Характер поєднання пов’язаний зі соціально-економічним аспектом виробничих відносин, насамперед з відносинами власності.

ЗМІСТ ТЕМИ

Економічні потреби, їх суть і класифікація. Безмежність потреб. Економічні блага. Поняття корисності. Сукупна та гранична корисність продукту. Закон граничної корисності. Економічний інтерес і його функції. Єдність і суперечність у системі інтересів.

Економічні ресурси та їх види. Обмеженість (рідкість) економічних ресурсів. Альтернативні витрати. Виробничі можливості. Межа виробничих можливостей. Ефективність суспільного виробництва.

 

ПЛАН:

3.1 Економічні потреби суспільства: сутність і класифікація. Економічні інтереси.

3.1.1 Поняття економічних потреб, їх класифікація.

3.1.2 Економічні інтереси: сутність і класифікація

3.2 Альтернативні витрати. Крива виробничих відносин.

3.3 Ефективність суспільного виробництва

 

Література:

1. Основна:

О.Ю. Мамедов. Современная экономика.- Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998.-672 с. (стр.44-58)

Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2001.-328 с. (стр.23-38)

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві. / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с. та 1994 р. видання. (стр.5-21)

2. Додаткова:

2.1 Е.М. Воробьев, А.А.Гриценко, М.Н.Ким. Экономическая теория .-“Фортуна-пресс”, 2000.- 411 с. (стр.9-27)

2.2 О.Ю. Мамедов. Современная экономика.- Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998.-672 с. (стр.16-35)

2.3 Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с. (стр.30-37)

 

 

 

Питання для перевірки якості засвоєння знань.

 

1. Сутність економічної організації виробництва і обмеженості ресурсів.

2. Вкажіть проблеми альтернативних та граничних витрат.

3. Розкрийте сутність потреб та зробіть їх класифікацію.

4. Визначте сутність поняття «ресурси».

5. Сутність аналізу графіка виробничих можливостей.

 

 

Питання для самостійної роботи.

 

1. Проблеми альтернативних та граничних витрат. [2] с. 53-58.

1. Сутність економічної організації виробництва і обмеженості ресурсів [2] с. 44-47.

2. Аналіз графіка виробничих можливостей [2] с. 50-53

 

 

3.1 Економічні потреби суспільства: сутність і класифікація. Економічні інтереси.

Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб суспільства і людини. Будь-яке суспільство (незалежно від рівня його розвитку і суспільного устрою — чи то індустріальна нація, чи окремий Робінзон) так чи інакше повинно розв'язати три ос­новні взаємозалежні економічні проблеми:

• що повинно вироблятися (тобто, які з товарів і послуг потрі­бно зробити і в якій кількості)?

• як вироблятимуться блага, ким, за допомогою яких ресурсів і технологій?

• для кого призначені вироблені товари (тобто, хто повинен володіти ними та одержувати від них користь)?

Ці питання — основні і загальні для всіх господарюючих суб'єктів. На це націлений і процес виробництва, що, з одного боку, нерозривно пов'язаний зі споживанням благ, а з іншого, — з використанням ресурсів, що перебувають у розпорядженні сус­пільства, для виробництва цих благ.

3.1.1 Поняття економічних потреб, їх класифікація.

Людина має споживати, щоб жити. Праг­нення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Внаслідок розмаїтості причин потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко і з кожним роком дедалі складніше, враховуючи до того ж кількісне й якісне зростання самих потреб. Предметами першої необхідно­сті вважаються їжа, житло й одяг. Предмети розкоші для кожної людини, соціального прошарку або групи населення свої. В ці­лому до предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті ви­роби, хутра, яхти тощо.

Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних про­шарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби людини. Будь-який новий ви­нахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. За­соби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення самого народонаселення Землі.

Таким чином, висновок однозначний та аксіоматичний: в еко­номічному смислі людина має необмежені потреби в економіч­них благах і послугах. У цьому суть економічного закону зрос­тання потреб.

