Горяшчый корч, Моісéй вывóдыть ізраільтян з Йігыпта
30. Як пройшлó сóрок літ, в пустыні горы Сынáй явывся ёмý Анёл Госпóдній в пóломні горяшчого тырнóвого корчя.
31. Моісéй, пубáчывшы, дывовáвся відéніем. А як пудхóдыв, шоб роздывытысь, то був гóлос Гóспода до ёгó:
32. «Я Биг батькыв твойíх, Биг Авраáма, і Биг Ісаáка, і Биг Якова». Моісéй, охвáчаный стрáхом, ны стышчыв дывытысь.
33. І сказáв ёмý Госпóдь: «Скынь óбуй с свойíх ныг, бо тóе мíсьце, на якóму ты стойíш, -- гэто святáя зымня.
34. Я бáчу, як прычявлюють Мий нарóд в Йігыпты, і чýю прóбожынне ёгó, і зыйшóв, шоб вратовáты ёгó. Я пошлю тыбэ в Йігыпэт».
35. Гэтого Моісéя, якóго воны вырыклысь, сказáвшы: «Хто тыбэ постáвыв начяльніком і судьдéю?» За стáршого і ратовáлныка послáв ёгó Биг чырыз Анёла, шо явывся в тырнóвому корчéвы.
36. Гэтой вывёв йіх, твóрачы чýда (чудісá) і знамéнія (знáкы) в зымнí Йігыпыцькуй, і в Чырвóному мóры, і в пустыні всі свойí сóрок літ.
[с. 298]
Ізраільтянэ ны слýхалы Бóга в пустыні
37. Гэто той Моісéй, шо сказáв сынáм Ізрáілёвым: «Прорóка постáвыть вам Госпóдь Биг ваш з братыв вáшых, як мынэ; слýхайтэ Ёгó» (Другозак. 18, 15).
38. Гэто той, шо був в пустыні рáзом з Анёлом, якый говорыв ёмý на Сынáйськуй горí, і з батькáмы нáшымы був; вин жэ взяв жывыйі словá, шоб пырыдáты йіх вам;
39. якóго нáшы батькы ны хотíлы слýхаты, а откынулысь од ёгó і повырнýлы свойí сырця до Йігыпта,
40. сказáвшы Аарóновы: «Сотворы нам богыв, якыйі йшлы б пырыд нáмы; бо ны знáйімо, шо стáло з Моісéём, якый вывёв нас з зымнí Йігыпыцькыйі».
41. І зробылы тоды воны тыля, і гэтому балванóвы далы жэртву, і высылылысь пырыд робóтыю свойíх рук.
42. То Биг одвырнýвся од йіх, і покынув йіх служыты вийськовы ныбэському, як напысано в кнíзы Прорóкув: «Дóму Ізрáілюв! Чы давáлы вытэ Мынí закóлянэ і жэртвы гэтых сóрок рик, шо булы в пустыні?
43. Вытэ прыйнялы собí як святóе палáтку Мóлоха і зырку вáшого бóга Рэмфáна, і гобразы йíхы поробылы, шоб поклонятысь йім; то пырысылю вас аж за Вавылóн!» (Амос, 5, 25—27).
Бóжый дом
44. У нáшых батькыв в пустыні булá палáтка свíдчыння, як сказáв Моісéёвы Той, шо казáв зробыты йійí такэю, якýю Вин бáчыв.
45. Батькы нáшы з Ісýсом, взявшы йійí, заныслы в зэмню нарóдув, якых Биг выгнав од облычча батькыв нáшых аж до Давыдовыйі поры.
46. Вин мав лáску в Бóга і просыв, шоб найты сыдыбу ля Бóга Яковового.
47. То Соломóн постáвыв Ёмý дóма.
48. Алэ Всэвышній ны в постáвляных чоловíчымы рукáмы хрáмах жывэ, як кáжэ прорóк:
49. «Нэбо – прыстыл Мий, а зымня – пудныжжэ ныг Мойíх. Якóго дóма постáвытэ Мынí, -- кáжэ Госпóдь, -- чы якóе даéтэ мíсьце, шоб зопочыты Мынí?
50. Чы ж ны моя рукá всэ гэтэ сотворыла?» (Ісаія, 66, 1—2).
[с. 299]
Іудéйі – впартачí
51. Вытэ – впартачí, людэ з ныобгóвтанымы сэрцэм і гушыма! Вытэ зáвшы впартýйітэ пырыд Дýхом Святым, як батькы вáшы, так і вытэ.
52. Когó с прорóкув ны проганялы вáшы батькы? Воны позабывáлы тых, якыйі ознаймылы напырóд, шо прыдэ Справыдлывый. А вытэ стáлы Ёгó здрáдныкамы і розбóйцямы.
53. Вытэ взялы Закóн од анёлув, алэ ны збырыглы ёгó.