Модуль 2. Форми міжнародних економічних відносин. 1 страница

1. Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На долю торгівлі припадає біля 80% усього об‘єму міжнародних економічних відносин.

Роль міжнародної торгівліполягає в наступному:

Переборює обмеженість національної ресурсної бази.
Розширює ємність внутрішнього ринку і встановлює зв'язки національного ринку зі світовим.
Розширює масштаби виробництва, обмежені кривою виробничих можливостей.
Забезпечує одержання додаткового доходу за рахунок різниці національних і інтернаціональних витрат виробництва.
Розвиває спеціалізацію країни, збільшує обсяг виробництва.

Міжнародна торгівля має деякі особливості при порівнянні її з внутрішньою торгівлею, які виражаються в тому, що:

ресурси на міжнародному рівні більш мобільні, чим усередині країни;
кожна країна використовує свою, або резервну валюту;
міжнародна торгівля більш піддана політичному контролю.

Міжнародна торгівля - сфера міжнародних економічних відносин, що відбиває закономірності руху товарів і послуг за межі національних кордонів окремих держав і представляє собою сукупний оплачуваний товарообіг між усіма країнами світу. Проте поняття “міжнародна торгівля” застосовується й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Як міжнародну, так і внутрішню торгівлю характеризують три найважливіших характеристики:

загальний обсяг (товарообіг);
товарна структура( за основними видами продукції, за товарними формами);
географічна структура ( по країнах, по типах країн, тощо).

У міжнародній торгівлі товари враховуються:

за специфічними одиницями виміру;
за вагою: (брутто разом з упакуванням); нетто; нетто легальний (вага брутто - знижка на тару й упакування у відповідності з довідниками, таро-тарифам);
за витраченими на них фінансовими заходами.

Міжнародне співтовариство виробило цілий ряд принципів, на яких базується міжнародна торгівля (табл. 4.1.)

Таблиця 4.1. – Основні принципи міжнародної торгівлі.

№	Основні принципи міжнародної торгівлі
1.	Торговельні відносини базуються на основі поваги принципів суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав.
2.	Недопущення дискримінації, що може здійснюватися в зв'язку з належністю держав до різних соціально-економічних систем.
3.	Кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами.
4.	Економічний розвиток і соціальний прогрес можуть стати загальною справою всього міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами.
5.	Міжнародна торгівля повинна сприяти розвитку регіональних економічних угруповань, інтеграції й іншим формам економічного співробітництва між країнами, що розвиваються.
6.	Міжнародна торгівля повинна регулюватися правилами, що сприяють економічному і соціальному прогресу.
7.	Міжнародна торгівля повинна бути взаємовигідної і вестися в режи-мі найбільшого сприяння, у її границях не повинні застосовуватися дії, що шкодять торговельним інтересам інших країн.
8.	Розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються.
9.	Розвинуті країни, що діють у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити усе від них залежне, щоб не нашкодити і не впливати негативно на розширення імпорту з третіх країн, особливо країн, що розвиваються.
10.	Національна і міжнародна економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнародного поділу праці відповідно з потребами й інтересами країн, що розвиваються, і світу в цілому.
11.	Міжнародні установи і країни, що розвиваються, повинні забезпечити посилення припливу міжнародної фінансової, технічної й економічної допомоги для зміцнення і підтримки шляхом поповнення експортного виторгу країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення економічного росту.
12.	Значна частина засобів, що вивільняється внаслідок роззброювання, повинна направлятися на економічний розвиток країн, що розвиваються.
13.	Державам, що не мають виходу до моря необхідно надавати максимум можливостей, що дозволили б їм перебороти вплив внутріконтинентального положення на їхню торгівлю.
14.	Повна деколонізація відповідно декларації ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку і здійснення суверенних прав країн на природні багатства.

Для оцінки ступеня активності в міжнародній торгівлі звичайно використовують наступні показники: експортна квота; імпортна квота; структура експорту; структура імпорту; порівняльне співвідношення частки країн у світовому виробництві ВВП/ВНП і міжнародній торгівлі (рис. 4.2.).

Таблиця 4.2. - Показники, що характеризують участь країн у міжнародні торгівлі.

