Лíчынне чоловíка, в якóго лыхыйі всылылысь

 

26. І прыплывлы воны в край Гадарынськый, шо напрóтів Галылэйі.

 

[с. 166]

 

27. Як выйшов Вин на бэрог, судосыв Ёгó одын чоловíк з мíста, в якóго вжэ давнó булы всíляны лыхыйі, і ходыв вин быз одэжы, і жыв ны в хáты, а на мóлыцях.

28. Пубáчывшы Ісýса, вин закрычяв, впав пырыд Йім і загукáв: «Шо Тобí од мынэ трэба, Ісýс, Сын Бóга Всэвышнёго, лáголю Тыбэ, ны муч мынэ».

29. Бо Ісýс прыказáв лыхóму дýховы выйты з гэтого чоловíка. Бо вин вэльмы дóвго мýчыв ёгó, так, шо ёгó в’язáлы лынцюгáмы, пýталы й пылновáлы ёгó; алэ вин рвав пýта і лыхый дух турыв ёгó в пустэлныцю.

30. Ісýс спытáв ёгó: «Як тыбэ звáты?» Вин сказáв: «Лыгыóн», бо мнóго лыхых ввыйшлó в ёгó.

31. І воны просылы Ісýса, шоб ны заставляв йіх іты в быздэнныцю.

32. Тут такы на горí пáслась вылыка чыродá свынэй; і лыхыйі просылы Ёгó, шоб дозвóлыв йім всылытысь в йіх. Вин позвóлыв йім.

33. Лыхыйі, выйшовшы с чоловíка, ввыйшлы в свынэй. І чыродá кынулась з высóкого крутóго бэрога в гóзыро, і всі свыны потопылысь.

34. А пастухы, пубáчывшы гэтэ, побíглы і росказáлы в мíсты, і в сёлах.

35. І выйшлы, шоб бáчыты тóе, шо стáло. І прышóвшы до Ісýса, найшлы чоловíка, з якóго выйшлы лыхыйі, вин сыдíв кóло ныг Ісýсовых, в одэжы і пры рóзумы. І жахнýлысь.

36. Тыйі, шо бáчылы, росказáлы йім, як подýшчав той, в когó всылылысь лыхыйі.

37. І просылы Ёгó всі людэ Гадарынського крáю, шоб Вин пошóв од йіх, бо воны нáтто попырылякувалысь. Вин сів в лóдку і вырнýвся назáд.

38. А чоловíк, з якóго выйшлы лыхыйі, просыв Ёгó, шоб бýты з Йім. Алэ Ісýс отпрáвыв Ёгó, сказáвшы:

39. «Вырнысь в свою хáту і роскажы, шо учыныв тобí Биг». Вин пошóв і роскáзував по всёмý мíсты, шо сотворыв ёмý Ісýс.

 

[с. 167]

 

 

Лíчынне молодыці, шо стíкала кровéю і ожывíнне дочкы стáршого в хрáмы (Іайіра)

 

40. А як вырнýвся Ісýс, то людэ прыйнялы Ёгó, бо всі Ёгó ждáлы.

41. І от прышóв чоловíк, якóго звáлы Яйíр – вин був стáршым в хрáмы. І прыпáвшы до ныг Ісýса, просыв Ёгó зайты до ёгó в хáту.

42. Бо в ёгó булá однá дочкá, літ дванáццыті, і вонá булá пры смэрты. А як Вин ішóв, то нарóд тысныв Ёгó.

43. А однá молодыця, шо мýчылась од тогó, шо в йійí тыклá кров, і оддалá на дохторíв всю свою мáйку, і ны одын ны вылічыв йійí,

44. пудыйшóвшы ззáду, доткнýлась до крáю Ёгó одэжы; і одрáзу кров у йійí пырыстáла тычы.

45. А Ісýс спытáв: «Хто доткнýвся до Мынэ?» А як всі стáлы казáты, шо ны воны, то Пытрó і тыйі, шо булы пры Ёмý, сказáлы: «Учíтель! Нарóд окóла Тэбэ і тыснэ на Тыбэ, і Ты кáжыш: «Хто до Мынэ доткнýвся?»

46. Алэ Ісýс сказáв: «Доткнýвся до Мынэ нíхто; бо Я одчувáв сылу, шо йшла з Мынэ».

47. Молодыця, бáчачы, шо вонá ны втайíлась, пудыйшлá, лёкотячы, і впáвшы пырыд Йім, прызнáлась Ёмý пырыд всíмы людьмы, з-за якэйі прычыны доткнýлась до Ёгó, і як одрáзу ж злíчылась.

48. Вин сказáв юй: «Крыпысь, дочкó! Вíра твоя вратовáла тыбэ; іды спокыйно».

49. Як Вин шэ гэтэ говорыв, прыхóдыть нíхто (хтось) с хáты стáршого в хрáмы і кáжэ ёмý: «Дочкá твоя вмырлá, ны турбýй Учíтіля»,

50. Алэ Ісýс, почýвшы гэтэ, сказáв ёмý: «Ны бийся, онó вíруй, і спасёна бýдэ».

51. А зайшóвшы в хáту, ны позвóлыв ныкóму ввыйты, крóмы Пытрá, Іоáнна і Якова, і бáтька й мáтыра дíвчыны.

52. Всі плáкалы й голосылы по юй. Алэ Вин сказáв: «Ны плáчтэ, -- вонá ны вмырлá, а спыть».

53. І смыялысь з Ёгó, бо вíдалы, шо вонá вмырлá.

54. А Вин, отпрáвывшы всіх гэть і взявшы йійí за рýку, сказáв голоснó: «Дíвчыно! Встань!»

 

[с. 168]

 

55. І вырнýвся дух йійí; вонá одрáзу встáла. І Вин сказáв, шоб далы юй йíсты.

56. І здывовáлысь бáтько й мáты йійí. А Вин прыказáв йім ны казáты ныкóму про гэтэ.

 

Глава 9