Хрыстыцьця эфыóпськый дворанын

 

26. А Пылыповы Анёл Госпóдній сказáв: «Встань і йды на полýдэнь (на повдню), на тýю дорóгу, шо йдэ з Йірусалыма в Гáзу, на юй ныкóго нымá».

27. Вин встав і пошóв. І от, чоловíк з Ыфыóпыйі, éвнух, дворанын Кандакыйі, царыці ыфыóпськыйі, шо охороняв всі йійí скáрбы, прыйішчяв в Йірусалым, шоб поклонытысь,

28. і ворóчаючысь, сыдíв на своюй колысныці і чытáв Ісáію.

29. Дух сказáв Пылыповы: «Пудыйды і прыстáнь до гэтыйі хурмáнкы».

30. Пылып пудыйшóв і, почýвшы, шо той чытáе прорóка Ісáію, сказáв: «Чы понімáйіш тóе, шо чытáйіш?»

31. А той сказáв: «Як я можý понімáты, як ныхтó ны напрáвыть мынэ?» І попросыв Пылыпа злíзты на вóза і сíсты з йім.

32. А мíсьце с Пысáння, якóе вин чытáв, булó такóе: «Ёгó вылы, як овэчку на зарíз, і як бызголóсэ ягня пырыд тэю людыныю, якáя ёгó стрыжэ, так і Вин ны открывáе гýстэй Свойíх (рóта Свогó)!

33. Суд над Йім спрáвылы так, шоб Ёгó прынызыты. А про рід Ёгó хто дасьць знáты? Бо жытте Ёгó возьмэцьця з зымнí». (Ісаія 53, 7—8).

 

[с. 302]

 

34. Тоды дворанын сказáв Пылыповы: «Прошý тыбэ, скажы, про когó гэто прорóк говóрыть? Чы про сыбэ, чы про когó гынчого?»

35. То Пылып, открывшы свойí гýста, почявшы од гэтого Пысáння, благовыстыв ёмý про Ісýса.

36. Тоды, йíдучы дáлэй, воны прыйíхалы до воды; і дворанын сказáв: «Гóндэ водá; шо ж мышяе мынí охрыстытысь?»

37. А Пылып сказáв ёмý: «Як вíруйіш од всёгó сэрця, то мóжна». Той отказáв: «Вíрую, шо Ісýс Хрыстóс е Сын Бóжый».

38. І прыказáв остановыты хурмáнку. І ввыйшлы обóе в вóду, Пылып і дворанын; і охрыстыв ёгó.

39. А як воны выйшлы з воды, Дух Святый зыйшóв на дворанына, а Пылыпа взяв Анёл Госпóдній; і дворанын вжэ ны бáчыв ёгó, і йíхав дáлэй рáдый.

40. А Пылып «обрíтывся» (оказáвся) в Азóты і, прохóдячы, благовыстыв всім містáм, пóкы прышóв в Кысáрыю.

 

Глава 9

 

Сáвла навырнýлы в вíру Хрыстóву. Пэршы ёгó ділá.

Сáвэл спышыть в Дамáск

 

1. А Сáвэл шэ всэ рвáвся, шоб грозытысь і забывáты учынікыв Гóспода. Прышóв вин до пэршосвяшчэнніка.

2. І выпросыв у ёгó пысьма в Дамáск, в хрáмы, шоб як нáйдэ когó, шо дыржыцьця гэтыйі нагýкы, і мужыкыв, і бабэй (молодыцéй), то в’язáты і прывóдыты в Йрусалым.

3. Як вин ішóв і вжэ був блысько от Дамáска, то рáптом осяяв ёгó світ з нэба.

4. Вин упáв на зэмню і почýв гóлос, якый ёмý казáв: «Сáвэл, Сáвэл! Нáшо ты гóныш Мынэ?»

5. Вин сказáв: «Хто Ты, Гóсподы?» А Госпóдь сказáв: «Я Ісýс, Якóго ты гóныш. Трýдно тобí йты прóтів рожнá».

6. А вин, лёкотячы і жахáючысь, сказáв: «Гóсподы: шо скáжыш мынí робыты?» І Госпóдь сказáв ёмý: «Встань і йды в мíсто; тобí бýдэ скáзано, шо трэба бýдэ тобí робыты».

7. А людэ, шо йшлы рáзом з йім, стоялы острупынíвшы, бо чýлы гóлос і ныкóго ны бáчылы.

 

[с. 303]

 

8. Сáвэл встав з зымнí і з росплюшчанымы гочыма ныкóго ны бáчыв. І повылы ёгó за рýку, і прывылы в Дамáск.

9. І тры дні вин був нывыдýшчый, і ны йів, і ны пыв.