Ісýса забырáють
1. Сказáвшы гэтэ, Ісýс выйшов з учынікáмы свойíмы за рíчку Кыдрóн, дэ був сад, в якый ввыйшóв Сам і учынікы Ёгó.
2. Вíдав гэтэ мíсьце і Іýда, якый продáв Ёгó, бо Ісýс і учынікы Ёгó там чясто збырáлысь.
3. То от Іýда, взявшы отряд солдáт і слýгэй од пэршосвяшчэннікув і фарысéюв, прыхóдыть туды с фонарямы (лыхтарямы), і свíтачамы, і орýжыем.
4. А Ісýс, знáючы всэ, шо з Йім бýдэ, выйшов і сказáв йім: «Когó шукáйітэ?»
5. Ёмý одкáзувалы: «Ісýса Назорэя!» Ісýс кáжэ йім: «Гэто Я». Стояв жэ з йíмы і Іýда, шо продáв Ёгó.
6. І як сказáв йім: «Гэто Я», воны одступылысь назáд і попáдалы на зэмню.
7. І знов спытáв йіх: «Когó шукáйітэ?» Воны сказáлы: «Ісýса Назорэя».
8. Ісýс сказáв: «Я сказáв вам, шо гэто Я; то от шо, як Мынэ шукáйітэ, ны чыпíтэ йіх, хай ідýть, --
9. бо збýтысь слóвовы, якóе Вин сказáв: «З тых, якых Ты дав Мынí, Я ны погубыв ныкóго».
10. А Сымон Пытрó мав мычя, і выйняв ёгó, і сыканýв йім чылядныка пэршосвяшчэннікового, і одтяв ёмý прáвэ гухó. Чыляднык звáвся Малх.
11. Алэ Ісýс сказáв Пытрóвы: «Вложы мычя в чыхлó! Нывжэ Мынí ны пыты чяшы, якýю дав Мынí Бáтько?»
Суд над Ісýсом у Гáнны і Кайяфы. Пытрó одрíкайіцьця од Ісýса
12. Тоды солдáты і тысячаначяльнік, і слýжашчы іудéйськы взялы Ісýса і звязáлы Ёгó.
13. І повылы Ёгó впырíдж до Гáнны, бо вин був тэсьць Кайяфы, якый був тогó рóку пэршосвяшчэнніком.
14. Гэто був той Кайяфа, шо порáйів іудéям, шо ліпш, коб одын чоловíк вмэр за нарóд.
[с. 271]
15. За Ісýсом йшлы Сымон Пытрó і дрýгый учынíк. А учынікá гэтого знав пэршосвяшчэннік; і ввыйшóв гэтой учынíк з Ісýсом на пудвир’е пэршосвяшчэнніка.
16. А Пытрó стояв за ворíтьмы. То пóсля той дрýгый учынíк, якóго знав пэршосвяшчэннік, выйшов, сказáв служянцы, шо булá кóло ворíт, і ввів Пытрá.
17. Тут служянка, шо булá пры ворóтюх, кáжэ ля Пытрá: «Чы ны ты з учынікыв гэтого Чоловíка?» Вин сказáв: «Не».
18. А чылядныкы й слýгы, розоклáвшы огóнь, бо булó холоднó, стоялы і грíлысь. Пытрó тóжэ стояв з йíмы і грíвся.
19. А пэршосвяшчэннік спытáв Ісýса про учынікыв Ёгó і про нагýку Ёгó.
20. Ісýс одказáв ёмý: «Я ля свíта явно говорыв. Я зáвшы гучыв на збирнях і в хрáмы, дэ іудéйі завсíды збырáюцьця, а тáйно ныц ны говорыв.
21. Чогó пытáйіш в Мынэ? Спытáй в тых, хто слýхав, шо Я йім говорыв. От воны вíдають, шо Я говорыв».
22. Як Вин гэтэ сказáв, то одын з слуг, шо стояв блысько, вытяв Ісýса в шчокý, сказáвшы: «То ты гэтак откáзуйіш пэршосвяшчэнніковы!?»
23. Ісýс отказáв ёмý: «Як Я сказáв нычóго, то ты покажы, шо нычóго; а як дóбрэ, то чогó ты б’еш Мынэ?»
24. Гáнна ж одослáв Ёгó звязаного до пэршосвяшчэнніка Кайяфы.
Пытрó дрýгый і трэтій раз одрíкайіцьця од Ісýса
25. А Сымон Пытрó стояв і грíвся. Тут сказáлы ёмý: «Чы ны з учынікыв Ёгó й ты?» Вин одрíкся й сказáв: «Не!»
26. Кáжэ одын чыляднык пэршосвяшчэнніка, родáк тогó, якóму Пытрó одсíк гухó: «Чы но я тыбэ ны бáчыв в садý з Йім?»
27. Пытрó знов одрíкся. І одрáзу ж тоды заспывáв пíвэнь.