№ п/п	НАЙМЕНУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ
1.	Експортна квота країни в її ВВП
2.	Імпортна квота країни в її ВВП
3.	Зовнішньоторговельний оборот на душу населення
4.	Темпи росту зовнішньоторговельного обороту
5.	Темпи приросту зовнішньоторговельного обороту
6.	Імпорт на душу населення
7.	Темпи росту імпорту
8.	Темпи приросту імпорту
9.	Експорт на душу населення
10.	Темпи росту експорту
11.	Темпи приросту експорту

На розвиток міжнародної торгівлі впливає ряд факторів:

· розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

· НТР, що сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових областей економіки, прискорює реконструювання старих;

· активна діяльність міжнародних корпорацій на світовому ринку;

· регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі шляхом заходів Генеральної асоціації про тарифи і торгівлю (ГАТТ);

· лібералізація міжнародної торгівлі, перехід більшості країн до режиму, що включає скасування кількісних обмежень імпорту і зниження мита, створення вільних економічних зон;

· розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: ліквідація регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі;

Під терміном “зовнішня торгівля” розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, яка складається з ввозу і вивозу (імпорту і експорту), які оплачуються. Різноманітна зовнішньоторгова діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й обладнанням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Кожна держава при розробці своєї зовнішньоторговельної політики має можливість використання політики фритредерства (вільної торгівлі), тобто відсутності яких-небудь обмежень у взаємній торгівлі між країнами, або політики протекціонізму, тобто присутності обмежень у зовнішній торгівлі, що у їхньому безкомпромісному варіанті були характерні для минулих сторіч. У наш час ці два напрямки взаємопов’язані і перегукуються.

Хоча нині переважає концепція вільної торгівлі, думка про необхідність проведення протекціоністської політики ще досить поширена. Для виправдання введення торговельних бар'єрів протекціоністи приводять такі аргументи:

1) Необхідність забезпечення обороноздатності країни.

2) Збільшення внутрішньої зайнятості.

3) Захист нових галузей господарства та національних виробників.

4) Захист від демпінгу.

Незважаючи на всю переконливість аргументів на користь вільної торгівлі, у дійсності використовується велика кількість торговельних бар'єрів.

1) Мита - акцизні податки на імпортні або експортні товари, що вводяться з метою одержання доходів або для захисту місцевих виробників, а також забезпечення федерального бюджету податковими надходженнями. Мита установлюються відповідно до Закону України «Про єдиний митний тариф України».

2) Система квотування (контингентування) товарів - встановлення максимальних обсягів товарів, що можуть бути імпортовані чи експортовані за певний період часу.

3) Нетарифні обмеження, що відповідно до прийнятої ООН класифікації включають міри, спрямовані на непряме й адміністративне обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва. До них у даний час відносять більше 50 видів мір, основними з яких є: система ліцензування товарів, призначених для експорту або імпорту, встановлення високих стандартів і норм якості продукції, внутрішні податки і збори, сертифікація товарів, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний контроль та ін. У взаємних відносинах іноді справа доходить і до введення ембарго – повної заборони на торгівлю з визначеною державою, на ввіз визначеного товару.

4) Останнім часом між різними країнами укладено понад 100 угоду про «добровільні» експортні обмеження і встановлення мінімальних імпортних цін. «Добровільне» експортне обмеження припускає добровільне обмеження іноземною фірмою обсягу свого експорту у визначені країни в розрахунку на запобігання більш твердих торговельних бар’єрів.

Аналізуючи процеси, що протікають у світовій торгівлі, варто підкреслити, що лібералізація є її основною тенденцією. Відзначається значне зниження рівня мита, скасовано багато обмежень, квот і т.п. Але існує цілий ряд протиріч, одне з яких – нарощування протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торгово-економічних блоків країн, що протистоять один іншому.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, у ліквідації перешкод її розвитку, її лібералізації грають міжнародні економічні організації. Одна з основних організацій такого роду – Генеральна асоціація про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. і набрав сили в 1948 р. 31 грудня 1995 р. ГАТТ припинила своє існування, модифікувавши у Всесвітню торговельну організацію (ВТО).