Потреба — це природний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких викликає хибне відчуття і породжує пра­гнення змінити такий стан речей. Потреби — це спонукальні мо­тиви рушійних сил, що є об'єктивною основою «ідеальних спо­нукань» — інтересів, бажань, цілей і т. д.

Загальна класифікація потреб характеризує їх як:

ü базові — по­вітря, їжа, вода; породжені розвитком цивйіізації — наприклад, розваги;

ü першочергові — їжа, одяг, житло; другорядні — дорогоцін­ні прикраси;

ü матеріальні — засоби виробництва, товари широкого вжитку;

ü нематеріальні — послуги освіти, мистецтва і культури;

ü су­спільні — громадський порядок, безпека, охорона навколишнього середовища; колективні — транспорт, відпочинок;

ü фізіологічні — продукти харчування, забезпечення житлом;

ü духовні — розвиток науки і просвітництва, культурний відпочинок;

ü соціальні — умови праці, задоволеність працею, охорона здоров'я, обслуговування.

Потреби також поділяються на економічні і позаекономічні. У свою чергу, економічні потреби містять матеріальні потреби і по­треби в цілеспрямованій трудовій діяльності.

За характером задоволення потреби поділяються на особисті, що задовольняються за рахунок предметів особистого споживан­ня і послуг споживчого призначення, і колективні, які складають єдину систему суспільних потреб — сукупність різноманітних видів потреб, зв'язок між ними і механізм їх задоволення.

Економічні потреби – ставлення людей до нестачі певних благ з бажанням володіти ними. Таким чином, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Надаємо класифікацію економічних потреб за певними критеріями:

1. За ступеням реалізації:

- абсолютні, що відповідають світовому рівню;

- дійсні, які типові для даної країни або регіону;

- платоспроможні.

2. За пріоритетністю (за А. Маслоу):

- фізіологічні;

- у безпеці й захисті;

- соціальні (у спілкуванні);

- у повазі;

- у самовираженні й самореалізації.

Вона будується за кри­терієм значимості і містить: фізіологічні потреби і потреби в гарантіях; потреби в спілкуванні; потреби у визнанні; потреби в самореалізації тощо. Засоби, за допомогою яких задовольня­ються потреби, називаються благами. Одні блага перебувають у розпорядженні суспільства в необмеженій кількості (наприк­лад, повітря), інші — обмежені. Останні називають економіч­ними благами, оскільки ці блага кількісно обмежені і на їх ви­готовлення потрібні ресурси.

3. За суб’єктами:

- індивідуальні, колективні й суспільні;

- потреби домогосподарств, підприємств і держави.

Розвиток людства диктує необхідність постійного подолання суперечності між зростанням потреб і обмеженістю ресурсів. Це проявляється у дисбалансі між попитом і пропозицією: наявність перевиробництва при перевазі пропозиції та дефіциту при перевазі попиту.

Задоволення потреби супроводжується отриманням корисності. Відрізняють загальну і граничну корисності. Загальна корисність – це підсумкова, накопичена корисність усіх благ, що споживаються. Гранична корисність – це показник останньої одиниці блага при безперервному споживанні. При цьому діє закон спадної граничної корисності, за яким кожна додаткова одиниця блага, що споживається, приносить людині менше задоволення, ніж попередня.

Треба відзначити три етапи розвитку потреб:

1) 1-й етап при домінуванні матеріально-речових потреб (до кінця 50-х років 20 ст.);

2) 2-й етап з перевагою потреб у соціальних послугах (до нашого часу);

3) 3-й етап при пріоритетності вільного часу почав формуватися у 80-90-ті роки 20 ст.

