Святый Дух схóдыть на Апóстолув
1. Як прышóв дэнь П’ятыдысятныці, то всі воны булы заоднэ рáзом.
2. І рáптом став шум, шо йшов з нэба, бы то налытíв вылыкый вíтёр і охватыв всю хáту, дэ воны сыдíлы.
3. І явылысь йім языкы роздíляны бы з огню, і сíлы на кáжному з йіх.
4. І пройнялысь всі Дýхом Святым, і почалы говорыты всякымы мóвамы, як Дух давáв йім проповíдуваты.
5. В Йірусалымы ж булы іудéйі, людэ набижны, з усякого нарóду пуд нэбом.
6. А як гэтой шум зробывся, то зыйшóвся нарóд і затрывóжывся: бо кáжон чув, шо воны говорылы ёгó мóвыю.
7. І розобрáлы всэ, і дыву давáлысь, і раднíлы од душí, кáжучы одын дрýгому: «Гэты, шо говóрять, чы ны всі воны галылэйці?
8. Як гэто кáжон з нас чýе свою влáсну мóву, в якýй родывся,
9. Парфянэ, і мыдянэ, і элáмці, і людэ з Мысопотáмыйі, з Іудéйі і з Кападóкыйі, Пóнта й Азійі,
10. Фрыгыйі й Памфылыйі, Йігыпта і тых куткыв Лывыйі, шо на граныці з Кырэныю, і прыбышí з Рыма, іудéйі, і тыйі, шо ныдáвно вíру помынялы,
11. крытянэ й арáбы, -- всі мы чýйімо, шо воны говóрять нáшымы мóвамы про вылыкы ділá Бóжы?»
12. І дыву давáлысь воны, і ны моглы тóлку добытысь (вшолóпаты), і говорылы одын одномý: «Шо всэ гэтэ знáчыцьця?»
[с. 284]
13. А гынчы казáлы, насмíхуючысь: «Гэто воны повпывáлысь вынóм зылёным».
Прóповыдь Пытрá і шо вонá далá
14. А Пытрó, стáвшы рáзом з одынацьцятьмы, повышаным гóлосом сказáв йім: «Мужыкы іудéйськы і всі, шо жывýть в Йірусалымы! Хай вам гэтэ бýдэ выдóмэ, і слýхайтэ мойí словá.
15. Воны ны п’яны, як вытэ дýмайітэ, бо зáрэ трэтя годына дня (по-нáшому, дывята годына рáнку).
16. А гэто тóе, шо прорóк Іоíль прорíк:
17. «І бýдэ послíднімы днямы, -- кáжэ Биг, -- выллю од Дýха Свогó на кáжнэ тíло; і бýдуть прорóчыты сыны вáшы і дóчкы вáшы; і хлóпці вáшы бáчытымуть выдíння, а старыйі вáшы чырыз сны бýдуть рóзуму довэдяны.
18. І на чылядныкув Свойíх, і на чылядныць Свойíх в тыйі дні выллю од Дýха Свогó, і бýдуть прорóчыты.
19. І покажý чýда на нэбы вгорí і знáкы на зымнí внызю, кров і огóнь і кýрынне дыму.
20. Сóнцэ пырымíныцьця на поночóту, а мíсяць – на кров, впырíдж, чым настýпыть дэнь Госпóдній, вылыкый і слáвный.
21. І бýдэ: кáжон, хто поклычэ ймэнне Госпóдне, выратуйіцьця» (Іоіль 2, 28--32).
22. Мужыкы ізрáільськы, выслухайтэ гэты словá: Ісýса Назорянына, Мужыкá, засвíдчаного вам од Бóга сыламы, і чýдамы, і знáкамы, якыйі Биг сотворыв чырыз Ёгó сырыд вас, як вытэ й сáмы знáйітэ.
23. Тогó, шо був оддáный пэвныю рáдыю і Бóжым вíданнем напырóд, вытэ взялы і рукáмы быззакóння, прыбывшы цвяхáмы (ґóздямы), вмыртвылы.
24. Алэ Биг воскрысыв Ёгó, розорвáвшы пýта смэрты: бо юй нíяк булó вдэржаты Ёгó.