ГАТТ/ВТО – багатостороння міжнародна угода, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ/ВТО є однієї з найбільших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплює 94% обсягу світової торгівлі.

Правовий механізм ГАТТ/ВТО ґрунтується на ряді принципів і норм:

1) недискримінація в торгівлі, що забезпечується взаємним наданням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння у відношенні експортних, імпортних і транзитних операцій, зв'язаних з ними мито і зборів, а з іншого боку – національного режиму, що зрівнює в правах товари імпортного і вітчизняного виробництва у відношенні внутрішніх податків і зборів, а також правил, що регулюють внутрішню торгівлю;

2) режим найбільшого сприяння, що означає надання договірним сторонам, усі ті права, привілеї і пільги, який користувалися (або будуть користуватися) у них будь-яка інша країна. Цей принцип може поширюватися на ввіз і вивіз товарів, мита, промисловість, мореплавство, правове положення юридичних і фізичних осіб;

3) використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку, ліквідація імпортних квот і інших нетарифних обмежень;

4) прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатобічних переговорів;

5) надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

6) дозвіл виникаючих торговельних суперечок шляхом переговорів;

7) взаємність у наданні торгово-політичних поступок.

Діяльність ГАТТ/ВТО здійснюється шляхом проведення багатобічних переговорів, що поєднуються в раунди. З початку роботи ГАТТ/ВТО було проведено 8 раундів, результати яких привели до десятикратного скорочення середнього мита.

Всесвітня торговельна організація крім принципів ГАТТ містить у собі Угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода по торговельних аспектах інтелектуальної власності (ТАІВ). Нова організація також регулює міжнародний обмін послугами й інтелектуальною власністю і контролює захист інвестицій.

2. Механізм міжнародної торгівлі поєднує сукупність загальноприйнятих економічних, правових, організаційних форм, засобів і методів, що забезпечують надійність, своєчасність, стандартність і ефективність зовнішньоекономічних угод. Механізм міжнародної торгівлі виступає одночасно і як сукупність об'єктивних економічних відносин, і як сфера свідомого регулювання економічних процесів.

Одним з елементів механізму міжнародної торгівлі є форми торгівлі, що включають:

· експортні, імпортні та зворотні операції (реекспорт, реімпорт);

· зустрічна торгівля, або товарообмінні операції;

· операції, пов’язані зі змаганням;

· орендні операції.

Під експортними операціями розуміють діяльність, спрямовану на продаж і вивіз товарів за кордон і передачу їх у власність контрагента. Під реекспортомрозуміють вивіз за кордон попередньо завезеного товару, що не підлягав переробці в країні експортера. Предметом реекспорту найбільш часто виступають товари, реалізовані на міжнародних аукціонах і товарних біржах, вивіз товарів з територій "вільних зон" і ін.

Під імпортними операціями розуміють діяльність, зв'язану з закупівлею іноземних товарів і їх ввозом для наступної реалізації на зовнішньому ринку країни-виробника або країни-посередника. Реімпортом називається ввіз через границю раніше вивезених вітчизняних товарів, що не піддавалися там переробці. До реімпорту належать товари, що не були продані на аукціонах, повернуті з консигнаційних складів, забраковані іноземним покупцем унаслідок їхньої низької якості.

В залежності від об'єкта угоди зовнішньоторговельні операції можна поділити на угоди купівлі-продажу товарів, послуг, результатів творчої діяльності.

Головне місце серед зовнішньоторговельних операцій належить угодам купівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Вони можуть бути класифіковані відповідно різних товарних груп:

· торгівля сировиною,

· продовольчими товарами

· торгівля машинами й устаткуванням,

· торгівля готовою продукцією споживчого призначення.

Розвиток міжнародного ринку товарів обумовив формування та інтенсивний розвиток міжнародного ринку послуг, який займає значне місце в економіці держав світу. Так, частка послуг у ВВП розвинутих країн становить зараз близько 70 %, а країн, що розвиваються, — 55 %. У сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60 % працюючих.

