш характерні їх форми - нальоти, вицвіти, білі кірки та примазки, крупинки та окремі кристалики солей;
2) гіпс(СаSО42Н2О). Також зустрічається в засолених ґрунтах. Білого й жовтуватого кольору, у вигляді окремих прожилок, псевдо-міцелію (густої сітки дуже тоненьких прожилків), конкрецій, іноді шкоринки або вицвіту на поверхні ґрунту. Характерний для каштанових, бурих напівпустельних, засолених ґрунтів, сіроземів; і 3) вапно (СаСО3) - білого кольору, зустрічається в дуже різноманітних формах у товщі профілю. До найбільш розповсюджених відносять плями й вицвіти розпливчастої форми; плісняву зі скупчень дуже тонких кристалів; білоочки - яскраві, компактні, різко окреслені плями; прошарки й псевдоміцелій по тонких порах ґрунту; трубочки з маси кристалічного або борошнистого вапна по ходах коренів; конкреції; прошарки лугового мергелю, що можуть досягати декілька десятків сантиметрів у товщину. Розрізняються за скипанням з 10%-м розчином НС1. Характерні для чорноземів, каштанових, бурих напівпустельних, засолених та низки інших ґрунтів;
гідроксиди заліза (Fе3+), алюмінію, марганцю у комплексі з органічними речовинами й сполуками фосфору - іржаво-бурого, вохристого,, кавового або чорного кольору. Основні форми - натікання (плівки, примазки), плями розпливчастої форми, конкреції, трубочки, ортзанди (тонкі ниткоподібні прошарки) у піщаних ґрунтах; ортштейни (більш потужні прошарки, які цементують масу ґрунту). Характерні для підзолистих, дерново-підзолистих, заболочених і болотних ґрунтів;
сполуки двовалентного заліза (FеСО3, Fе3(РО4)2-8Н2О) - блакитного, сизуватого або зеленкуватого кольору. Форми - розпливчасті плями та вицвіти в болотних і заболочених фунтах. На свіжих зразках вирізняються легко, а на висушених зникають, тому що окислюються на повітрі до бурого кольору;
кремнезем (SiO2) - білястого кольору, утворює присипку на
поверхні структурних відмін. Характерний для сірих лісових ґрунтів,
опідзолених чорноземів, солодів. Розпізнається важко, рекомендується розламати структурну відміну і порівняти колір її поверхні та
внутрішньої маси;
гумусові речовини - чорного або темно-бурого кольору, утворюють патьоки, надаючи агрегатам глянцюватого вигляду. Зустрічаються в середній частині профілю підзолистих і солонцюватих ґрунтів, солонців, солодів та інших ілювійованих ґрунтів.
Серед біологічних новоутворень у ґрунтах зустрічаються:
копроліти - екскременти червів і личинок комах, частинки ґрунту, що пройшли через їх органи травлення. Мають вигляд добре склеєних водостійких однорідних грудочок ґрунту, зустрічаються в пустотах, пророблених тваринами, і на поверхні ґрунту, характерні для
багатих на фауну ґрунтів;
кротовини - ходи землерийок, засипані масою ґрунту, являють
собою великі плями округлої або овальної форми, що за кольором і
станом різко відрізняються від іншої маси горизонту, типові для чорноземів;
кореневі - сліди зігнилих великих коренів дерев, характерні
для лісових ґрунтів;
червоточини - хвилясті ходи - канальці дощових червів, зустрічаються в багатьох ґрунтах;
дендрити - відбитки дрібних коренів на поверхні структурних
відмін, часто забарвлені в темний колір за рахунок гумусу, утвореного при розкладі коренів, зустрічаються в різних ґрунтах.