Звільнення від влади диявола

Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка:3 Ісус розбиває твердження фарисеїв 20-30

20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти.

21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: "Він не при собі!"

22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.

23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: "Як може сатана сатану виганяти?

24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись.

25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти.

26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав!

27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату.

28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили.

29. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний."

30 Вони бо мовили: "Він має нечистого духа."

2.1) Обвинувачення зі сторони родини Ісуса (3:19б-21)

Марко має різні літературні техніки подання звістки про життя Ісуса. Цей уривок є прикладом техніки, яку назвали «Засіб канапки» або «Маркова канапка». Це коли історія переривається і вставляється уривок, який, здається, не відноситься до історії. Історія про рідних Ісуса переривається уривком про книжників.

В Ів. 10:20 також сказано, що Ісуса називали божевільним (20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?») , а в Ів. 7:5- що його рідні не вірили в нього (5 Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! ).

Сім’я Ісуса не була цілком відмінна від книжників в їхньому розумінні, ким в дійсності був Ісус. Вони також цього не розуміли.

«Свояки» (інш. переклад – ближчі) (3:21). Грецький вислів «ті, що про нього (hoi par’ autou)» вживається, вірогідно, щоби описати рідних Ісуса (див. 3:31-35). Вони намагалися схопити його, щоби він не бентежив родину. Деякі рукописи змінили оригінальний вислів (що не є вірно) на слова «книжники і інші», щоби пом’якшити шокуючий характер випадку, в якому проти Ісуса виступають його рідні.

2.2) Обвинувачення зі сторони книжників (3:22). Захист Ісуса (3:23-27) і його вирок книжникам (3:28-30)

По-перше, Ісуса звинувачують в тому, що він опанований певним демоном, по-друге – в тому, що його екзорцизми (вигнання бісів) були через посередництво сатани.

Ісус пояснює свою позицію 3ма способами, кожний з яких має однакову структуру: якщо царство, дім, сатана поділиться проти себе, то не зможе встоятись. Невисловлений висновок полягає на тому, що Ісус аж ніяк не може належати до спільноти сатани.

Ісус, як «Сильніший» (Мр. 1:7), ввійшов в дім сатани і зв’язав його, а то Він не міг би виганяти злих духів. Ісус не лише не є на стороні сатани, Він є його ворогом.

Непростимий гріх, в контексті Євангелія Марка, полягав в тому, що сила Св. Духа, яка діяла в оздоровляннях Ісуса, приписувалась сатані.

Коментарі СВЯТИХ ОТЦІВ

«Якщо будинок розділиться сам у собі» (3:25)

Єдині в Дусі

Духа нечистого Господь показує розділеним в собі. Дух же Святий не тільки не розділений у Собі, але і робить нерозділеними тих, кого до Себе збирає. Він відпускає гріхи, розділені в собі, і перебуває в очищених, щоб стали подібні до тих, про яких написано в «Діяннях апостолів»: У багатьох, хто увірував, було одне серце і одна душа (Діян. 4:32). (Августин Гіппонський «Проповіді»)

«Ніхто, увійшовши в дім сильного, не може пограбувати добро його, якщо спершу не зв'яже сильного» (3:27а)

Звільнення від влади диявола

Сам Господь Ісус Христос говорить: Ніхто, увійшовши в дім сильного, не може пограбувати добро його, якщо перед тим не зв'яже сильного. Під «сильним» слід розуміти диявола, який полонив рід людський. Він утримував - за допомогою різних гріхів і віроломства - свої "речі", тобто людей, яких Христу належало і навернути в Своїх вірних. «Сильний» повинен бути пов'язаний. У «Одкровенні» апостол говорить: І побачив я Ангела, що сходив з неба, який мав ключ від безодні, і ланцюги великі в руці своїй. Він взяв дракона, змія давнього, що є дияволом і сатаною і зв'язав його на тисячу років (Одкр. 20:1-2), тобто стримав і приборкав владу його над тими, кого той спокушав і ким володів, щоб зробити їх знову вільними. (Августин Гіппонський «Про місто Боже»)

Сила Його немочі

Він переміг диявола спочатку праведністю, потім силою. Праведністю, оскільки на Ньому не було ніякого гріха ( Пор. 2Кор.5:21), однак Він був убитий їм надзвичайно несправедливо. Силою, оскільки Він повстав з мертвих, щоб вже ніколи не вмирати ... (Пор. Рим. 6:9.). Отже, в немочі, яку Він прийняв зі смертною плоттю, а не в силі безсмертя, був розп'ятий Христос (Пор. 2 Кор. 13:4). Про цю неміч говорить і апостол: ... немічне Боже міцніше від людської сили (1Кор. 1:25). (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