Послуги — товар специфічний, їх особливість як товару полягає в невидимості; нерозривності процесу виробництва і реалізації; розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її споживання; як правило, неможливості накопичення, зберігання і транспортування; невідчутності на дотик; високому ступені індивідуалізації залежно від вимог споживача; територіальній розрізненості їх виробника та споживача; отриманні мультиплікаційного ефекту.

Є різні підходи до класифікації послуг. Порадник зі складання платіжного балансу МВФ, відносить до тобто міжнародних послуг такі їх види та підвиди: транспорт (пасажирський і вантажний), поїздки (ділові і особисті), зв'язок, будівництво, страхування, фінансові послуги, роялті та ліцензійні платежі, інші бізнес-послуги (посередницькі послуги, лізинг та інші ділові, професійні і технічні послуги), особисті, культурні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні та інші), урядові послуги.

Класифікація ГАТТ/ВТО включає понад 600 різновидів послуг. Вона базується на Міжнародній стандартизованій промисловій класифікації, яка прийнята ООН і визнається у багатьох країнах світу. Згідно з цією класифікацією до послуг належать усі товари, які включені у категорії 4—9, а саме: комунальні послуги та будівництво; оптова та роздрібна торгівля, ресторани та готелі, транспортування, зберігання та зв'язок і фінансове посередництво; оборона, охорона здоров'я та громадські роботи; інші комунальні послуги, соціальні та особисті послуги.

Класифікація Світового банку передбачає поділ усіх послуг на дві групи:

факторні послуги, які включають платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва (доходи та інвестиції, роялті та ліцензійні платежі, зарплата нерезидентам);
не факторні послуги, які включають решту видів послуг (транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги).

В Україні використовується класифікація з виділенням транспортних, інформаційних, інжинірингових, консалтингових, туристичних послуг тощо (тобто класифікація нефакторних послуг).

Особливе місце в торгівлі обмін науково-технічними знаннями (НТЗ), який визначає порядок здійснення купівлі-продажу «ноу-хау», патентів, ліцензій.

Для зустрічної торгівлі характерно те, що фірма-імпортер бере на себе зобов'язання закупити у фірми-експортера визначений товар. Остання, у свою чергу, зобов'язується або придбати в країни-імпортера, або допомогти їй збути в третю країну визначені товари, устаткування, технології і навіть цілі підприємства. Звичайно фірма-експортер зобов'язується закупити в імпортера товари на частину суми свого експорту. Види “зустрічної торгівлі”.

1. Товарообмінні (бартерні) угоди – це угоди, за якими одна сторона зобов'язується поставити іншій стороні визначений товар в обмін на інший товар на рівну суму, тобто передбачають обмін еквівалентними по вартості товарами, роботами, послугами, результатами інтелектуальної діяльності без доплати у валюті.

2. Компенсаційні угоди- одна з форм зустрічної торгівлі, коли вартість поставляємого устаткування компенсується зустрічним постачанням готової продукції, виробленої на цьому устаткуванні після його встановлення і монтажу. Компенсаційний договір може передбачати часткове грошове покриття придбання товарів, що і відрізняє її від бартерної угоди.

3. При зустрічній закупівлі товарів укладається угода, в якій на прохання імпортера експортер купує товари національних виробників з метою полегшити імпортеру її фінансування. При цьому, вартість зустрічних закупівель складає 25-50% експортного контракту, а асортимент зустрічної закупівлі може включати товари всіх галузей виробництва в будь-якому ступені обробки. Звичайно термін подібної угоди до одного року.

4. Під час проведення „офсетної” (збалансованої) операції уряд країни покупця просить експортера надати допомогу в реалізації товарів національних фірм, або надати підтримку у виробництві визначеної продукції. Сторонами в угоді виступає західна фірма-експортер і уряд країни-імпортера (звичайно це країна, що розвивається). Такі угоди укладають при продажу авіатехніки, транспортних засобів, військової техніки і покривають 20-50% вартості експортної продукції.

5. Операції з давальницькою сировиною використовують у тих випадках, коли одна країна має можливість добувати сировину в обсягах, що перевищують наявні потужності для її переробки, а інші країни мають резерви таких потужностей. Умовами зазначених угод передбачається постачання за кордон сировини в розмірах, що забезпечують одержання продукту переробки в запланованих обсягах, а також покривають витрати на переробку і транспортування сировини.

