Суд над Ісýсом в Пóнтія Пылáта

 

11. Ісýс жэ став пырыд начяльніком. І спытáв Ёго начяльнік: «Чы Ты Цар Іудéйськый?» Ісýс сказáв ёмý: «Ты кáжэш».

12. І як выновáтылы Ёгó пэршосвяшчэннікы і старшыны, Вин ныц ны одкáзував.

13. Тоды кáжэ Ёмý Пылáт: «Чы ны чýйіш, кылько свíдчять прóтів Тыбэ?»

14. І ны одказáв ёмý ны на однэ слóво, то начяльнік нáдто дывовáвся.

15. На свято ж, на Пáску, начяльнік мав звычай пускáты на вóлю ля нарóда одногó засýджаного, когó людэ хотíлы.

16. Був там і выдóмый засýджаный, шо звáвся Варáвва.

17. То от, як зобрáлысь воны, сказáв йім Пылáт: «Когó хóчытэ, шоб я пустыв вам на вóлю: Варáвву чы Ісýса, шо зовýть Хрыстóм?»

 

[с. 85]

 

18. Бо знав, шо продалы Ёгó з завыдкув.

19. А тоды, як сыдíв вин на судíйському мíсьці, ёгó жинка послáла сказáты ёмý: «Ныц ны робы Прáвыдныковы Томý, бо я тыпэр в сні мнóго вытырпыла з-за Ёгó».

20. Алэ пэршосвяшчэннікы і старшыны пудбухтóрылы нарóд просыты Варáвву, а Ісýса погубыты.

21. Тоды начяльнік спытáв йіх: «Комý з двох вытэ хóчытэ, коб я дав вóлю?» Воны сказáлы: «Ля Варáввы».

22. Пылáт кáжэ йім: «Шо ж мынí робыты з Ісýсом, шо зовэцьця Хрыстóм?» Кáжуть ёму всі: «Хай бýдэ росп’ятый!»

23. Начяльнік сказáв: «Якóе ж зло Вин зробыв?» А воны шэ ёмч крычялы: «Хай бýдэ росп’ятый!»

24. Пылáт, пубáчывшы, шо ныц ны помагáе, а заворýха шэ ёмчае, взяв воды, помыв рýкы пырыд нарóдом і сказáв: «Нывыновáтый я в кровí Гэтого Прáвыдныка; дывíтэсь вытэ».

25. І ввэсь нарóд сказáв в одкáз: «Кров Ёгó на нас і на нáшых дíтюх».

26.Тоды дав вин йім вóлю ля Варáввы, а Ісýса, збывшы, оддáв, шоб росп’ялы Ёгó.

 

Збыткы над засýджаным Ісýсом. Тырнóвый вынóк

 

27. Тоды начяльніковы солдáты, завíвшы Ісýса до прытóрыйі, зобрáлы на Ёгó цíлу рóту.

28. І знявшы з Ёгó одэжу, наложылы на Ёгó баграныцю (чырвóну накыдку, чырвóного плашчя).

29. І сплíвшы вынкá с тэрону, зложылы Ёмý на гóлову і далы Ёмý в прáву рýку кыя, шоб опырáтысь. І станóвлячысь пырыд Йім на колíна, насмíхувалысь над Йім, кáжучы: «Рáдуйся (Раднíй) Цар Іудéйськый!»

30. І плёвáлы на Ёгó, і взявшы кыя, былы Ёгó по головí.

 

Ісýса роспынáють

 

31. А як назбытковáлысь з Ёгó, знялы з Ёгó баграныцю і зложылы на Ёгó одэжу Ёгó і повылы Ёгó роспынáты.

32. Выхóдячы, воны судосылы одногó Корыныянына, шо звáвся Сымоном; гэтого застáвылы нысты крыжа Ёгó.

 

[с. 86]

 

33. І прышóвшы на мíсьце, шо зовэцьця Голгóфа, шо знáчыть «Чоловóе мíсьце».

34. Далы Ёмý пыты óцоту, змíшаного з жовчéю (з гóраччу), і покуштáвшы, ны схотíв пыты.

35. Тыйі, шо роспынáлы Ёгó, подылылы Ёгó одэжу, кынувшы жэрыба; бо збýтысь скáзаному прорóком: «Подылылы одэжу мою і на рýбы мойí кынулы жэрыба».

36. І посадывшысь, пылновáлы Ёгó там.

37. І прымоцёвáлы над головóю Ёгó нáпысь, якáя знáчылась вынóю Ёмý: «Гэтой е Ісýс, Цар Іудéйськый».

38. Тоды росп’ялы з йім два розбийныкы: одногó по прáву рýку, а дрýгого по лíву.