 

3.1.2 Економічні інтереси: сутність і класифікація

За Марксом, економічні відносини кож­ного даного суспільства визначаються насамперед як інтереси. Тож, економічні інтереси являють собою об'єктивні, зу­мовлені відносинами власності спонука­льні мотиви, стимули трудової діяльності, спрямовані на задо­волення потреб кожного члена і суспільства в цілому. Економіч­ні інтереси виступають формою прояву і реалізації економічних потреб. Інакше кажучи, економічні інтереси — це усвідомлені економічні потреби, спонукальні сили. Взагалі інтерес — ка­тегорія об'єктивно-суб'єктивна. За ознакою суб'єктивності ін­тереси можна класифікувати як: особисті, групові, колективні, національні, відомчі, регіональні, загальнолюдські, суспільні.

З цього погляду економічні інтереси являють собою господар­ську мотивацію, у разі реалізації якої суб'єкт відносин забезпе­чує самостійність взагалі, самостійність спрямування, самост­вердження, саморозвиток.

У системі інтересів виокремлюють ключові (головні) і друго­рядні. З урахуванням об'єкта інтересів останні можна класифіку­вати як: морально-етичні, інтереси безпеки праці, інтереси умов праці, інтереси режиму праці і відпочинку, грошово-фінансові, майнові та ін.

З погляду часових аспектів інтереси розрізняють як поточ­ні і перспективні, з позиції усвідомлення вони бувають істин­ні, помилкові, неправильні, фальшиві. Носіями інтересів є ін­дивіди, групи, класи, соціальні прошарки, господарюючі су­б'єкти і т. д.

У реальному житті єдність інтересів досягається через реалі­зацію кожного з них у процесі взаємодії і взаємозв'язку. Так, особистий інтерес працівника не можна реалізувати, якщо не бу­де реалізований інтерес підприємства (підприємця), споживача продукції, суспільства в цілому.

ü довища; колективні — транспорт, відпочинок;

ü фізіологічні — продукти харчування, забезпечення житлом;

ü духовні — розвиток науки і просвітництва, культурний відпочинок;

ü соціальні — умови праці, задоволеність працею, охорона здоров'я, обслуговування.

Усвідомлені потреби мають назву економічних інтересів.

Економічні інтереси можливо класифікувати за деякими критеріями:

1) за суб’єктами:

- особисті (індивідуальні);

- групові (колективні);

- державні;

2) за об’єктами:

- матеріальні (майнові, фінансові);

- духовні (інтелектуальні);

- соціальні (влада, місце в суспільстві);

3) за засобами реалізації:

- завдяки зростанню доходів;

- за рахунок нагромадження колективного і національного багатства;

- за рахунок підвищення соціально-економічної ефективності.

Суперечності, властиві економічним інтересам, мають суб’єктивні й об’єктивні підстави. Суб’єктивний аспект пов’язаний з індивідуальними особливостями кожної особистості, свідомим вибором нею певної діяльності. Об’єктивна сторона спирається на специфіку певного історичного періоду, який склався незалежно від волі й свідомості людини. Зіткнення інтересів може мати еволюційний (неантагоністичний) і революційний (антагоністичний) характер. Тому проблема пошуку компромісів, тобто узгодження інколи протилежних інтересів має принциповий характер для стабільного соціально-економічного розвитку.

3.2 Альтернативні витрати. Крива виробничих відносин.

Як ми визначили раніше, об’єктом політекономії є економічні відносини на усіх рівнях. Тому в другій темі ми повинні підкреслити ключові загальні моменти існування і розвитку економічних систем.

Стрижнем економічної дійсності є виробнича діяльність, або виробництво. Виробництво - широка система дій , яка створює:

1) матеріальні й духовні блага, які необхідні для існування людини;

2) інші умови відтворення життя людей, зокрема виробничі відносини.

Виробництво має двоїстий характер.

По-перше, йдеться про створення благ для подальшого споживання.

По-друге, мається на увазі створення вартості для можливого подальшого обміну.

Виробництво як безперервний процес, якій постійно повторюється, має назву відтворення.