6. Кліринг у широкому розумінні - це процес розрахунків між сторонами, побудований на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. У світовій практиці розрізняються міжбанківський кліринг, кліринг валютний і кліринг товарний. Міжбанківський кліринг являє собою систему безготівкових розрахунків між банками, що здійснюється через єдині розрахункові центри.

Операції, пов’язані зі змаганням включають біржову торгівлю, розміщення замовлень через міжнародні торги і продаж товарів на міжнародних аукціонах.

Розповсюдженим способом торгівлі для ряду сировинних товарів є товарні біржі, що являють собою постійно діючі оптові ринки продажу однорідних (замінних) товарів. До найбільших світових бірж відносять: Лондонську біржу металів, Чикагську торговельну палату, Чикагську товарну біржу, Французьку міжнародну ф'ючерсну біржу.

До товарів, що традиційно є предметом біржового обороту, відносять:

продукти рослинного походження (зерно, масляні культури, цукор, кава, какао, чай, бавовна, каучук і т.д.);

· продукти тваринного походження (м'ясо свіжі і морожене, бройлери, яйця, пряжене сало, тваринницька худоба, шкіра, вовна, сирець-шовк-сирець і т.д.);

енергетичні і мастильні матеріали, а також інші хімікати (нафта, бензин, мастила, пропан, спирт і т.д.);
метали, а також вироби і напівфабрикати з них.

Біржовий ринок включає два основних сектори: ринок реального товару і ринок абстрактного контракту, тобто сучасну ф'ючерсну біржу.

Угоди з реальним товаром укладають з метою передачі прав власності на товар продавцем споживачу за визначений грошовий еквівалент. Виконання таких угод полягає у фактичному постачанні товару.

Угоди з абстрактним товаром укладаютьсяна основі купівлі-продажу стандартних контрактів після здійснення біржових операцій.

Торгівля на біржі здійснюється публічно шляхом викриків у обумовленому місці, яке називається кільцем (у західноєвропейських країнах) чи ямою (в США).

Міжнародні торги – метод розміщення замовлень купівлі-продажу або підряду, при якому покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (підрядчиків) на товар (роботи) з раніше визначеними у спеціальному документі - тендері техніко-економічними характеристиками і після порівняння отриманих пропозицій укладає договір з тим продавцем (підрядчиком), що запропонував більш вигідні умови для покупця (замовника).

За допомогою торгів закуповується різне обладнання, машини, транспортні засоби, устаткування зв'язку, прилади і лабораторна апаратура, а також розміщаються підряди на будівництво виробничих і соціальних об'єктів.

Покупець, що прийняв рішення про розміщення замовлення, створює тендерний комітет, до складу якого входять технічні і комерційні експерти, представники адміністрації. Тендерні комітети здійснюють всю організаційну роботу з проведення торгів: публікують оголошення про торги, поширюють їх умови між учасниками, аналізують отримані пропозиції і виносять рішення про передачу замовлень. У сучасній міжнародній торгівлі використовується кілька видів торгів, що відрізняються способами залучення учасників і гласністю результатів.

Міжнародні аукціони спеціалізуються на збуті реальних товарів зі строго індивідуальними властивостями та проводяться один або кілька разів на рік в традиційний для кожного аукціону період часу. На аукціонах прийняті від продавців товари сортуються в залежності від якості на партії (лоти), з кожної партії вибирається зразок, а лоту привласнюється номер. Потім випускається каталог, що розсилається потенційним покупцям, які прибувають на аукціон заздалегідь для попереднього огляду товару. Торги на аукціонах проводяться або з підвищенням ціни, або зі зниженням ціни (“голландський аукціон”).

У міжнародній торгівлі склалася досить обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів: продовольство (чай, кава, вина), хутро, квіти, предмети мистецтва і старовини (антикваріат), тварини, продукція рибальства й ін.

Перевага аукціонної форми продажу полягає в тому, що проведення аукціонів дозволяє продавати значну кількість товарів у короткий період, визначати попит ринку на даний момент. Розклад аукціонів на рік установлюється міжнародною Федерацією (по конкретному товару, наприклад, по хутру міжнародною хутряною федерацією) за узгодженням з аукціонними компаніями світу.

