Методи дослідження виробничого травматизму

Метою дослідження виробничого травматизму є розроблення заходів до запобігання нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно систематично аналізувати та уза­гальнювати їх причини.

Для вивчення виробничого травматизму використовують різні методи. Найпоширенішими є: статистичний, монографічний, економічний, ергономічний та психофізіологічний методи.

Статистичний метод оснований на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього анал­ізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах за формою 7-нтв. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком, професія­ми, стажем роботи потерпілого, часом, місцем, типом не­щасних випадків, характером одержаних травм, видом об­ладнання. Цей метод дозволяє встановити по окремих під­приємствах найпоширеніші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, ви­явити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

Різновидом статистичного методу є груповий і топогра­фічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часом травмування; ква­ліфікацією; спеціальністю і віком потерпілого; видом робіт; причинами нещасних випадків тощо. Це дозволяє визначи­ти найбільш несприятливі ділянки в організації робіт з охо­рони праці, стан умов праці в цеху, на підприємстві.

При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на план розташування обладнання у цеху, на ділянці. Накопичення таких знаків на робочому місці або обладнанні характеризує його підвище­ну небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.

Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві тех­нологічному процесу, обладнанню, одній ділянці виробницт­ва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасного випадку і при необхідності виконуються від­повідні дослідження та випробовування. Цей метод дозво­ляє аналізувати не тільки ті нещасні випадки, що здійснили­ся, але й виявити потенційно небезпечні фактори на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а результати використати для розробки заходів щодо охоро­ни праці, а також при проектуванні виробництва.

Економічний метод полягає у визначенні економічної шкоди, заподіяної від травматизму, економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці. Цей метод не дозволяє вивчити причини травматиз­му і тому лише доповнює інші методи.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вив­ченні системи "людина – машина – виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості лю­дини, а також антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини та конкретної трудової діяльності можлива ефективна й безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку. Цей метод застосовують для дослідження травматизму на деревообробних верстатах.

Психофізіологічний метод травматизму враховує, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація ат­мосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та ін., викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на її пове­дінку. Це призводить до зниження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.

Статистичний, ергономічний і психофізіологічний методи аналізу травматизму дуже трудомісткі, тому для більш ефек­тивного використання інформації необхідно застосовувати ЕОМ, або комп’ютерні системи.

Аналіз причин виробничого травматизму дозволяє розд­ілити їх умовно на організаційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.

До санітарно-гігієнічних причин відносимо: надмірні рівні шуму, вібрації, несприятливі метеорологічні умови, підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин, наявність різних випромінювань вище допустимих значень, недостатнє або нераціональ­не освітлення, порушення правил особистої гігієни та ін.

Організаційні причини: недодержання законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне проведення інструктажів і навчання, невиконан­ня заходів щодо охорони праці, невідповідність норм сані­тарно-гігієнічних факторів, несвоєчасний ремонт або заміна несправного та застарілого обладнання.

Технічні причини: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту та засобів захисту, конструктивні недоліки обладнання.

Психофізіологічні причини: помилкові дії людини внаслі­док втоми, надмірної важкості і напруженості у роботі, мо­нотонності праці, хворобливого стану, необережності.

Для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні та якісні відносні показники, які засновані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів за формою 7-тнв). Кількісний показник травматизму або показник частоти Кч нещасних випадків розраховується в перерахунку на 1000 осіб:

(2.1)

де А – кількість нещасних випадків та захворювань на підприємстві за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів; Б – середньоспискова чисельність працівників на підприємстві за той же звітний період часу.

Отже, коефіцієнт частоти нещасних випадків - це кількість нещасних випадків за розрахунковий період на 1000 осіб.

Якісний показник травматизму Кв, або показник важкості нещасних випадків, що характеризує середню втрату працез­датності в днях на одного потерпілого за звітний період:

(2.2)

де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів; А – загальна кількість таких нещасних випадків за той же період часу.

Цей показник не враховує стійкої втрати працездатності, отже, повністю не характеризує важкості травматизму. Та­ким чином, коефіцієнт нещасних випадків – це середня тривалість непрацездатності одного потерпілого, виражена в ро­бочих днях за відповідний період (півріччя, рік).

Крім цих показників, підприємство підраховує дані про кількість людино-днів непрацездатності на 1000 працівників, що виражається коефіцієнтом мінімальних ма­теріальних втрат:

(2.3)

Ці показники використовують при проведенні статистич­ного аналізу виробничого травматизму.