Треба відрізняти виробництво і працю. Праця - цілеспрямована діяльність людей щодо створення необхідних благ за допомогою інших чинників. Але особливий вплив на виготовлення блага має природа, що найбільш помітно у сільському господарстві, наприклад, вегетація рослин. Таким чином, спільна взаємодія людської праці й природних чинників створюють безпосередній виробничій процес. На цей випадок доречна цитата англійського економіста 17 ст. Уїльяма Петті: “Праця є батьком багатства, а земля його матір`ю”.

У політекономії відрізняють виробництво у вузькому й широкому значенні.

Вузьке значення характеризує безпосереднє створення благ.

Широке значення складається з чотирьох основних фаз:

- безпосередньо виробництво (вузьке значення терміну);

- розподіл;

- обмін;

- споживання.

Виробництво є складним процесом поєднання чинників(факторів):

- особистий чинник у вигляді людини, яка працює;

- речовий чинник у вигляді засобів виробництва.

Саме процес поєднання слід розглядати за допомогою категорій характер і спосіб поєднання.

Характер поєднання пов’язаний зі соціально-економічним аспектом виробничих відносин, насамперед з відносинами власності.

Спосіб поєднання описує організаційно-економічні особливості відносин, наприклад, комбінацію взаємодій особистого і речового чинників.

Треба підкреслити, що в політекономії популярна так звана теорія факторів виробництва, за якою визначають такі основні рівноправні чинники:

- наймана праця з винагородою (ціною) у вигляді зарплати;

- капітал з винагородою у вигляді відсотку;

- земля ті інші природні ресурси з винагородою у вигляді ренти;

- підприємництво (підприємницькі здібності) з ціною у вигляді прибутку.

Економічними називаються обмежені ресурси, альтернативне використання яких дозволяє одержувати різні за ефективністю показники.

Висновок: необхідно шукати оптимальне сполучення ресурсів, яке максимізує показники ефективності.

Графічно обмеженість ресурсів аналізується за допомогою кривої виробничих можливостей (КВМ).

В

С ·

E ·

D ·

А

Рис. 3.1 Крива виробничих можливостей

КВМ – це безліч точок, що представляють різні комбінації одночасного виробництва двох альтернативних товарів при повному використанні обмежених ресурсів. Якщо по осях координат розташувати обсяги виробництва товарів А і В, то КВМ являтиме собою убутну опуклу криву, що порозумівається чинністю закону зростання альтернативних витрат.

Закон зростання альтернативних (вменених) витрат наголошує: кожна додаткова одиниця виробництва одного товару веде до все більш убутного виробництва іншого товару.

Точка С на лінії КВМ зазначає ситуації при повному використанні ресурсів

При неповному використанні ресурсів точка спільного виробництва товарів А і В, тобто D, лежатиме нижче КВМ, а недосяжний рівень спільного виробництва при дефіциті ресурсів буде ілюструватися точкою E вище КВМ.

Правобічне зрушення КВМ означає економічне зростання при наступних ресурсних передумовах:

1) збільшення обсягів національних ресурсів;

2) більш ефективне використання наявних національних ресурсів;

3) імпорт ресурсів.

Будь-яка виробнича діяльність є націленою на кінцевий результат. Тому підсумком виробничої діяльності є співставлення витрат виробництва та його підсумків.

3.3 Ефективність суспільного виробництва

Ефективність виробництва – це співвідношення результатів і витрат. Як правило, ефективність є відносним показником з чисельником у вигляді кінцевої цифри і зі знаменником у вигляді даної, початкової величини.

Наприклад, продуктивність (ефективність) праці є підсумок відношення обсягу продукції до середньоспискової чисельності робітників або витрат робочого часу:

Пр = П / Кс; Пр = П : Ч,

де Пр – продуктивність праці; П – обсяг продукції; Кс – середньоспискова кількість робітників; Ч – час роботи, що відпрацьований.

