Ісýс знов пырыд Пылáтом

 

13. А Пылáт склыкав пэршосвяшчэннікув, і начяльнікув, і нарóд,

14. і сказáв йім: «Вытэ прывылы до мынэ Гэтого Чоловíка, бы то Вин роспсóчуе нарóд. І от я пры вас збадáв і ны найшóв Ёгó выновáтым ны в чым тым, в чым вытэ Ёгó выновáтытэ.

15. І Ірод тóжэ, бо я посылáв Гэтого Чоловíка до ёгó; і мы ныц ны найшлы такóго, за шо вáрта булá б Ёмý смэрть.

16. То от, покарáвшы Ёгó, пушчý».

17. А ёмý й трэба булó рáді свята пустыты одногó тюрэмшчыка.

18. Алэ ввэсь нарóд став крычяты: «Смэрть Ёмý! А пусты нам Варáвву!»

19. Варáвву посадылы в тюрмý за тóе, шо пудняв в мíсты бунт і шо забыв нíкого.

20 Пылáт знов голоснó заговорыв, бо хотíв дáты вóлю Ісýсовы.

21. Алэ воны крычялы: «Розопны, розопны Ёгó».

22. Вин і трэтій раз сказáв йім: «То якóе ж зло Вин зробыв? Я ны бáчу в Йім нычóго, за шо вáрта булá б смэрть. То от я покарáю Ёгó і пушчý».

23. Алэ воны ны пырыставáлы на всю сылу лымынтовáты, шоб Ёгó росп’ялы. І пырыборóв крык йіх і пэршосвяшчэннікув.

24. І Пылáт прысудыв, шоб булó так, як воны хотíлы.

25. І пустыв на вóлю тогó, шо пудняв бунт в мíсты і забыв чоловíка. А Ісýса оддáв йім, шоб робылы з Йім, шо хотíлы.

 

Дорóга на Голгóфу

 

26. А як повылы Ёгó, то забрáлы някого Сымона с Кырынэйі, якый ворóчався с пóля, і звалылы на ёгó крыжа, шоб ніс за Ісýсом!

 

[с. 216]

 

27. І йшло за Йім вэльмы мнóго людэй, і бабэй булó мнóго, якыйі плáкалы й голосылы по Ёмý.

28. То Ісýс, повырнýвшысь до йіх, сказáв: «Дóчкы йірусалымськы! Ны плáчтэ по Мынí, а плáчтэ по собí і по свойíх дíтюх.

29. Бо наступáють дні, колы скáжуть: «Шчаслывы бысплыдны, і жывоты, шо ны родылы, і цыцкы, якых ны сцáлы дíты.

30. Тоды почнýть казáты гóрам: «Впадíтэ на нас» і паґýркам: «Прыкрыйтэ нас».

31. Бо як з зылёным дэрывом такóе рóблять, то шо бýдэ с сухым?»

32. Вылы з Йім на смэрть і двох розбóйнікув.

 

Хрыстá роспынáють

 

33. І як прышлы на мíсьце, шо зовэцьця Лобовóе, то там росп’ялы Ёгó і розбóйнікув, одногó по прáву рýку, а дрýгого по лíву.

34. То Ісýс сказáв: «Бáтьку! Просты йім, бо воны ны вíдають, шо рóблять». Потóм дылылы Ёгó одэжу, кыдаючы жэрыба.

 

Збыткы з росп’ятого Хрыстá

 

35. А людэ стоялы й дывылысь. Насмыхáлысь рáзом з йíмы й начяльнікы, кáжучы: «Другых ратовáв, то хай выратуе Самóго Сыбэ, як Вин Хрыстóс, Якóго выбрав Биг».

36. Гэтак сáмо й солдáты збытковáлы з Ёгó, пудхóдылы й пуднóсылы óцёт,

37. і казáлы: «Як Ты Цар Іудéйськый, то выратуй Самóго сыбэ».

38. І булá над Йім таблíца (таблыця) з напыссю по-грэчыску, по-латíнску і по-гыбрáйську: «Гэто – Цар Іудéйськый».

 

Два розбóйнікы, шо росп’яты рáзом с Хрыстóм

 

39. Одын з росп’ятых розбóйнікув кпыв з Ёгó, кáжучы: «Як Ты Хрыстóс, то выратуй Сыбэ й нас».

 

[с. 217]

 

40. А дрýгый був ны гэтакый, вин доганяв пэршому: «Чы ты Бóга ны бойíсься, як і сам засýджаный за тóе?

41. Бо мы засýджаны за свойí ділá так, як заслужылы; а Вин ныц нычóгого ны зробыв».

42. І сказáв Ісýсовы: «Спомыны про мынэ, Гóсподы, як прыдыш в Своé Цáрыство!»

43. То ёмý Ісýс сказáв: «Напрáвду кажý тобí, шо тыпэр-такы бýдыш зо Мнóю в раю».

 

Смэрть Ісýса

 

44. Булó кóло шóстыйі годыны дня, і стáло пóночы по всюй зымнí до дывятыйі годыны.

45. І побліднíло сóнцэ, і зáнавысь в хрáмы розодрáлась наполовыну.

46. І гýчным гóлосом Ісýс сказáв: «Бáтьку! В Твойí рýкы оддаю Свий дух». І сказáвшы гэтэ, оддáв дýшу.

47. А сóтнік, бáчачы тóе, шо робылось, прослáвыв Бóга і сказáв: «Напрáвду, Гэтой Чоловíк був прáвыдный».

48. І всі людэ, шо прышлы подывытысь на гэтэ, і пубáчывшы, росхóдячысь, былы сыбэ в грýды.

49. І всэ-такы тыйі, хто знав Ёгó, і бабы, шо йшлы за Йім з Галылэйі, стоялы здалíк і дывылысь на гэтэ.