25. Бо Давыд кáжэ про Ёгó: «Бáчыв я пырыд собóю Гóспода зáвжды, бо Вин по прáву рýку од мынэ, коб я ны захытáвся.
26. Од гэтого й сэрцэ моé звысылылось, і зраднíв язык мий; нáвэть і тíло моé нáйдэ спóкуй в нáджы.
27. Бо Ты ны покыныш душí мэйі в пэклы і ны дасы Своёму святóму бáчыты тлíнне.
[с. 285]
28. Ты дав мынí повíдаты дорóгу жыткы. Ты здовóлыш мынэ рáдосьцю пырыд облыччэм Свойíм» (Псал. 15, 8—11).
29. «Мужыкы-браты! Хай бýдэ дозвóляно мынí одвáжно сказáты вам про прабáтька Давыда, шо вин умэр і схáваный, і могыла ёгó в нас до тыпэрышного дня.
30. А як був пророком і вíдаючы, шо Биг, прысягáючысь, обышчяв ёмý з насíння тíла ёгó породыты (вознысты) Хрыстá в тíловы і посадыты на прыстóлы ёгó (2 Царств 7, 12. Псал. 131, 11);
31. а впырíдж сказáв, шо воскрэснэ Хрыстóс і ны бýдэ остáвляна душя Ёгó в пэклы і тíло Ёгó ны гнытымэ (Псал. 15, 10).
32. Гэтого Ісýса Биг воскрысыв і мы свíдкы томý.
33. То от, Вин вознысёный правыцію Бóжыю і прыйнявшый од Бáтька врочыстэ обыцянне Дýха Святóго, і вылыв тóе, шо зáрэ вытэ бáчытэ й чýйітэ.
34. Бо Давыд ны зыйшóв на нэбо, алэ сам вин кáжэ: «Сказáв Госпóдь Гóсподовы моёму: сыды по прáву рýку од Мынэ,
35. пóкыль положý вóрогув Твойíх до Твогó пудныжжа» (Псал. 109, 1).
36. То хай твэрдо знáе ввэсь рід Ізрáілюв, шо Биг зробыв Гóсподом і Хрыстóм Ёгó, Гэтого Ісýса, Якóго вытэ росп’ялы».
37. Почýвшы гэтэ, воны розжялылысь сэрцэм і сказáлы Пытрóвы й всім остáтнім Апóстолам: «Шо ж нам робыты, мужыкы-браты?»
38. А Пытрó йім сказáв: «Покáйтэсь і хай кáжон з вас охрыстыцьця у ймэнне Ісýса Хрыстá, шоб вам простылысь грыхы вáшы; і мáтымытэ дар Дýха Святóго.
39. Бо гэто вам такóе шчырэ обыцянне, і дíтюм вáшым, і всім далёкым, когó онó ны поклычэ Госпóдь Биг наш».
40. І гынчымы мнóгымы словáмы свíдчыв і гучыв вин і вговáрував, кáжучы: «Ратýйтэсь од гэтого рóду лукáвого».
Пэрша цэрква
41. І от тыйі, хто охóтно прыйняв ёгó слóво, охрыстылысь. І прыстáло до охрышчаных тогó дня кóло трох тысяч душ.
42. І воны зáвшы булы в нагýцы апóстольськуй, в супилцы і в ламáнні хлíба, і в молíтвах.
[с. 286]
43. Був жэ страх в кáжнуй душí; і мнóго чýдэй і знáкув робылось чырыз Апóстолув в Йірусалымы.
44. Всі ж вíруюшчы булы рáзом і всэ в йіх булó спилнэ.
45. І продавáлы добрó своé і всяку мáйку, і дылылы пóмыз усíмы, кылько комý булó трэба.
46. І кáжон дэнь з дорогэю душéю булы воны рáзом в хрáмы і, лáмнучы хліб вдóма, спожывáлы йíжу з рáдосьцю і в простотí сэрця,
47. хвáлячы Бóга і мáючы лáску у всёгó нарóда. А Госпóдь кáжного дня прыбавляв до Цэрквы тых, хто ратовáвся.
Глава 3