Збыткы над росп’ятым Ісýсом

 

39. А хто прохóдыв тудóю, то обляскувалы Ёгó словáмы, мотáючы свойíмы гóловамы,

40. і казáлы: «Той, шо руйнýе хрáма і за тры дні знов ёгó стáвыть! Выратуй Сыбэ Самóго; як Ты Сын Бóжый, то зыйды с крыжа».

41. Гэтак сáмо й пэршосвяшчэннікы с кнíжныкамы й старшынамы, насмíхуючысь, казáлы:

42. «Дрýгых ратовáв, а Сыбэ Самóго ны мóжэ вратовáты. Як Вин Цар Ізрáілюв, то ныхáй зáрэ зыйдэ с крыжа, і мы повíрымо Ёмý.

43. Нáдывся на Бóга, хай зáрэ спасэ Ёгó, як Вин вгыдный Ёмý. Бо Вин жэ казáв: «Я – Сын Бóжый».

44. Гэтак сáмо й розбийныкы, росп’яты з йім, лыховыдылы Ёгó.

Смэрть Ісýса Хрыстá

 

45. А од шóстыйі годыны аж до дывятыйі булá поночóта по всюй зымнí.

46. А кóло дывятыйі годыны Ісýс гукнýв ёмко (мицным гóлосом): «Ылы, ылы! Ламá сав(б)ахт(ф)аны, шо знáчыцьця: «Бóжэ Мий, Бóжэ Мий, нáшо Мынэ покынув?»

47. Дэхто с тых, шо стоялы там, чýючы гэтэ, казáлы: «Ілью клычэ Вин».

 

[с. 87]

 

48. І одрáзу одын з йіх побíг, взяв гýбку, набрáв в йійí óцоту, наткнýв на кыя і дав Ёмý, шоб посмоктáв.

49. Гынчы казáлы: «Обожды онó, пубáчымо, чы прыдэ Ілья ратовáты Ёгó».

50. А Ісýс знов ёмко (мицным гóлосом) гукнýв і оддáв душу...

51. І от, зáнавысь в хрáмовы розодрáлась звэрху донызу; і зымня страсынýлась, і трíснулы камынí.

52. І могылы пооткрывáлысь, і мнóго тíлэй вмэрлых святых воскрэсло.

53. І выйшовшы с трýнэй пóсля тогó, як Вин воскрэс, ввыйшлы в святóе мíсто і явылысь мнóгым.

54. А сóтнік і тыйі, шо з йім вартовáлы Ісýса, пубáчывшы, як трасэцьця зымня, і всэ, шо зробылось, налякáлысь ёмко і казáлы: «Напрáвду Вин був Сын Бóжый!»

55. Булó там тóжэ мнóго молодыцéй, шо дывылысь здалíк; воны йшлы за Ісýсом з Галылэйі, слýжачы Ёмý.

56. Пóмыз йíмы булá Марíя Магдалына, і Марíя, мáты Якова і Іóсійі (Ёсыпа), і мáты сыныв Завыдíёвых.

 

Ісýса хавáють

 

57. А як прышóв вэчор, то прышóв богáтый чоловíк з Арыматэйі, по ймэнню Ёсып, якый тóжэ гучывся в Ісýса.

58. Вин, прышóвшы до Пылáта, просыв тíла Ісýсового. Тоды Пылáт сказáв оддáты тíло.

59. І забрáвшы тíло, Ёсып обгорнýв Ёгó чыстыю плашчаныцію.

60. І положыв Ёгó в нóвому своёму грóбовы, якóго вырубав в скалí; і прывалывшы вылыкого кáмыня до двырэй грóба, пошóв стыль.

61. Булá там Марíя Магдалына і дрýга Марíя, шо сыдíлы напрóтів грóба.

 

Стрáжа (Вáрта) кóло грóба Ісýсового

 

62. А на дрýгый дэнь пóсля п’ятниці зобрáлысь до Пылáта пэршосвяшчэннікы і фарысéйі

 

[с. 88]

 

63. і казáлы: «Пáну! Нам прышлó навмíй, шо обмáншчык той шэ пры жывытті сказáв: «Чырыз тры дні воскрэсну».

64. То прыкажы вартовáты грóба до трэтёго дня, шоб учынікы Ёгó, прышóвшы вночí, ны вкрáлы Ёгó і ны сказáлы нарóдовы: «Воскрэс з мэртвых»; і бýдэ остáтній обмáн горíшый за пэршый.

65. Пылáт сказáв йім: «Мáйітэ вáрту; ідíтэ, вартýйтэ, як знáйітэ».

66. Воны пошлы і, опычятавшы кáмыня, постáвылы кóло грóба вáрту.

 

Глава 28

 

Ісýс Хрыстóс воскрысáе і вознóсыцьця