Прытча про чылядныка

 

7. Хто з вас, мáючы чылядныка, якый горэ чы пасэ, як вэрныцьця вин с пóля, скáжэ ёмý: «Іды хучíй садысь за стыл»?

8. Зусíм нáчэй. Чы ж ны скáжэ ёмý: «Прышыхýй мынí повычэраты, да запнысь і вхáжуй за мнóю, пóкы бýду йíсты й пыты, а пóсля йіж і пы сам?»

9. Чы бýдэ вин дякуваты чылядныка за тóе, шо вин зробыв так, як ёмý сказáлы? Ны дýмаю.

 

[с. 195]

 

10. Гэтак і вытэ, як зрóбытэ тóе, шо вам бýдэ прыкáзанэ, то кажíтэ: «Мы, чылядныкы, ныц ны вáрты, бо тóе, шо зробылы, то мýсылы булы зробыты».

 

По дорóзы в Йірусалым. Дэсэть вылічыв, одын самарянын подякував

 

11. Як ішлы в Йірусалым, то Вин прохóдыв пóмыз Самáрыйію і Галылэйію.

12. І от як вхóдыв Вин в однэ сылó, то судосылы Ёгó дэсэть хвóрых на прокáзу і стáлы óддаль.

13. І на ввэсь гóлос сказáлы: «Ісýс Учíтель! Помылуй нас».

14. Пубáчывшы йіх, Вин сказáв йім: «Ідíтэ й покажíтэсь батюшкáм». І як воны йшлы, то очыстылысь.

15. Одын з йіх, пубáчывшы, шо став здорóвый, вырнýвся і на ввэсь гóлос прославляючы Бóга,

16. прыпáв до Ёгó ныг і дякував Ёгó. Гэто був самарянын.

17. Тоды Ісýс сказáв: «Чы ж ны дэсэть очыстылось? То дэ шэ дэвэть?

18. Як гэто воны ны вырнýлысь, шоб подякуваты Бóга, крóмы гэтого чужопáнця?»

19. І сказáв ёмý: «Встань і йды; твоя вíра вратовáла тыбэ!»

 

Про Цáрыство Бóжэ

 

20. Спытáлы Ёгó фарысéйі, колы прыдэ Цáрыство Бóжэ. То отказáв йім: «Ны прыдэ Цáрыство Бóжэ, шоб ёгó мóжна булó вглэдыты,

21. і ны скáжуть: «от вонó гóндэ» чы «гэндэ там». Бо от шо: Цáрыство Бóжэ в вас самых е».

 

Дэнь Сына Людськóго, шо прыдэ

 

22. Шэ Вин казáв учынікáм: «Прыдэ порá, шо вэльмы схóчытэ пубáчыты хоч одногó дня Сына Людськóго, і ны пубáчытэ.

23. І скáжуть вам: «гóндэ тут» чы «гэндэ там» – то ны ходíтэ, шоб найты і ны бíгайтэ.

 

[с. 196]

 

24. Бо як чясом мыгнэ з одногó крáю нэба до дрýгого, то гэтакым бýдэ і Сын Людськый в Свий дэнь.

25. Алэ впырíдж прыдыцьця Ёмý мнóго выпокутуваты і бýты одрычóным гэтым рóдом.

26. Бо як булó в пóру Нóя, то гэтак бýдэ і в пóру Сына Людськóго:

27. йíлы, пылы, жынылысь, выхóдылы зáмуж до тогó дня, як Ной увыйшóв у ковчэг, і наступыв потóп, і выгубыв усíх.

28. Гэтак сáмо як булó і пры Лóтовы: йíлы, пылы, куплялы, продавáлы, садылы, будовáлы.

29. Алэ тогó дня, як Лот выйшов с Содóма, лынýв з нэба дошч з огню й сíркы і выгубыв усíх.

30. Гэтак бýдэ і в той дэнь, як Сын Людськый явыцьця.

31. В той дэнь, як хто бýдэ на стрíсы, а ёгó маéтность в хáты, то той ны трэба коб ішóв йійí забрáты; і хто бýдэ в пóлы, то гэтак сáмо хай ны ворóчайіцьця додóму.

32. Помытáйтэ про жинку Лóтову.

33. Хто старáтымыцьця збырыжты свою дýшу, той погýбыть йійí, а хто погýбыть йійí, той йійí ожывыть.

34. Кажý вам: тэйі нóчы двóе бýдуть в однýй постэлі: одын бýдэ взятый, а дрýгого остáвлять.

35. Дьві бýдуть молóты рáзом: однý возьмýть, а дрýгу остáвлять.

36. І двох бýдэ в пóлы, то одногó возьмýть, а дрýгого покынуть.

37. На гэтэ пытáлы Ёгó: «Дэ, Гóсподы?» А Вин отказáв йім: «Дэ труп, там збырýцьця й орлы...»

 

Глава 18

Прытча про нысправыдлывого суддю

 

1. Шэ росказáв Вин прытчу, як трэба молытысь зáвшы і ны пáдаты

дýхом.

2. Казáв: «В одномý мíсты був суддя, якый і Бóга ны боявся, і людэй

ны сорóмывся.

 

[с. 197]

 

3. В тым жэ мíсьці булá однá вдовыця. І вонá прыхóдыла до ёгó і казáла: «Обороны мынэ од могó крывдныка».

4. Алэ вин дóвго ны хотíв. А пóсля сказáв сам собí: «Хоч я й Бóга ны боюсь і людэй ны сорóмнюсь,

5. алэ гэта вдовыця ны даé мынí зупокóю, то обороню йійí, шоб вонá бильш ны прыхóдыла надокучяты мынí».

6. І сказáв Госпóдь: «Чы чýйітэ, шо кáжэ суддя нысправыдлывый?

7. Чы ж Биг ны оборóныть Свойíх выбраных, шо лáголять Ёгó дэнь і ныч, хоч і марýдыть з обороняннем?

8. Кажý ж вам, шо хýтко Вин йіх прыймэ пуд свою оборóну. Алэ Сын Людськый, прышóвшы, чы нáйдэ вíру на зымнí?

 

Прытча про фарысéя і мытныка (мытара)

 

9. Сказáв шэ прытчу ля дэякых, шо лычылы сыбэ вэльмы

прáвыднымы, а гынчых мáлы нызаныц.

10. «Два чоловíкы зайшлы в храм помолытысь: одын фарысéй, а дрýгый мытнык.

11. Фарысéй, стáвшы, молывся сам собí гэтак: «Бóжэ! Дяку Тобí, шо я ны такый, як гынчы людэ – шкуродёры, крывдныкы, роспýсны, або як гэтой мытнык.

12. Я пошчý два рáзы на тыждэнь, даю дысяту чясть с тогó, шо прыдбáю».

13. А мытнык (мытар), стóячы здалíк, ны одвáжывся нáвэть гочэй звысты на нэбо, алэ быв сыбэ в грýды і говорыв: «Бóжэ! Будь мылостывый до мынэ грíшного!»

14. Кажý вам, шо гэтой вырнýвся додóму бильш опрáвданый, ныж той: бо кáжон, хто возвышяе сыбэ, бýдэ прыныжаный, а хто прыныжуе сыбэ, той возвысыцьця».