Пытрó в сыдыбы Мáрді
12. І оглэдывшысь, прышóв до Мáрдіныйі хáты; Мáрдя -- гэто мáты Іоáнна, шо звáвся Маркóм. В йійí шмат людэй зобрáлось і молылось.
13. А як Пытрó постýкав в двэры, то выйшла послýхаты служянка, по ймэнню Рóда.
14. І познáвшы гóлос Пытрá, з радышч ны очыныла ёмý двырэй, а вбíгшы, сказáла, шо кóло двырэй стойíть Пытрó.
15. А тыйі юй сказáлы: «Чы ты в свойíм умí?» Алэ вонá твырдыла своé. А воны казáлы: «Гэто Анёл ёгó».
16. Алэ Пытрó ны пырыставáв стýкаты. А як очынылы, то пубáчылы ёгó і здывовáлысь.
17. То вин, показáвшы рукóю, шоб мовчялы, росказáв йім, як Госпóдь вывёв ёгó с тюрмы, і сказáв: «Ознаймíтэ про гэтэ Якововы і братáм». Пóсля, выйшовшы, пошóв в гынчэ мíсьце.
Трывóга
18. А як прышóв рáнок, то сырыд солдáт почалáсь вылыка трывóга з-за тогó, шо трáпылось с Пытрóм.
19. А Ірод, попошукáвшы і ны найшóвшы, оддáв вáрту пуд суд і прыказáв покарáты йіх смыртэлныю кáрыю. Потóм вин отпрáвывся з Іудéйі в Кысáрыю і там задэржався.
Смэрть Ірода
20. Ірод був розгнíваный на тырян і сыдонян, а воны договорывшысь, прышлы до ёгó, пудговорывшы на свий бик Влáста, постíлныка (покоёвця) цáрського, просылы мíру, бо йíха óбласть жылá за шчот óбласті цáрськыйі.
21. В назнáчаный дэнь Ірод, вбрáвшысь в цáрську одэжу, сів на высóкому мíсьці і говорыв до йіх.
22. А нарóд галасовáв: «Гэто гóлос Бóга, а ны чоловíка».
23. Алэ рáптом Анёл Госпóдній осторчовáв ёгó знэнацька за тóе, шо вин ны оддáв слáвы Бóговы; ёгó сточылы чэрвы і вин умэр.
[с. 313]
Слóво Бóжэ шырыцьця
24. А слóво Бóжэ розрóсталось і шырылось.
25. А Варнáва і Сáвэл, зробывшы тóе, шо йім булó дорýчанэ, вырнýлысь з Йірусалыма (в Антыóхыю), взявшы шэ с собóю Іоáнна, якóго звáлы Маркóм.
Глава 13
Варнáва і Сáвэл послáны проповíдуваты.
На Кыпры
1. В Антыóхыйі, в цэрквы гэтого мíста, булы дэякыйі прорóкы і учытілí: Варнáва і Сымон, шо звáвся Нíгэр, і кырынэець Лýцый, шо годовáвся рáзом с тытрáрхом (штыровлáсныком) Іродом, і Сáвэл.
2. Як воны одправлялы слýжбу Бóжу і постылы, то Дух Святый сказáв: «Выдылітэ Мынí Варнáву і Сáвыла ля дíла, на Якóе Я йіх поклыкав».
3. Тоды воны, попостывшы, і помолывшысь, і положывшы на йіх рýкы, пустылы йіх.
4. То воны, послáны Дýхом Святым, прышлы в Сылэвкыю, а стыль поплывлы в Кыпр.
5. І як булы в Саламыны, то проповíдувалы слóво Бóжэ в іудéйськых хрáмах. Був з йíмы Іоáнн, якый помагáв йім служыты.
6. Пройшóвшы ввэсь óстров до Пáфа, напоткáлы воны някого знáхора, хвальчывого прорóка, іудéя, по ймэнню Варысýса,
7. якый був в прокóнсула Сыргíя Пáвла, чоловíка розýмного. Той, поклыкавшы Варнáву і Сáвла, схотíв послýхаты слóво Бóжэ.
8. А Йілыма, знáхор – бо гэтэ знáчыть ёгó ймэнне, -- становывся напопырыкы йім, намагáючысь одвырнýты прокóнсула од вíры.
9. Алэ Сáвэл, вин жэ й Пáвэл, пройнявшысь Дýхом Святым і пронызáвшы ёгó гочыма,
10. сказáв: «О, сын дыявола, набузóваный всякым злом, всякыю врэдносьцю, вóрог всякыйі прáвды! Чы ны пырыстáныш ты збывáты с прóстыйі дорóгы Госпóднійі?
[с. 314]
11. І от зáрэ доткнэцьця до тыбэ рукá Госпóдня: ты бýдыш слыпый і ны пубáчыш сóнця до поры». І рáптом охватылы ёгó пáморокы і поночóта, і вин, сóвпаючысь туды-сюды, шукáв поводыря.
12. Тоды прокóнсул, пубáчывшы гэтэ, увíрував, дывýючысь нагýцы Госпóднюй.