Ефективність основних фондів вимірюється за допомогою показників фондовіддачі (ФВ) й фондоозброєності (ФО):

ФВ = П : Ф; ФО = Ф : Кс,

де П – обсяг продукції; Ф – вартість основних фондів; Кс – середньоспискова кількість робітників.

Ефективність використання сировини й матеріалів вимірюють за допомогою показника матеріалоємності (МЄ):

МЄ = М : П,

де М – вартість матеріалів; П – обсяг продукції.

Існують інші часткові показники економічної ефективності, наприклад, використання інвестицій, власних активів та ін.

У практиці міждержавних зіставлень використовують показники валового внутрішнього продукту або валового національного доходу на душу населення.

На відміну від ефективності економічний ефект є абсолютною величиною і являє собою грошову користь від використання більш продуктивних чинників виробництва.

Соціальний ефект полягає у підвищенні соціальних стандартів життя, наприклад, зростанні тривалості життя, доходів на душу населення, рівня освіченості. Зазначені три величини використовує ООН для розрахунку індексу людського розвитку.

Розвиток суспільного виробництва ґрунтується на прогресі науки й техніки.

Наука – специфічний вид людської діяльності, що виробляє нові знання.

Техніка – сукупність засобів виробництва, що використовуються у виробництві.

Технологія – особливий процес поєднання всіх факторів з метою досягнення конкретного кінцевого результату.

Науково-технічний прогрес – безперервний процес розвитку науки, техніки й технологій.

Науково-технічна революція (НТР) – якісний стрибок у розвитку знань і технологій. Останній етап НТР пов’язують з початком комп’ютерної ери.

Новий етап НТР обумовив революційні зрушення у змісті й характері праці.

Зміст праці обумовлюється безпосереднім впливом продуктивних сил.

Ключовими категоріями, які описують зміст праці, є такі:

- продуктивність (продуктивна сила) як результативність діяльності конкретного працівника з точки зору виробництва продукту;

- інтенсивність праці як характеристика напруження, зусиль при діяльності;

- якість праці як рівень професійної майстерності робітника;

- складність праці як риса рівня кваліфікації на підставі досвіду, освіти, навичок;

- важкість праці як рівень впливу роботи на стан здоров’я людини;

- озброєність праці як рівень її оснащеності.

Характер праці відображаєособливості впливу виробничих відносин на трудову діяльність. Наприклад, історичний аспект дозволяє визначити такі основні етапи розвитку трудової кооперації:

- проста кооперація на підставі ручної праці без її поділу;

- мануфактура , для якої додатково характерний поділ праці;

- фабрична кооперація з поєднанням поділу праці й використання машин і механізмів.

Особливості сучасних змін у характері й змісті праці ви розглянете на семінарських заняттях, зокрема такі категорії, як автоматизація, комп’ютеризація, ергономізація, гуманізація праці та ін.

 

Література

 

1. Е.М. Воробьев, А.А.Гриценко, М.Н.Ким. Экономическая теория .-“Фортуна-пресс”, 2000.- 411 с.

2. О.Ю. Мамедов. Современная экономика.- Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998.-672 с.

3. В.Д. Камаев. Экономическая теория: Учебник.- М.: “ВЛАДОС”, 1998.- 640 с.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с.

5. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., прероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с., та 1994 р. видання.

6. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. Основи економічної теорії.- К.: Вища шк., 1994.- 559 с.

7. Основы экономической теории: Учебник./ Под общ. ред. С.В. Мочерного. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – 607 с.

8. Медведев В.А. Политическая экономия, М.: Политиздат, 1990. – 735 с.

9. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.: Вища шк. – Знання, 1998. – 478 с.

10. В.В.Селезнев. Основи рыночной экономики.- К.: А.С.К.2000.- 544 с.

11. О.Ю. Мамедов. Политическая экономия. - Ростов н/Д.: “Феникс”, 1999.-160 с.

12. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 320 с.

13. Пруссова Л.Г. Экономика в вопросах и ответах. Учебно-методическое пособие. – К.: ООО «УИПК «ЭксОб», 1999. – 320 с.

14. Пруссова Л.Г. Экономика. Тренінг-курс. Учебно-методическое пособие. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 1999. – 632 с.

15. Райзберг Б.А. Основы экономики: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 408 с.

16. Рузавин Г.Н., Мартынов В.Т. Курс рыночной экономики. – М.: изд-во “Банки и биржи”, 1995.

17. Шило Д.Д., Михайлов А.П. Основы рыночной экономики: Экономическая теория: Учеб. пособие [для студентов высш. учебн. заведений]. – К.: Европ. ун-т финансов, информац. систем, менеджмента и бизнеса, 2000. – 248 с.

18. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво,маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві. / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с. та 1994 р. видання.

19. Чухно А.А., П.С.Єщенко, Г.Н. Климко та ін. Основи економічної теорії.- К.: Вища шк., 2001.-606 с.

20. Роднікова Т.В. Основи економічної теорії. Навчальний посібник.- К.: 1995.-144с.

21. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. Тести. Задачі. Кроссворди.-К.: 1998,-256 с.

22. Мочерний С.В. Основи економічних знань: запитання і відповіді.-К.: 1996,-272 с.

23. Башнянин Г.І. Політична економія.-К.:Ніка-центр, 2000.-527 с.

24. А.С.Філіпченко, О.І.Рогач, І Шнирков та ін. Світова економіка: Підручник.- К.: Либідь, 2000.- 582 с.

25. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації.-К.: КНЕУ, 2001.-340 с.

26. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Тести, ситуаційні завдання, практикум розв’язання.- К.: Четверта хвиля, 1997.- 144с.

27. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень.- К.: Знання –Пресс, 2000.- 514 с.

28. Фальцман В.К. Основы микроэкономики. - М.: ТЕИС, 1999.- 81с.

29. И.П.Николаева. Основы микроэкономики.- М.: ЮНИТИ-ДАНА,2000 – 169 с.

30. Чечевицина Л.Н. Микроэкономика. Экономика предприятия.- Ростов – на- Дону: Феник, 2000.-382 с.

31. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики.- М.: НОРМА 2002.- 572 с.

32. А.Г.Савченко. Макроекономіка.- К: Либідь, 1995.- 208 с.

33. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи економічної теорії: вправи для студентів. Навчальний посібник.-К.: Знання,1998.-117 с.

34. А.Н.Румянцев. Политическая экономия.- М., Политиздат, 1977.-608 с.

35. А.Н.Румянцев. Политическая экономия.- М., Политиздат, 1982.-591 с.

36. А.Н. Малафеев, В.А. Прокофьева, Н.Ф.Иванова. политическая экономия - М.: Политиздат, 1987.-287 с.

37. М.И.Волков. Политическая экономия.Словарь.-М.: Политиздат, 1981.-493 с.

38. М.А. Павловський. Суспільство та економіка перехідного періоду: Шлях України.-К.: Техніка, 1997.- 152с.

39. Е.Ф. Авдокушин. Международные экономические отношения.- М.: Маркетинг, 2000.-320 с.

40. А.С. Філипенко, В.А.Вергун, І.В. Бураківський та ін. Економіка зарубіжних країн-К.: Либідь, 1996.- 416 с.

41. Э.А. Кузнєцов. Экономика: Учебное пособие.- Х.: Одисей, 2003.- 408 с.

42. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2001.-328 с.

43. Ніколенко Ю.В. Політекономія.- К.:ЦУЛ, 2003. - 412 с.

44. Г.А.Оганан, В.О. Паламарчук, А.П.Румянцев та ін. Політична економія.- К.: МАКП, 2003.- 520 с.