Пытрó в сыдыбы Мáрді

 

12. І оглэдывшысь, прышóв до Мáрдіныйі хáты; Мáрдя -- гэто мáты Іоáнна, шо звáвся Маркóм. В йійí шмат людэй зобрáлось і молылось.

13. А як Пытрó постýкав в двэры, то выйшла послýхаты служянка, по ймэнню Рóда.

14. І познáвшы гóлос Пытрá, з радышч ны очыныла ёмý двырэй, а вбíгшы, сказáла, шо кóло двырэй стойíть Пытрó.

15. А тыйі юй сказáлы: «Чы ты в свойíм умí?» Алэ вонá твырдыла своé. А воны казáлы: «Гэто Анёл ёгó».

16. Алэ Пытрó ны пырыставáв стýкаты. А як очынылы, то пубáчылы ёгó і здывовáлысь.

17. То вин, показáвшы рукóю, шоб мовчялы, росказáв йім, як Госпóдь вывёв ёгó с тюрмы, і сказáв: «Ознаймíтэ про гэтэ Якововы і братáм». Пóсля, выйшовшы, пошóв в гынчэ мíсьце.

 

Трывóга

 

18. А як прышóв рáнок, то сырыд солдáт почалáсь вылыка трывóга з-за тогó, шо трáпылось с Пытрóм.

19. А Ірод, попошукáвшы і ны найшóвшы, оддáв вáрту пуд суд і прыказáв покарáты йіх смыртэлныю кáрыю. Потóм вин отпрáвывся з Іудéйі в Кысáрыю і там задэржався.

 

Смэрть Ірода

 

20. Ірод був розгнíваный на тырян і сыдонян, а воны договорывшысь, прышлы до ёгó, пудговорывшы на свий бик Влáста, постíлныка (покоёвця) цáрського, просылы мíру, бо йíха óбласть жылá за шчот óбласті цáрськыйі.

21. В назнáчаный дэнь Ірод, вбрáвшысь в цáрську одэжу, сів на высóкому мíсьці і говорыв до йіх.

22. А нарóд галасовáв: «Гэто гóлос Бóга, а ны чоловíка».

23. Алэ рáптом Анёл Госпóдній осторчовáв ёгó знэнацька за тóе, шо вин ны оддáв слáвы Бóговы; ёгó сточылы чэрвы і вин умэр.

 

[с. 313]

 

 

Слóво Бóжэ шырыцьця

 

24. А слóво Бóжэ розрóсталось і шырылось.

25. А Варнáва і Сáвэл, зробывшы тóе, шо йім булó дорýчанэ, вырнýлысь з Йірусалыма (в Антыóхыю), взявшы шэ с собóю Іоáнна, якóго звáлы Маркóм.

 

Глава 13

 

Варнáва і Сáвэл послáны проповíдуваты.

На Кыпры

 

1. В Антыóхыйі, в цэрквы гэтого мíста, булы дэякыйі прорóкы і учытілí: Варнáва і Сымон, шо звáвся Нíгэр, і кырынэець Лýцый, шо годовáвся рáзом с тытрáрхом (штыровлáсныком) Іродом, і Сáвэл.

2. Як воны одправлялы слýжбу Бóжу і постылы, то Дух Святый сказáв: «Выдылітэ Мынí Варнáву і Сáвыла ля дíла, на Якóе Я йіх поклыкав».

3. Тоды воны, попостывшы, і помолывшысь, і положывшы на йіх рýкы, пустылы йіх.

4. То воны, послáны Дýхом Святым, прышлы в Сылэвкыю, а стыль поплывлы в Кыпр.

5. І як булы в Саламыны, то проповíдувалы слóво Бóжэ в іудéйськых хрáмах. Був з йíмы Іоáнн, якый помагáв йім служыты.

6. Пройшóвшы ввэсь óстров до Пáфа, напоткáлы воны някого знáхора, хвальчывого прорóка, іудéя, по ймэнню Варысýса,

7. якый був в прокóнсула Сыргíя Пáвла, чоловíка розýмного. Той, поклыкавшы Варнáву і Сáвла, схотíв послýхаты слóво Бóжэ.

8. А Йілыма, знáхор – бо гэтэ знáчыть ёгó ймэнне, -- становывся напопырыкы йім, намагáючысь одвырнýты прокóнсула од вíры.

9. Алэ Сáвэл, вин жэ й Пáвэл, пройнявшысь Дýхом Святым і пронызáвшы ёгó гочыма,

10. сказáв: «О, сын дыявола, набузóваный всякым злом, всякыю врэдносьцю, вóрог всякыйі прáвды! Чы ны пырыстáныш ты збывáты с прóстыйі дорóгы Госпóднійі?

 

[с. 314]

 

11. І от зáрэ доткнэцьця до тыбэ рукá Госпóдня: ты бýдыш слыпый і ны пубáчыш сóнця до поры». І рáптом охватылы ёгó пáморокы і поночóта, і вин, сóвпаючысь туды-сюды, шукáв поводыря.

12. Тоды прокóнсул, пубáчывшы гэтэ, увíрував, дывýючысь нагýцы Госпóднюй.