Момент перемоги

Не важко побачити, як диявол був повалений в той самий час, коли Той, Кого він вразив, воскрес. Важливіше і набагато складніше для розуміння побачити, як диявол був переможений у той самий момент, коли, як йому здалося, він уже переміг, тобто коли Христос був розп'ятий. Бо в цей самий момент кров Того, в Кому не було ніякого гріха, пролилася заради прощення наших гріхів (Пор. Мат. 26:28; 1 Ів. 3:5.). Тих, кого диявол заслужено утримував в гріху, ввергаючи в погибель, заслужено звільняє Той, Хто, не маючи жодного гріха, незаслужено приймає смерть (Пор. Євр. 2:14.). Через цю праведність повалений був сильний і укладений був у кайдани, так що посудини його тепер могли бути розкрадені. Посудини, що були в нього і його ангелів посудинами гніву, стали відтепер посудинами милосердя (Пор. Рим. 9:22-23). (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

«І тоді розграбує дім його» (3:27б)

Скутий Людиною

Ангел-боговідступник скидається голосом Того, Хто був виставлений на висміювання; Син Чоловічий, що дотримувався волі Божої, перемагає його. Людину звабив він на початку порушити заповідь Творця, і людина слідом за цим виявилася в його владі. Влада ж його - гріх і відступництво, ними він і обплутав його (Пор. Бут. 3:1-6). Тому й повалити сатану мусила людина: укласти в ті ж кайдани, в які він колись замкнув людину, щоб, звільнившись від кайданів, тобто гріха, людина повернулася назад до свого Бога (Пор. Рим.5:18). Бо, коли диявол скутий, людина вільна, тому що ніхто, увійшовши в дім сильного, не може розграбувати майно його, якщо спершу не зв'яже сильного (Пор. Мат. 12:29). Господь, що виконує волю Отця, показав його втікачем від закону і змусив його підкоритися. Чоловік (мається на увазі Спаситель в його людській природі) розкрив його - втікача і боговідступника; потім Слово скувало його як Свого втікача та пограбувало речі, які належать йому (Пор. Рим. 5:16), тобто людей, яких він утримував та якими розпоряджався. Справедливо полонений був той, хто несправедливо полонив людину. Таким чином людина, що була полонена раніше, була вирвана з-під влади свого повелителя милістю Бога Отця. Отець зглянувся над Своїм творінням, давши очисне Спасіння через Слово Христа, щоб людина зрозуміла, що нетлінність не від неї самої, а дар Божий. (Іриней Ліонський "Проти єресей")

2.4) Вирок Ісуса книжникам (3:28-30)

Огляд: Божий Дух живе в святих, тобто в тих, хто живе вірою, тоді як «ті, що хулять Духа» - це ті, хто, одного разу удостоївшись прийняти Бога, свідомо зраджують своєму покликанню (Оріген); а також ті, хто заперечує самі основи християнської віри та життя, оскільки саме Дух свідчить про Христа (Новаціан). Святий Дух різноманітний, як різноманітні дари, що породжуються Ним в людях (Григорій Назіанзин). Слова, вимовлені Христом, не заперечують самої можливості покаяння (Августин Гіппонський).

«Хто хулитиме Духа Святого» (3:29)

Зрада покликанню

Сила Бога Отця і Бога Сина являє себе в рівній мірі через будь-яке творіння (Пор. Рим. 1:20), причетність же Духові Святому, як бачимо, властива тільки святим (Пор. Рим. 8:10; Гал.6:8). Про це сказано: Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки під впливом Духа Святого (1 Кор. 12:3). І от самі апостоли удостоюються почути: Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий (Діян. 1:8). У відповідності зі словами: Якщо хтось скаже слово на Сина Чоловічого, проститься йому (Мат. 12:32), я вважаю, що людина, будучи причетною до слова і розуму, якщо перестане жити розумно, то вчинить неосвічено і безглуздо, і тому може бути прощений. Однак, якщо вже був гідний стати причетним до Духа Святого і зненацька відступає від Нього, то це і буде означати хулити Духа Святого (Пор. Мат. 12:31-32). (Оріген "Про начала")

Можливість прощення

Не те, щоби це було хулою, за яку неможливо отримати прощення, оскільки і таке прощається, якщо буде належне покаяння. (Августин Гіппонський «Проповіді»)