Цэрква в Антыóхыйі

 

19. А тыйі, шо розыйшлысь пóмыз людьмы, як йіх стáлы карáты за Стыпáна, пошлы аж до Фыныкыйі, і Кыпра, і Антыóхыйі, ныкóму ны проповíдуючы слóво, крóмы іудéюв.

20. Булы сырыд йіх і кыпрянэ, і кырынэйці, якыйі, прышóвшы в Антыóхыю, говорылы й з грэкамы, проповíдуючы йім про Гóспода Ісýса.

21. І рукá Госпóдня булá з йімы, і вэльмы мнóго йіх увíрувалы і навырнýлысь до Гóспода.

22. Про гэтэ дойшлá чýтка до Йірусалымськыйі цэрквы, і послáлы Варнáву в Антыóхыю.

23. Як вин прышóв і пубáчыв Бóжу благодáть, то був вэльмы рáдый і вговáрував всіх бýты шчырым сэрцэм вíрнымы Гóсподовы.

24. Бо вин був чоловíк дóбрый і оддáный Дýховы Святóму й вíры. І долучылось мнóго людэй до Гóспода.

25. Пóсля Варнáва пошóв в Тарс шукáты Сáвла і, найшóвшы ёгó, прывíв в Антыóхыю.

26. Цíлый рик збырáлысь воны в цэрквы і гучылы там цымáло людэй. І учынікы в Антыóхыйі сáмы пэршы стáлы звáтысь хрыстіянамы (хрыстыянамы).

27. Тымы днямы прышлы з Йірусалыма в Антыóхыю прорóкы.

28. І одын з йіх, по ймэнню Агáв (Огáв), встáвшы, чырыз Дýха ознаймыв, шо на всім свíты бýдэ вылыкый гóлод, такый, як був пры царéвы (пры кэсаровы) Клáвдіёвы.

29. Тоды учынікы положылы кáжон, кылько хто спромíгся, шоб послáты братáм, шо жылы в Іудéйі.

30. Гэтак і зробылы, послáвшы зобрáнэ прысвíтырам чырыз Варнáву і Сáвла.

 

[с. 311]

 

 

Глава 12

Знов нападáють в Йірусалымы на хрыстіян

 

1. В тóе врэмне цар Ірод пудняв рýкы на дэкого с тых, хто до цэрквы налэжав, хотíв йім зло зробыты.

2. І засíк мычéм Якова, брáта Іоáннового.

3. Пубáчывшы, шо гэтэ нарáвыцьця іудéям, пóсля тогó забрáв і Пытрá. Тоды булы дні Опрíснякув.

 

Пытрá сáдять в тюрмý

 

4. Задэржавшы ёгó, посадыв в тюрмý. І прыказáв штырóм грýпам солдáт по штыры чоловíкы в кáжнуй пылновáты ёгó, намíруючысь пóсля Пáскы вывысты ёгó до нарóда.

5. То от, Пытрá пылновáлы в тюрмí. А цэрква тым чясом шчыро молылась за ёгó Бóгу.

6. А як Ірод хотíв вывысты ёгó, то тэйі нóчы Пытрó спав пóмыз двымá солдáтамы, скóваный двымá лынцюгáмы, а вáрта кóло двырэй пылновáла тюрмý.

 

Пытрá чýдом выпускáють с тюрмы

 

7. І от, Анёл Госпóдній явывся і в тюрмí засяяв світ. Анёл, товкнýвшы Пытрá в бик, збудыв ёгó і сказáв: «Хучíй вставáй!» І лынцюгы спáлы з ёгó рук.

8. І сказáв ёмý Анёл: «Пудпаражысь і обýй сандалы». Вин зробыв гэтак. Пóсля кáжэ ёмý: «Опраны свогó плашчя і ходы зо мнóю».

9. Пытрó выйшов і пошóв за йім, ны вíдаючы, шо тóе, шо робыв Анёл, було явным, а дýмаючы, шо гэто выдíнне.

10. Пройшóвшы пэршу і дрýгу вáрту, воны прышлы до залíзных двырэй, з якых гýлыця в мíсто, і тыйі двэры сáмы очынылысь йім. Воны выйшлы і пройшлы однý гýлыцю, і рáптом вин ны пубáчыв Анёла кóло сыбэ.

11. Тоды Пытрó, як прышóв до сыбэ, сказáв: «Зáрэ я напрáвду бáчу, шо Госпóдь послáв Свогó Анёла і вратовáв мынэ од Іродовыйі рукы і од всёгó тогó, шо ждáлы іудéйі».

 

[с. 312]