Лíчынне слабóго пры Выфэзды

 

1. Пóсля тогó булó іудéйськэ свято, і Ісýс прышóв в Йірусалым.

2. Есьця в Йірусалымы кóло Овэччых ворíт купáльня, шо зовэцьця по-гыбрáйському Выфэзда, шо знáчыть Мылосэрный дом, вонá мáла п’ять ґáнкув.

3. В йіх лыжяло мнóго-мнóго хвóрых, слыпых, крывых, сухых, шо ждáлы, шоб заколыхáлась водá.

4. Бо Анёл Госпóдній дэколы схóдыв в купáльню і колыхáв вóду; і хто пэршый пóсля тогó, як водá заколышыцьця, вхóдыв в йійí, той становывся зусíм здорóвым, на якýю хворóбу ны хворíв.

5. Був тут чоловíк, шо вжэ трыццэть высім літ хворíв.

6. Ісýс, пубáчывшы ёгó лыжячого і повíдавшы, шо вин вжэ давнó хворíе, кáжэ ёмý: «Чы хóчыш полíпшаты?»

7. А хвóрый кáжэ Ёмý: «Гóсподы, дыво шчо. Алэ в мынэ нымá чоловíка, шоб вин, як заколышыцьця водá, то опустыв бы мынэ в вóду; а як я сам прыхóджу, то вжэ нíхто (хтось) гынчый пырыдо мнóю вхóдыть».

 

[с. 233]

 

8. Ісýс кáжэ ёмý: «Встань, возьмы свою постíль – і йды!»

9. І вин в тýю ж мынютыну і взяв постíль свою, і пошóв. А гэтэ булó в субóту.

10. То іудéйі казáлы томý, шо полíпшав: «Тыпэр субóта, то ны трэба булó брáты тобí постэлі».

11. А вин сказáв йім: «Хто мынэ зробыв здорóвым, Той мынí сказáв: «Возьмы постíль свою і йды!»

12. Ёгó спытáлы: «Хто Той Чоловíк, шо сказáв тобí: «Возьмы постíль свою і йды?»

13. Той, шо став здорóвым, ны вíдав, Хто Той, шо ёгó злíчыв, бо Ісýс одыйшóв од гýрту, шо був на тым мíсьці.

14. Пóсля судосыв Ісýс тогó чоловíка в хрáмовы і сказáв ёмý: «От зáрэ ты здорóвый, то вжэ бильш ны грышы, коб ны трáпылось с тобóю дэшо гыршэ».

15. Чоловíк той пошóв і росказáв іудéям, шо Той, шо зробыв ёгó здорóвым, то гэто Ісýс.

 

Ісýс являе Сыбэ, як Сына Бóжого. Іудéйі Ёгó выновáтять. Ісýс Хрыстóс откáзуе: Бáтько і Сын – гэто однэ

 

16. І стáлы іудéйі проганяты Ісýса і хотíлы Ёгó забыты за тóе, шо Вин робыв гэтэ в субóту.

17. А Ісýс казáв йім: «Мий Бáтько до гэтыйі поры рóбыть, -- то й Я роблю».

18. І шэ ёмч (бильш) намагáлысь іудéйі Ёгó забыты, бо Вин ны тылько ны прызнаé субóты, алэ Бáтьком Свойíм зовэ Бóга, і гэтым сáмым румняе Сыбэ з Бóгом.

19. На гэтэ Ісýс отказáв: «Напрáвду, напрáвду кажý вам: Сын ныц ны мóжэ творыты Сам од Сыбэ, а онó тóе, шо Вин бáчыть, шо рóбыть Бáтько, бо шо Вин рóбыть, то тóе рóбыть і Сын.

20. Бо Бáтько любыть Сына і покáзуе Ёмý всэ, шо Сам рóбыть; і покáжэ Ёмý шэ бильшы ділá за гэты, так шо вытэ дывовáтымытэсь.

21. Бо як Бáтько воскрышяе мэртвых і ожывляе, так і Сын ожывляе, когó хóчэ.

22. Бо Бáтько і ны сýдыть ныкóго, а ввэсь суд оддáв Сыновы,

23. коб усí шановáлы Сына, так як шанýють Бáтька. Хто ны шанýе Сына, той ны шанýе й Бáтька, шо послáв Ёгó.

 

[с. 234]

 

24. Напрáвду, напрáвду кажý вам: той, хто слýхае слóво Мое і вíрыть в Тогó, шо послáв Мынэ, -- вин мáе вíчнэ жытте і на суд ны прыхóдыть, алэ пырыйшóв од смэрты в жытте.