У міжнародній практиці як форму продажу машин і обладнання часто використовують орендні операції, які можна поділити на такі види:

1) рентинг - короткострокова (від декількох годин до 1 року) оренда машин, устаткування, транспортних засобів без права наступного придбання майна орендарем.

2) хайринг – середньострокова (від 1 до 3-5 років) оренда машин, устаткування без надання прав власності на товар орендареві.

3) лізинг - довгострокова (на термін від 3-5 до 20-25 років) оренда на право користування машинами, устаткуванням, іншим майном. Розрізняють виробничий (оперативний) і фінансовий лізинг.

Виробничий лізинг - це угода, термін дії якої менше, ніж амортизаційний період об'єкта. Після завершення терміну його дії орендар може повернути майно його власникові або укласти нову угоду.

Фінансовий лізинг - це угода, що передбачає в термін своєї дії сплату повної суми амортизації оснащення і прибутку орендодавця. Після завершення терміну дії договору орендар може повернути об'єкт оренди, скласти новий договір оренди, викупити об'єкт по залишковій вартості (для цього термін лізингової угоди не повинний перевищувати терміну фізичного зносу устаткування). У фінансовому лізингу беруть участь 3 суб'єкти: виробник (постачальник), орендодавець (покупець), орендар (користувач). Між виробником і орендодавцем укладається договір постачання, а між арендонадавачем і орендарем - договір оренди.

3. Ціноутворення на світових товарних ринках відрізняється від національного ціноутворення: ціни на експорт та імпорт найчастіше встановлюються в процесі переговорів, до того за їх основу беруть світові ціни.

Під світовими цінами розуміють ціни, за якими проводять великі експортні та імпортні операції, які досить повно характеризують стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. При цьому обов'язково повинні виконуватися такі умови: здійснення зовнішньоторговельних операцій, ціни яких передбачається використовувати як світові; угоди повинні носити роздільний, комерційний характер, тобто виключаються товарообмінні операції, постачання товарами в рамках державної допомоги, реалізація продукції спільних підприємств; зовнішньоторговельні угоди повинні здійснюватися в умовах вільного торгово-політичного режиму й у вільноконвертованій валюті.

На практиці світові ціни – це експортні ціни основних постачальників певного товару та імпортні ціни, що сформовані в найважливіших центрах торгівлі цім товаром.

Рух цін на окремі товари відбиває вплив на виробництво і збут товарів багатьох факторів (рис. 4.1.).

Тривалість руху товару від виробника до споживача	Фактори, що впливають на формування світової ціни	Цикл, у якому знаходиться світова економіка
Закон вартості	Діяльність монополій
Сезонні коливання	Політична стабільність в країні
Ціни місцевих фірм конкурентів	Особливості виробничого процесу
Величина попиту	Посередники та покупці
Надбавки та знижки на користь посередника	Обсяги ринку
Витрати виробництва	Імідж виробника
Транспортні витрати	Рівень і динаміка інфляції
Характер регулювання економіки державою	Перемінні курси обміну валют

Рис. 4.1. Основні фактори, що впливають на формування світової ціни.

У міжнародному обміні практикуються декілька засобів встановлення і фіксації цін, що пов’язані з особливостями купівлі-продажу. При визначенні рівня зовнішньоторговельної ціни контрагенти найчастіше орієнтуються на два типи цін: публіковані та розрахункові.

Публіковані - це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації і, як правило, відображають рівень світових цін і залежать від форм міжнародної торгівлі. До них відносять: довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни торгів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій великих фірм.

Довідкові ціни - являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій або зовнішній торгівлі закордонних країн. Довідкові ціни носять номінальний характер, є так званими базовими цінами і відправною крапкою, з яким починається уторгування цін. Джерелами довідкових цін є економічні, галузеві газети і журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги і прейскуранти.

Біржові котирування використовуються у світовій торгівлі широким колом сировинних товарів мінерального і сільськогосподарського походження і встановлюються в результаті торгів на світових товарних і ф'ючерсних біржах.