Ісýс кóрмыть выыкый гурт людэй

 

30. І зобрáлысь апóстолы до Ісýса і росказалы Ёмý всэ – і шо зробылы, і чомý нагучылы.

31. Вин сказáв йім: «Ідíтэ одны в пустэлнэ мíсьце і крóхы опочыньтэ. Бо мнóго булó, шо прыхóдылы і шо отхóдылы, то вам і пойíсты ны булó колы».

32. І поплывлы самыйі на лóдцы в пустэлнэ мíсьце.

33. А людэ пубáчылы, як воны отплывáлы, і мнóго хто познáв йіх. І бíглы туды пíшо з усíх міст, і опырыдылы йіх, і зобрáлысь до Ёгó.

34. Ісýс, выйшовшы, пубáчыв нáтто мнóго людэй і пошкодовáв йіх, бо воны булы бы овычкы быз пастухá, і почяв йіх мнóго чомý гучыты.

35. А як чясу вжэ пройшлó шмат, то Ёгó учынікы прышлы до Ёгó і кáжуть: «Мíсьце тут пустэлнэ, а чясу вжэ мнóго,

36. то пусты йіх, шоб воны пошлы в блыськы сёла і на хутырí да купылы собí хлíба; бо в йіх нымá чогó йíсты».

37. А Вин на гэтэ сказáв йім: «То вытэ дáйтэ йім пойíсты». А воны Ёмý сказáлы: «Мóжэ сыбá нам пойты да купыты хлíба дынáрув на двíсты і дáты йім йíсты?»

38. Алэ Вин спытáв йіх: «Кылько в вас хлíба? Сходíтэ, подывíтэсь». Воны, повíдавшы, сказáлы: «П’ять бýлок і дьві рыбыны».

39. Тоды сказáв йім россадыты всіх на зылёнуй травí кýпкамы по кылько чоловíк.

40. І сíлы радóчкамы по сто і по підісят.

41. Вин взяв п’ять бýлок і дьві рыбыны, подывывся на нэбо, поблагословыв і поламáв булкы, і дав Свойíм учынікáм, шоб воны роздалы йім; і дьві рыбыны тóжэ роздылыв на всіх.

42. І йíлы всі, і понайідáлысь.

 

[с. 106]

 

43. І шэ набрáлы кавáлкув хлíба і з рыбы остáткув дванáццэть пóвных кóшыкув.

44. А булó тых, шо йíлы, дэсь коло п’ятí тысяч чоловíк.

 

Ісýс хóдыть по водí

 

45. І одрáзу ж прыказáв учынікáм Свойíм сíсты в лóдку і поплывсты на той бик до Выфсайíды, пóкыль Вин отпрáвыть нарóд.

46. І, отпрáвывшы йіх, пошóв на горý помолытысь.

47. Ввэчыры лóдка булá сырыд мóра, а Вин одын на зымнí.

48. І пубáчыв, як воны, плывучы, быдýють, бо вíтёр був йім напрóтів. То кóло чытьвёртыйі стрáжы нóчы (с 3-х до 6-ті рáнку) пудыйшóв до йіх, йдýчы по мóры, і хотíв мынýты йіх.

49. Воны пубáчылы Ёгó, як Вин ішóв по мóры, і подýмалы, шо гэто здань, і залымынтовáлы.

50. Бо всі Ёгó бáчылы і злякáлысь. Вин одрáзу заговорыв з йíмы, сказáвшы йім: «Стáньтэ одважнíшымы; гэто Я, ны бийтэсь».

51. І зайшóв до йіх в лóдку, і вíтёр втых. І воны нáдто зумíлысь, і дывовáлысь.

52. Бо ны розобрáлысь в чýдовы про хліб; бо сырця йíхы булы закамынíлы.

 

Ісýс лíчыть в сторонí Гынысарэтськуй

 

53. Пырыплíвшы, прыбулы в зэмню Гынысарэтську і прыстáлы до бэрога.

54. Як выйшлы воны з лóдкы, то одрáзу тыйі людэ, познáвшы Ёгó,

55. оббíглы всю тýю околышность і, дэ почýлы, то стáлы на постэлях прынóсыты хвóрых туды, дэ Вин був.

56. І куды б Вин ны прыхóдыв, в сёла, чы в містá, чы в прысёлы, то клалы ныдýжых на полóнях і просылы Ёгó, шоб йім хоч доткнýтысь до крáю Ёгó одэжы. І котóры дотыкáлысь до Ёгó, то злíчувалысь.

 

[с. 107]

 

 

Глава 7

Спóры нашчóт прыдáній (традíцый)

 

1. Зобрáвшысь, прышлы до Ёгó з Йірусалыма фарысéйі і дэхто с кнíжныкув.

2. І, пубáчывшы дэкого з Ёгó учынікыв, шо йíлы хліб нычыстым, гэто знáчыть, з ныпомытымы рукáмы, доганялы.

3. Бо фарысéйі і всі іудéйі, прыдэржуючысь старынных прыдáній, ны йідять, ны помывшы чысто рук.

4. І, прышóвшы з рынка, то, ны помывшысь, ны йідять. Е й шэ мнóго шо, чогó воны зáвшы прыдэржуюцьця – дывытысь, шоб булы помыты мыскы й кýбкы, мíдный посýдок і ослóны.

5. Пóсля пытáють Ёгó фарысéйі і кнíжныкы: «Чогó Твойí учынікы ны рóблять так, як пырыдавáлы старыйі людэ, да йідять хліб з ныпомытымы рукáмы?»

6. Вин жэ на гэтэ йім сказáв: «Дóбрэ прорóчыв про вас, прыблýдэй, Ісáія, якый пысáв: «Гэты людэ почытáють Мынэ на словáх, а йíхэ сэрцэ далёкэ од Мынэ.

7. Алэ дáрма почытáють Мынэ, гýчачы нагýкам і зáповыдям людськым» (Ісаія, 29, 13).

8. Бо вытэ, заныхáявшы зáповыдь Бóжу, прыдэржуйітэсь традíцый людськых, шоб мыты кýбкы й мыскы і шэ мнóго чогó рóбытэ, похóжэ на гэтэ».

9. І сказáв йім: «Чы дóбрэ, шо вытэ отхóдытэ од зáповыді Бóжыйі, шоб прыдэржуватысь свойíх прыдáній?

10. Бо Моісéй сказáв: «Шанýй бáтька свогó й мáтыра свою», і «Хто обговóруе бáтька чы мáтыра, то ныхáй смэртю вмрэ» (Выход, 20, 12; 21, 17).

11. А вытэ кáжытэ: «Хто скáжэ бáтьковы й мáтыры «Корван», гэто знáчыть «Дарý Бóговы тóе, шо я мáвся б тобí дáты»,

12. то вжэ даéтэ ёмý прáво ныц бильш ны робыты ля свогó бáтька чы мáтыра,

13. замíнюючы слóво Бóжэ свойíмы прыдáніямы, якыйі вытэ сáмы встановылы; і шэ мнóго чогó похóжого рóбытэ».

 

[с. 108]